Постанова № 16478109, 21.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

21.06.2011 р. справа № 2а- 6685/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання Алексєєнко О.В..,

представників :

позивача - Пархатський А.В.,

відповідача, УПФУ в Московському районі міста Харкова - Мизіна Н.М.,

відповідача, начальника УПФУ в Московському районі міста Харкова - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Плазма"

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, начальника Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова - п.ОСОБА_1

провизнання недійсними та скасування рішень, - встановив:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Плазма", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив 1) визнати незаконними дії відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова щодо застосування до ТОВ "Компанія "Плазма" фінансових санкцій та нарахування пені; 2) визнати недійсними та скасувати рішення відповідача, Управління пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова від 24.05.2011р. №1252, від 24.05.2011р. №1253, від 24.05.2011р. №1254, від 24.05.2011р. №1255; 3) зобовязати відповідача, Управління пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова у подальшому втриматись від винесення стосовно ТОВ "Компанія "Плазма" рішень про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні рішення винесені суб'єктом владних повноважень з посиланням на неіснуючу норму закону, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився, зазначивши, що платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування було несвоєчасно оплачено страхові внески, що є правопорушенням.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Плазма", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, одержав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (код 32238238), має правовий статус юридичної особи, як платник внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування обліковується в Управлінні Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова.

Спірним рішенням від 24.05.2011р. за №1252 УПФУ в Московському районі міста Харкова застосувало до позивача штраф в розмірі 164,50грн. та пеню в розмірі 202,33грн. за період з 20.12.2010р. по 22.04.2011р., спірним рішенням від 24.05.2011р. №1253 УПФУ в Московському районі міста Харкова застосувало до позивача пеню в розмірі 29,09грн. за період з 13.01.2011р. по 22.04.2011р., спірним рішенням від 24.05.2011р. №1254 УПФУ в Московському районі міста Харкова застосувало до позивача штраф в розмірі 139,96грн. та пеню в розмірі 117,56грн. за період з 28.01.2011 р. по 22.04.2011р., спірним рішенням від 24.05.2011р. №1255 УПФУ в Московському районі міста Харкова застосувало до позивача пеню в розмірі 0,68грн. за період з 25.04.2011р. по 26.04.2011р.

Зі змісту перелічених рішень слідує, що правовою підставою для їх винесення суб'єкт владних повноважень указав п.2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", згідно з яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (абз.1 п.2 ч.9 ст.106); одночасно на суми своєчасно не сплачених страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (абз.2 п.2 ч.9 ст.106).

Суд відзначає, що станом на 24.05.2011р. Закон України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" не містив норми ч.9 ст.106, яка виключена згідно із Законом України від 08.07.2010р. №2464-VI.

Разом з тим, суд бере до уваги, що відповідно до п.7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється (абз.5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень); на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом (абз.6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень).

З приписів наведеної норми закону слідує, що територіальні органи ПФУ і після 01.01.2011р. наділені законодавцем повноваженнями на застосування до платників внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування штрафних (фінансових) санкцій за діяння, що визнавались законом правопорушеннями до 01.01.2011р. та були вчинені платниками внесків до 01.01.2011р. або в разі вчинення триваючого правопорушення (як-то: несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків) були розпочаті платниками внесків до 01.01.2011р., а завершені вже після вказаної дати. При цьому, такі повноваження підлягають реалізації за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", тобто за правилами ч.9 ст.106 Закон України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Системно проаналізувавши норми законодавства з питань загальнообов"язкового державного пенсійного забезпечення та з питань справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд відзначає, що в цих актах законодавства не визначено зміст поняття "стягнення".

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За таких обставин, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору положення ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", де указано, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (ч.1 ст.4); державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею (ч.4 ст.4).

Таким чином, за приписами податкового законодавства, яке за характером регулювання суспільних правовідносин є подібним до пенсійного законодавства, наявність у органу управління повноваження на стягнення певного платежу автоматично означає наявність і повноваження на нарахування (застосування) цього платежу.

Звідси слідує, що територіальні органи ПФУ мають повноваження на застосування до платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, котрі до 01.01.2011р. не виконали у встановленому Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" порядку обов'язку по оплаті внесків, міри юридичної відповідальності у вигляді нарахування штрафу за правилами ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", позаяк такий висновок прямо витікає з приписів п.7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

В ході судового розгляду справи факт несвоєчасного виконання обов'язку по оплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який припадав на період часу до 01.01.2011р., визнаний позивачем.

Оглянувши спірні рішення, суд зауважує за формою, змістом та підставами винесення оглянуті рішення узгоджуються з компетенцією територіальних органів Пенсійного фонду України, яка визначена ст.106 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", а за способом реалізації владної компетенції відповідають порядку дій, який визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663; далі за текстом Інструкція), винесені повноважною посадовою особою УПФУ.

Підстав для висновку про невідповідність спірних рішень закону з огляду на фактичні обставини спірних правовідносин, а саме: відсутність в діях позивача факту вчинення правопорушення, судом з матеріалів справи не виявлено, позаяк позивачем визнані обставини несвоєчасної оплати внесків.

Розглядаючи справу в частині вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматись від вчинення дій по винесенню рішень, суд наголошує на такому.

Позовні вимоги ТОВ щодо зобов'язання відповідача в подальшому утриматись від винесення стосовно платника внесків рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, які не відповідають чинному законодавству, не підлягають задоволенню, оскільки в силу приписів ч.1 ст.2 КАС України судове рішення повинно бути правовим наслідком розв'язання існуючого спору, а ця частина вимог спрямована на майбутнє. При цьому, в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б засвідчували, що відповідач має намір в подальшому приймати стосовно платника внесків правові акти індивідуальної дії, котрі б суперечили закону.

Вирішуючи спір в частині вимоги про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, позаяк вчинені відповідачем у спірних правовідносинах дії по реалізації владної управлінської функції повністю узгоджуються з приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, відповідають вимогам ч.2 ст.19 Конституції України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду не встановлено факту порушення спірними діями та рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Плазма" до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, начальника Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова - п.ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування рішень залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23.06.2011р.

Суддя Сліденко А.В.