Постанова № 16473123, 22.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8562/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 45 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля», м. Добропілля

до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання неправомірними дій Добропільської обєднаної державної податкової інспекції щодо нарахування в картці особового рахунку пені у розмірі 24842,42 грн. з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості; зобовязання Добропільської обєднаної державної податкової інспекції внести зміни до картки особового рахунку платника податків Державного підприємства «Добропіллявугілля» шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку пені з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 24842,42 грн. як неправомірно нараховану

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за дов. від 16 березня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 3 вересня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Добропіллявугілля» заявлено позов до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій Добропільської обєднаної державної податкової інспекції щодо нарахування в картці особового рахунку пені у розмірі 24842,42 грн. з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості; зобовязання Добропільської обєднаної державної податкової інспекції внести зміни до картки особового рахунку платника податків Державного підприємства «Добропіллявугілля» шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку пені з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 24842,42 грн. як неправомірно нараховану.

Позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати неправомірними дії Добропільської обєднаної державної податкової інспекції щодо нарахування в картці особового рахунку пені у розмірі 24842,42 грн. з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості; зобовязати Добропільську обєднану державну податкову інспекцію внести зміни до картки особового рахунку платника податків Державного підприємства «Добропіллявугілля» шляхом виключення з картки особового рахунку пені з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 24842,42 грн. як неправомірно нараховану.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що в березні 2011р. ним було отримане повідомлення від відповідача про нарахування пені з податку на додану вартість в особовому рахунку позивача в сумі 24842,42 грн. Позивач вважає, що суми зазначеної пені нарахована відповідачем неправомірно, так як згідно призначення платежу, вказаного в платіжних дорученнях, позивач перераховував кошти на виконання ухвал Донецького окружного адміністративного суду, якими розстрочено виконання відповідних постанов суду.

Позивач вважає, що розстрочення виконання судового рішення це передбачений процесуальним законодавством спосіб, який тимчасово позбавляє стягувача права вимагати примусового виконання і надає боржнику можливість на законних підставах не виконувати рішення суду, яке вступило в законну силу. Судові рішення про розстрочення виконання рішень суду є перенесенням граничних строків сплати податкових зобов'язань. Дані рішення набрали законної сили, тобто граничними термінами сплати є строки, вказані в рішеннях. Позивач виконує рішення суду з урахуванням їх розстрочення, тому вважає нарахування пені Добропільською ОДПІ неправомірним.

Крім того, відповідно до п. 16.1.1 ст.16 Закону України «Про порядок Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (далі Закон № 2181) пеня нараховується після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу. Оскільки строк встановлений ухвалами суду про розстрочення не закінчився, тому відсутні правові підстави для нарахування пені. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважав, що нарахування пені здійснено у відповідності до норм ст. 16 Закону № 2181 у звязку з несвоєчасним погашенням позивачем податкового боргу. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003р., включене до ЄДРПОУ за номером 32186934 (арк. справи 8 17), перебуває на обліку в Добропільській обєднаній державній податковій інспекції.

Листом від 24.03.2011р. відповідачем повідомлено позивача про наявність нарахованої пені з податку на додану вартість (арк. справи 19).

Дії щодо нарахування пені в сумі 24842,42 грн. у картці особового рахунку є предметом оскарження в даній справі.

Як вбачається з розрахунку пені від 20.06.2011р. (арк. справи 127 129) та зворотного боку облікової картки платника податків (арк. справи 94 116), позивачу нарахована пеня за несвоєчасну сплату податкових зобовязань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 000272340 від 11.05.2011р. на суму 272346,00 грн., № 000241520 від 12.05.2010р. на суму 24672,85 грн., № 0000381520 від 16.07.2010р. на суму 39784,86 грн. (арк. справи 143 145) та самостійно визначених у податковій декларації № 9005232534 від 19.11.2010р. за жовтень 2010р. (арк. справи 140).

Згідно платіжних доручень позивача (арк. справи 21 40), він сплачував податкові зобовязання, які були стягнуті у судовому порядку та розстрочені у подальшому відповідними судовими рішеннями.

Так, платіжним дорученням від 30.11.2010р. № 4542 на суму 97322,77 грн. (арк. справи 29) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.02.2009р. по справі № 2-а-476/09/0570 про розстрочення податкових зобовязань по строку сплати 30.11.2010р. (арк. справи 82); платіжним дорученням від 30.11.2010р. № 4544 на суму 5979,72 грн. (арк. справи 29) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 15.07.2008р. по справі № 2-в-63/08 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання згідно акту опису активів від 28.05.2010р. № 3/24-014-15 (арк. справи 58, 59); платіжним дорученням від 30.11.2010р. № 4546 на суму 111435,40 грн. (арк. справи 28) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 24.12.2007р. по справі № 2-а-6949/07 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 01.12.2010р. (арк. справи 61); платіжним дорученням від 30.11.2010р. № 4541 на суму 93442,70 грн. (арк. справи 28) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 22.12.2008р. по справі № 2-в-164/08 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 30.11.2010р. (арк. справи 51); платіжним дорученням від 01.12.2010р. № 4599 на суму 47233,21 грн. (арк. справи 26) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 26.01.2009р. по справі № 2-в-17154/08/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 01.12.2010р. (арк. справи 49); платіжним дорученням від 01.12.2010р. № 4598 на суму 84203,86 грн. (арк. справи 30) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 30.10.2008р. по справі № 2-а-13951/08 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 01.12.2010р. (арк. справи 50); платіжним дорученням від 01.12.2010р. № 4591 на суму 23944,95 грн. (арк. справи 27) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 24.12.2007р. по справі № 2-а-6949/07 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 01.12.2010р. (арк. справи 61); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4908 на суму 30000,00 грн. (арк. справи 23) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 09.12.2010р. по справі № 2-а-25731/10/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 69); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4907 на суму 30000,00 грн. (арк. справи 23) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 29.11.2010р. по справі № 2-а-23333/10/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 63, 64); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4906 на суму 30000,00 грн. (арк. справи 22) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені постановою суду від 08.11.2010р. по справі № 2-а-25023/10/0570, якою стягнуті та розстрочені податкові зобовязання по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 70, 71); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4904 на суму 30000,00 грн. (арк. справи 25) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 29.09.2010р. по справі № 2-а-20201/10/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 73); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4905 на суму 30000,00 грн. (арк. справи 25) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 15.10.2010р. по справі № 2-а-21180/10/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 72); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4903 на суму 30000,00 грн. (арк. справи 41) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 30.09.2010р. по справі № 2-а-18549/10/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 74); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4900 на суму 30000,00 грн. (арк. справи 30) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 31.08.2010р. по справі № 2-а-15851/10/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 77); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4898 на суму 30000,00 грн. (арк. справи 21) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 21.06.2010р. по справі № 2-а-9131/10/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 75); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4899 на суму 30000,00 грн. (арк. справи 31) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 14.07.2010р. по справі № 2-а-12385/10/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 76); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4897 на суму 52 058,00 грн. (арк. справи 31) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 08.05.2009р. по справі № 2-в-179/09/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 62); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4901 на суму 9256,30 грн. (арк. справи 21) позивач сплачував податкові зобовязання згідно Мирової угоди від 27.07.2009р. б/н, затвердженої рішенням Господарського суду Донецької області від 28.01.2010р. № 15301/б по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 148 - 155); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4902 на суму 6517,15 грн. (арк. справи 38) позивач також сплачував податкові зобовязання згідно Мирової угоди від 27.07.2009р. б/н, затвердженої рішенням Господарського суду Донецької області від 28.01.2010р. № 15301/б по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 148 - 155); платіжним дорученням від 15.12.2010р. № 4908 на суму 30000,00 грн. (арк. справи 23) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 09.12.2010р. по справі № 2-а-25731/10/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 15.12.2010р. (арк. справи 69).

Податковим органом на підставі акту від 16.12.20101р. (арк. справи 42) описано готівку в рахунок погашення податкового боргу. Згідно квитанції від 16.12.2010р. № 33354 на суму 290,00 грн. (арк. справи 42) посадовою особою податкового органу готівку спрямовано на погашення заборгованості згідно рішення суду від 19.09.2008р. № 2а-14966/08, якою стягнуто та розстрочено податкову заборгованість (арк. справи 53, 54).

Платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5214 на суму 2855,26 грн. (арк. справи 29) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 15.07.2008р. по справі № 2-в-63/08 про розстрочення податкових зобовязань (арк. справи 58, 59) та зобовязання згідно акту опису активів від 28.05.2010р. № 3/24-014-15; платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5213 на суму 618,11 грн. (арк. справи 35) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені постановою суду від 19.09.2008р. № 2а-14966/08 (арк. справи 53, 54) та зобовязання згідно акту опису активів від 28.05.2010р. № 3/24-014-15; платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5207 на суму 84203,86 грн. (арк. справи 33) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 08.05.2009р. по справі № 2-а-13951/08 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 01.01.2011р. (арк. справи 50); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5202 на суму 63250,64 грн. (арк. справи 29) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 15.07.2008р. по справі № 2-в-63/08 про розстрочення податкових зобовязань (арк. справи 58, 59); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5206 на суму 54112,35 грн. (арк. справи 32) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 24.10.2008р. по справі № 2-а-11595/08 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 01.01.2011р. (арк. справи 52); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5208 на суму 47233,21 грн. (арк. справи 38) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 26.01.2009р. по справі № 2-в-17154/08/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 01.12.2010р. (арк. справи 49); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5210 на суму 97322,77 грн. (арк. справи 33) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 23.02.2009р. по справі № 2-а-476/09/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 30.12.2010р. (арк. справи 82); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5205 на суму 46662,40 грн. (арк. справи 34) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені постановою суду від 19.09.2008р. по справі № 2-а-14966/08 (арк. справи 53, 54); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5203 на суму 62403,91 грн. (арк. справи 37) по строку сплати 30.12.2010р. позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені постановою суду від 10.07.2008р. по справі № 2-а-11336/08 (арк. справи 56, 57); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5211 на суму 219419,65 грн. (арк. справи 34) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 23.03.2009р. по справі № 2-а-1130/09/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 30.12.2010р. (арк. справи 47); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5212 на суму 122774,00 грн. (арк. справи 35) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 13.05.2009р. по справі № 2-а-4945/09/0570 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 30.12.2010р. (арк. справи 43); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5209 на суму 93442,70 грн. (арк. справи 40) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 22.12.2008р. по справі № 2-в-164/08 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 30.12.2010р. (арк. справи 51); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5201 на суму 5929,92 грн. (арк. справи 39) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 31.03.2008р. по справі № 2-а-4381/08 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 01.01.2011р. (арк. справи 60); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5200 на суму 135380,35 грн. (арк. справи 36) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 24.12.2007р. по справі № 2-а-6949/07 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 01.01.2011р. (арк. справи 61); платіжним дорученням від 29.12.2010р. № 5204 на суму 75046,97 грн. (арк. справи 37) позивач сплачував податкові зобовязання, розстрочені ухвалою суду від 2409.2008р. по справі № 2-а-19107/08 про розстрочення податкових зобовязань та зобовязання по строку сплати 01.01.2011р. (арк. справи 55).

Зазначені платежі здійсненні позивачем до набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011р.). Виходячи з того, правовідносин щодо сплати податкових зобовязань до 01.01.2011р. регулювалися Законом № 2181, факт наявності правопорушення суд встановлює за нормами наведеного Закону.

Закон № 2181, який діяв на момент сплати розстроченого податкового боргу з ПДВ та розподілу платежів у картці особового рахунку, є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 16.1.1. п. 16.1. ст. 16 Закону № 2181 встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно із пунктом «а» пп. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 зазначеного Закону, нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом.

Відповідно до п. 1.3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2181, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.2 частини 1 статті 1 Закону № 2181, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003р. № 290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.06.2003р. за № 522/7843, затверджена Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (далі Інструкція № 290).

Цю Інструкцію розроблено відповідно до Закону № 2181 та Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до п. 3.4. Інструкції, нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.

Як встановлено судом, позивач платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи не сплачував суми податкових зобовязань, визначені податковими повідомленнями-рішеннями № 000272340 від 11.05.2011р., № 000241520 від 12.05.2010р., № 0000381520 від 16.07.2010р. (арк. справи 143 145) та самостійно визначені у податковій декларації № 9005232534 від 19.11.2010р. за жовтень 2010р. (арк. справи 140), в результаті чого б могла бути нарахована пеня у порядку та у строки передбачені пунктом «а» пп. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Закону № 2181.

Призначення платежу, зазначене у квитанції № 33354 від 16.12.2010р. посадовою особою податкового органу (арк. справи 42), як погашення боргу згідно рішення суду № 2а-14966/08 також не відповідає фактичному погашенню податкового боргу, відображеному у подальшому в особовому рахунку (арк. справи 112).

Згідно із п.п. 9., 10 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002р. № 538, готівкові кошти, виявлені податковим органом у касі, в тому числі скриньці електронного контрольно-касового апарата, та інших місцях зберігання, за згодою платника податків спрямовуються в рахунок погашення його податкового боргу. Готівка в національній валюті того ж дня (у разі проведення вилучення у вечірній час - не пізніше ніж наступного робочого дня) вноситься податковим органом, що склав акт, на погашення податкового боргу платника податків через підприємство зв'язку або установу банку.

Отже, згідно зворотного боку облікової картки, кошти спрямовані не за призначенням платежу, вказаному в платіжних дорученнях позивача та у квитанції податкового органу № 33354, що свідчить про те, що відповідач на власний розсуд здійснив розподіл погашення податкового боргу.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону № 2181 або іншими законами з питань оподаткування.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно із п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. № 679-XIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01. 2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Стосовно спрямування податковим органом коштів, які сплачувалися позивачем згідно ухвал суду, якими розстрочене виконання судових рішень, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Стаття 263 КАС України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження. Підставою для застосування правил коментованої статті є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Правила цієї статті повністю кореспондують з нормами ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (далі - Закон № 606). Згідно преамбули Закону №606, цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

З аналізу зазначених норм вбачається, що заходи превентивного характеру, встановлені Законом № 606 та які були встановлені Законом № 2181, чітко відрізняються між собою тим, що вони застосовуються в залежності від того, в якому режимі знаходиться заборгованість. Закон № 2181, який був спеціальним законом з питань оподаткування, встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами. Такі санкції застосовувалися податковим органом на підставі пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання. Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 2181, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Законом № 2181 був встановлений перелік певних заходів, які можуть самостійно вживатися податковим органом з метою погашення податкового боргу застосування податкової застави, арешт та реалізація активів.

Виконання рішення суду шляхом звернення до органів виконавчої служби також є одним із засобів погашення боргу. Саме вони повинні застосовуватися у випадку невиконання рішення суду в добровільному порядку. На стадії виконання судового рішення, як завершальної стадії судового провадження, застосовуються заходи примусового виконання рішень, передбачені, статтею 32 Закону № 606, зокрема, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішення.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону № 606, у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами.

Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Тобто, податкові органи не є органами примусового виконання і не мають також право здійснювати за платника податків добровільне виконання судових рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що на стадії виконання судового рішення, сторона у справі може добровільно виконувати судове рішення. В протилежному випадку, до нього можуть бути застосовані заходи примусового виконання рішення виключно виконавчими органами, встановлені нормами Закону № 606, як загальні правила виконання всіх судових рішень, а не норми Закону № 2181.

Відповідно до пункту 3.6. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005р. № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за № 843/11123, зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно із пунктом 4.1. Інструкції, нарахуванню в особових рахунках платників підлягає, зокрема, пеня, нарахована органом державної податкової служби. Відповідно до пункту 4.2.1. Інструкції, нарахування пені, самостійно визначеної платником, обліковується у розділі "Нарахування сум пені" за відповідними кодами операцій.

Таким чином, нарахування пені відображається в картці особового рахунку платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень чи окремих його положень. У разі визнання протиправними дій відповідача - субєкта владних повноважень, суд може зобовязати відповідача вчинити певні дії.

З урахуванням того, що податковий орган в даному випадку не є органом стягнення і не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу та безпідставно нарахував позивачу пеню в сумі 24 842,42 грн., яка неправомірно обліковується в особовому рахунку, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена у відповідності до пункту 2 статті 71 КАС України, правомірність своїх дій, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірними дій Добропільської обєднаної державної податкової інспекції щодо нарахування в картці особового рахунку пені у розмірі 24842,42 грн. з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості; зобовязання Добропільської обєднаної державної податкової інспекції внести зміни до картки особового рахунку платника податків Державного підприємства «Добропіллявугілля» шляхом скасування (виключення) з картки особового рахунку пені з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 24842,42 грн. як неправомірно нараховану задовольнити.

Визнати неправомірними дії Добропільської обєднаної державної податкової інспекції щодо нарахування в картці особового рахунку пені у розмірі 24842,42 грн. з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості.

Зобовязати Добропільську обєднану державну податкову інспекцію внести зміни до картки особового рахунку платника податків Державного підприємства «Добропіллявугілля» шляхом виключення з картки особового рахунку пені з податку на додану вартість за несвоєчасне погашення податкової заборгованості у розмірі 24842,42 грн. як неправомірно нараховану

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 червня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 24 червня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.