Постанова № 16474356, 14.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 р. № 2а-4492/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників:

позивача: Куксов В.Г.;

відповідача: Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Скриня Плюс” до Державної податкової інспекції у Франківсьокму районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Франківському районі м. Львова від 29.03.2011 № 0000672320 та № 0000682320,

встановив:

Адміністративний позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю “Скриня Плюс”, м. Львів, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, м. Львів, про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Франківському районі м. Львова від 29.03.2011 № 0000672320 на суму податку на прибуток 1527543,5 грн. (основний платіж) та 381885,87 грн. (штрафні (фінансові) санкції) та № 0000682320 на суму податку на додану вартість 450700 грн. (основний платіж) та 112675 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 10.05.2011 р. Розгляд справи відкладався в порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, доповненні до позовної заяви. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржувані рішення, помилково вважаючи правочини нікчемними, а витрати не понесеними. Посилається на фактичне виконання умов договорів, отримання позивачем результату і сплати податку на додану вартість в ціні робіт. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в запереченні. Посилається на фіктивний характер договорів, порушення кримінальної справи щодо контрагентів позивача. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом від 16.03.2011 р. №302/23-2/36545108 “Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ “Скриня Полюс” код ЄДРПОУ: 36545108 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.09.2009 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 18.09.2009 р. та 30.09.2010 р.” було встановлено порушення п. 1.22.1., п. 4.1.6., п. 5.2.1, п. 5.3.9., п. 5.5.1., п. 8.1.1., п. 8.1.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1527543,5 грн.; п. 1.7., п. 7.2.1., п. 7.4.1., п. 7.4.4., п. 7.7.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 450700 грн. При цьому, порушення п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення ТОВ»Скриня Плюс»валових витрат встановлено за рахунок віднесення до валових витрат виконаних робіт ТзОВ „Віктор і Ко" , ТзОВ „Іртас" , ТОВ «Вілмат Електрик»за період з 18.09.2009 р. по 30.09.2010 р. на загальну суму 707790 грн.; порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та завищення позивачем валових витрат у сумі 712016грн. встановлено по операціях по придбанню консультаційно - інформаційних послуг, маркетингових послуг та юридичних послуг не підтверджених первинними документами та не повязаних з використанням їх у господарській діяльності; порушення пп. 8.1.1 пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 вказаного закону та завищення суми амортизаційних відрахувань у розмірі 1022662 грн. встановлено за рахунок нарахування амортизаційних нарахувань на вартість основних засобів, по яких не понесено витрат у звязку із придбанням.

На підставі вказаного акту було винесено оспорювані податкові повідомлення рішення від 29.03.2011 № 0000672320 на суму податку на прибуток 1527543,5 грн. (основний платіж) та 381885,87 грн. (штрафні (фінансові) санкції) та № 0000682320 на суму податку на додану вартість 450700 грн. (основний платіж) та 112675 грн. (штрафні (фінансові) санкції).

Зокрема проведеною перевіркою за період з 18.09.2009 р. по 30.09.2010 р. встановлено заниження задекларованих ТзОВ «Скриня плюс»показників у рядку 01.6 Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-1.5»всього в сумі 1566759 грн., внаслідок порушення підприємством пп. 1.22.1 п. 1.22, пп.1.25 ст.1 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в частині не включення до складу валових доходів суми безнадійної заборгованості - 714189 грн. та безнадійної фінансової допомоги в розмірі 852570 грн.

Зазначений висновок було зроблено у звязку із тим, що у позивача рахується кредиторська заборгованість перед іншими субєктами. Зокрема, перед ТзОВ «Віктор Ко» - на суму 70160 грн. за отримані ремонтні роботи даху будівлі, яка розташована за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 179, згідно договору підряду №б/н від 10.06.2010 р. Оплату за вказані роботи не проведено, позивач на протилежне не посилався. Відповідач додатково посилається на те, що станом на 19.10.2010 р. рахунки вказаної організації закриті. Існує також заборгованість перед ПП «Вілмат Електрик» на суму 714189 грн. за отримані ремонтні роботи даху будівлі, яка розташована за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 179, згідно договору підряду №б/н від 03.01.2010 р. Доказів проведення розрахунків суду не надано, а згідно інформації ЦБД ДПА України ТзОВ «Вілмат-Електрик» оголошено банкрутом 06.05.2010 р. ухвалою Господарського суду Львівської області. Рахунки були закриті 16.03.2010 р., а підприємство знято з обліку та скасовано державну реєстрацію 13.07.2010 р. Існує заборгованість перед ТзОВ «Іртас»на суму 434500 грн. за отримані ремонтні роботи по розробленню документації та реконструкції будівлі, яка розташована за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 179, згідно договору підряду №604/02 04.02.2010 р., та ремонті роботи в зазначеній будівлі, згідно договору №б/н від 04.02.2010 р. Доказів проведення оплати суду не надано. Відповідач посилається на розслідування слідчим відділом податкової міліції ДПА У Львівській області кримінальної справи №179-0467, порушеної відносно засновника, директора та головного бухгалтера ТзОВ «Іртас»ОСОБА_3 та інших осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України та пособництві в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, в межах якої ОСОБА_3 визнала, що участі у заснуванні та діяльності товариства не приймала, товариство було створено без наміру здійснювати господарську діяльність. Існує заборгованість перед ТзОВ «Універсалбуд»на суму 327790 грн. за проведені ремонтні роботи згідно договору підряду від 02.12.2009 р., які позивач оплатив лише частково на суму 62650 грн., що підтверджується банківськими виписками. При цьому, перевіркою ТзОВ “Універсалбуд”, оформленої актом №673/23-2/2397489 від 24.12.2010 р., було встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені по правочинах при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655, та 656 ЦК України. У звязку із цим відповідач посилається на фіктивний характер цих відносин, а тому вважає заборгованість безнадійною та штучно створеною. Існує заборгованість перед ТзОВ «Львівкомфортгруп К»на суму 20120 грн. за надання юридичних послуг згідно договору від 02.12.2009 р. при тому, що послуги були частково оплачені позивачем на суму 62650 грн., що підтверджується банківськими виписками. Відповідач посилається на те, що станом на 18.10.2010 р. рахунки вказаного товариства закриті, відносини позивача з вказаним товариством не носили реального характеру.

Однак, як вбачається з умов вказаних договорів підряду з ТзОВ “Іртас” від 04.02.2010 р., №04/02 від 04.02.201 р., ними передбачено обовязок замовника оплатити вартість виконаних робіт протягом двох років з дати підписання актів виконаних робіт. З матеріалів справи вбачається, що такі акти виконаних робіт були підписані сторонами у лютому 2010 р., а відтак строк оплати на дату перевірки не настав. Аналогічний строк оплати встановлений договором підряду від 03.01.2010 р. з ПП “Вілмат-Електрик” при тому, що акти виконаних робіт були підписані сторонами у січні 2010 р. Аналогічний строк був встановлений і в договорі від 02.12.2009 р. з ПП “Універсалбуд”, акт здачі прийняття робіт з яким був підписаний у грудні 2009 р. Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості. Відповідно до п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора. Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Положеннями п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вищезгаданого закону передбачено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям, сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього закону. З урахуванням наведеного, висновки відповідача щодо статусу такої заборгованості як безнадійної не відповідає матеріалам справи.

Матеріалами справи, зокрема, актами, проектною документацією, пояснювальною запискою, підтверджується фактичне виконання контрагентами позивача зазначених робіт. У звязку із наведеним, не доведено у встановленому порядку належними доказами факт нікчемності вказаних договорів. Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог законодавства щодо подання звітності не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку. Посилання на розслідування кримінальної справи №179-0467 не доводить посилань відповідача, оскільки згідно із ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відсутність виробничих фондів не позбавляє організацію можливості залучити до виконання певних робіт підрядні чи субпідрядні організації в межах законодавства. Зазначеним спростовується посилання відповідача на нікчемність правочинів як таких, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідач посилається на безпідставне віднесення до складу валових витрат вартості консультаційно - інформаційних послуг отриманих від ТОВ «ВКФ Моренго-М»у сумі 75000 грн., маркетингових послуг, отриманих від ТОВ «Атрия»у сумі 475000 грн., юридичних послуг, отриманих від ПП «Юнізет» у сумі 120250 грн. та від ПП “Львівкомфортбуд К» у сумі 41766 грн., на загальну суму 712016 грн. згідно договорів та актів приймання - передачі виконаних робіт (послуг). Відповідач посилається на те, що вказані документи не несуть вичерпної інформації про характеристику роботи, неможливо встановити, яку економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності принесли понесені витрати. Однак, такий висновок не відповідає змісту договорів та актів. Оцінка ефективності вчинення тієї чи іншої господарської операції не належить до компетенції відповідача. Згідно із ч. 1 ст. 43 ГК України підприємці мають право самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору контрагентів, встановлення цін на продукцію тощо. Та обставина, що в штаті позивача числиться юрист, не позбавляє позивача права укладати договори на юридичне обслуговування, а законодавство не забороняє відносити такі витрати до складу валових витрат. Натомість, як вбачається зі звітів про дослідження ринку банківського кредитування підприємств, дослідження та функціонування ринку комерційної нерухомості у місті Львові та Львівській області, листування з ПАТ “Фольксбанк”, понесені позивачем витрати на отримання зазначених послуг, були безпосередньо повязані з його господарською діяльністю, призвели до покращення економічного результату та були використані позивачем, а фактичне надання таких послуг підтверджується не лише актами, а й доказами оплати, договорами, укладеними у процесі їх виконання.

Відповідно до п.п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп.5.2.1 даного закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (зарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Складені у процесі здійснення господарських операцій документи цим вимогам відповідають.

Посилання на завищення амортизаційних відрахувань ґрунтується відповідачем на факті неоплати позивачем вартості основних фондів, придбаних на підставі договору № 3657 від 02.12.2009 р. купівлі - продажу (поставки) сукупних валових активів. За цим договором ЗАТ «Сетвік»(продавець) зобовязується передати (поставити) у власність, а ТОВ»Скриня Плюс»(покупець) зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору сукупні валові активи. Відповідно до пп. 1.3.1-1.3.3 договору, до складу сукупних валових активів входять основні засоби на загальну суму 26530053,25 грн. в т.ч. нерухоме майно - будівля, загальна вартість якої становить 25353459 грн., яка знаходиться за адресою: м. Львів вул. Городоцька №179, та інші основні засоби згідно з переліком та нематеріальні активи - знак для торгівлі та послуг «Скриня»загальною вартістю 787505,51 грн. Відповідно до п.2.1 сума компенсації (сума договору) при купівлі - продажу (поставці) сукупних валових активів за цим договором, за домовленістю, становить 1615621,95грн. Відповідно до п.2.2 сума, яка вказана у п.2.1 цього договору, покупець зобовязаний оплатити продавцю у грошовій формі шляхом її безготівкового переказу на банківський рахунок останнього протягом 60 календарних днів від дати укладання цього договору, тобто до 31.01.2010 р. Доказів оплати вказаної суми суду не надано. Водночас, з матеріалів справи, зокрема, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.12.2009 р. вбачається, що право власності на придбане нерухоме майно перейшло до позивача.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1ст. 8 вказаного закону під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Відповідно до пп. 8.1.2 закону амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Внаслідок зазначених порушень відповідач вбачає допущеними порушення п.1.7 ст.1, пп.7.2.1 пп.7.4.1,пп.7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку із чим ТзОВ «Скриня Плюс» за період з 18.09.2009 р. по 30.09.2010 р. завищено податковий кредит на суму 266596 грн., за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання робіт (послуг) не підтверджених первиними документами та не використаних в господарській діяльності.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуюче вищевикладене, позивач підставно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ «Віктор Ко»в червні 2010р. у сумі 11693 грн., ТОВ «Іртас»в лютому 2010 р. у сумі 112500 грн., ПП «Юнізет»в грудні 2009р. у сумі 24050 грн., ПП «Львівкомфортгруп К»в грудні 2009 р. у сумі 8353 грн., ТОВ «Атрія»в червні 2010 р. у сумі 95000 грн., ТОВ ВКФ «Моренго М»в червні 2010р. у сумі 15000 грн. Розбіжності в даних подадкових декларацій позивача та його контрагентів ТзОВ “Віл мат Електрик” та ПП “Універсалбуд” за наявності у позивача підстав декларування відповідних значень, не тягне за собою висновок про незаконність відображення таких операцій в бухгалтерському обліку. Позивач не несе відповідальності за правильність ведення бухгалтерського обліку контрагентами та повноту сплати ними податків.

Згідно із п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. При цьому, матеріали справи свідчать, що придбаний товар був фактично отриманий позивачем та використаний у власній господарській діяльності, чим спростовуються припущення відповідача щодо безтоварного характеру відносин сторін.

Згідно із п. 5.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. З урахуванням наведеного, позивач підставно включив понесені ним по оспорюваній операції витрати до складу валових витрат.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника відємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит, не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за стверджувану несплату податку контрагентом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні, реєстри отриманих і виданих податкових накладних є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача в даному випадку відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного рішення внаслідок стверджуваного ненадходження цього податку до бюджету від продавця товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 29.03.2011 № 0000672320 та № 0000682320.

3.Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Скриня Плюс” (79015, м. Львів, вул. Городоцька 179) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя/підпис/Костів М.В.

З оригіналом згідно

СуддяКостів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 20.06.2011 року.