Постанова № 16474149, 17.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2011 року Справа № 2а-3258/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Лагутіна А.А.;

при секретарі судового засідання:Кашкаровій Г.Є.;

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.05.2011 року);

від відповідача:ОСОБА_2 (довіреність № 278 від 25.01.2011 року);

від відповідача:ОСОБА_3 (довіреність № 22/10 від 23.03.2011 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Віраж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2007 року приватне підприємство «Віраж» (далі-Позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області із позовною заявою до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000932301/0/1070/23-30199354/4314 від 06.08.2004 року прийняте у відношенні приватного підприємства «Віраж» за податковими зобовязання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що у січні 2004 року працівниками ДПІ у Станично-Луганському районі в Луганській області на підставі посвідчення від 26.01.2004 року № 43 було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Віраж» щодо правильності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року, згідно з затвердженим планом перевірки, про що було складено довідку від 30.01.2004 року № 19/23-4/30199354.

Як зазначено в довідці, перевіркою встановлено порушення позивачем пп.4.4.1 п.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА Україна № 166 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 в редакції наказу № 170 від 18.04.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2001 року за № 412/5603, в результаті чого підприємством не надана заява на повернення зайво сплаченого чи невідшкодованого податку з додержанням строків її надання, встановлених п.15.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У розділі ІV довідки було зазначено, що при отриманні відповідей по зустрічну запитам, та при наявності негативних результатів, перевірка буде відновлена, що буде відображено у додатковому акті.

Після отримання відповідей на запити та у зв'язку з нововиявленими обставинами працівниками ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області ні підставі посвідчення від 28.07.2004 року № 360 та з врахуванням вимог п.3 «а» Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» було проведено додаткову позапланову перевірку фінансово - господарської діяльності ПП «Віраж» щодо правильності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року, згідно з затвердженим планом перевірки, про що було складено додатковий акт від 30.07.2007 року № 55/23-4/30199354.

Як зазначено у додатковому акті, перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі-Закон № 168), а саме: підприємством безпідставно було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 49000,00 грн. по придбанню товару, який фактично не існує, (податкова накладна № 3 від 15.06.2003 року на суму 294000,00 грн., у тому числі ПДВ 49000,00 грн., постачальник - ДП «Гриф» ТОВ «Дакс»), в результаті чого було зменшено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість за червень 2003 року на суму 48998,00 грн.

На підставі додаткового акту від 30.07.2004 року № 55/23-4/30199354 до довідки від 30.01.2004 року № 19/23-4/30199354 ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області було прийнято податкове повідомлення-рішенням від 06.08.2004 року № 0000932301/0/1070/23-30199354/4314 та застосовано до ПП «Віраж» штрафну санкцію в сумі 9799,60 грн.

Позивач вважав, що вказане рішення винесено незаконно, оскільки перевірка, за результатами якої був винесений акт від 30.07.2004 року № 55/23-4 не проводилась та позивачу не було відомо про її результати, перевірка проводилась у порушення вимог п.3 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», а саме у ДПІ не було підстав для проведення позапланової перевірки, вказана перевірка проводилась за відсутністю керівника підприємства, головного бухгалтера, вони не були повідомлені про перевірку, яких-небудь документів або фактичних даних перевіряючим не надавали, в журналі перевірок, особа, яка проводила перевірку відповідного запису не внесено і висновки ДПІ відносно виявлених порушень п.п.7.5.1 Закону № 168 є необґрунтованими та засновані лише на припущеннях ДПІ.

Постановою господарського суду Луганської області від 11.01.2008 року у задоволенні позову було відмовлено, так як судом було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства і правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з таким рішенням, ПП «Віраж» подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду скасувати та постановити нове рішення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року апеляційну скаргу ПП «Віраж» було задоволено, а постанову Господарського суду Луганської області від 11.01.2008 року було скасовано. Позовні вимоги ПП «Віраж» були задоволенні і оспорюване податкове-повідомлення рішення було скасовано.

Не погодившись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Станично-Луганському районі оскаржило його в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 року касаційна скарга була задоволена частково. Постанови Господарського суду Луганської області від 11.01.2008 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року були скасовані, а матеріали справи були направлені на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи своє рішення Вищий адміністративний суду України зазначив, що в порушення норм процесуального права суду попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам податкового органу про безтоварність операцій, не витребували у позивача, зокрема, товарно-транспортні накладні на здійснення перевезень цукру, як на підтвердження реальності господарських операцій, інших доказів.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог та скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки вважав, що всі витрати повязані із транспортуванням цукру згідно умов договору ніс продавець, а транспортні витрати були включені до ціни товару. Факт подальшого руху товару підтверджується первинними документами, а саме: договором комісії від 05.06.2003 року, специфікацією від 05.06.2003 року до договору комісії, податковою накладною від 15.06.2003 року, накладними № 5/6 від 05.06.2003 року, № 7/6 від 07.06.2003 року, № 9/6 від 09.06.2003 року, № 11/6 від 11.06.2003 року, № 13/6 від 13.06.2003 року, № 15/6 від 15.06.2003 року, звітом комісіонера від 15.10.2003 року.

Представники відповідачів заперечували проти задоволення позовних вимог та вважали, що здійсненна господарська операція була фіктивною, оскільки позивачем не було доведено факт перевезення цукру, що свідчить про безтоварність проведеної господарської операції.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що у січні 2004 року працівниками ДПІ у Станично-Луганському районі в Луганській області на підставі посвідчення від 26.01.2004 року № 43 було проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ПП «Віраж» щодо правильності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року, згідно з затвердженим планом перевірки, про що було складено довідку від 30.01.2004 року № 19/23-4/30199354 (аркуші справи 61-68).

Як зазначено в довідці, перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.4.4.1 п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА Україна № 166 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054 в редакції наказу № 170 від 18.04.2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2001 року за № 412/5603, в результаті чого підприємством не надана заява на повернення зайво сплаченого чи невідшкодованого податку з додержанням строків її надання, встановлених п.15.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (аркуші справи 61-68).

У розділі ІV довідки було зазначено, що при отриманні відповідей по зустрічну запитам, та при наявності негативних результатів, перевірка буде відновлена, що буде відображено у додатковому акті.

Після отримання відповідей на запити та у зв'язку з нововиявленими обставинами працівниками ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області ні підставі посвідчення від 28.07.2004 року № 360 та з врахуванням вимог п.3 «а» Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» було проведено додаткову позапланову перевірку фінансово - господарської діяльності ПП «Віраж» щодо правильності заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за червень 2003 року, згідно з затвердженим планом перевірки, про що було складено додатковий акт від 30.07.2007 року № 55/23-4/30199354 (аркуші справи 24-29).

Як зазначено у додатковому акті, перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі-Закон № 168), а саме підприємством безпідставно було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 49000,00 грн. по придбанню товару, який фактично не існує, (податкова накладна № 3 від 15.06.2003 року на суму 294000,00 грн., у тому числі ПДВ 49000,00 грн., постачальник - ДП «Гриф» ТОВ «Дакс»), в результаті чого було зменшено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість за червень 2003 року на суму 48998,00 грн (аркуші справи 24-29).

На підставі додаткового акту від 30.07.2004 року № 55/23-4/30199354 до довідки від 30.01.2004 року № 19/23-4/30199354 ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області було прийнято податкове повідомлення-рішенням від 06.08.2004 року № 0000932301/0/1070/23-30199354/4314 та застосовано до ПП «Віраж» штрафну санкцію в сумі 9799,60 грн. (аркуш справи 22).

Позивач вважав, що вказане рішення винесено незаконно, оскільки перевірка, за результатами якої був винесений акт від 30.07.2004 року № 55/23-4 не проводилась та позивачу не було відомо про її результати, перевірка проводилась у порушення вимог п.3 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», а саме у ДПІ не було підстав для проведення позапланової перевірки, вказана перевірка проводилась за відсутністю керівника підприємства, головного бухгалтера, вони не були повідомлені про перевірку, яких-небудь документів або фактичних даних перевіряючим не надавали, в журналі перевірок, особа, яка проводила перевірку відповідного запису не внесено і висновки ДПІ відносно виявлених порушень п.п.7.5.1 Закону № 168 є необґрунтованими та засновані лише на припущеннях ДПІ.

Постановою господарського суду Луганської області від 11.01.2008 року у задоволенні позову було відмовлено, так як судом було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства і правомірність спірного податкового повідомлення-рішення (аркуші справи 147-149).

Не погодившись з таким рішенням, ПП «Віраж» подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову суду скасувати та постановити нове рішення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року апеляційну скаргу ПП «Віраж» було задоволено, а постанову Господарського суду Луганської області від 11.01.2008 року було скасовано. Позовні вимоги ПП «Віраж» були задоволенні і оспорюване податкове-повідомлення рішення було скасовано (аркуші справи 176-177).

Не погодившись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Станично-Луганському районі оскаржило його в касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 року касаційна скарга була задоволена частково. Постанови Господарського суду Луганської області від 11.01.2008 року та Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року були скасовані, а матеріали справи були направлені на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (аркуші справи 221-225).

Обґрунтовуючи своє рішення Вищий адміністративний суду України зазначив, що в порушення норм процесуального права суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам податкового органу про безтоварність операцій, не витребували у позивача, зокрема, товарно-транспортні накладні на здійснення перевезень цукру, як на підтвердження реальності господарських операцій, інших доказів.

Враховуючи приписи Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 16.03.2011 року про перевірки факту безтоварності господарською операції із придбання цукру, а також обставини встановлені судом, аналізуючи докази на їх підтвердження суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Щодо безтоварності господарської операції.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94 -ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334) визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХГУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової зв'язності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно умов договору купівлі-продажу від 05.06.2003 року, який був укладений між ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» та ПП «Віраж», а саме: пункту 4 договору: «Базис поставки франко - перевізник; місце призначення Луганськ, транспортні витрати входять до ціни товару». Предметом цього договору був цукор-пісок в кількості 113 тон за ціною 2601,77 за тону у тому числі ПДВ. Сума договору складала 294000,00 грн. (аркуш справи 30).

Факт передачі цукру-піску підтверджується накладними від 05.06.2003 року, від 07.06.2003 року, від 09.06.203 року, від 11.06.2003 року, від 13.03.2003 року, від 15.06.2003 року (аркуші справи 31-36).

Податковий кредит в сумі 49000,00 грн. позивачем був сформований на підставі податкової накладної від 15.06.2003 року № 3, яка була виписана ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» (аркуш справи 37).

Згідно довідки № 739/23-227 від 10.12.2003 року про результати позапланової перевірки ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» з питань взаємовідносин з ПП «Віраж» за червень 2003 року було підтверджено факт відвантаження на адресу ПП «Віраж» та проведено в бухгалтерському обліку товару згідно умов зазначеного договору. ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» було включено до податкових зобовязань з ПДВ суму згідно податної накладної № 3 від 15.06.2003 року, а саме: 294000,00 грн. у тому числі ПДВ - 49000,00 грн. (ТМЦ Цукор 113 тон). Суми податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній були включені до податкового зобовязання відповідного періоду та були відображені покупцем у книзі обліку продажу товарі (робіт, послуг) за червень 2003 року). За результатами перевірки порушень встановлено не було (аркуші справи 38-41).

Таким чином, згідно договору та матеріалів справи поставка цукру від ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» до ПП «Віраж» здійснювалась за рахунок продавця - ДП «Гріф» ТОВ «Дакс», що не заперечується сторонами.

Так, відповідно до ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568 (далі-Наказ № 363) перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Згідно з п.3.1 Наказу № 363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами.

Відповідно до п.11.1 Наказу № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Пунктом 11.5 зазначеного Наказу передбачене, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.6 Наказу № 363).

Згідно з п.11.7 Наказу № 363 перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, обовязок щодо виписування, оформлення та передачі товарно-транспортної накладної вантажоодержувачу (ПП «Віраж) покладається пунктом 11.5 Наказу № 363 на замовника (вантажовідправника - ДП «Гріф» ТОВ «Дакс»).

Таким чином, договір на перевезення вантажу (цукру-піску у кількості 113 тон) враховуючи те, що цукор був постановлений за рахунок продавця - ДП «Гріф» ТОВ «Дакс», який фактично був вантажовідправником, міг бути оформлений лише між ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» та перевізником.

Тобто, товарно-транспортні накладні, які повинні були підтвердити факт транспортування товару від ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» до м. Луганську повинен був виписати (зберігати) та передати позивачу - ПП «Віраж» (вантажоодержувачу) продавець - ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» через водія перевізника.

Однак, ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» при його перевірці податковим органам (довідка № 739/23-227 від 10.12.2003 року про результати позапланової перевірки ДП «Гріф» ТОВ «Дакс»…) товарно-транспортні накладні, які б підтвердили транспортування товару не надав, що є певним порушенням податкового та бухгалтерського обліку саме з боку ДП «Гріф» ТОВ «Дакс», а не ПП «Віраж» (аркуші справи 38-41).

За таких обставин, за відсутність товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт транспортування товару, які повинен був виписати, оформити та передати ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» має нести певну відповідальність саме ДП «Гріф» ТОВ «Дакс», оскільки законодавство України взагалі не передбачає колективну відповідальність.

Враховуюче викладене, ПП «Віраж» не може мати певні негативні наслідки за дії або бездіяльність своїх контрагентів в частині порушення обовязку щодо виписки, оформлення та зберігання товарно-транспортних накладних чи будь-яких інших порушень в частині ведення бухгалтерського та податкового обліку, з цих самих підстав суд не приймає твердження представників відповідачів про відсутність товарно-транспортних накладних по всьому ланцюгу постачання цукру-піску.

Посилання відповідачів на безтоварність господарської операції спростовується встановленим фактом подальшого руху придбаного товару від ПП «Віраж» до приватного підприємця ОСОБА_4, що підтверджується довідкою про результати позапланової перевірки ПП ОСОБА_4 з питань взаємовідносин з ПП «Віраж» за квітень 2003 року червень 2003 року та наступними первинними документами: договором комісії від 05.06.2003 року, специфікацією від 05.06.2003 року до договору комісії, податковою накладною від 15.06.2003 року, накладними № 5/6 від 05.06.2003 року, № 7/6 від 07.06.2003 року, № 9/6 від 09.06.2003 року, № 11/6 від 11.06.2003 року, № 13/6 від 13.06.2003 року, № 15/6 від 15.06.2003 року, звітом комісіонера від 15.10.2003 року (аркуші справи 101, 261-270), що відповідає основній меті здійснення господарської діяльності отриманню прибутку.

Крім того, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно податковій накладній від 15.06.2003 року ДП Гриф ТОВ «Дакс», останнє продало, а ПП «Віраж» придбало цукор-пісок у кількості 113 тон на суму 294000,00 грн., у т.ч. ПДВ 49000,00 грн.(аркуш справи 27).

Відповідно до довідки № 739/23-227 від 10.12.2003 року про результати позапланової перевірки ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» з питань взаємовідносин з ПП «Віраж» за червень 2003 року за вказаним договором ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» було включено до податкового зобов'язання по ПДВ суму за податковою накладною від 15.06.2003 року № 3 і порушень податковим органом з цього приводу не встановлено (аркуші справи 38-41).

Суду відповідачами не надано жодних доказів корегування ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» вказаних податкових зобов'язань, що є фактично підтвердженням відповідачами факту реальності зазначеної господарської операції із продажу цукру ПП «Віраж».

Відсутність товарно-транспортних накладних у ПП «Віраж», які б підтверджували факт транспортування цукру, що не були виписані, оформлені та передані його контрагентом - ДП «Гріф» ТОВ «Дакс» не є підставою для відсутності права платника податків (ПП «Віраж) на формування податкового кредиту в розумінні п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У даному випадку, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним.

Таким чином, так як у ПП «Віраж» відповідно до норм діючого законодавства виникло право на податковий кредит за спірною угодою суд не вбачає з боку позивача порушень податкового законодавства і вважає спірне податкове повідомлення рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вимог ч.3 ст.2 КАС України, які визначені до рішень субєктів владних повноважень, суд зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області № 0000932301/0/1070/23-30199354/4314 від 06.08.2004 року прийняте у відношенні приватного підприємства «Віраж» прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачі не довели правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в оскаржуваній частині відповідно до ч.2 ст.72 КАС України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення скасуванню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати зі сплати судового збору у даному випадку повинні бути стягнуті з державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного підприємства «Віраж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Станично-Луганському районі Луганської області № 0000932301/0/1070/23-30199354/4314 від 06.08.2004 року прийняте у відношенні приватного підприємства «Віраж» за податковими зобовязання з податку на додану вартість.

Повернути з державного бюджету України приватному підприємству «Віраж» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 03,40 (три грн. сорок коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову було складено та підписано в повному обсязі 21 червня 2011 року.

СуддяА.А. Лагутін