Постанова № 16472457, 15.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

15 червня 2011 р. (15:18) Справа №2а-10792/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморстройсервіс"

до Державної податкової інспекції у Чорноморському районі АР Крим

про визнання частково нечинними податкових повідомлень - рішень,

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 - голова лік.ком-сії , рішення №17 від 12.10.2010 р.

ОСОБА_2 пред-к,дов. від 06.05.2011 р.

від відповідача ОСОБА_3 пред-к,дов. №937/3/10 від 08.06.2011 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморстройсервіс» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Чорноморському районі (далі відповідач) №0000252301/0 від 18.08.2009 р. в частині нарахування податку на прибуток у сумі 1943203,64 грн. та № 0000262301/0 від 18.08.2009 р. в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 609289,05 грн. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення планової виїзної перевірки склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» . Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи, йому неправомірно нараховані податкові зобовязання та до нього протиправно застосовані штрафні санкції.

Представники позивача під час розгляду справи наполягали на позовних вимогах у повному обсязі, вважали,що працівниками податкового органу не були вивчені дійсні обставини справи, що привело до необґрунтованого визначення фактів порушення чинного законодавства платником податків.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 13.11.2009 р. , надав заперечення на позов (вих. № 2066/9/231 від 13.11.2009 р.), в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість». На думку відповідача позивачу обґрунтовано визначено податкові зобовязання по податку на прибуток та по податку на додану вартість , нараховані штрафні санкції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.11.2009р. провадження у справі зупинено та призначено судову бухгалтерську експертизу.

До суду 09.03.2011 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Інститут обліку та аудиту” надійшов висновок судової бухгалтерської експертизи.

Ухвалою суду від 10.03.2011 р. було поновлено не провадження у справі.

Представники позивача з висновками експертизи погодились, наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, визначених у позові, представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 29.08.2008 р. по 31.03.2009 р. ,за результатами якої 31.07.2009 р. був складений акт №15/23-01/35418841.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано , порушення позивачем, зокрема, п.5.1,п.5.2.1п.5.2., п.п. 5.4.4. п. 5.4., п.п.5.6.1. п. 5.6., п.п. 5.7.1. п. 5.7. , п.5.9., ст.5, п.16.4. ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в наслідок чого ним занижено податок на прибуток на загальну суму 1121871,24 грн., порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоди, що перевірялись, на загальну суму 408947,28 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 18.08.2009 р. прийняти податкові повідомлення-рішення № 0000252301/0 , відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 1944411,34 грн. , в тому числі 1121871,24 грн. основного платежем та 822540,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та № 0000262301/0 , згідно з яким йому нараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 612495,92 грн., в тому числі 408497,28 грн. - за основним платежем, 204248,64 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час проведення перевірки позивача, господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (який діяв на час проведення перевірки позивача) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Порядок нарахування та строки сплати податку були визначені в ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (який діяв на час проведення перевірки позивача), в п.16.1 якої було визначено,що платники податку самостійно визначали суми податку, що підлягали сплаті.

Платники податку у строки, визначені законом, подавали до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подавали спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлювались центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (п.16.4 ст.16 Закону).

На час проведення перевірки позивача платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено , що поставка товарів будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання - це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платником податку у звітному ( податковому ) періоді , яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , т о сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого відємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення перевірки спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначала, що податковим боргом ( недоїмкою) було податкове зобовязання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

У ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” був встановлений порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань , згідно з яким платник податків самостійно обчислював суму податкового зобов'язання, яку зазначав у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" п.п.4.2.2 п. 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті (п.п.4.1.1 ст.4 Закону) .

Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначав порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки зазначив, що в період часу , який перевірявся, позивачем завищено валові витрати у сумі 4567686,52 грн. в наслідок неправомірного віднесення до їх складу витрат по придбанню піску у ТОВ «Навігатор». На думку податкового органу ( і на цьому наполягав представник відповідача під час розгляду справи) пісок не був придбаний позивачем , в наслідок чого відповідно до зазначених вище положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якій діяв на час проведення перевірки,у платника податків були відсутні правові підстави зменшувати валових дохід на вказану суму. Крім того представник відповідача наполягав на безпідставності віднесення до валових витрат в період часу,що перевірявся , коштів , витрачених на оренду автомобілів ПП МП «Адоніс» у розмірі 17308,54 грн., витрат з оренди автомобілів ТОВ «Кримстройторг» в сумі 23088,50 грн., витрат на перевезення вантажів автомобільним транспортом (згідно договорів експедування) в сумі 1910000 грн., витрати на рекламні заходи в сумі 1093,32грн.

Працівниками податкового органу в наслідок зменшення валових витрат позивача в 2008 р. в сумі 147601,59 грн. та в 1 кварталі 2009 р. на суму 29055510,27грн. , донараховано податку на прибуток відповідно у сумах 368900,40 грн. та 726377,57 грн. Зменшена сума податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся на 406044,64 грн.

Крім того , на думку податкового органу позивачем в терміни, визначені чинним на той момент законодавством, не здана податкова декларація по податку на прибуток за 1 квартал 2009р., в наслідок чого нараховане податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 25025 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 5175 грн.

Податковим органом також за фактом включення витрат на рекламні заходи зменшені валові витрати платника податків в 2008 р. на 6804,77 грн. та в 2009 р. - на 1903,32 грн. , в наслідок чого нараховані податкові зобовязання по податку на прибуток відповідно у сумах 1701,19 грн. та 475,83 грн. , застосовані штрафні санкції у розмірах 510,36 грн. та 95,17 грн., зменшена сума податкового кредиту по ПДВ у розмірі 814,73грн. , яка визначена як податкове зобовязання по ПДВ, та нараховані штрафні санкції по ПДВ у сумі 407,37 грн.

За поясненнями відповідача платнику податків також були нараховані штрафні санкції по ПДВ у сумі 816,67 грн. в наслідок неправомірного не включення до складу податкових зобовязаннь по ПДВ суми податку з вартості нібито реалізованого СПД ОСОБА_5 піску.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що між позивачем та СПД ОСОБА_5 30.01.2009 р. був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги. Надані позивачем документи свідчать про те,що від СПД ОСОБА_5. 30.01.2009 р. надійшли кошти у розмірі 74000 грн. при цьому у платіжному доручення на перерахування 49000 грн. було визначене невірне призначення платежу . СПД ОСОБА_5 надіслав позивачу листа, в якому визначив,що 49000 грн. вважати поворотною фінансовою допомогою, надання якої відбулось на підставі укладеного 30.01.2009 р. договору. Надані позивачем документи свідчать про те,що 20.02.2009 р. було повернуто 65100 грн. фінансова допомога шляхом отримання цих коштів СПД ОСОБА_5 в касі підприємства.

Позивачем надані документи, яки свідчать про те,що ним 02.02.2009 р. був прийнятий звіт від СПД ОСОБА_5 щодо реалізації товару, який був переданий на комісію, оформлена податкова накладна № 59 від 02.02.2009 р. на товар , сума ПДВ в якій була визначена у розмірі 8166,67 грн. , вказана сума податку була включена у податкові зобовязання по ПДВ за лютий 2009 р. Відповідач в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не надав доказів, яки спростовували б зазначені вище факти. В силу викладеного суд приходить до висновку,що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 816,67 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено факт згоди позивача з необгрунтовим включення до складу валових витрат суми, витрачені на рекламу в розмірах, яки перевищують 2% від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік. Надані сторонами документи свідчать про те,що такі витрати в 2008 р. склали 3716 грн., а в 2009 р. - 1903, 32 грн. Позивач погоджується з нарахуванням суми податку на прибуток за 2008 р. у розмірі 929 грн., факт віднесення за 1 кв. 2009 р. 1903,32 грн. до складу валових витрат не підтверджений його бухгалтерськими документами. Відповідач в порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав доказів того,що на зазначену суму позивачем у 1 кварталі 2009 р. було збільшено валові витрати. За таких обставин суд вважає,що були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 475,83 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 348,88 грн.

Як зазначено вище у акті перевірки №15/23-01/35418841 від 31.07.2009 р. відповідач зробив висновок про ненадання позивачем в порядку, встановленому в Законі України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 р. Позивачем до матеріалів справи залучена копія вказаної декларації, на який є відмітка податкового органу про її прийняття 15.05.2009 р. за вхідним номером 3888. Позивач наполягає,що сума податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 25025 грн. ним була сплачена до Державного бюджету. В матеріалах справи відсутні документи, яки б спростовували зазначені факти. В силу викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу зобовязання по податку на прибуток у сумі 25025 грн. та застосування штрафних санкції у розмірі 5175 грн.

До матеріалів справи залучений висновок №132 від 04.03.2011 р. судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої відбулось на виконання ухвали суду від 20.11.2009 р. З висновками експертної установи представники позивача погодились у повному обсязі.

Під час проведення експертизи за наслідками вивчення наданих позивачем документів експертною установою встановлений отримання позивачем за період часу, який перевірявся від ТОВ «Навігатор» піску морського та річного на суму 3323801,82 грн.( в тому числі ПДВ 553966,88 грн.) у 2008 р. та на суму 5289379,64 грн.(в тому числі ПДВ 881563,26 грн.) за 1 квартал 2009 р.

За таких обставин, приймаючи до уваги зазначення відповідачем в акті перевірки №15/23-01/35418841 від 31.07.2009 р. сумнівів щодо отримання позивачем в період часу,що перевірявся, від ТОВ «Навігатор» піску по Договору № 01/10 від 01.10.2008 р. , суд приходить до висновку про безпідставність зменшення платнику податків податкового кредиту за 2008 р. , 1 квартал 2009 р. на 406044,64 грн.

В той же час суд вважає необхідним зазначити наступне.

У експертному висновку № 132 від 04.03.2011 р. зазначено,що при вивчені відображених в бухгалтерському обліку витрат платника податків по Договору № 01/10 від 01.10.2008 р. , укладеному з ТОВ «Навігатор», встановлено ,що в 2008 р. обороти по рахунках , яки формують витрати підприємства, склали по рахунку № 84 «Інші операційні витрат» 2831,74 грн., по рахунку №91 «Загальнообовязкові витрати” 24975,72 грн.( з них заробітна плата 18009,04 грн., нарахування на ФОП 6919 грн., 47,60 грн. комунальний податок), по рахунку №92 «Адміністративні витрати» -23,80 грн., по рахунку №949 «Інші витрати операційної діяльності» 1532637,79 грн. ( з них витрати на проведення рекламних заходів 6262,67 грн.), закупочна вартість товару була 3270294,64грн., в 1 кварталі 2009 р. обороти по рахунках , яки формують витрати підприємства, склали по рахунку №81 «Витрати на оплату праці» 20854 грн., по рахунку 82 «Відрахування на соціальні потреби»-8028,63 грн., по рахунку №949 «Інші витрати операційній діяльності» 3541364,66 грн., закупочна вартість товарів склала 5099967,54грн.

Експерти визначали валові витрат платника податків по придбанню піску у ТОВ «Навігатор» шляхом збільшення закупочної вартості товару на витрати по зазначеним вище рахунком, в тому числі по рахунку №949 «Інші витрати операційної діяльності».

Суд неодноразово витребував у позивача відомості щодо складової витрат операційної діяльності, яки ним відображені в рахунку № 949.

На вимогу суду позивачем надана картка рахунку № 949 за період часу,що перевірявся, в якому відображені витрати в тому числі по виконанню договорів з ПП МП «Адоніс» ТОВ «Кримстройторг», іншими субєктами господарювання, перевезенню товарів. Однак, будь-які документи, яки підтверджували понесення витрат, яки обліковувались на рахунку № 949, необхідних для виконання платником податків прийнятих на себе зобовязань по Договору № 01/10 від 01.10.2008 р. , до матеріалів справи не було надано .

За таких обставин, вивчивши експертний висновок, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат по придбанню піску у ТОВ «Навігатор» по договору №01/10 від 01.10.2008 р. сум у розмірі 1532637,79 грн. за 2008 р. та 3541364,66 грн. за 1 квартал 2009 р. , яки обліковувались нам на рахунку №949 «Інші витрати операційної діяльності». На думку суду надані позивачем копії видаткових та податкових накладних свідчать тільки про понесення витрат на придбання піску, яки в експертному висновку зазначені як закупочна вартість товару.

В силу викладеного, приймаючи до уваги,що відповідач в акті перевірки №15/23-01/35418841 від 31.07.2009 р. визначав неправомірність віднесення позивачем в період часу, який перевірявся, витрат на оплату послуг, наданих в тому числі ПП МП «Адоніс» ТОВ «Кримстройторг», по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (згідно договорів експедування), суд вважає , що матеріалами справи не підтверджено протиправність нарахування податковим органом податкового зобовязання по податку на прибуток у розмірі 1096370,41 грн.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що існують підстав для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень- рішень відповідача від 18.08.2009 р. № 0000262301/0 в частині нарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 406044,64 грн. та застосуванню штрафних санкцій у розмірі 218838,99 грн. та № 000252301/0 в частині нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 25500,83 грн. та застосуванню штрафних санкцій у розмірі 5523,88 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 15.06.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 20.06.2011 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Чорноморському районі № 0000262301/0 від 18.08.2009 р. в частині нарахування податкового зобовязання у сумі 406044,64 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 218838,99 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Чорноморському районі №000252301/0 від 18.08.2009 р. в частині нарахування податкового зобовязання 25500,83 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 5523,88 грн.

4. В іншій частині позовних вимог у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.