Постанова № 16473125, 20.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2011 р. справа № 2а/0570/9046/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Харцизьку

до Комунального підприємства «Зугрескомунальник», м. Зугрес

про стягнення з рахунків Комунального підприємства «Зугрескомунальник» у банківських установах податкового боргу в сумі 468892,97 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 23 травня 2011 року

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Харцизьку заявлено позов до Комунального підприємства «Зугрескомунальник» про стягнення з рахунків Комунального підприємства «Зугрескомунальник» у банківських установах податкового боргу в сумі 468892,97 грн.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Комунального підприємства «Зугрескомунальник» заборгованість на користь бюджету в сумі 468892,97 грн.

Правовою підставою стягнення заборгованості представник позивача під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, ст.ст. 16, 20, 36, 41 Податкового кодексу України. Зазначає, що податковий борг в сумі 468892,97 грн. у відповідача виник на підставі наданих податкових декларацій, податкових повідомлень-рішень та внаслідок нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобовязань. Відповідачу були направлені перша та друга податкові вимоги. Але податковий борг на день звернення до суду з даним позовом не сплачений.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги в сумі 468892,97 грн. визнав у повному обсязі.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Зугрескомунальник» зареєстроване як юридична особа 01.07.2003р., включене до ЄДРПОУ за номером 32466782 (арк. справи 5 7), перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Харцизьку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Відповідачем до податкового органу була подана податкова декларація з податку на прибуток № 35406 від 09.02.2011р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1,00 грн. (арк. справи 20).

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно із п. 58.3. ст. 58 цього Кодексу, повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

За приписами пп. 56.17.5. п. 56.17. ст. 56 Податкового кодексу України, узгодження грошового зобов'язання платника податків закінчується у день закінчення процедури адміністративного оскарження.

Податковим органом (позивачем у справі) прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011р. № 0000012320, яким донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 290286,25 грн. Податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем, про що свідчить підпис на його корінці (арк. справи 25). В адміністративному або судовому порядку не оскаржено.

Внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобовязань за наведеною податковою декларацією та податковим повідомленням-рішенням утворилась заборгованість з податку на прибуток у розмірі 121385,63 грн., у т.ч. пеня в сумі в сумі 33399,38 грн., нарахована на підставі ст. 129 Податкового кодексу України, яка підтверджується позивачем зворотним боком облікової картки платника податків (арк. справи 18, 19).

Відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб: № 9471 від 21.03.2011р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 286527,24 грн., № 9472 від 21.03.2011р., в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 57299,00 грн. (арк. справи 21, 22).

Внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобовязань за наведеними податковими деклараціями утворилась заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 243237,73 грн., яка підтверджується позивачем зворотним боком облікової картки платника податків (арк. справи 15).

Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011р. № 0000011730/0, яким донараховані податкові зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 87986,25 грн. Податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем, про що свідчить підпис на його корінці (арк. справи 23). В адміністративному або судовому порядку не оскаржено.

Крім того, позивачем було проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р., за наслідками перевірки складено акт від 06.01.2011р. № 3/23-2/32466782 (арк. справи 26, 27).

В ході перевірки встановлено порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб за 2007 2009р.р., у заявку з чим відповідачу нарахована пеня у сумі 33425,28 грн.

Питання щодо справляння податку на доходи фізичних осіб, що був нарахований проте не сплачений у період до набрання чинності Податковим кодексом України, врегульовано п. 1 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України. За приписами цієї норми - податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Позивач у 2007 2009р.р. був податковим агентом у розумінні п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно із пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 цього Закону, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону, податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України узгоджена сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання, але не сплачена платником податків у встановлений строк визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 131.1 ст. 131 Податкового кодексу України встановлено, що нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Крім того, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011р. № 0000022340, яким до відповідача застосовані фінансові санкції у розмірі 52189,49 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки. (арк. справи 24). Зазначене рішення отримано відповідачем особисто, про що свідчить підпис на корінці рішення. До вищестоящого податкового органу або в судовому порядку не оскаржено.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. № 436/95, передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Внаслідок несплати штрафних санкцій, визначених наведеним рішенням у повному обсязі, відповідач має заборгованість в загальній сумі 52139,49 грн., яка підтверджується позивачем зворотним боком облікової картки (арк. справи 17).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати податкової заборгованості та заборгованості по штрафним санкціям, нарахованим за порушення норм регулювання та обігу горівки відповідач не надав.

Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 36).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Відповідачу податковим органом були направлені перша від 05.05.2008р. № 1/179 та друга від 12.06.2008р. № 2/230 податкові вимоги, які отримані відповідачем, про що свідчать підписи на корінцях поштових повідомлень про вручення (арк. справи 8). Згідно з підпунктом 6.2.4. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III, який був чинний на момент надіслання вимог, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у м. Харцизьку до Комунального підприємства «Зугрескомунальник» про стягнення з Комунального підприємства «Зугрескомунальник» заборгованості на користь бюджету в сумі 468892,97 грн. задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Зугрескомунальник» заборгованість на користь бюджету в сумі 468892,97 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 червня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 24 червня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.