Постанова № 16476680, 20.12.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5041/10/1770

20 грудня 2010 року 17год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Арабська В.В. , представник Бляшин М.С.,

відповідача: представник Бухта Н.А., представник Ковальчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Рівнегазбуд"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Рівнегазбуд»(далі ВАТ «Рівнегазбуд») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі ДПІ у м. Рівне) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.04.2010 року № 0001132342/0, від 19.05.2010 року № 0001132342/1, від 23.07.2010 року №0001132342/2, від 12.10.2010 року № 0001132342/3, від 20.04.2010 року № 0001142342/0, від 19.05.2010 року № 0001142342/1, від 23.07.2010 року № 0001142342/2, від 12.10.2010 року № 0001142342/3, від 20.04.2010 року № 0000591742/0/17-23, від 19.05.2010 року №0000591742/1/17-23, від 23.07.2010 року № 0000591742/2/17-23, від 12.10.2010 року №0000591742/3/17-23.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки ВАТ «Рівнегазбуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року ДПІ у м. Рівне було складено відповідний акт перевірки №397/23-100/02127354 від 31.03.2010 року. На підставі акту перевірки відповідачем 20.04.2010 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення: №0001132342/0, яким ВАТ «Рівнегазбуд»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 65445 грн. 99 коп. (в тому числі, за основним платежем 43630 грн. 67 коп., за штрафними санкціями 21815 грн. 32 коп.); №0001142342/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 171154 грн. 97 коп. (в тому числі, за основним платежем 114103 грн. 30 коп., за штрафними санкціями 57051 грн. 67 коп.); №0000591742/0/17-23, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 40008 грн. 60 коп. (в тому числі, за основним платежем 13336 грн. 20 коп., за штрафними санкціями 26672 грн. 40 коп.). Вказані рішення були оскаржені в адміністративному порядку до ДПІ у м. Рівне, Державної податкової адміністрації у Рівненській області, Державної податкової адміністрації України, проте первинна та повторні скарги залишені без задоволення. В подальшому ДПІ у м. Рівне винесені податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене, а саме: від 19.05.2010 року № 0001132342/1, від 23.07.2010 року №0001132342/2, від 12.10.2010 року № 0001132342/3, від 19.05.2010 року № 0001142342/1, від 23.07.2010 року № 0001142342/2, від 12.10.2010 року № 0001142342/3, від 19.05.2010 року № 0000591742/1/17-23, від 23.07.2010 року № 0000591742/2/17-23, від 12.10.2010 року № 0000591742/3/17-23. Податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 року ТзОВ «Рівнегазбуд»отримало 15.10.2010 року та 19.10.2010 року. Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

В акті перевірки №397/23-100/02127354 від 31.03.2010 року, на думку позивача, податковим органом зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про те, що ВАТ «Рівнегазбуд»завищило валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по господарських операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівне-метал»(далі ТзОВ «Рівне-метал»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Західтехноальянс»(далі ТзОВ «Західтехноальянс»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівнеметалобуд»(далі ТзОВ «Рівнеметалобуд») щодо поставки товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг), які податковим органом визначені як нікчемні угоди. Проте такі висновки безпідставні, договори з наведеними контрагентами носили реальний характер, виконані сторонами, в повному обсязі проведені розрахунки, придбаний товар використано позивачем у господарській діяльності, що підтверджено відповідними первинними документами: заявками на придбання товару, видатковими накладними, подорожніми листами, актами приймання-передачі виконаних робіт, звітами про використання матеріалів у будівництві, довідками про списання ТМЦ, журналом реєстрації довіреностей, накладними, податковими накладними, банківськими виписками та журналами бухгалтерського обліку. А тому ДПІ у м. Рівне безпідставно вказано про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд». ВАТ «Рівнегазбуд»вважає, що правомірно сформувало валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість відповідно до вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В акті перевірки №397/23-100/02127354 від 31.03.2010 року також вказано, що позивачем порушено вимоги пункту 1.1, підпункту «д»пункту 1.3, статті 1, підпунктів 3.1.1, 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.1, підпункту «г»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19, підпункту «а»підпункту 20.3.1, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та донараховано податок з доходів фізичних у розмірі 13336 грн. 20 коп. Податковим органом зроблено безпідставний висновок про те, що кошти, а саме надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів, які відповідно до умов колективного договору сплачувалися позивачем з метою компенсації працівникам витрат на проїзд до місця виконання робіт, без службового відрядження, включається до складу загального місячного доходу і підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Відсутність посвідчення про відрядження та наказу не може бути підставою для відмови підприємства компенсувати працівнику витрати на проїзд, які він поніс у звязку з виконанням трудових обовязків, виплата таких надбавок передбачена колективним договором. Також податковим органом не враховано, що відшкодування ВАТ «Рівнегазбуд»працівникові Джумизі Г.С. витрат на придбання ліків відповідно до підпункту 4.3.22 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу та не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Представники позивачапросили визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 20.04.2010 року № 0001132342/0, від 19.05.2010 року №0001132342/1, від 23.07.2010 року № 0001132342/2, від 12.10.2010 року № 0001132342/3, від 20.04.2010 року № 0001142342/0, від 19.05.2010 року № 0001142342/1, від 23.07.2010 року № 0001142342/2, від 12.10.2010 року № 0001142342/3, від 20.04.2010 року №0000591742/0/17-23, від 19.05.2010 року № 0000591742/1/17-23, від 23.07.2010 року №0000591742/2/17-23, від 12.10.2010 року № 0000591742/3/17-23.

Представники відповідача адміністративний позов не визнали повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову, суду пояснили, що перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 174522 грн. 75 коп. та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 114103 грн. 30 коп. по операціях придбання товарів (виробів з металу) та послуг (порізка металу) у ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд».

Зокрема, між позивачем та ТзОВ «Рівне-метал»було укладено усний договір купівлі-продажу виробів з метал. По договору згідно видаткових накладних та податкових накладних у лютому 2008 року поставлено товару на суму 16884 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 2814 грн. 00 коп., по яких ВАТ «Рівнегазбуд»сформовано у відповідні податкові періоди валові витрати в сумі 14070 грн. 00 коп. та податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 2814 грн. 00 коп. Перевіркою встановлено, що слідчим відділом СУ УМВС України в Рівненській області проводиться досудове слідство у кримінальній справі №20/110-08, порушеної відносно ТзОВ «Рівне-метал»за фактом вчинення фіктивного підприємництва, що підпадає під ознаки статті 205 Кримінального кодексу України. З пояснень директора та засновника ТзОВ «Рівне-метал»ОСОБА_8 вбачається, що фактично господарська діяльність не проводилась, у товариства відсутні трудові ресурси та виробничі потужності. ДПІ у м. Рівне зроблено висновок, що угоди, укладені між позивачем та ТзОВ «Рівне-метал»носили безтоварний характер, не створювали юридичних наслідків та є нікчемними, а тому позбавляють права ВАТ «Рівнегазбуд»на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Також між позивачем та ТзОВ «Західтехноальянс»було укладено усний договір купівлі-продажу виробів з металу, про що виписувались видаткові накладні та податкові накладні в період з 28.04.2007 року по 21.03.2008 року, по яких позивачем сформовано валові витрати у відповідних податкових періодах на суму 20223 грн. 52 коп. та податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 4044 грн. 11 коп. При цьому у контрагента ТзОВ «Західтехноальянс»встановлено відсутність основних фондів, чисельність працюючих складала одну особу, а 11.08.2009 року скасовано реєстрацію товариства платником податку на додану вартість, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність наміру у сторін створити правові наслідки та означає нікчемність такого правочину. При перевірці не наданні первинні документи на підтвердження поставки товару, зокрема, товарно-транспортні накладні. А тому ВАТ «Рівнегазбуд»неправомірно сформовано по такій операції з ТзОВ «Західтехноальянс»валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

З аналогічних підстав ДПІ у м. Рівне виключено з валових витрат ВАТ «Рівнегазбуд»витрати в розмірі 140229 грн. 23 коп. та податковий кредит з податку на додану вартість на суму 107244 грн. 64 коп. по операції придбання виробів з металу у ТзОВ «Рівнеметалобуд»на підставі усного договору купівлі-продажу, видаткових накладних та податкових накладних, виписаних у період з 27.03.2008 року по 26.08.2009 року. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Представники відповідача вважають обґрунтованим і донарахування податку з доходів фізичних осіб, посилаючись на норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Рівнегазбуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, результати якої оформлені актом № 397/23-100/02127354 від 31.03.2010 року. Перевіркою встановлено порушення ВАТ «Рівнегазбуд»вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на прибуток в сумі 43630 грн. 68 коп., занижено податок на додану вартість на загальну суму 114103 грн. 30 коп., а також порушення пункту 1.1, підпункту «д»пункту 1.3, статті 1, підпунктів 3.1.1, 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.2.1, підпункту «г»підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту «а»пункту 19.2 статті 19, підпункту «а»підпункту 20.3.1, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та, як наслідок, неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних у розмірі 13336 грн. 20 коп.

Донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість повязані з завищенням валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд», які, на думку податкового органу, не носять реального характеру та є нікчемними. Висновки акту перевірки містять посилання на проведення досудового слідства в кримінальній справі по факту фіктивного підприємництва ТзОВ «Рівне-метал», та відсутність у всіх контрагентів основних засобів та трудових ресурсів для виконання господарських зобовязань, поставка товару не підтверджена ТТН.

Донарахування податку з доходів фізичних осіб мало місце через не включення до складу загального оподаткованого доходу платника податку надбавок (польового забезпечення), що виплачувались працівникам ВАТ «Рівнегазбуд»за пересувний та розїзний характер роботи, з яких відповідач як податковий агент мав утримати та сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Крім того, перевіркою встановлено в одному випадку відшкодування підприємством своєму працівнику Джумизі Г.С. витрат на придбання ліків, що в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є додатковим благом та підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

На підставі акта перевірки № 397/23-100/02127354 від 31.03.2010 року ДПІ у м.Рівне 20.04.2010 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

№0001132342/0, яким ВАТ «Рівнегазбуд»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 65445 грн. 99 коп. (в тому числі, за основним платежем 43630 грн. 67 коп., за штрафними санкціями 21815 грн. 32 коп.);

№0001142342/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 171154 грн. 97 коп. (в тому числі, за основним платежем 114103 грн. 30 коп., за штрафними санкціями 57051 грн. 67 коп.);

№ 0000591742/0/17-23, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 40008 грн. 60 коп. (в тому числі, за основним платежем 13336 грн. 20 коп., за штрафними санкціями 26672 грн. 40 коп.), та які в подальшому були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями ДПІ у м. Рівне від 17.05.2010 року №20875/25-09, ДПА в Рівненській області від 19.07.2010 року № 13929/25-16/159, ДПА України від 29.09.2010 року № 10062/6/25-0115 первинна та повторні скарги ВАТ «Рівнегазбуд»залишені без задоволення, суми податків, визначені у первинних податкових повідомленнях-рішеннях, залишені без змін. ДПІ у м. Рівне в подальшому були винесені податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене: від 19.05.2010 року №0001132342/1, від 23.07.2010 року № 0001132342/2, від 12.10.2010 року № 0001132342/3, від 19.05.2010 року № 0001142342/1, від 23.07.2010 року № 0001142342/2, від 12.10.2010 року № 0001142342/3, від 19.05.2010 року № 0000591742/1/17-23, від 23.07.2010 року №0000591742/2/17-23, від 12.10.2010 року № 0000591742/3/17-23. Податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010 року ВАТ «Рівнегазбуд»отримало 15.10.2010 року та 19.10.2010 року.

Судом також встановлено, що одним з видів статутної діяльності ВАТ «Рівнегазбуд»є будівництво газопроводів, встановлення, ремонт, обслуговування систем газопостачання та виконання інших робіт. Для здійснення господарської діяльності позивач протягом 2007-2009 років придбавав у ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд»вироби з металу: водогазопровідні та електрозварювальні труби, плити, кутники, шестигранники, арматуру тощо.

Так, між позивачем (покупець) та ТзОВ «Рівне-метал»(продавець) було укладено усний договір купівлі-продажу виробів з металу, на виконання якого продавцем видано видаткові накладні від 21.02.2008 року, 25.02.2008 року,

податкові накладні

№ 22101 від 21.02.2008 року на суму 10500,00 грн., в тому числі ПДВ 1750,00 грн.,

№ 22501 від 25.02.2008 року на суму 6384,00 грн., в тому числі ПДВ 1064,00 грн.

Сторонами проведені розрахунки в повному обсязі, сплачений в ціні товару податок на додану вартість в розмірі 2814,00 грн. ВАТ «Рівнегазбуд»віднесло у відповідних податкових періодах до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, та сформувало валові витрати на суму 14070,00 грн.

Також між позивачем (покупець) та ТзОВ «Західтехноальянс»(продавець) було укладено усний договір купівлі-продажу виробів з металу, на виконання якого продавцем видано видаткові накладні від 28.04.2007 року, 03.08.2007 року, 09.08.2007 року, 29.08.2007 року, 21.09.2007 року, 27.09.2007 року, 12.10.2007 року, 22.10.2007 року, 31.10.2007 року, 05.11.2007 року, 06.11.2007 року, 26.11.2007 року, 24.12.2007 року, 28.12.2007 року, 21.03.2008 року,

податкові накладні

№ 31 від 28.04.2007 року на суму 966,54 грн., в тому числі ПДВ 161,09 грн.,

№ 12 від 03.08.2007 року на суму 1036,79 грн., в тому числі ПДВ 172,80 грн.,

№ 14 від 03.08.2007 року на суму 4994,00 грн., в тому числі ПДВ 832,33 грн.,

№57 від 09.08.2007 року на суму 3517,98 грн., в тому числі ПДВ 586,33 грн.,

№ 172 від 29.08.2007 року на суму 1088,64 грн., в тому числі ПДВ 181,44 грн.,

№ 112 від 21.09.2007 року на суму 5333,38 грн., в тому числі ПДВ 888,30 грн.,

№ 140 від 27.09.2007 року на суму 335,94 грн., в тому числі ПДВ 55,99 грн.,

№ 73 від 12.10.2007 року на суму 3275,68 грн., в тому числі ПДВ 545,95 грн.,

№ 148 від 22.10.2007 року на суму 1428,78 грн., в тому числі ПДВ 238,13 грн.,

№201 від 31.10.2007 року на суму 502,13 грн., в тому числі ПДВ 83,69 грн.,

№ 26 від 05.11.2007 року на суму 117,17 грн., в тому числі ПДВ 19,53 грн.,

№ 34 від 06.11.2007 року на суму 504,52 грн., в тому числі ПДВ 84,09 грн.,

№ 143 від 26.11.2007 року на суму 345,50 грн., в тому числі ПДВ 57,58 грн.,

№ 116 від 24.12.2007 року на суму 153,91 грн., в тому числі ПДВ 25,65 грн.,

№ 155 від 28.12.2007 року на суму 464,58 грн., в тому числі ПДВ 77,43 грн.,

№ 105 від 21.03.2008 року на суму 202,69 грн., в тому числі ПДВ 33,78 грн.

Сторонами проведені розрахунки в повному обсязі, сплачений в ціні товару податок на додану вартість у розмірі 4044,11 грн. ВАТ «Рівнегазбуд»віднесло у відповідних податкових періодах до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, та сформувало валові витрати на суму 20223,52 грн.

Позивач придбавав вироби з металу ще в одного контрагента ТзОВ «Рівнеметалобуд», з яким було укладено усний договір, на виконання якого продавцем видано видаткові накладні від 27.03.2008 року, 05.05.2008 року, 14.05.2008 року, 15.05.2008 року, 01.06.2008 року, 10.06.2008 року, 17.06.2008 року, 18.06.2008 року, 27.06.2008 року, 28.07.2008 року, 08.09.2008 року 22.09.2008 року, 13.10.2008 року, 27.10.2008 року, 30.10.2008 року, 04.11.2008 року, 05.11.2008 року, 10.11.2008 року, 13.11.2008 року, 28.11.208 року, 17.12.2008 року, 13.01.2009 року, 02.02.2009 року, 06.02.2009 року, 04.03.2009 року, 31.03.2009 року, 03.04.2009 року, 27.05.2009 року, 16.05.2009 року, 27.05.2009 року, 28.05.2009 року, 02.06.2009 року, 30.06.2009 року, 20.07.2009 року, 21.07.2009 року, 26.08.2009 року,

податкові накладні

№ 13/1 від 27.03.2008 року на суму 13707,36 грн., в тому числі ПДВ 2284,56 грн.,

№ 1 від 05.05.2008 року на суму 11193,79 грн., в тому числі ПДВ 1865,63 грн.,

№ 17/1 від 14.05.2008 року на суму 526,13 грн., в тому числі ПДВ 87,69 грн.,

№19/1 від 15.05.2008 року на суму 70000,00 грн., в тому числі ПДВ 11666,67 грн.,

№1/1 від 01.06.2008 року на суму 136289,28 грн., в тому числі ПДВ 22714,88 грн.,

№42 від 10.06.2008 року на суму 335,16 грн., в тому числі ПДВ 55,86 грн.,

№65 від 17.06.2008 року на суму 1462,28 грн., в тому числі ПДВ 243,71 грн.,

№ 68 від 18.06.2008 року на суму 253,86 грн., в тому числі ПДВ 42,31 грн.,

№ 111 від 27.06.2008 року на суму 2060,44 грн., в тому числі ПДВ 343,41 грн.,

№118 від 28.07.2008 року на суму 2985,31 грн., в тому числі ПДВ 497,55 грн.,

№26 від 08.09.2008 року на суму 2967,23 грн., в тому числі ПДВ 494,54 грн.,

№27 від 08.09.2008 року на суму 60898,80 грн., в тому числі ПДВ 10149,80 грн.,

№117 від 22.09.2008 року на суму 2302,01 грн., в тому числі ПДВ 383,67 грн.,

№118 від 22.09.2008 року на суму 9363,74 грн., в тому числі ПДВ 1560,62 грн.,

№119 від 22.09.2008 року на суму 3984,00 грн., в тому числі ПДВ 664,00 грн.,

№126 від 22.09.2008 року на суму 175,56 грн., в тому числі ПДВ 29,26 грн.,

№36 від 13.10.2008 року на суму 7371,82 грн., в тому числі ПДВ 1228,64 грн.,

№84/1 від 27.10.2008 року на суму 2420,86 грн., в тому числі ПДВ 403,48 грн.,

№102 від 30.10.2008 року на суму 1043,40 грн., в тому числі ПДВ 173,90 грн.,

№6 від 04.11.2008 року на суму 496,15 грн., в тому числі ПДВ 82,69 грн.,

№11 від 05.11.2008 року на суму 64,33 грн., в тому числі ПДВ 10,72 грн.,

№23 від 10.11.2008 року на суму 4499,38 грн., в тому числі ПДВ 749,90 грн.,

№24 від 10.11.2008 року на суму 46,38 грн., в тому числі ПДВ 7,73 грн.,

№44 від 13.11.2008 року на суму 183,60 грн., в тому числі ПДВ 30,60 грн.,

№86 від 28.11.2008 року на суму 37764,76 грн., в тому числі ПДВ 6294,13 грн.,

№22 від 17.12.2008 року на суму 911,68 грн., в тому числі ПДВ 151,95 грн.,

№6 від 13.01.2009 року на суму 43,38 грн., в тому числі ПДВ 7,23 грн.,

№39 від 02.02.2009 року на суму 176,03 грн., в тому числі ПДВ 29,34 грн.,

№17 від 06.02.2009 року на суму 94478,40 грн., в тому числі ПДВ 15746,40 грн.,

№3/1 від 04.03.2009 року на суму 4498,68 грн., в тому числі ПДВ 749,78 грн.,

№4/1 від 04.03.2009 року на суму 2931,34 грн., в тому числі ПДВ 488,56 грн.,

№40 від 31.03.2009 року на суму 114,78 грн., в тому числі ПДВ 19,13 грн.,

№3/1 від 03.04.2009 року на суму 94478,40 грн., в тому числі ПДВ 15746,40 грн.,

№14 від 27.05.2009 року на суму 3301,44 грн., в тому числі ПДВ 550,24 грн.,

№15 від 27.05.2009 року на суму 3133,44 грн., в тому числі ПДВ 522,24 грн.,

№16 від 16.05.2009 року на суму 540,30 грн., в тому числі ПДВ 90,05 грн.,

№17 від 27.05.2009 року на суму 103,61 грн., в тому числі ПДВ 17,27 грн.,

№23 від 28.05.2009 року на суму 326,47 грн., в тому числі ПДВ 54,41 грн.,

№1/2 від 02.06.2009 року на суму 25174,80 грн., в тому числі ПДВ 4195,80 грн.,

№21 від 30.06.2009 року на суму 8970,00 грн., в тому числі ПДВ 1495,00 грн.,

№28 від 30.06.2009 року на суму 12509,64 грн., в тому числі ПДВ 9084,94 грн.,

№32 від 30.06.2009 року на суму 2954,84 грн., в тому числі ПДВ 492,47 грн.,

№25/2 від 20.07.2009 року на суму 1742,04 грн., в тому числі ПДВ 290,34 грн.,

№28/1 від 21.07.2009 року на суму 14136,00 грн., в тому числі ПДВ 2356,00 грн.,

№34 від 26.08.2009 року на суму 545,17 грн., в тому числі ПДВ 90,86 грн.

Сторонами договору проведені розрахунки в повному обсязі, сплачений в ціні товару податок на додану вартість в розмірі 107244,64 грн. ВАТ «Рівнегазбуд»віднесло у відповідних податкових періодах до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, до валових витрат включено частину витрат на суму 140229,23 грн.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 1.32 статті 1 цього ж Закону визначено, що господарська діяльність це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (пункт 5.11 статті 5 Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

Таким чином, до валових витрат відносяться вартість товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ДПІ у м. Рівне про нікчемний характер угод, укладених між позивачем та ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд», судом при розгляді справи підлягали зясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, по яких ВАТ «Рівнегазбуд»визначено суми податкового кредиту, зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача, тобто дотримання умов формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток. ВАТ «Рівнегазбуд»не порушило вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та правомірно включило до складу валових витрат вартість придбаних товарів у ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд»та віднесло податок на додану вартість, сплачений в ціні товару постачальникам, до податкового кредиту у відповідних податкових періодах, з огляду на таке.

Угоди на придбання виробів з металу (водогазопровідних, електрозварювальних труб, плит, кутників, шестигранників, арматури тощо) у постачальників ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд»укладались позивачем в межах господарської діяльності і були використані на будівництво газопроводів, встановлення, ремонт, обслуговування систем газопостачання, що є основним видам діяльності ВАТ «Рівнегазбуд». До матеріалів справи долучені надані позивачем належні та допустимі докази на підтвердження того, що укладені договори купівлі-продажу мали реальний характер, придбана продукція використана у власній господарській діяльності, зокрема, заявки на придбання товару, видаткові накладні, довідки про походження ТМЦ, подорожні листи, акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт, довідки про вартість робіт, звіти про використання матеріалів у будівництві, довідки про списання ТМЦ, витяги з реєстрів виданих та отриманих накладних, журнали реєстрації довіреностей, банківські виписки та витяги з журналів-ордерів по рахунку «розрахунки з вітчизняними постачальниками», податкові накладні.

Судом досліджені зазначені первинні документи (копії яких долучені до матеріалів справи) що містять відомості про обставини, які є предмет доказування у цій справі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат при визначені обєкта оподаткування податком на прибуток.

Описані вище операції з придбання товарів з металу укладалися з діючими юридичними особами ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд»зареєстрованими в місті Рівне, державна реєстрація яких не припинена відповідно до наданих суду витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 08.04.2010 року. Згідно з пунктом 1 статті 18 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд»були зареєстровані платниками податку на додану вартість на момент спірних правовідносин, видані ними податкові накладні містять всі необхідні реквізити, визначені пунктом 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За даними відповідача свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Західтехноальянс»анульовано з 11.08.2009 року, тоді як поставка товару та податкові накладні виписувалися в період з 28.04.2007 року по 21.03.2008 року, свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Рівнеметалобуд»анульоване з 11.08.2009 року, при цьому поставка товару здійснювалась та податкові накладні виписувались до вказаної події.

Як слідує з акта перевірки контрагенти позивача у період 2007-2009 років подавали податкову звітність, проте зустрічні перевірки їх діяльності не проведені, а зроблені висновки про нікчемність угод на припущеннях ДПІ у м. Рівне. Відповідачем на вимогу суду не надано доказів, які б підтверджували його доводи відносно того, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності, а операції придбання виробів з металу носили безтоварний характер.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обовязкові реквізити.

Надані позивачем ВАТ «Рівнегазбуд»документи первинного обліку, що описані вище, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, оскільки містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також підписи та відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, в актах приймання виконаних підрядних робіт (на виконанні яких використанні придбані вироби з металу по спірних угодах) наведена деталізація змісту і обсягу наданих робіт, використаних ТМЦ, інших ресурсів, тобто надані документи бухгалтерського обліку підтверджують факт придбання товару та використання у власній господарській діяльності позивачем.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що у контрагентів позивача ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд»відсутні матеріальні та трудові ресурси, підприємства не знаходяться за місцезнаходженням, оскільки ДПІ у м. Рівне не надано суду доказів на підтвердження таких обставин, висновки акта перевірки в цій частині ґрунтуються без фактичного зясування контролюючим органом реального майнового стану субєктів господарювання контрагентів позивача та перевірки їх фінансово-господарської діяльності, за період, коли мали місце спірні правовідносини. Аналіз даних податкової звітності контрагентів, наведений в акті перевірки свідчить про те, що висновки відповідача ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку про наявність чи відсутність основних засобів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, про зміст і обсяг господарських операцій, а на припущеннях податкового органу.

Крім того, такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів чи договорів оренди майна, лізингу, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, позаяк не залежать від волі останнього.

Аналогічним чином, не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагентів, оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати, при цьому, фінансові санкції. Разом з тим, факти несплати податків контрагентами протягом періоду 2007-2009 років, коли відбувались спірні правовідносини, відповідачем не встановлені, а також не вказано про неподання податкової звітності.

Щодо відсутності у позивача ТТН на поставку товару, отриманого від ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд», то суд звертає увагу що між сторонами укладались господарські договори, де позивач не був замовником і отримувачем транспортних послуг, згідно з умовами договору постачання товару могло відбуватися на умовах «склад покупця», тобто обов'язок по доставці товару покладався на постачальника. Протилежне податковим органом не доведено.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Таким чином, зазначений нормативний акт не містять вказівок на обовязковість оформлення саме товарно-транспортної накладної, а передбачає можливість оформлення інших документів на вантаж.

Також, на думку суду, не є достатнім і беззаперечним доказом фіктивності операцій та нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТзОВ «Рівне-метал», повідомлення СУ УМВС України в Рівненській області про провадження досудового слідства у кримінальній справі, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ТзОВ «Рівне-метал». Стаття 72 КАС України передбачає, що тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою. Податковий орган покликається на наявність кримінальної справи, що перебуває на стадії досудового слідства, тому суд приходить до висновку, що твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТзОВ «Рівне-метал», є передчасним та необґрунтованим.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок та згідно з частиною другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. З врахуванням вимог статті 207 Господарського кодексу України характерними ознаки вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства, можуть бути: порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, тобто вини сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з богу самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

В жодному з випадків придбання ВАТ «Рівнегазбуд»товарів у ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд»не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже віднесення їх до категорії нікчемних.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами ТзОВ «Рівне-метал», ТзОВ «Західтехноальянс», ТзОВ «Рівнеметалобуд»податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (як-от, відсутність за місцезнаходженням) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ВАТ «Рівнегазбуд»права на податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати.

При відсутності доказів, які б підтвердили наведені в акті перевірки порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість»при декларуванні валових витрат та податкового кредиту, висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 43630 грн. 68 коп. та податку на додану вартість на загальну суму 114103 грн. 30 коп., не можна вважати правомірними. Відтак, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне про донарахування податку на прибуток та додану вартість є протиправними і підлягають скасуванню.

Донарахування ВАТ «Рівнегазбуд»податку з доходів фізичних осіб повязане з не включенням до складу загального оподаткованого доходу платників податку (якими є працівники позивача) надбавок (польового забезпечення) за розїзний характер робіт, і як наслідок, неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13253 грн. 70 коп.

Судом встановлено, що діяльність позивача щодо здійснення будівництва та обслуговування, ремонту газових мереж потребує постійного виїзду працівників (спеціалістів) на обєкти будівництва (обслуговування), що знаходяться на території Рівненської області. Такий розїзний характер робіт зумовлює додаткові витрати працівників і потребує відповідної компенсації. А тому, в Положенні про оплату праці та преміювання працівників ВАТ «Рівнегазбуд», яке є додатком до колективного договору між правлінням і профспілковим комітетом ВАТ «Рівнегазбуд»на 2009-2014 роки, схваленому на загальних зборах трудового колективу від 29.06.2009 року та зареєстрованому в Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області, дане питання було врегульоване в пункту 4.1 розділу 4 «Надбавки за пересувний, розїзний характер робіт». Зокрема, зазначено, що такі надбавки виплачуються працівникам, які безпосередньо зайняті на будівництві газових мереж. Розмір надбавки встановлюється в залежності від відстані будівництва обєкта. За рішенням правління товариства у звязку з віддаленістю будівництва виплачуються надбавки за розїзний характер робіт працівникам керівного складу, голові правління, спеціалістам. Розмір надбавки визначається наказом.

Аналогічна норма виписана і в пункті 4.1 розділу 4 в Положенні про оплату праці та преміювання працівників ВАТ «Рівнегазбуд», яке є додатком до колективного договору між правлінням і профспілковим комітетом ВАТ «Рівнегазбуд»(пункт 5.7 колективного договору), схваленому на загальних зборах трудового колективу від 05.05.2004 року, на період 2004-2009 років.

Позивачем на підставі колективного договору між правлінням і профспілковим комітетом ВАТ «Рівнегазбуд», Положення про оплату праці та преміювання працівників прийнято наказ № 1-к від 05.01.2009 року, яким встановлено розмір надбавки за пересувний та розїзний характер робіт не більше 30 грн. 00 коп. на добу, та щомісяця видавалися накази по товариству про компенсацію витрат за пересувний та розїзний характер робіт з зазначенням працівників та суми виплати: № 5-к від 30.01.2009 року, № 11-к від 27.02.2009 року, № 15-к від 31.03.2009 року, № 20-к від 30.04.2009 року, № 24-к від 29.05.2009 року, № 28-к від 30.06.2009 року, № 40-к від 31.07.2009 року, № 45-к від 31.08.2009 року, № 52-к, від 30.09.2009 року, № 55 від 30.10.2009 року, № 57 від 30.11.209 року, № 63-к від 31.12.2009 року. По бухгалтерському обліку такі надбавки (їх виплата) відображені по рахунку 372 «Підзвітні особи», обліковані в табелях обліку робочого часу за 2009 рік, видача коштів проводилась з каси товариства з оформленням видаткових касових ордерів та відомостями на виплату грошей.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»загальний річний оподатковуваний дохід складається з сум загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу місячного доходу включаються доходи, перелік яких визначений пунктом 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (підпункту 4.2.1 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Водночас, перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, встановлений пунктом 4.3 статті 4 цього ж Закону, де окрім іншого в підпункті 4.3.2 зазначено, що до складу оподатковуваного місячного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону. Пунктом 9.10 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлений порядок оподаткування сум надмірно витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Відповідно до абзаців першого, другого розділу Загальні положення Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 pоку № 59 (з змінами і доповненнями), службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Згідно з наведеними вище положеннями колективних договорів між правлінням і профспілковим комітетом ВАТ «Рівнегазбуд», що діяли протягом 2009 року було визначено, що надбавки за пересувний, розїзний характер робіт виплачуються працівникам, які безпосередньо зайняті на будівництві газових мереж. Розмір надбавки встановлюється в залежності від відстані будівництва обєкта, такі надбавки можуть виплачуватись працівникам керівного складу, голові правління, спеціалістам.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» визначено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників,направлених для виконання монтажних,налагоджувальних,ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер,у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», установлено для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім державних службовців та осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів) граничні норми добових витрат у разі коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях не включаються витрати на харчування, для відряджень у межах України в межах 30 гривень.

З врахуванням наведених норм законодавства та встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що в даному випадку надбавки за розїзний характер роботи (польове забезпечення) є різновидом відрядження, виплачувалось працівникам у межах граничних норм витрат для відряджень в межах України, а тому правомірно не включалось ВАТ «Рівнегазбуд»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку. Відтак висновки ДПІ у м. Рівне про неутримання та неперерахування позивачем податку з доходів фізичних осіб в розмірі 13253 грн. 70 коп. є протиправними.

Крім того, в акті перевірки № 397/23-100/02127354 від 31.03.2010 року встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та заниження обєкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб з наданих працівнику Джумизі Г.С. додаткових благ у вигляді відшкодування вартості медикаментів на суму 550 грн. 00 коп. на підставі авансового звіту від 26.12.2007 року згідно фіскальних чеків від 03.10.2007 року, 05.10.2007 року, 08.10.2007 року. Сума не утриманого і не перерахованого податку становить 82 грн. 50 коп.

Судом встановлено, що Джумизі Г.С. прийнятий з 16.08.2007 року на роботу машиністом трубоукладчика ВАТ «Рівнегазбуд»на підставі наказу по товариству №48-к від 16.08.2007 року. Відповідно до акту № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затвердженого головою правління ВАТ «Рівнегазбуд»05.10.2007 року, працівник Джумизі Г.С. є потерпілим внаслідок нещасного випадку, що мав місце 02.10.2007 року на виробництві, йому було встановлено такий діагноз згідно з листком непрацездатності: відкритий перелом кісток правої гомілки. Позивач в грудні 2007 року відшкодував потерпілому працівнику витрати на придбання медикаментів для лікування захворювання (травми) внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 550 грн. 00 коп.

Підпунктом 4.3.22 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, зазначених у підпунктах «а»- «з»підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

При цьому, пунктами «а»- «з»підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, зокрема, платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року: суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування, крім витрат на:

а) косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями);

б) водолікування та геліотерапію, не пов'язані з лікуванням хронічних захворювань;

в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;

г) аборти, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування;

д) операції з переміни статі;

е) лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування:

є) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

ж) клонування людини або її органів;

з) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Позивачем проводилась Джумизі Г.С. компенсація придбаних ліків на лікування травми відкритого перелому кісток правої гомілки, що не підпадає під витрати, визначені у підпунктах «а»- «з»підпункту 5.3.4 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Згідно із пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі інші виплати і винагороди).

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону та встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що в даному випадку мала місце виплата коштів як допомоги на лікування та медичне обслуговування платника податку Джумиги Г.М. його працедавцем ВАТ «Рівнегазбуд», про що в матеріалах справи містяться копії відповідних підтверджуючих документів, а тому податковим органом помилково зазначено в акті перевірки про надання позивачем додаткових благ працівнику, які підлягали оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. За таких обставин, суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Рівне неправомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 82 грн. 50 коп. відтак, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне про донарахування податку з доходів фізичних осіб є протиправним.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення субєкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне.

Відповідно до пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758 (з наступними змінами та доповненнями), з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобовязання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобовязання. Оскільки з наведеної норми не вбачається, що при надісланні нового податкового повідомлення-рішення (у разі, якщо сума податкового зобовязання за результатами розгляду скарги залишається без змін), попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, тому суд приходить до висновку, що визнанню протиправними та скасуванню підлягають всі податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 20.04.2010 року № 0001132342/0, від 19.05.2010 року № 0001132342/1, від 23.07.2010 року №0001132342/2, від 12.10.2010 року № 0001132342/3, від 20.04.2010 року № 0001142342/0, від 19.05.2010 року № 0001142342/1, від 23.07.2010 року № 0001142342/2, від 12.10.2010 року № 0001142342/3, від 20.04.2010 року № 0000591742/0/17-23, від 19.05.2010 року №0000591742/1/17-23, від 23.07.2010 року № 0000591742/2/17-23, від 12.10.2010 року №0000591742/3/17-23.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №0001132342/0 від 20 квітня 2010 року, №№0001132342/1 від 19 травня 2010 року, №0001132342/2 від 23 липня 2010 року, №0001132342/3 від 12 жовтня 2010 року, №0001142342/0 від 20 квітня 2010 року, №0001142342/1 від 19 травня 2010 року, №0001142342/2 від 23 липня 2010 року, №0001142342/3 від 12 жовтня 2010 року, №0000591742/0/17-23 від 20 квітня 2010 року, №0000591742/1/17-23 від 19 травня 2010 року, №0000591742/2/17-23 від 28 липня 2010 року, №0000591742/3/17-23 від 12 жовтня 2010 року.

Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Рівнегазбуд" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.