Постанова № 16474125, 27.05.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 травня 2011 року Справа № 2а-3279/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Щипачової Г.Є.,

за участю секретаря: Лихоліт Ю.С.

сторін:

представника позивача: Гасанов З.В.

представника відповідача: Борзенко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ІСТ-ОЙЛ-ЛУГАНСЬК» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ІСТ-ОЙЛ-ЛУГАНСЬК» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання дій протиправними щодо не підписання договорів про визнання електронних документів та зобовязання підписання договору, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

В лютому 2011 року позивач звернувся до Ленінської МДПІ у м. Луганську задля оформлення подачі податкових декларацій до податкової служби засобами електронного зв'язку. Для цього ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» були придбані посилені сертифікати відкритих ключів та підписаний зі свого боку договір про визнання електронних документів. Однак в порушення діючого законодавства, посадовими особами відповідача даний договір не був підписаний, замість цього директору підприємства Слєпцовій І.В. був виданий лист узгодження предмету договору зі структурними підрозділами Ленінської МДПІ у м. Луганську, який не передбачений жодним діючим законодавством і без підписання якого відповідач відмовлявся заключати договір про визнання електронних документів. Тому позивач змушений був звернутися з заявою від 18 лютого 2011 року до керівництва Ленінської МДПІ у м. Луганську, в якій просив провести ретельну перевірку дій посадових осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську та підписати додані до заяви оригінали двох примірників договорів про визнання електронних документів. Листом № 9440/16 від 04.03.2011 року Ленінської МДПІ у м. Луганську позивача було повідомлено, що надані в договорі про визнання електронних документів реквізити та відомості ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» не відповідають даним та відомостям, що маються в Ленінській МДПІ у м. Луганську. Однак відповідачем не були вказані які саме реквізити та відомості не відповідають їхнім даним. Також відповідач вказав, що ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» не надало разом з двома примірниками договорів посилені сертифікати відкритих ключів на електронних носіях. Данні посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії раніше надавалися керівництвом підприємства працівникам Ленінської МДПІ у місті Луганську. ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» змушене було знову, листом від 15.03.2011 року надати до Ленінської МДПІ у місті Луганську два оригінали договорів про визнання електронних документів між позивачем та відповідачем, підписаних з боку 1111 «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» без номера та дати, та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носію. У відповідь на це, листом № 12839/16 від 28.03.2011 року відповідач знову відмовився від підписання договорів про визнання електронних документів мотивуючи це тим, що надані в договорі про визнання електронних документів реквізити та відомості ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» не відповідають даним та відомостям, що маються в Ленінській МДГП у м. Луганську. Таким чином позивач вважає дії Ленінської МДГП у м. Луганську протиправними, наведені ними факти не відповідають дійсності, всі реквізити та відомості стосовно ПП «ІСТ-ОІЛ ЛУГАНСЬК» вказані в договорі про визнання електронних документів повністю відповідають дійсності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позову не визнав у повному обсязі, надала суду письмові заперечення, в яких посилається на те, що позивач неодноразово звертався до податкового органу з питання укладання договору про визнання електронних документів, але позивачем у першому випадку не надав посилені сертифікати ключів, а у другому разі зазначена адреса позивача в договорі не відповідала дійсності, оскільки місцезнаходження позивача не можливо було встановити. За таких підстав представник відповідача вважає, що у передбаченому законом порядку було відмовлено позивачу в укладанні договору про визнання електронних документів, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Приватне підприємство «ІСТ-ОЙЛ-ЛУГАНСЬК», зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 15.06.2007, про що зроблено реєстраційний запис №13821020000013451 (а.с.6).

Згідно довідки про взяття на облік платника податків від 28.04.2010 №472, ПП «ІСТ-ОЙЛ-ЛУГАНСЬК» перебуває на обліку у Ленінській МДПІ у м. Луганську (а.с.9).

ПП «ІСТ-ОЙЛ-ЛУГАНСЬК» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100049399 від 27.06.2007 (а.с.7).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Ленінської МДПІ у м. Луганську 18.02.2011 року було подано заяву про укладання договору про визнання електронних документів, яке було отримано відповідачем 22.02.2011 (а.с.27).

Листом від 04.03.2011 за №9440/16 Ленінська МДПІ у м. Луганську відмовила в укладанні договору, оскільки надані у договорі реквізити та відомості стосовно підприємства не відповідають даним та відомостям, що маються в Ленінській МДПІ у м. Луганську. Також в порушення п.5.4 наказу ДПА України №233 від 10.04.2008 «Про подання електронних документів» не було подано посилені сертифікати відкритих ключів на електронних носіях (а.с.28).

В подальшому 15.03.2011 позивач ще раз звернувся до відповідача з проханням укласти договір про визнання електронних документів (а.с.31), на яке отримав лист-відмову від 28.03.2011 за №12839/16, в якому відповідач посилався на те, що вказані відомості та реквізити стосовно ПП «ІСТ-ОЙЛ-ЛУГАНСЬК» у договорі не відповідають відомостям та даним, які маються в Ленінській МДПІ у м. Луганську (а.с.30).

Відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного звязку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного звязку, яка затверджена наказом ДПА України №233 від 10.04.2008, зареєстрована в Міністрерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (далі Інструкція №233).

Відповідно до п.5.4 Інструкції №233 платник податків надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії.

Згідно з п.6.4 Інструкції №233 звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору. Таким чином, на податковий орган покладено обовязок щодо звіряння вказаних у договорі реквізитів з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено поняття місцезнаходження юридичної особи, а саме: місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Так п. 45.2 ст.45 Податкового кодексу України встановлено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи :

повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності;

ідентифікаційний код юридичної особи;

організаційно-правова форма;

центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків;

місцезнаходження юридичної особи;

перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі імя, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник юридична особа;

види діяльності та інші відомості, встановлені ч. 2 ст. 17 цього Закону.

З системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що єдиним носієм інформації про місцезнаходження платника податку є відомості внесні до Єдиного державного реєстру.

На підтвердження свого місцезнаходження представником позивача було надано Довідку з Єдиного державного реєстру, з якої вбачається, що позивач 01.11.2010, 28.03.2011, 01.04.2011 підтвердив відомості про юридичну особу.

Акт №55 від 02.03.2011 про встановлення місцезнаходження позивача не є належним доказом у разумінні ст. 70 КАС України, оскільки, як було зазначено вище, єдиним носієм інформації про місцезнаходження платника податку є відомості внесні до Єдиного державного реєстру.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що позивач підтвердив місцезнаходження та до договору про визнання електронних документів вніс інформацію про місцезнаходження, яке відповідає інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі, суд дійшов висновку, що відповідач не обгрунтовано відмовив ПП «ІСТ-ОЙЛ ЛУГАНСЬК» в укладанні довогору.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «ІСТ-ОЙЛ-ЛУГАНСЬК» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними дій задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо відмови в підписанні договору про визнання електронних документів з Приватним підприємством «ІСТ-ОЙЛ-ЛУГАНСЬК» (код ЄДРПОУ 35156326).

Зобовязати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську підписати договір про визнання електронних документів з Приватним підприємством «ІСТ-ОЙЛ-ЛУГАНСЬК» (код ЄДРПОУ 35156326).

Стягнути на користь Приватного підприємства «ІСТ-ОЙЛ-ЛУГАНСЬК» (код ЄДРПОУ 35156326) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 01 червня 2011 року.

СуддяГ.Є. Щипачова