Постанова № 16472490, 09.06.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 р.           Справа № 2а/0270/2539/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Альчука Максима Петровича,

при секретарі судового засідання: Щербацькій Ользі Сергіївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю

відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ"

до: державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання бездіяльності протиправною

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЛ" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання бездіяльності протиправною відповідача, що полягає у залишені без розгляду реєстрації заяви платника податку на додану вартість поданої ТОВ "СКЛ" 16.11.2010 року.

До початку судового засідання позивач надав суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у м. Вінниці, що полягає у не видачі свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "СКЛ" до 26.11.2010 року, зобов’язати відповідача зареєструвати ТОВ "СКЛ" платником податку на додану вартість з 26.11.2010 року та зобов’язати видати свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "СКЛ" з 26.11.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позову, посилаючись на правомірність дій податкового органу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

ТОВ "СКЛ" є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 37357770 з 15.10.2010 року, що підтверджується довідкою АА № 235204 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та є платником податків згідно довідки про взяття на облік платника податків № 50764 від 19.10.2010 року.

Позивач 16.11.2010 року надав до податкової інспекції реєстраційну заяву платника податку на додану вартість форми 1 ПДВ.

Заяву позивача було залишено без розгляду, так як підприємством при заповненні заяви було порушено п.п. 14.1 п. 14 Наказу ДПА України від 01.03.2000 року № 79 "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", а саме: не вказано загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг); не вказано дату початку здійснення операцій; не вірно вказано бажану дату реєстрації платником ПДВ; місцезнаходження не встановлено (платнику присвоєно 10-й стан).

Визначення платників податку на додану вартість, порядок та умови реєстрації, підстави для відмови у реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначені Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно п. 1.3. ст. 1 цього Закону платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно із п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість"платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

У відповідності до п. 2.2. ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платником податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Згідно п. 9.3. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов’язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Пунктом 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"встановлено, що якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429) затверджене Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, яким визначені порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість; присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Відповідно до п. 13 цього Положення реєстрація платником податку на додану вартість здійснюється за заявою особи, яка відповідає вимогам статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість".

Реєстраційна заява платника податку на додану вартість за формою № 1 - ПДВ направляється особою на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу:

а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону, - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним підпунктом Закону;

б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв’язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 Закону, - не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій;

в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, - не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

У заяві про реєстрацію зазначається причина (причини) реєстрації платником податку, а також указується один із способів отримання Свідоцтва про податкову реєстрацію - поштою або безпосередньо в податковому органі. Реєстраційну заяву обов’язково має бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають заповненню.

Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, 16.11.2010 року позивач звернувся до відповідача із заявою встановленої форми 1-ПДВ, в якій у якості причин реєстрації платником податку на додану вартість визначив пункт 2.2. статті 2 та пункт 9.4. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 14 зазначеного вище Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість визначено, що за відсутності підстав, визначених підпунктом 14.1 цього пункту, податковий орган зобов’язаний видати заявнику (відправити поштою з повідомленням про вручення) Свідоцтво, бланк якого виготовлений на спеціальному папері, що забезпечує захист від підробки протягом десяти календарних днів від дня отримання заяви про реєстрацію.

Згідно п. 14.1. Положення податковий орган відмовляє в реєстрації платником податку на додану вартість та видачі Свідоцтва, якщо заявник не підпадає під означення платника податку згідно з пунктом 2 цього Положення або за наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації та визначені пунктом 25 цього Положення.

З метою перевірки достовірності даних про заявника податковий орган може звернутись до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру. Якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов’язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано самим платником податку (для фізичних осіб), відповідальною особою платника податку (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису реєстраційної заяви, то в десятиденний строк від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Під час розгляду справи на підтвердження правомірності прийнятого рішення про відмову у реєстрації позивача платником податку на додану вартість представник відповідача посилався на те, що позивачем при заповнення заяви було порушено п.п. 14.1 п. 14 Наказу ДПА України від 01.03.2000 року № 79 "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість": не вказано загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг); не вказано дату початку здійснення операцій; не вірно вказано бажану дату реєстрації платником ПДВ; місцезнаходження не встановлено (платнику присвоєно 10-й стан). За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем було складено лист - відмову у реєстрації платника податку на додану вартість за № 49418/10/15-2 від 19.11.2010 року. Крім того, керівника підприємства було повідомлено про недоліки допущені в реєстраційній заяві усно, що не заперечується представником позивача.

ДПІ у м. Вінниці у своїй відмові вказує, що позивачем при заповненні реєстраційної заяви платника податку на додану вартість від 16.11.2010 року допущено ряд порушень, а саме не заповненні всі обов’язкові реквізити. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема даної заяви, вказаних відповідачем порушень позивачем не допущено.

Позивач, який погодився з зазначеними порушеннями, 22.11.2010 року повторно подав реєстраційну заяву за формою № 1- ПДВ.

З огляду на те, що позивачем було подано повторну заяву, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо не видачі свідоцтва за першою заявою, так і зобов’язання зареєструвати платником ПДВ та видати свідоцтво за цією заявою, задоволенню не підлягають, оскільки наслідком подання повторної заяви стали дії щодо її розгляду.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідачем надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать про правомірність вчинених дій в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів достатніх обставин в обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.           Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           Альчук Максим Петрович