Постанова № 16476931, 24.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6338/10/1770

24 березня 2011 року 10год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник Красовський А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства фірми "ВІВ"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство фірма "ВІВ" звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006151530/0 від 20.12.2010 року, яким визначено суму штрафу по податку на прибуток приватних підприємств на суму 3392,11 грн., та № 0006161530/0 від 20.12.2010 року, яким визначено суму штрафу по податку на прибуток приватних підприємств на суму 171,09 грн.

В позові вказує, що спірні рішення прийнято податковим органом на підставі акту перевірки № 1235/15/30923950 від 20.12.2010 року, в зв'язку з порушенням терміну сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств. Зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0006151530/0 від 20.12.2010 року прийняте у зв'язку з простроченням сплати податкового зобовязання по податкових деклараціях № 9002836985 від 29.01.2010 року, № 9001474603 від 05.05.2010 року, № 9003111317 від 06.08.2010 року; податкове повідомлення-рішення № 0006161530/0 від 20.12.2010 року прийняте у зв'язку з простроченням сплати податкового зобовязання по податковій декларації № 9003111317 від 06.08.2010 року та податковому повідомленні-рішенні № 0004711530 від 08.10.2010 року. Податковий орган в акті перевірки зазначив, що фактична сплата узгоджених податкових зобов'язань платником податків здійснена 15.10.2010 року, 18.11.2010 року, 19.11.2010 року, 22.11.2010 року.

Не погоджуючись з таким висновком податкового органу, позивач зазначає, що сума податкового зобовязання, визначена платником податків самостійно у декларації з податку на прибуток за 2009 рік № 9002836985 від 29.01.2010 року, складає 3522 грн.; оплата зобов'язання здійснена платіжним дорученням № 1288 від 02.03.2010 року в сумі 3522 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за 4 квартал 2009 року перераховується в бюджет повністю".

Сума податкового зобовязання, визначена позивачем самостійно у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року № 9001474603 від 05.05.2010 року, складає 2101 грн.; оплата здійснена платіжним дорученням № 1432 від 17.05.2010р. на суму 2101 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за 1 квартал 2010 року. Перераховується в бюджет повністю".

Сума податкового зобовязання, визначена позивачем самостійно у декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року № 9003111317 від 06.08.2010 року, складає 5363 грн.; оплата здійснена платіжними дорученнями: № 1559 від 17.08.2010р. на суму 2000 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за II квартал 2010 року. Перераховується в бюджет частково", та № 1567 від 19.08.2010 року на суму 3363 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за II квартал 2010 року, перераховується в бюджет повністю".

У строки, вказані податковим органом в акті перевірки, а саме 15.10.2010 року, 18.11.2010 року, 19.11.2010 року, 22.11.2010 року, позивачем було здійснено до бюджету такі платежі:

- платіжним дорученням № 1704 від 15.10.2010 року сплачено 10000,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток заборгованість за 2009 рік. Перераховується в бюджет частково". Дана сплата стосувалася погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000752341/0 від 26.10.2009 року;

- платіжним дорученням № 1762 від 18.11.2010 року сплачено 800,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за ІІІ квартал 2010 року, перераховується в бюджет частково";

- платіжним дорученням № 1763 від 18.11.2010 року (одержаним банком 19.11.2010 року) сплачено 466,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за III квартал 2010 року, перераховується в бюджет повністю". Саме така сума (1226,00 грн.) визначена позивачем до сплати у декларації за 3 квартали 2010 року;

- платіжним дорученням № 1776 від 22.11.2010 року сплачено 4000,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток заборгованість за 2009 рік. Перераховується в бюджет частково". Дана сплата стосується погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000752341/0 від 26.10.2009 року.

Позивач вказує, що він виконав свій обовязок зі сплати податкового зобовязання, визначеного самостійно в податкових деклараціях з податку на прибуток, та погашав заборгованість з цього податку, визначену податковим органом податковим повідомленням-рішенням № 0000752341/0 від 26.10.2009 року. Фактично, позивач порушив порядок погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановлених пунктом 7.7. ст. 7 Закону № 2181, однак зазначає, що вказаним Законом встановлена відповідальність за порушення податкового законодавства, серед яких немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з наведених у ньому підстав, додатково пояснив, що законодавством України, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, не було передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення, як і не передбачено права податкового органу змінювати призначення платежу, вказане платником податків в платіжному документі, а тому застосування податковим органом штрафних санкцій є неправомірним. Просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення № 0006151530/0 від 20.12.2010 року про застосування штрафу на суму 3392,11 грн., та № 0006161530/0 від 20.12.2010 року про застосування штрафу на суму 171,09 грн.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.59-60), а представник відповідача в судовому засіданні суду пояснив, що Костопільською МДПІ було проведено планову виїзну перевірку ППФ "ВІВ" з питань своєчасності сплати платежів до бюджету, за результатами якої складено акт від 20.12.2010 року № 1235/15/30923950. Позивачем порушено термін сплати податку на прибуток приватних підприємств згідно декларацій, в зв'язку з чим податковим органом нараховано штрафні санкції згідно повідомленьрішень від 20.12.2010 року № 0006161530/0 - 171,09 грн. та від 20.12.2010 року № 0006151530/0 - 3392,11 грн.

Згідно п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

У відповідності до абз.3 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181-ІІІ, в разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа № 2а-2161/10/1770 за позовом ППФ "ВІВ" до Костопільської МДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26.10.2009 року № 0000752341/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 26990,40 грн., в т.ч. 22381,00 грн. за основним платежем та 4609,40 за штрафними санкціями.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.12.2010 року по справі № 2а-2161/10/1770 ППФ "ВІВ" у задоволені позову відмовлено.

Тому, сплачений ППФ "ВІВ" податок на прибуток згідно платіжних доручень було зараховано в порядку календарної черговості виникнення в рахунок податкового боргу, а за несвоєчасну сплату податкового зобовязання згідно декларацій нараховано штрафні санкції у відповідності до п.п.17.1.7 ст.17 Закону України № 2181-III.

Вказує, що відповідачем правомірно було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006161530/0 від 20.12.2010 року та № 0006151530/0 від 20.12.2010 року. В позові ППФ "ВІВ" до Костопільської МДПІ просить відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено перевірку своєчасності сплати Приватним підприємством фірмою "ВІВ" платежів до бюджету, за результатами якої складено акт № 1235/15/30923950 від 20.12.2010 року (а.с. 7-8).

Перевіркою встановлено, що на порушення п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III, ППФ "ВІВ" протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, а саме:

- податковий борг в сумі 50,61 грн., що виник 19.02.2010 року, сплачено 15.10.2010 року в сумі 50,61 грн., з терміном затримки сплати 238 днів;

- податковий борг в сумі 2101,00 грн., що виник 20.05.2010 року, сплачено 15.10.2010 року в сумі 2101,00 грн., з терміном затримки сплати 148 днів;

- податковий борг в сумі 730,43 грн., що виник 19.08.2010 року, сплачено 15.10.2010 року в сумі 730,43 грн., з терміном затримки сплати 57 днів;

- податковий борг в сумі 724,83 грн., що виник 19.08.2010 року, сплачено 18.11.2010 року в сумі 724,83 грн., з терміном затримки сплати 91 день;

- податковий борг в сумі 421,35 грн., що виник 19.08.2010 року, сплачено 19.11.2010 року в сумі421,35 грн., з терміном затримки сплати 92 дні;

- податковий борг в сумі 3486,39 грн., що виник 19.08.2010 року, сплачено 22.11.2010 року в сумі 3486,39 грн., з терміном затримки сплати 95 днів;

- податковий борг в сумі 125,00 грн., що виник 18.10.2010 року, сплачено 22.11.2010 року в сумі 125,00 грн., з терміном затримки сплати 35 днів.

Розрахунками штрафних санкцій (додатками до акту перевірки) стверджується їх застосування податковим органом до платника податків за порушення сплати узгоджених податкових зобов'язань, нарахованих згідно декларації № 9002836985 від 29.01.2010 року, № 9001474603 від 05.05.2010 року, № 9003111317 від 06.08.2010 року, податкового повідомлення-рішення № 0004711530 від 08.10.2010 року (а.с.9).

На підставі акту перевірки № 1235/15/30923950 від 20.12.2010 року Костопільською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006151530/0 від 20.12.2010 року, яким ППФ "ВІВ" зобов'язано сплатити штраф в сумі 3392,11 грн., та № 0006161530/0 від 20.12.2010 року, яким ППФ "ВІВ" зобов'язано сплатити штраф у сумі 171,09 грн. за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" (а.с. 10,11).

Судом встановлено, що в рядку 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, поданою ППФ "ВІВ" податковому органу 29.01.2010 року за № 9002836958, платник задекларував до сплати суму податку 3522,00 грн. (а.с. 12-13).

Платіжним дорученням № 1288 від 02.03.2010 року стверджується сплата ППФ "ВІВ" до бюджету коштів в сумі 3522,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за четвертий квартал 2009 року. Перераховується в бюджет повністю". Банком платіжне доручення одержано 02.03.2010 року (а.с. 14).

В рядку 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2010 року, поданою ППФ "ВІВ" податковому органу 05.05.2010 року за № 9001474603, платник задекларував до сплати суму податку 2101,00 грн. (а.с.15-16).

Платіжним дорученням № 1432 від 17.05.2010 року стверджується сплата ППФ "ВІВ" до бюджету коштів в сумі 2101,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за перший квартал 2010 року. Перераховується в бюджет повністю". Банком платіжне доручення одержано 17.05.2010 року (а.с. 17).

В рядку 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року, поданою ППФ "ВІВ" податковому органу 06.08.2010 року за № 9003111317, платник задекларував до сплати суму податку 5363,00 грн. (а.с. 18-19).

Платіжним дорученням № 1599 від 17.08.2010 року стверджується сплата ППФ "ВІВ" до бюджету коштів в сумі 2000,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за другий квартал 2010 року. Перераховується в бюджет частково". Банком платіжне доручення одержано 02.03.2010 року (а.с. 20).

Платіжним дорученням № 1567 від 19.08.2010 року стверджується сплата ППФ "ВІВ" до бюджету коштів в сумі 3363,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за другий квартал 2010 року. Перераховується в бюджет повністю". Банком платіжне доручення одержано 19.08.2010 року (а.с. 21).

В рядку 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2010 року, поданою ППФ "ВІВ" податковому органу 05.11.2010 року за № 9004810388, платник задекларував до сплати суму податку 1266,00 грн. (а.с.22-23).

Платіжним дорученням № 1762 від 18.11.2010 року стверджується сплата ППФ "ВІВ" до бюджету коштів в сумі 800,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за третій квартал 2010 року. Перераховується в бюджет частково". Банком платіжне доручення одержано 18.11.2010 року (а.с. 24).

Платіжним дорученням № 1763 від 18.11.2010 року стверджується сплата ППФ "ВІВ" до бюджету коштів в сумі 466,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток за третій квартал 2010 року. Перераховується в бюджет повністю". Банком платіжне доручення одержано 19.11.2010 року (а.с. 25).

Таким чином, з огляду на вказані платіжні доручення, суд приходить до висновку про безпідставність твердження податкового органу щодо фактичної сплати 15.10.2010 року, 18.11.2010 року, 19.11.2010 року, 22.11.2010 року ППФ "ВІВ" узгоджених податкових зобов'язань, задекларованих платником самостійно податковими деклараціями декларації № 9002836985 від 29.01.2010 року, № 9001474603 від 05.05.2010 року, № 9003111317 від 06.08.2010 року.

Крім цього, дослідженими в судовому засіданні платіжними дорученнями підтверджується часткова сплата податкової заборгованості за 2009 рік. Зокрема, платіжним дорученням № 1776 від 22.11.2010 року ППФ "ВІВ" сплачено до бюджету кошти в сумі 4000,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток заборгованість за 2009 рік. Перераховується в бюджет частково". Банком платіжне доручення одержано 22.11.2010 року (а.с. 26); платіжним дорученням № 1704 від 15.10.2010 року ППФ "ВІВ" сплачено до бюджету кошти в сумі 10000,00 грн. з призначенням платежу "Податок на прибуток заборгованість за 2009 рік. Перераховується в бюджет частково". Банком платіжне доручення одержано 15.10.2010 року (а.с. 27).

Ухвалою суду від 12.01.2011 року при призначенні справи до розгляду відповідача було зобов'язано надати до суду всі докази, які були взяті до уваги при прийнятті оспорених рішень. Доказів на обгрунтування заперечень проти позову відповідачем не надано. Суми податкової заборгованості та дати її фактичної сплати, зазначені в акті перевірки, не відповідають документально підтвердженим в ході судового розгляду справи.

При вирішенні даного адміністративного спору суд виходить з такого.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III (далі Закон № 2181-III), в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, визначено принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-III визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Строки погашення податкового зобов'язання встановлені п.5.3 ст.5 Закону № 2181-III. Зокрема, згідно п.п. 5.3.1 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідач підтвердив, що сплачений ППФ "ВІВ" податок на прибуток, задекларований платником за IV квартал 2009 року, I, II, III квартали 2010 року, податковим органом було зараховано в порядку календарної черговості виникнення в рахунок податкового боргу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000752341/0 від 26.10.2009 року, а за несвоєчасну сплату зазначеного податкового зобов'язання нараховано штрафні санкції в сумі 3563,20 грн.

При цьому суд враховує, що податкове зобов'язання з податку на прибуток, нараховане податковим органом відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000752341/0 від 26.10.2009 року, не є узгодженим, оскільки було оскаржене платником податків в судовому порядку в адміністративній справі № 2а-2161/10/1770, судове рішення в якій законної сили не набрало.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-XIV "Про Національний банк України", Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповняється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом № 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, за наявності факту недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин суд вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків до бюджету, є неправомірним.

Згідно статті 71 КАС України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В ході розгляду справи відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, натомість позовні вимоги обґрунтовані позивачем належними та допустимими доказами, які сумнівів у суду не викликають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що при прийнятті спірних рішень суб'єкт владних повноважень вказаного конституційного обов'язку не дотримався, а відтак податкові повідомлення-рішення Костопільської МДПІ № 0006151530/0 від 20 грудня 2010 року та № 0006161530/0 від 20 грудня 2010 року підлягають до скасування.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0006151530/0 від 20.12.2010 року, яким Приватному підприємству фірмі "ВІВ" визначено суму штрафу по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3392,11 грн.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 0006161530/0 від 20.12.2010 року, яким Приватному підприємству фірмі "ВІВ" визначено суму штрафу по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 171,09 грн.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство фірма "ВІВ" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.