Постанова № 16473705, 25.02.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-3130/10/0770

Ряд стат. звіту № 8.1.5

Код - 09

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 р. 16.50 год. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю. при секретарі судового засідання Бішко А.Я., та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області - представник Товтин М.В.;

відповідача:1 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Електра" - представник Дворак Є.І;

відповідача: 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБФ "Електра Плюс" - представник Дворак Є.І;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Електра" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ "Електра Плюс" про стягнення отриманого за нікчемними угодами, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 25 лютого 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 28 лютого 2011 року.

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Електра" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ "Електра Плюс" про стягнення отриманого за нікчемними угодами в дохід держави 513765,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у м. Ужгороді було проведено перевірку ТОВ ВКФ «Електра», про що було складено відповідний акт від 15.01.2010 року №16/23-1/10/30541459. При перевірці було встановлено, що ТОВ ВКФ «Електра»(далі відповідач-1) та ТОВ ПБФ «Електра Плюс»(далі відповідач-2) укладали договори підряду, проте всупереч вимогам ст.. 854 ЦК України відтермінували строк оплати по договорах на 36 місяців, що призводить до ненадходжень податків до бюджету, а відтак податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів.

Відповідач-1 та відповідач-2 проти позову заперечили, подавши суду письмові заперечення (а.с25-27). В судовому засіданні представник відповідачів також проти позову заперечив та повідомив суду, що всі договори, які укладалися між ТОВ ВКФ «Електра»та ТОВ ПБФ «Електра Плюс»не були нікчемними, а податковий орган безпідставно та необґрунтовано їх такими вважає. Всі договори були реальними, оплачуваними, оформленими належним чином актами, податковими та видатковими накладними, кошторисами, а всі виконані роботи були також прийняті замовниками, яким такі послуги надавалися. Окрім того, відповідачі вважають, що договори були укладені належним чином, згідно вимог ГК України та ЦК України, і були договорами будівельного підряду,а отже, згідно вимог ст.. 879 Цивільного кодексу України правомірно вказали термін розрахунків протягом 36 місяців (за домовленістю сторін), а відтак такі правочини є дійсними і не можуть вважатися нікчемними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Із 30.10.2009 року по 19.11.2009 року ДПІ у м. Ужгороді було проведено перевірку ТОВ ВКФ «Електра», про що було складено відповідний акт від 15.01.2010 року №16/23-1/10/30541459 (а.с. 10-18). Перевіркою було встановлено, що між ТОВ ВКФ «Електра»та ТОВ ПБФ «Електра Плюс»було укладено договори субпідрядних будівельних робіт. Зокрема договір №08/29-06 на виконання електромонтажних робіт від 20.07.2006 року (а.с.12-13, а.с.36). Згідно п.2.2. даного договору замовник ТОВ ВКФ «Електра», зобовязується оплатити надані послуги протягом 36 місяців після підписання актів виконаних робіт). Договір №10/29-06 на виконання електромонтажних робіт від 15.08.2006 року (а.с.12-13, а.с.45). Згідно п.2.2. даного договору замовник ТОВ ВКФ «Електра», зобовязується оплатити надані послуги протягом 36 місяців після підписання актів виконаних робіт). Договір на виконання електромонтажних робіт від 06.11.2006 року (а.с.13, а.с.76-77). Згідно п.2.2. даного договору замовник ТОВ ВКФ «Електра», зобовязується оплатити надані послуги протягом 36 місяців після підписання актів виконаних робіт). Договір №02/24-07 на виконання електромонтажних робіт від 17.05.2007 року (а.с.13, а.с. 39). Згідно п.2.2. даного договору замовник ТОВ ВКФ «Електра», зобовязується оплатити надані послуги протягом 36 місяців після підписання актів виконаних робіт). Договір №04/26-7 на виконання електромонтажних робіт від 26.06.2007 року (а.с.13, а.с.89). Згідно п.2.2. даного договору замовник ТОВ ВКФ «Електра», зобовязується оплатити надані послуги протягом 36 місяців після підписання актів виконаних робіт). Договір №01/21-08 на виконання електромонтажних робіт від 21.01.2008 року (а.с.13, а.с.42). Згідно п.2.2. даного договору замовник ТОВ ВКФ «Електра», зобовязується оплатити надані послуги протягом 36 місяців після підписання актів виконаних робіт). Договір субпідряду №26/01-02 на виконання електромонтажних робіт від 26.01.2009 року (а.с.13, а.с.114). Згідно п.2.2. даного договору замовник ТОВ ВКФ «Електра», зобовязується оплатити надані послуги протягом 36 місяців після підписання актів виконаних робіт). Договір №16/03-02 на виконання електромонтажних робіт від 16.03.2009 року (а.с.13, а.с.102). Згідно п.2.2. даного договору замовник ТОВ ВКФ «Електра», зобовязується оплатити надані послуги протягом 36 місяців після підписання актів виконаних робіт). Договір №20/03 на виконання електромонтажних робіт від 19.03.2009 року (а.с.13, а.с.129-130). Згідно п.2.2. даного договору замовник ТОВ ВКФ «Електра», зобовязується оплатити надані послуги протягом 36 місяців після підписання актів виконаних робіт). Договір №21/03 на виконання електромонтажних робіт від 05.06.2009 року (а.с.13, а.с.162-163). Згідно п.2.2. даного договору замовник ТОВ ВКФ «Електра», зобовязується оплатити надані послуги протягом 36 місяців після підписання актів виконаних робіт).

На здійснення господарської діяльності у сфері будівництва відповідач-1 ТОВ «ВКФ «Електра» та відповідач-2 ТОВ ПБФ «Електра Плюс»мали відповідні ліцензії, де в додатках до ліцензій у переліку будівельних робіт були вказані також роботи і щодо електропостачання (а.с. 28-35).

Всі роботи, що виконані по вищевказаних договорах субпідряду були відповідно прийняті підрядниками та замовниками, а, отже, носили реальний характер, що підтверджується договорами (а.с.50-51, 54-55, 57-58, 92-93, 98-99, 108-109, 120-121, 133-156,) та актами прийомки передачі (а.с.52-53, 56, 61, 95, 122-125, 158,166-170,), специфікаціями матеріалів (а.с.62, 59-60, 94, 96-97, 100-101, 110, 157), податковими накладними (а.с. 63-75, 84-88, 111-113, 126-128, 161, 174-176).

Єдиною підставою, на якій ґрунтується висновок позивача - податкового органу при визнанні правочинів між ТОВ ВКФ «Електра»та ТОВ ПБФ «Електра плюс»було те, що сторони не мали права, на думку позивач, відповідно до вимог ст. 854 ЦК України відтерміновувати оплату, а здійснювати таку після підписання актів виконаних робіт, або достроково (а.с. 12) судом не приймається, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. Відповідно до вимог ч. 4 ст..879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. В даному ж випадку за домовленістю сторін було передбачено можливість розрахунків протягом 36 місяців після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.. Крім цього, як зазначає сам позивач у акті перевірки від 15.01.2010 року (а.с. 12) протягом 2006- 2007 років між відповідачами було проведено частковий розрахунок по вищевказаних оспорюваних договорах. Крім цього в судовому засіданні представником відповідача-1 та відповідача-2 було надано платіжних доручень (а.с.188-195) які підтверджують і подальшу оплату замовником ТОВ ВКФ «Електра»на рахунок ТОВ ПБФ «Електра плюс»коштів по зазначених договорах. Відповідно до ст. 264. ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, отже, висновок, що зробив податковий орган в акті перевірки (а.с. 12) щодо пропуску строку позовної давності не може бути взятим до уваги, адже як зазначено в акті частково розрахунки між відповідачем-1 та відповідачем-2 мали місце у 2006-2007 роках, а також як зазначалося вище строк позовної давності переривався також у звязку із продовженням оплати між сторонами договору (а.с.188-195).

ДПІ у м. Ужгороді безпідставно вважає оспорюванні договори, що укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 договорами підряду, а не договорами будівельного підряду. Так, зокрема згідно Державних Будівельних норм із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Доповненням N 3, затвердженим наказом Держбуду України від 7 травня 2002 року N 80 «Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000»п. 3.1.3 зазначено, що при визначенні кошторисної вартості будівництва до будівельних робіт відносяться зокрема і роботи з електроосвітлення житлових і громадських будівель. Саме такі роботи і виконувалися на підставі оспорюваних (які позивач вважає нікчемними) договорів між ТОВ ВКФ «Електра»та ТОВ ПБФ «Електра Плюс».

Навіть при припущенні податковим органом щодо того, що мали місце договори підряду, а не договори будівельного підряду, а відповідно і кінцевий строк розрахунків повинен був настати не пізніше підписання актів виконаних робіт, то в такому випадку податковий орган повинен був послатися на вимоги ст.. 217 ЦК України, де зазначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Що ж стосується стягнення санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 ГК України, то органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 04.12.90 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Крім того, податковим органом не доведено, яким чином дані договори між ТОВ ВКФ «Електра»та ТОВ ПБФ Електра Плюс»є нікчемними. Згідно ст. 208 ГК України, господарське зобов'язання визнається недійсним коли воно вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А таких доказів позивачем не надано, крім цього розрахунки між сторонами мають місце, так само, як і оподаткування по мірі надходження коштів, що підтверджується наданими представником відповідачів платіжними дорученнями (а.с.188-195).

Отже, висновок позивача ДПІ у м. Ужгороді щодо нікчемності правочинів, укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2 є безпідставним, необґрунтованим, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Електра" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ "Електра Плюс" про стягнення отриманого за нікчемними угодами відмовити повністю.

2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Дору Ю.Ю.