Постанова № 16473707, 22.11.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-3107/10/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.1

Код - 09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2010 р. 10.00 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. при секретарі судового засідання Бішко А.Я., та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: ПП «Акваперл»- представник Митровцій В.І.;

відповідача: представник ДПІ у м. Ужгороді Барановська В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Акваперл»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002131640/0 1866/15-2/22098755/4096 від 21.06.2010 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 22 листопада 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 26 листопада 2010 року.

Приватне підприємство «Акваперл»в особі представника Митровцій В.І. звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002131640/0 1866/15-2/22098755/4096 від 21.06.2010 р. яким ПП «Акваперл» зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на 8609,00 гривень.

Представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, мотивуючи тим, що висновки, зроблені в Акті перевірки №1333/15-2 від 15.06.2010 року щодо порушення ПП „Акваперл" вимог податкового законодавства є хибними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства України, а тому прийняте на підставі даного Акту перевірки податкове повідомлення-рішення №0002131640/0 1866/15-2/22098755/4096 від 21.06.2010 року начальника ДПІ у м. Ужгороді є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав. Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності-однорідних) товарів (робіт, послуг). Митна ж вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики. Таким чином, якщо товари продані за ціною вищою від фактурної, але нижчою від митної вартості, база обкладення ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару; в такому випадку ціна продажу є звичайною. При проведенні перевірки перевіряючі дійшли висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство України не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як "митна вартість" та "звичайна ціна" при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України. Отже, податковий орган не має правових підстав, передбачених пп.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для визначення підприємству податкових зобов'язань за непрямими методами, а відтак діяв не у спосіб, передбачений Законом. Тому, обчисливши та сплативши податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажних митних декларацій, оформлених відповідно до вимог законодавства, позивач має право на податковий кредит згідно пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник відповідача проти позову заперечила, подавши суду письмові заперечення. В судовому засіданні пояснила, що ДПІ у м. Ужгороді була проведена невиїзна (камеральна) перевірки податкової декларації з ПДВ Приватного підприємства „Акваперл" з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року. За результатом перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010 року №0002131640/0, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 8609,00 грн. Перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначеного платником у декларації є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 8671,00 грн., як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за квітень 2010 року. Перевіркою встановлено, що у березні 2010 року підприємство проводило реалізацію виробів санітарно-технічного призначення, ванн, облицювальної плитки та інших побутових виробів для ванних кімнат суб'єктам підприємницької діяльності по цінам, що сформовані на основі фактурної вартості і включають ввізне мито та націнку. Вартість реалізації вище фактурної вартості, але нижче митної вартості, визначеної митними органами. Договірна (контрактна) вартість придбаного імпортованого товару Позивачем у березні 2010 року відрізняється більш як на 20 відсотків від митної вартості. Підприємство визначило податкові зобов'язання за березень 2010 року виходячи з фактурної вартості, ввізного мита та націнки. Згідно пункту 4.3 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 ВР „Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Таким чином, оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства, встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. А відтак, вважає дії відповідача правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у м.Ужгород проведено перевірку ПП „Акваперл", за наслідками якої було складено Акт №1333/15-2 від 15.06.2010 року „Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість»за квітень 2010 року.(а.с.8-9). За наслідками перевірки зроблено висновок про порушення підприємством пп..7.7.1., 7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та прийнято податкове повідомлення-рішення №0002131640/0 1866/15-2/22098755/4096 від 21.06.2010 року (а.с.10), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 року на 8609,00 гривень.

Перевіркою встановлено, що розмір податку, зазначеного платником у декларації є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 8671,00 грн., як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за квітень 2010 року. Дане твердження відповідача ґрунтується на тому, що у березні 2010 року Позивач - ПП «Акваперл»проводило реалізацію виробів санітарно-технічного призначення, ванн, облицювальної плитки та інших побутових виробів для ванних кімнат суб'єктам підприємницької діяльності по цінам, що сформовані на основі фактурної вартості і включають ввізне мито та націнку. Вартість реалізації продукції була вище фактурної вартості, але нижче митної вартості, визначеної митними органами.

Позивач подав податкові декларації по ПДВ (а.с.26-27) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (а.с.29), де заявив до відшкодування суму в розмірі 8671,00 грн. Договірна (контрактна) вартість придбаного імпортованого товару Позивачем у березні 2010 року відрізняється більш як на 20 відсотків від митної вартості (а.с.33-35). Підприємство визначило податкові зобов'язання за березень 2010 року виходячи з фактурної вартості, ввізного мита та націнки. Згідно пункту 4.3 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 ВР „Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Суд приходить до висновку, що позивач , здійснивши продаж попередньо ввезених товарів за ціною, нижчою вартості товарів, визначеної з метою оподаткування на території України, допустив порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та заниження суми податкового зобовязання з податку на додану вартість. Відповідно до абзацу першого п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з імпортом таких товарів, плати за використання обєктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 ВР „Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита. інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна па товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

В той же час, аналіз положень абзацу першого п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить, що при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані платником податку на митну територію України, база оподаткування повинна визначатись з договірної (контрактної) вартості товару, але не менше митної вартості. Таким чином, позивач безпідставно при поставці товарів на митній території України визначав базу оподаткування, виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Перевіркою встановлено порушення п.4.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.3.1. п7.3, п.п.7.4.1. п7.4 ст.7 Закону України "Про податок и додану вартість", в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень 2010 року на 8609,00 грн. та визначено від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в сумі 62,00 грн.

Отже, оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства, встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений у відповідності до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у листі Державної податкової адміністрації України від 09.04,2008 року №7310/7/16-1517 „Про особливості визначення податкового кредиту з ПДВ при імпорті товарів та податкових зобовязань при їх подальшій поставці", при подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість", а саме у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат і податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Крім того, дана позиція Закарпатського окружного адміністративного суду співпадає із позицією ВАС України, зокрема по справі № К233/07, яка викладена в ухвалі від 18.09.2008 року.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що відповідач діяв правомірно, а отже у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «Акваперл»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002131640/0 1866/15-2/22098755/4096 від 21.06.2010 р. відмовити повністю.

2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.