Постанова № 16473387, 16.05.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/169/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шакалові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторсак Україна" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

ТОВ "Сторсак Україна" звернулося до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Житомирі № 0001522304/0 від 30.12.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого заявлено до відшкодування суму ПДВ в розмірі 34251,00 грн. за серпень 2010 року та 90,00 грн. за жовтень 2010 року у взаємовідносинах ТОВ "Сторсак Україна" з ДПзІІ "Автоінвестстрой-Житомир", ТОВ Девелопмент Макс ЛЛС", ПП "Хімтон", ТОВ Алтаир", ДП "Ремліфтмонтаж", оскільки здійснення операцій з даними контрагентами підтверджено відповідними первинними документами. Зазначає, що товариством при формуванні податкового кредиту за вказаний період дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки перевірки спрямовані на застосування негативних наслідків до підприємства лише на підставі того, що податковим органом не можливо встановити факт сплати податку на додану вартість до бюджету підприємствами постачальниками, проте це не може бути підставою для позбавлення підприємства права на відшкодування ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.12.2010 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі проведено позапланову перевірку ТОВ "Сторсак Україна" (код ЄДРПОУ 20428705) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на рахунок платника у банку в вересні, жовтні 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: серпень та вересень 2010 року, про що складено акт № 9857/23-2/20428705. Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме ТОВ "Сторсак Україна" завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2010 року на 34251,00 та за жовтень 2010 року на 90,00 грн..

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на неможливість підтвердити факт сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання ТОВ "Сторсак Україна". Тому контролюючим органом зроблений висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за вересень - жовтень 2010 р. на загальну суму 34341,00 грн..

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією в м. Житомирі винесено податкове повідомлення-рішення № 0001522304/0 від 30.12.2010 року, яким ТОВ "Сторсак Україна" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 34341,00 грн.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Так, згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення слугував висновок акту перевірки ДПІ у м. Житомирі про неможливість підтвердження факту сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що основними постачальниками позивача в спірний період були ТОВ "Сторсак Україна" з ДПзІІ " Автоінвестстрой-Житомир", ТОВ Девелопмент Макс ЛЛС", ПП "Хімтон", ТОВ Алтаир", ДП "Ремліфтмонтаж".

Факт одержання від цих постачальників позивачем податкових накладних належним чином оформлених та складених особою, яка має на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямих постачальників відповідачем не оспорюється.

Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення ТОВ "Сторсак Україна" до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями.

Невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В даному випадку суму бюджетного відшкодування, яку податковий орган визначив завищеною, виникла у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум ПДВ сплачених постачальником за отримані товарно - матеріальні цінності, які в подальшому були використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування є наявність податкової накладної, що засвідчує факт придбання та сплати платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано беззаперечних і достатніх доказів вини позивача щодо порушення ним податкового зобов'язання, не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його недійсним та скасування.

На підставі викладено, керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст.158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовільнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 30.12.2010 року № 0001522304/0 визнати недійсним та скасувати.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 19 травня 2011 р.