Постанова № 16472550, 03.06.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2011 року Справа № 2а/0370/1165/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,

за участю представника позивача Ярошика Т.В.,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» про сплату податкових зобовязань, визначених із застосуванням звичайних цін,

ВСТАНОВИВ:

Луцька обєднана державна податкова інспекція (далі Луцька ОДПІ, позивач) звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» (далі ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд») про сплату податкових зобовязань, визначених із застосуванням звичайних цін, в розмірі 2793661грн. 00коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державними податковими ревізорами-інспекторами Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі ДПА у Волинській області) та Луцької ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року по розрахунках з ОСОБА_2, про що складено акт перевірки №1893/23-1/05505667 від 29.03.2011 року. Перевіркою було встановлено, що згідно із мировою угодою, затвердженою ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.11.2008 року, ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» передало у власність ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості основні засоби, що знаходяться по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, за балансовою вартістю 793696грн. 00 коп., в тому числі податок на додану вартість 132282грн. 67коп. Згідно із наказом Луцької ОДПІ №763 від 17.03.2011 року «Про застосування звичайних цін при проведенні перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» рівень звичайних цін вказаних основних засобів було визначено виходячи із висновку судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року, відповідно до якого дійсна (ринкова) вартість відчужених нежитлових адміністративно-виробничих приміщень по АДРЕСА_1 в м.Луцьку станом на момент продажу (листопад 2008 року) становила 4168409грн. 00коп. (без ПДВ), нежитлового виробничого приміщення по АДРЕСА_2 251703грн. 00коп. (без ПДВ), що є звичайною дійсною вартістю цих обєктів. З цього слідує, що при відчуженні майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» на користь ОСОБА_2 було занижено його вартість всього на суму 3758698грн. 67коп. Перевіркою встановлено порушення: підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1, пункту 1.26 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» занижено податок на прибуток підприємств в сумі 939675грн. 00коп. (в тому числі, за 4 квартал 2008 року внаслідок застосування звичайної ціни в сумі 939675грн. 00коп.); пункту 4.1, пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено та не сплачено податок на додану вартість в сумі 751740грн. 00коп. (в тому числі, за листопад 2008 року внаслідок застосування звичайної ціни в сумі 751740грн. 00коп.); підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за листопад 2008 року на загальну суму 543513грн. 00коп. За результатами перевірки 07.04.2011 року Луцька ОДПІ прийняла такі рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін: №0001152301, яким ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 1174594грн. 00коп., в тому числі: за основним платежем 939675грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 234919грн. 00коп.; №0001162301, яким ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 939675грн. 00коп., в тому числі: за основним платежем 751740грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 187935грн. 00коп.; №0001581701, яким ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 679392грн. 00коп., в тому числі: за основним платежем 543513грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 135879грн. 00коп.

Відповідно до підпункту 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобовязань, коригування відємного значення обєкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Позивач просить прийняти рішення про сплату ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» податкових зобовязань, визначених із застосуванням звичайних цін згідно із рішеннями Луцької ОДПІ від 07.04.2011 року №0001581701, №0001162301, №0001152301, в загальній сумі 2793661грн. 00коп.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить прийняти рішення про сплату ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» податкових зобовязань, визначених із застосуванням звичайних цін згідно із рішеннями Луцької ОДПІ від 07.04.2011 року №0001581701, №0001162301, №0001152301, в загальній сумі 2793661грн. 00коп.

Представники відповідача, кожен зокрема, адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.68-70), та пояснили, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.11.2008 року, яка набрала законної сили, встановлена правомірність укладення мирової угоди між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та ОСОБА_2 Податковим органом не дотримано порядку визначення рівня звичайних цін, передбаченого пунктом1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а висновок судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року не може бути взятий до уваги, оскільки ним не встановлено звичайної ціни відчужених обєктів. Представники відповідача просять в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів.

Судом встановлено, що на підставі наказів Луцької ОДПІ від 14.03.2011 року №690 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» (а.с.11), від 21.03.2011 року №771 «Про продовження строку проведення документальної позапланової перевірки» (а.с.12), направлень на перевірку від 14.03.2011 року №000534, від 21.03.2011 року №000708, від 21.03.2011 року №000714 (а.с. 8-10) державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Волинській області та Луцької ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року по розрахунках з ОСОБА_2, про що складено акт перевірки №1893/23-1/05505667 від 29.03.2011 року (а.с.21-46).

Під час проведення перевірки були досліджені взаємовідносини між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та ОСОБА_2 на предмет дотримання податкового законодавства та встановлено, що 15.10.2008 року між громадянином ОСОБА_2 та ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» було укладено договір про надання грошової фінансової допомоги в сумі 800000грн. 00коп. На виконання умов вказаного договору ОСОБА_2 вніс на рахунок ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» кошти в сумі 496000грн. 00коп. Згідно із пунктом 1.3 цього договору фінансова допомога підлягала поверненню до 20.10.2008 року, проте в передбачений договором строк фінансова допомога повернута не була. З метою захисту своїх прав та майнових інтересів ОСОБА_2 звернувся з позовом про стягнення боргу до Луцького міськрайонного суду, яким ухвалою від 24.10.2008 року відкрито провадження в цивільній справі. 17.11.2008 року сторони спору звернулися до суду із заявою про визнання мирової угоди, згідно з умовами якої в рахунок погашення боргу ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» передає у власність ОСОБА_2 майно, а ОСОБА_2 додатково сплачує на рахунок ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» 148896грн. 00коп., сторони відмовляються від взаємних претензій. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.11.2008 року зазначену мирову угоду визнано та затверджено на визначених у ній умовах (а.с.92-96). Згідно із мировою угодою у власність ОСОБА_2 перейшли такі основні засоби: виробничий корпус вартістю 515000грн., адміністративний корпус вартістю 89496грн., трансформаторна підстанція «Г-1» вартістю 27000грн., водопровідні кювети вартістю 2000грн. 00коп., огорожа вартістю 10100грн., зовнішня майданникова мережа змивання вартістю 1000грн., зовнішня мережа каналізації вартістю 1000грн., зовнішня мережа водопостачання вартістю 1000грн., майданчик внутрішньої мережі каналізації вартістю 12600грн., зовнішні тепломережі вартістю 7400грн., водопровідний трубопровід вартістю 1000грн., щит розподільчий вартістю 500грн., трансформатор 250 КВТ вартістю 500грн., підїзні шляхи (благоустрій) вартістю 2600грн., розподільний пункт вартістю 8500грн., площадка під нафтобітум вартістю 21400грн., майдан для складання матеріалів вартістю 24000грн., прожекторна вишка вартістю 1000грн., які знаходяться по АДРЕСА_1 в м.Луцьку, а також гаражі «В-1» вартістю 67600грн., які знаходяться по АДРЕСА_2. Загальна вартість майна становить 793696грн., в тому числі податок на додану вартість 132282грн. 67 коп. Вказані основні засоби, які згідно із мировою угодою перейшли у власність ОСОБА_2, були передані за балансовою вартістю із нарахуванням податку на додану вартість на дату підписання мирової угоди, про що оформлено видаткову накладну №О-00000007 від 17.11.2008 року та податкову накладну №230/2 від 17.11.2008 року.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 на момент відчуження основних засобів за мировою угодою був директором ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» (призначений наказом №35 від 06.10.2008 року), тобто підпадає під визначення повязаної особи згідно із пунктом 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В ході проведення позапланової виїзної перевірки відповідача Луцькою ОДПІ було прийнято наказ №763 від 17.03.2011 року «Про застосування звичайних цін при проведенні перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд», яким зобовязано застосувати під час проведення перевірки звичайні ціни для визначення бази оподаткування операцій з відчуження таких обєктів нерухомості, як адміністративно-виробничих приміщень (адміністративний корпус, виробничий корпус, трансформаторна підстанція) по АДРЕСА_1 в м.Луцьку та нежитлових виробничих приміщень (гаражі) по АДРЕСА_2, при цьому рівень звичайних цін визначити, виходячи із висновку судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року (а.с.13).

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року дійсна (ринкова) вартість нежитлових адміністративно-виробничих приміщень по АДРЕСА_1 в м.Луцьку станом на момент продажу (листопад 2008 року) становила 4168409грн. 00коп. без ПДВ (в тому числі, адміністративний корпус В-2 814944грн. 00коп., виробничий корпус Д-2 3302981грн. 00 коп., трансформаторна підстанція Г-1 50484грн. 00коп.), нежитлового виробничого приміщення по АДРЕСА_2 (гаражі В-1) 251703грн. 00коп. без ПДВ (а.с.76-87).

Актом перевірки №1893/23-1/05505667 від 29.03.2011 року встановлено порушення: підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1, пункту 1.26 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» занижено податок на прибуток підприємств в сумі 939675грн. 00коп. (в тому числі, за 4 квартал 2008 року внаслідок застосування звичайної ціни в сумі 939675грн. 00коп.); пункту 4.1, пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено та не сплачено податок на додану вартість в сумі 751740грн. 00коп. (в тому числі, за листопад 2008 року внаслідок застосування звичайної ціни в сумі 751740грн. 00коп.); підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за листопад 2008 року на загальну суму 543513грн. 00коп. (а.с.45).

За результатами перевірки 07.04.2011 року Луцька ОДПІ прийняла такі рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін:

- №0001152301, яким ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 1174594грн. 00коп., в тому числі: за основним платежем 939675грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 234919грн. 00коп. (а.с.17);

- №0001162301, яким ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 939675грн. 00коп., в тому числі: за основним платежем 751740грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 187935грн. 00коп. (а.с.16);

- №0001581701, яким ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 679392грн. 00коп., в тому числі: за основним платежем 543513грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 135879грн. 00коп. (а.с.15).

Крім того, судом також встановлено, що питання дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та ОСОБА_2 щодо виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.11.2008 року, були предметом попередньої позапланової перевірки, яка з 27.02.2010 року по 01.03.2010 року проведена працівниками Луцької ОДПІ та ДПА у Волинській області, про що складено акт №1185/23-1/05505667 від 04.03.2010 року.

Попередньою перевіркою (акт №1185/23-1/05505667 від 04.03.2010 року) встановлено порушення відповідачем: підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті1, підпункту п.7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 3602371грн., в тому числі: за 4-й квартал 2008 року внаслідок застосування «звичайної»ціни в сумі 3602371грн.; пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2881897грн., в тому числі: за листопад 2008 року внаслідок застосування «звичайної» ціни в сумі 2881897грн.; підпункту п.4.2.9 «е», пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 2593707грн., в тому числі: за листопад 2008 року внаслідок застосування «звичайної» ціни в сумі 2593707грн.

За результатами перевірки 18.03.2010 року Луцькою ОДПІ винесені рішення про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін:

- №5492/10/23-1 про визначення ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд»податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 7781121грн. 90коп., в тому числі: за основним платежем 2593707грн. 30коп., за штрафними санкціями 5187414грн. 60коп.;

- №5491/10/23-1 про визначення ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5763794грн., в тому числі: за основним платежем 2881897грн, за штрафними санкціями 2881897грн.;

- №5490/10/23-1 про визначення ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 7204742грн., в тому числі: за основним платежем 3602371грн., за штрафними санкціями 3602371грн.

Висновки попередньої перевірки вмотивовані тим, що при відчуженні майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» на користь громадянина ОСОБА_2 було занижено його вартість всього на суму 17291382грн., що фактично встановлено проведеною на замовлення ГВПМ Луцької ОДПІ експертною оцінкою ринкової вартості відчужених обєктів нерухомості (а.с.28-31).

Згідно із даними автоматизованої системи документообігу Волинського окружного адміністративного суду, 25.03.2010 року Луцька ОДПІ звернулася із адміністративним позовом до ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» про сплату податкових зобовязань, визначених із застосуванням звичайних цін, в розмірі 20749657грн. 90коп. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року у справі №2а-1017/10/0370 за позовом Луцької ОДПІ до ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» про стягнення суми донарахованих податкових зобовязань, визначених із застосуванням звичайних цін, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Постанова суду від 16.06.2010 року не набрала законної сили, 15.07.2010 року адміністративна справа №2а-1017/10/0370 направлена до Львівського апеляційного адміністративного суду за вих.№8879/2а-1017/10/0370 для перегляду в апеляційній інстанції і станом на 03.06.2011 року до Волинського окружного адміністративного суду не поверталася (а.с.113).

Як слідує із постанови Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2010 року у справі №2а-1017/10/0370, Луцька ОДПІ звернулася із адміністративним позовом до ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» про сплату податкових зобовязань в загальному розмірі 20749657грн. 90коп., визначених із застосуванням звичайних цін по господарській операції відчуження обєктів нерухомості на користь ОСОБА_2 за мировою угодою, затвердженою ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.11.2008 року (а.с.109-112).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.38 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобовязань, коригування відємного значення обєкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Частиною першою статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На думку суду, Луцька ОДПІ не довела обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги про сплату податкових зобовязань, визначених із застосуванням звичайних цін, в сумі 2793661грн. 00коп., з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повязана особа особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сімї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сімї.

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Пунктом 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також повязаній з продавцем особі чи субєкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни, а пунктом 1.18 статті 1 цього ж Закону визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно із пунктом 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України з 01.04.2011 року втратив чинність Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 01.01.2003 року.

Таким чином, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час проведення перевірки та судового розгляду справи, поняття звичайної ціни та порядок її визначення врегульовані пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 цього ж Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Згідно із підпунктами 1.20.8, 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобовязаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що відчуження ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» обєктів нерухомості за мировою угодою, затвердженою ухвалою Луцького міськрайонного суду від 19.11.2008 року, відбулося на користь ОСОБА_2 як повязаної особи, а тому податковий орган мав право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування по цій господарській операції та звернутися до суду з адміністративним позовом про сплату податкових зобовязань, визначених із застосуванням звичайних цін. При цьому, на думку суду, відсутність законодавчо визначеної процедури нарахування податкових зобовязань за непрямими методами не є перешкодою для застосування податковим органом звичайних цін для визначення бази оподаткування.

Разом з тим, під час розгляду цієї справи позивач зобовязаний був довести, що при відчуженні майна ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» на користь ОСОБА_2 було занижено його вартість саме на суму 3758698грн. 67коп., тобто ціна відчуження за мировою угодою не відповідала рівню звичайної ціни, при цьому, судом перевірялося, чи дотримано позивачем порядок визначення звичайної ціни, визначений пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом встановлено, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача ДПА у Волинській області було направлено запит від 17.03.2011 року №1257/10/23-512 до Головного управління статистики у Волинській області щодо надання інформації про індикативні або звичайні ціни, встановлені на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації на внутрішньому ринку України нерухомого майна станом на 17.11.2008 року на обєкти, розміщені по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, та про надання інформації щодо рівня цін реалізації нерухомого майна виробничого та адміністративного призначення (або нерухомого майна ідентичного чи однорідного призначення) на території Волинської області по договорах, укладених станом на жовтень листопад 2008 року (а.с.71). Листом від 22.03.2011 року №120-14/04 Головне управління статистики у Волинській області повідомило, що органи державної статистики не проводять статистичне спостереження за змінами цін на вказані у запиті обєкти та нерухоме майно виробничого чи адміністративного призначення (а.с.51).

Як зазначено в акті перевірки №1893/23-1/05505667 від 29.03.2011 року (сторінка 19), ДПА у Волинській області було направлено лист за №1197/10/23/512 від 15.03.2011 року на ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» щодо надання письмового пояснення про вартість (ціну) обєктів нерухомості по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та інформації про те, чи проводилася (замовлялася) відповідачем експертна оцінка таких обєктів у 2008 році. Вказаний запит направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення, який отримано 18.03.2011 року уповноваженим Хотемчук, проте станом на 29.03.2011 року відповіді на запит не отримано (а.с. 39). Разом з тим, від підписання акту перевірки №1893/23-1/05505667 від 29.03.2011 року директор ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» ОСОБА_2 відмовився, про що складено відповідний акт №193 від 30.03.2011 року (а.с.50), а в судовому засіданні представники відповідача заперечили отримання від Луцької ОДПІ запиту №1197/10/23/512 від 15.03.2011 року з огляду на те, що на ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» працівник за прізвищем Хотемчук не працює.

Згідно із підпунктом 1.20.51 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Як встановлено судом, наказом Луцької ОДПІ №763 від 17.03.2011 року «Про застосування звичайних цін при проведенні перевірки ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» зобовязано застосувати під час проведення перевірки звичайні ціни для визначення бази оподаткування операцій з відчуження таких обєктів нерухомості, як адміністративно-виробничих приміщень (адміністративний корпус, виробничий корпус, трансформаторна підстанція) по АДРЕСА_1 в м.Луцьку та нежитлових виробничих приміщень (гаражі) по АДРЕСА_2, при цьому рівень звичайних цін визначити, виходячи із висновку судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року (а.с.13).

З цього слідує, що невідповідність ціни відчуження ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» на користь ОСОБА_2 майна за мировою угодою рівню звичайної ціни податковий орган доводить, виходячи виключно із висновку судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року.

Згідно із статтею 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Таким чином, висновок судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року не має для суду наперед встановленої сили та підлягає оцінці за загальними правилами оцінки доказів окремо та в сукупності з іншими доказами.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року дійсна (ринкова) вартість нежитлових адміністративно-виробничих приміщень по АДРЕСА_1 в м.Луцьку станом на момент продажу (листопад 2008 року) становила 4168409грн. 00коп. без ПДВ (в тому числі, адміністративний корпус В-2 814944грн. 00коп., виробничий корпус Д-2 3302981грн. 00 коп., трансформаторна підстанція Г-1 50484грн. 00коп.), нежитлового виробничого приміщення по АДРЕСА_2 (гаражі В-1) 251703грн. 00коп. без ПДВ (а.с.76-87).

При цьому, як вказано у висновку судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року, при його складанні експертом було використано, зокрема, Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440.

Відповідно до пунктів 38 40, 42, 47, 48 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний, дохідний, порівняльний. Витратний підхід ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення, передбачає визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення обєкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення). Дохідний підхід базується на врахуванні принципів найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до яких вартість обєкта оцінки визначається як поточна вартість очікуваних доходів від найбільш ефективного використання обєкта оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу. Основними методами дохідного підходу є пряма капіталізація доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку). Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між обєктами порівняння та обєктом оцінки. Для визначення ринкової вартості обєкта оцінки у матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям: умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості; продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов оплати; умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

Згідно із пунктами 14 16, 37 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, визначення ринкової вартості обєкта оцінки можливе із застосуванням усіх методичних підходів у разі наявності необхідної інформації. Методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості обєкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості обєкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість обєкта оцінки. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість обєкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки. Неможливість або недоцільність застосування певного методичного підходу, повязана з повною відсутністю чи недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про обєкт оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про оцінку майна. Застереження та обмеження щодо використання результатів оцінки обєкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.

На думку суду, при визначенні оцінювачем (експертом) вартості майна за правилами Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, для визначення звичайної ціни в контексті положень пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» найбільш правильним є застосування порівняльного підходу, оскільки цей підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна. Суд допускає незастосування порівняльного підходу, але за умови відсутності або недостатності інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, із обовязковим зазначенням у звіті оцінки (висновку експерта) підстав неможливості або недоцільності застосування цього методичного підходу та відображенням того, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість обєкта оцінки.

Як вказано у висновку судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року (сторінка 10), в звязку із відсутністю достовірної інформації про продаж аналогічних обєктів, незадовільним станом частини будівлі виробничого корпусу (Д-2), що не експлуатувався тривалий період і потребує значного ремонту, визначення дійсної вартості досліджуваних обєктів проводилося витратним підходом (а.с.81). Тобто, порівняльний підхід при складанні зазначеного висновку взагалі не застосовувався.

Суд не бере до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року (як доказ невідповідності ціни відчуження ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» на користь ОСОБА_2 майна за мировою угодою рівню звичайної ціни), оскільки цей висновок складено з порушеннями вимог Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440. Так, всупереч вимогам пунктів 16, 37 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», у зазначеному висновку експертизи належним чином необґрунтовано неможливість застосування порівняльного методичного підходу та не зазначено, якою мірою незастосування вказаного методичного підходу вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість обєкта оцінки. Крім того, у вказаному висновку експерта зазначено, що згідно з неофіційними даними КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» продажу обєктів комерційної нерухомості, аналогічної відчуженим в користь ОСОБА_2 в період з листопада 2008 року по грудень 2008 року не було зареєстровано, тому визначити реальні ринкові ціни по таких обєктах за даний період неможливо (а.с. 87зворот). Разом з тим, на думку суду, при складанні висновку експерт зобовязаний покликатися лише на офіційні джерела інформації, тобто, на офіційну інформацію, отриману у встановленому порядку від відповідних установ. Суд також враховує, що постанова старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА у Волинській області про призначення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальній справі №55-023-10 надійшла у Волинське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз 21.06.2010 року (а.с.76зворот), проте висновок експертизи було складено 25.02.2011 року (тобто, через вісім місяців), при цьому, як слідує із цього висновку, експертом не вживалися жодні заходи (зокрема, шляхом направлення відповідних запитів) щодо отримання інформації про ціни продажу (пропонування) майна, подібного до того, з приводу визначення вартості якого призначена експертиза. Враховує суд також і те, що оскільки в Національних стандартах №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та №2 «Оцінка нерухомого майна» визначення «звичайна ціна» відсутнє, тому рівень звичайних цін на обєкти комерційної нерухомості експертом не досліджувався (а.с. 87зворот).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не доведені обставини невідповідності ціни відчуження у листопаді 2008 року ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» на користь ОСОБА_2 обєктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за мировою угодою рівню звичайної ціни, з посиланням на висновок судової будівельно-технічної експертизи №0524-0527 від 25.02.2011 року, а інші докази в доведення того, що ціна обєктів, визначена затвердженою судом мировою угодою між ТзОВ «Луцьк-Оздоббуд» та ОСОБА_2, не відповідає рівню звичайних цін податковим органом не надано.

Крім того, на думку суду, позивачем повною мірою не дотримано порядку визначення звичайної ціни, встановленого пунктом1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Суд вважає недостатніми дії позивача щодо отримання офіційної інформації про укладені на момент відчуження спірних обєктів договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах лише шляхом направлення запиту від 17.03.2011 року №1257/10/23-512 до Головного управління статистики у Волинській області, в той час, як інші офіційні джерела інформації (зокрема, дані торгово-промислових палат, спеціалізованих аукціонів, бюро технічної інвентаризації, довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій тощо) податковим органом взагалі не використовувалися і заходи щодо отримання такої інформації взагалі не вживалися.

Отже, висновки акту перевірки №1893/23-1/05505667 від 29.03.2011 року щодо заниження відповідачем у 2008 році податку на прибуток підприємств в сумі 939675грн. 00коп., податку на додану вартість в сумі 751740грн. 00коп., податку з доходів фізичних осіб в сумі 543513грн. 00коп. по господарській операції з відчуження на користь ОСОБА_2 обєктів нерухомого майна по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за мировою угодою, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а податковим органом безпідставно визначені податкові зобовязання в загальній сумі 2793661грн. 00коп. із застосуванням звичайних цін згідно із рішеннями від 07.04.2011 року №0001152301, №0001162301, №0001581701.

Відтак, з наведених вище підстав адміністративний позов до задоволення не підлягає.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі пункту1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Луцької обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцьк-Оздоббуд» про сплату податкових зобовязань, визначених із застосуванням звичайних цін, в сумі 2793661грн. 00коп. відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 08 червня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх