Постанова № 16473255, 21.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/55/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09.55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі          Мороз Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу                                                                      

за позовом          Приватного підприємства «Прем’єрпродукт-Донецьк»

до                                                  Державної податкової інспекції

у Кіровському районі м. Донецька

третя особа

без самостійних вимог

на предмет спору

на стороні позивача:                    Приватне підприємство «СТК Молоко»

про                                                   скасування податкових повідомлень-рішень

№ 0001792340/0 від 12 листопада 2010 року;

№ 0001792340/1 від 27 грудня 2010 року;

№ 0001802340/0 від 12 листопада 2010 року;

№ 0001802340/1 від 27 грудня 2010 року;

за участю:

від позивача:                                         ОСОБА_1 (дов. б/н від 03 березня 2011 року)

ОСОБА_2 (дов. б/н від 04 квітня 2011 року)

відповідача:                                        ОСОБА_3 (дов. № 33780/10/10-013 від 03.12.2010 р.)

                                                  ОСОБА_4 (дов. № 3587/10/10-013-11 від 09.02.2011 р.)

від третьої особи:                              не з’явився

Приватне підприємство «Прем’єрпродукт-Донецьк» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2010 року за № 0001792340/0 та № 0001802340/0, від 27 грудня 2011 року за № 0001792340/1 та № 0001802340/1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав неправомірність висновків податкової інспекції щодо нікчемності укладених між позивачем та Приватним підприємством «СТК Молоко» правочинів з постачання молочної продукції. Зауважував на тому, що за наслідками подальшої реалізації придбаної ним від Приватного підприємства «СТК Молоко» продукції, ним сформовані валові доходи та податкові зобов’язання у відповідних звітних періодах. Крім цього, зауважував, що всі фактичні відбуття господарських операцій підтверджено наявними в матеріалах справи документами.

Представники позивача в судовому засіданні просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, на підставі викладених в акті перевірки висновків. Посилаючись на правомірність прийнятих податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень зазначав на відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

В судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного суду від 26 травня 2011 року до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору судом залучено приватне підприємство «СТК-Молоко» (код ЄДРПОУ 36548926). В судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору підтримав позицію Приватного підприємства «Прем’єрпродукт-Донецьк». Зазначив, що висновки податкової інспекції про відсутність в підприємства трудових ресурсів не відповідають дійсності. В наданих до суду письмових поясненнях визначив, що за умовами договору, укладеного між ПП «СТК Молоко» та Відкритим акціонерним товариством «Молочник», останній зобов’язався на власний ризик та власними силами виконувати роботи з переробки давальницької молочної сировини. Виготовлена ВАТ «Молочник» продукція відвантажувалася на умовах ЕХW згідно правил Інкотермс в редакції 2000 року. У червні 2010 року, на підставі умов укладеного договору із ПП «Прем’єрпродукт-Донецьк» Приватним підприємством «СТК Молоко» поставлено на адресу позивача у справі молочну продукцію. Перевезення товарів здійснювалося на підставі укладеного договору про надання транспортно-експедиційних послуг. Прийняті сторонами зобов’язання за укладеним договором були виконані належним чином, будь-які претензії в сторін з приводу виконання договору відсутні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Прем’єрпродукт-Донецьк» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 36616833. Як платник податків позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Донецька (відповідач у справі). Позивач є платником податку на додану вартість, що не є спірною обставиною.

17 червня 2010 року між позивачем та приватним підприємством «СТК Молоко» (третя особа без самостійних вимог на предмет спору) був укладений договір поставки №17/05-15 (т.1 арк. справи 144), за умовами якого Приватне підприємство «СТК «Молоко» (постачальник) зобов’язалося поставити в обумовлені цим договором строки молочну продукцію та інші продовольчі товари, а Приватне підприємство «Прем’єрпродукт-Донецьк» зобов’язалося прийняти зазначений товар та сплатити його вартість. За наслідками виконання умов зазначеного договору позивач включив до складу валових витрат 2-го кварталу 2010 року 2368 801,50 грн. За даними бухгалтерського обліку (т. 1 арк. справи 153-155) операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «СТК «Молоко» були відображені позивачем за Кт рахунку 631 «Розрахунки із постачальниками». До складу податкового кредиту червня 2010 року позивач включив податок на додану вартість в сумі 473 760,00 грн.

Протягом лютого – червня 2010 року позивачем, за наслідками виконання укладених угод, предметом яких є надання маркетингових та інших послуг, пов’язаних із реалізацією товарів, позивачем включено до складу податкового кредиту звітних періодів лютого – червня 2010 року 48757,00 грн.

В період з 29 вересня 2010 року по 26 жовтня 2010 року Державною податковою інспекцією в Кіровському районі м. Донецька було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Прем’єрпродукт-Донецьк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 серпня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 26 серпня 2009 року по 30 червня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 2765/23-2/36616833 від 29 жовтня 2010 року (т. 1 арк. справи 23-70). Згідно висновків, викладених в зазначеному акті, в ході проведення перевірки податковою інспекцією було встановлено порушення позивачем:

- пункту 5.1., підпункту 5.2.5. пункту 5.2., підпункту 5.3.9. пункту 5.3., пункту 5.10 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено податок на прибуток в сумі 573270,00 грн., у т.ч. завищений на загальну суму 7889,00 грн. у 1-му кварталі 2010 року, занижений на 592012,00 грн. у 2-му кварталі 2010 року.

- пункту 3.1., 4.2., підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень 2010 року в сумі 268773,00 грн., та завищено від’ємне значення податку за червень 2010 року на 254966,00 грн.

12 листопада 2010 року податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001792340/0, про донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 403159,50 грн., з яких за основним платежем – 268773,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 134386,50 грн. (т. 1 арк. справи 82) та № 0001802340/0 про донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 691672,40 грн., з яких за основним платежем – 573270,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 118402,40 грн. (т. 1 арк. справи 84). Рішенням відповідача надана позивачем первинна скарга на прийняті податкові повідомлення-рішення була залишена без задоволення (т. 1 арк. справи 85-91), а податкові повідомлення-рішення без змін. За результатами розгляду скарги 27 грудня 2010 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001792340/1 (т. 1 арк. справи 81) та № 0001802340/1 (т.1. арк. справи 83) на ту ж суму донарахованого податку на прибуток та податку на додану вартість, що також оскаржуються позивачем.

Підстави здійснення донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток викладені в акті перевірки.

Згідно викладеного податківцями в розділі 3.1.4 акту, за період з 26 серпня 2009 року по 30 червня 2010 року, в результаті порушень в описаних в акті встановлено заниження податку на прибуток на суму 573270,00 грн., у т.ч. на завищення на загальну суму 7889,00 грн., заниження на загальну суму 592012,00 грн. Перевіркою встановлення повноти скоригованого валового доходу періоду, що перевірявся, встановлено його завищення на 74094,00 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за перевіряємий період встановлено їх завищення на загальну суму 2367 174,00 грн., з яких завищення в сумі 2368049,00 грн. у 2-му кварталі 2010 року та заниження в 1-му кварталі 2010 року на 875,00 грн. Таким чином, підставою для донарахування позивачу податкових зобов’язань стало виявлене податківцями завищення валових витрат у 2-му кварталі 2010 року на 2368049,00 грн. Згідно викладеного на стор. 7 акту в порушення пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесено до складу валових витрати по операціям з придбання молочної продукції від Приватного підприємства «СТК «Молоко» в сумі 2368801,00 грн., що не пов’язані із господарською діяльністю. Актом невиїзної документальної перевірки ПП «СТК «Молоко» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 1 червня 2010 року по 31 серпня 2010 року № 7838/7/23-2/36548926 від 13 жовтня 2010 року встановлено, що за юридичною адресою підприємства (м. Житомир, вул. Корольова,21а/1) відсутні посадові особи. Як зазначено в акті перевірки, згідно акту невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «СТК «Молоко» (код ЄДРПОУ 36548926) з питань виявлення ознак нікчемності угод між ПП «СТК «Молоко» та ПП «Прем’єрпродукт-Донецьк» № 7338/15-2/36548926 від 22 вересня 2010 року, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для здійснення відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Крім цього, невиїзною документальною перевіркою встановлено, що згідно довідки ЄДРПОУ основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Молоко» є перероблення молока та виробництва сиру, проте в рамках проведення перевірки не виявлено дотримання підприємством вимог чинного законодавства стосовно отримання дозвільних документів, необхідних для здійснення зазначеного виду діяльності. Таким чином, в підприємства контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що свідчить по неможливість здійснення господарської діяльності ПП «СТК «Молоко». Укладена угода на реалізацію товарно-матеріальних цінностей на користь ПП «Прем’єрпродукт-Донецьк» не спричинила реального настання правових наслідків та є нікчемною.

Підставою для донарахування податку на додану вартість в акті перевірки посадові особи відповідача зазначили наступне.

Згідно пункту 3.2.3. акту перевірки перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 26 серпня 2009 року по 30 червня 2010 року встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 268773,00 грн. у червні 2010 року.

Як зазначено в акті перевірки, на визначення суми донарахування вплинули висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту червня 2010 року на 473760,00 грн. по операціям з придбання молочної продукції від ПП «СТК Молоко» за умовами договору 17/05-15 від 17 червня 2010 року, що не пов’язані із господарською діяльністю. В обґрунтування цих висновків податковою інспекцією зазначено нікчемність вчинених між позивачем та ПП «СТК Молоко» угод з придбання молочної продукції та відсутністю реального настання правових наслідків внаслідок їх вчинення.

Щодо висновків податкової інспекції про завищення позивачем суми податкового кредиту лютого 2010 року, березня 2010 року, квітня 2010 року, травня 2010 року, червня 2010 року на 48757,00 грн., внаслідок включення позивачем до складу податкового кредиту лютого – червня 2010 року податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості отриманих маркетингових послуг за умовами договорів із контрагентами: ТОВ «Бумсіті» (код ЄДРПОУ 33913348), «ТОВ «Буммір» (код ЄДРПОУ 20316248) ТОВ «ЕКО» (код ЄДРПОУ 32104254), ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» (код ЄДРПОУ 32516492), ТОВ «Український Рітейл» (код ЄДРПОУ 34604386), ТОВ «ТС «Обжора» (код ЄДРПОУ 33967456), то виявлені порушення не вплинули на визначення відповідачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Спірним питанням цієї справи є правомірність формування позивачем валових витрат звітних періодів 2-го кварталу 2010 року та податкового кредиту червня 2010 року за наслідками відображення в податковому обліку наслідків правочинів з постачання молочної продукції від ПП «СТК «Молоко».

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. Закону платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Наданою до податкової інспекції декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року (т. 1 арк. справи 170-173), позивач задекларував податок до сплати в сумі 19936,00 грн. (рядок 17 декларації).

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб’єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Позивач є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

20 липня 2010 року позивач надав до державної податкової інспекції в Кіровському районі м Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року (т. 1 арк. справи 178-193). Рядком 21 податкової декларації позивач визначив від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту звітного періоду у розмірі 154 232,00 грн.

Порядок визначення суми валових витрат звітного податкового періоду визначений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з наявної в матеріалах справи відомості по рахунку № 631 (т. 1 арк. справи 153-155), валові витрати та податковий кредит формувалися позивачем за фактом придбання молочної продукції від приватного підприємства «СТК-Молоко».

На підтвердження факту придбання товарів від ПП «СТК «Молоко» у травні 2010 року позивачем були надані копії видаткових накладних та податкових накладних.

Згідно наявної в матеріалах справи відомості по рахунку № 631 позивачем до складу валових витрат 2010 року включені витрати, пов’язані із придбанням товарно-матеріальних цінностей від приватного підприємства «СТК Молоко» в сумі 2368 800,50 грн.

Згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року до складу податкового кредиту червня 2010 року позивач включив податок на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «СТК Молоко» (ІНН 365489206254) в сумі 473 760,10 грн. Податковий кредит червня 2010 року сформований позивачем на підставі податкових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 146-152).

За дослідження в судовому засіданні податкових накладних, виданих ПП «СТК Молоко», на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту звітного періоду червня 2010 року податок на додану вартість в сумі 473760,10 грн. судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Щодо посилань відповідача на те, що зазначені податкові накладні підписані не уповноваженою особою, через що є недійсними та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту звітного періоду суд зазначає наступне.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України № 1656 від 30 травня 1997 року.

Зазначеним порядком передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість відповідно до п. 2, та податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість відповідно до п. 6.2 Порядку N 165.

Згідно пункту 18 наведеного порядку усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюється печаткою такого платника податку – продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Додані позивачем накладні, на підставі яких ним формувався податковий кредит червня 2010 року, мають підпис та печатку підприємства третьої особи у справі. Згідно розшифровки підпису, зазначені податкові накладні підписані ОСОБА_5 На підтвердження правомірності підпису, третьою особою було надано довіреність від 21 червня 2010 року (т. 3 арк. справи 99) від імені ПП «СТК Молоко» за підписом директора, згідно якої ОСОБА_5 вповноважено представляти інтереси підприємства у відносинах з контрагентами та вчиняти всі дії, пов’язані з прийманням-передачею товарів згідно діючих договорів, для чого надано право підпису на всіх необхідних документах.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що відповідно до п. 5 Порядку N 165 податкова накладна вважається недійсною лише у випадку заповнення її продавцем, який не є платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про те, що посилання відповідача на те, що віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, які підписані не директором підприємства, не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Інших недоліків щодо форми заповнення податкової накладної відповідачем не було зазначено.

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та третьою особою посилається на недотримання позивачем при їх укладанні та виконанні договорів частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку – на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ПП «СТК Молоко» при здійсненні спірних операцій.

З огляду на зазначене, суд не приймає посилання відповідача на нікчемність вчинених позивачем правочинів, внаслідок яких позивач включив до складу податкового кредиту червня 2010 року податок на додану вартість в сумі 473760,10 грн.

Проте, при вирішенні питання про правомірність відображення позивачем в податковому обліку наслідків здійснення певних господарських операцій суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року дані, що наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 цього закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Таким чином, підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції. З огляду на те, що податковий облік з податку на прибуток та формування валових витрат здійснювалося позивачем за фактом отримання підприємством товарів від контрагента – ПП «СТК Молоко», питання щодо правомірності відображення наслідків певних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, має вирішуватися за дослідження реального відбуття постачання товарно-матеріальних цінностей. Суд зазначає, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, проте, недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. Відсутність реального виконання господарської операції свідчить про відсутність підстав для відображення її наслідків в податковому обліку з податку на додану вартість.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов’язані з рухом активів, зміною зобов’язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару.

Доказами реального виконання спірних операцій, є зокрема, видаткові накладні з постачання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, документи, щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.

На виконання вимог суду з надання документів, що підтверджують реальне виконання правочинів з отримання Приватним підприємством «Прем’єрпродукт-Донецьк» товарів від Приватного підприємства «СТК Молоко» позивач надав товарно-транспортні накладні (т. 7 арк. справи 130-133), акти приймання товару на склад (т. 7 арк. справи 165-171). Крім цього, позивачем були долучені до справи акти звіряння розрахунків, підписані між ПП «Прем’єрпродукт-Донецьк» та ПП «СТК Молоко» станом на 31 грудня 2010 року та 30 червня 2011 року, в яких відображені зведені дані бухгалтерського обліку, пов’язані із рухом активів за наслідками виконання угоди, укладеної між позивачем та відповідачем. Крім цього, позивач на підтвердження використання товарно-матеріальних цінностей, придбаних в Приватного підприємства «СТК Молоко» позивач надав документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаної молочної продукції та відображення наслідків такого продажу в податковому обліку (т. 1 арк. справи 201-252, т. 2 арк. справи 1-251, т. 3 арк. справи 1-250, т. 4 арк. справи 1-42).

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку по те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено фактичне відбуття господарських операцій між позивачем та третьою особою, що свідчить про наявність підстав для відображення наслідків їх здійснення в податковому обліку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність викладених в акті перевірки висновків щодо порушень позивачем порядку формування валових витрат та податкового кредиту звітного податкового періоду червня 2010 року, внаслідок відображення в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість господарських операцій з придбання товарів від ПП «СТК Молоко».

Отже за не підтвердження наявними в матеріалах справи документами допущення позивачем порушення пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.4.1. та 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в відповідача відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2010 року № 0001792340/0 та № 0001802340/0, від 27 грудня 2011 року № 0001792340/1 та № 0001802340/1, прийняті відповідачем необґрунтовано.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

На підставі викладеного, оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету), якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України«Проподаток на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Прем’єрпродукт-Донецьк» до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Донецька, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство «СТК Молоко» про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 листопада 2010 року № 0001792340/0 та № 0001802340/0, від 27 грудня 2011 року № 0001792340/1 та № 0001802340/1, задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001792340/0 від 12 листопада 2010 року та № 0001792340/1 від 27 грудня 2010 року про донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 403159,50 грн., з яких 268773,00 грн. – за основним платежем, 134386,50 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001802340/0 від 12 листопада 2010 року та № 0001802340/1 від 27 грудня 2010 року про донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 691972,40 грн., з яких за основним платежем – 573270,000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 118402,40 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Прем’єрпродукт-Донецьк» (83112, м. Донецьк, вул. Адигейська, буд. 13) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 21 червня 2011 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 червня 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                       Михайлик А.С.