Постанова № 16478151, 20.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

20.06.2011 р. справа № 2а- 4376/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Логвиненко Л.Г., Никуліна Н.Г., Тимошенко М.В.,

відповідача - Токар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Буд-Прогрес-2006"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

провизнання податкового повідомлення-рішення нечинним, - встановив:

Позивач, Приватне підприємство «Буд-Прогрес-2006»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення рішення відповідача, Лозівської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 13.04.2011р. №0000251502.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення рішення було винесено субєктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»приватним підприємством не порушувався, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути визнана причиною для донарахування податкових зобовязань з ПДВ. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Лозівська обєднана державна податкова інспекція у Харківській області з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що укладені між ПП «Буд-Прогрес-2006»та ПП «Нафта-Капітал»правочини є нікчемними, жодних юридичних наслідків не створюють, складені з посиланням на нікчемні правочини первинні документи не мають юридичної сили і доказовості, а відтак, не можуть бути враховані платником податку в податковому обліку. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи з 16.03.2011р. по 22.03.2011р. Лозівською ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Буд-Прогрес-2006»(ідентифікаційний код 34173104) з питань формування податкового кредиту за період 01.11.2010р.-31.12.2010р.

Результати перевірки оформлені актом від 29.03.2011р. №24/15-228.

13.04.2011р. з посиланням на даний акт ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000251502 про визначення податкового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 63.068,00грн. (основний платіж 42.045,00грн.; штраф 21.023,00грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 29.03.2011р. №24/15-228 висновок субєкта владних повноважень про порушення ПП «Буд-Прогрес-2006»п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: формування податкового кредиту з ПДВ в розмірі 240.843,00грн. за взаємовідносинами з контрагентом ПП «Нафта-Капітал», які відбувались в межах нікчемних правочинів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про ПДВ», виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про ПДВ»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що між позивачем, ПП «Буд-Прогрес-2006»(в якості покупця) та ПП «Нафта-Капітал»(в якості продавця) були укладені договори купівлі-продажу без номерів від 01.11.2010р., від 19.11.2010р., від 25.11.2010р., від 01.12.2010р., від 13.12.2010р., предметом яких є поставка продукції (товару) будівельного призначення.

За переліченими договорами позивачем було включено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку в розмірі 240.843,00грн., що відображено в акті перевірки від 29.03.2011р. №24/15-228 та визнано представниками позивача в судовому засіданні.

На виконання вимог ст.11 КАС України щодо офіційного зясування всіх обставин по справі судом у позивача були витребувані докази понесення витрат у взаємовідносинах з ПП «Нафта-Капітал», в тому числі і в частині оплати суми податку. На вимогу суду представники позивача пояснили, що зобов'язання по оплаті вартості товару за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів ПП «Буд-Прогрес-2006»не виконувались. Розрахунки здійснювались в готівковій формі. З цього приводу суд зауважує, що в силу приписів Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»лише операції субєктів права з перерахування безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи і підлягають обовязковому фінансовому моніторингу.

Розрахункові операції з використанням готівкових коштів такому контролю не підлягають.

Правила проведення розрахунків із використанням готівкових грошових коштів унормовані приписами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320; далі за текстом Положення №637).

Відповідно до п.3.4 Положення №637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо (абз.1 п.3.4); якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий (абз.2 п.3.4); підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника (абз.3 п.3.4).

За правилами п.3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

За твердженням директора ПП «Буд-Прогрес-2006»долучені до справи копії прибуткових касових ордерів були отримані позивачем за адресою: місто Лозова, де знаходиться ПП і здійснювались розрахунки за товар з ПП «Нафта-Капітал». Перевіряючи юридичну обґрунтованість наведеного твердження, суд доходить висновку, що дане твердження не узгоджується з приписами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320; далі за текстом Положення), згідно з якими касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Відповідно до п.3.1 Положення касовий ордер складається на підтвердження проведення касової операції, здійснення якої поза межами каси субєкта господарювання Положенням не передбачено.

За таких обставин, копії наданих позивачем прибуткових касових ордерів, які згідно з поясненнями представника позивача були одержані як доказ проведення готівкового розрахунку, що відбувався за місцем здійснення господарської діяльності даного субєкта господарювання, тобто у місті Лозова (Харківська область), замість проведення таких розрахунків за місцем знаходження каси ПП «Нафта-Капітал»(п.Кременчук, Полтавська область) не сприймаються судом як належні та допустимі докази по справі через дефект їх походження.

При цьому, суд враховує також і пояснення представників позивача, згідно з якими оплата вартості товару частково здійснювалась за рахунок власних коштів директора ПП «Буд-Прогрес-2006»як засновника даного субєкта господарювання. Оскільки засновник субєкта господарювання та сам субєкт господарювання в силу закону є різними субєктами права, то здійснення будь-яких платежів засновником ПП не може бути визнано витратами безпосередньо субєкта господарювання.

Окрім того, суд бере до уваги, що на вимогу суду позивачем не подано до матеріалів справи товарно-транспортних накладних, тобто документів, котрі в силу Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568) мають обовязково опосередковувати процес фізичного руху активів від одного субєкта господарювання до іншого.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

З огляду на добуті по справі докази в їх сукупності суд критично ставиться до твердження позивача про реальність господарських операцій між ПП «Буд-Прогрес-2006»та ПП «Нафта-Капітал»за договорами куплівлі-продажу без номерів від 01.11.2010р., від 19.11.2010р., від 25.11.2010р., від 01.12.2010р., від 13.12.2010р., бо позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів понесення витрат у спірних правовідносинах, реальності фізичного переміщення активів у просторі та часі від ПП «Нафта-Капітал»до ПП «Буд-Прогрес-2006», дотримання засад розумності та добросовісності у взаємовідносинах з ПП «Нафта-Капітал».

Провівши системний аналіз норм Закону України “Про ПДВ”, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для віднесення на розрахунки з державою по ПДВ документів, складених за нікчемним правочином, позаяк нікчемний правочин в силу ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Матеріалами справи встановлено, що за укладеними з ПП "Нафта-Капітал" правочинами у формі договорів купівлі-продажу від 01.11.2010р., від 19.11.2010р., від 25.11.2010р., від 01.12.2010р., від 13.12.2010р. позивач, ПП «Буд-Прогрес-2006»отримав податкову вигоду без понесення реальних витрат, а тому згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України згадані правочини є нікчемними.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то складені в межах такого правочину первинні документи не мають юридичної сили та доказовості внаслідок дефекту їх походження.

За таких обставин, висновок ДПІ про порушення позивачем, ПП «Буд-Прогрес-2006»вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»визнається судом юридично обґрунтованим.

При розвязанні спору суд також відмічає, що звертаючись до суду, позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення рішення, які за своєю правовою суттю та характером владних приписів є правовим актом індивідуальної дії.

Суд бере до уваги, що згідно з ч.3 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Положення наведеної норми процесуального закону щодо права позивача самостійно обирати спосіб захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу кореспондують приписам ч.2 ст.162 КАС України щодо повноважень адміністративного суду при вирішенні справи по суті, де указано, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Провівши системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України, суд доходить висновку, що така вимога як визнання нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач, ДПІ не виносив відносно позивача правового акту, який би був наділений чинністю, то поданий позов належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Буд-Прогрес-2006" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 24.06.2011р.

Суддя Сліденко А.В.