Постанова № 16472440, 30.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2011 р. (09:44) Справа №2а-1197/11/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягіні В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора м. Керчі, діючого в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 10234,89 грн.,

за участю представників:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

від прокурора не зявився

Суть спору: Прокурор м. Керчі, діючий в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про накладення арешту на автомобіль ІЖ-2715 державний номер НОМЕР_3, що належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (далі відповідач) та стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 10234,89 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що за відповідачем числиться заборгованість зі сплати вказаного податку, сума якого визначена у податкових повідомленнях-рішеннях за порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Прокурор та позивач явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час, день та місце його проведення повідомлений належним чином. 26.05.2011 року від позивача надійшло клопотання про зміну позовних вимог, в якому позивач просив стягнути з відповідача 10074,89 грн., у звязку з частковою сплатою останнім заборгованості.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, приймаючи до уваги клопотання позивача, ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи його клопотання про неможливість розгляду справи без участі його представника, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач 13.11.2008 року зареєстрований Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим як фізична особа - підприємець, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, яка діяла на момент проведення податковим органом перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення) платниками податків і зборів (обовязкових платежів) були, зокрема, фізичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим 13.08.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.01.2009 року по 31.07.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1129/17-1/2580019806 від 13.08.2010 року, в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем абз. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, в ході перевірки встановлено використання відповідачем праці найманих працівників у кількості 2 осіб. У ході перевірки визначена фактична отримана сума заробітної плати вказаними особами в розмірі 21373,35 грн., з яких необхідно утримати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3206,00 грн.

Статтею 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (що діяв на момент проведення податковим органом перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення) було надане визначення загального оподаткованого доходу, а саме: загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

В п. 4.2.1. ст. 4 Закону було зазначено, що до загального місячного доходу належить, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

У п. 1.15 ст. 1 Закону було наведено визначення податкового агенту, яким були юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками були зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

При цьому, найманою особою була фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконувала трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримувалися (неслися) працедавцем (п. 1.8 ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону 19.2. особи, які відповідно до цього Закону мали статус податкових агентів, були зобов'язані, зокрема: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачувався на користь платника податку та оподатковувався до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачувала такі доходи або виплачувала доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подавалася або подавалася стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускалося.

Заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог підпункту “б” пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” регулював Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1ДФ, який був затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 451 від 29.09.2003 року (далі - Порядок).

Дія цього Порядку поширювалась на юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), фізичних осіб, нерезидентів або їх представництв, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками були зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, та були податковими агентами відповідно до норм Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.2. п.8.1. ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податок підлягав сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мали права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Таким чином, за результатами вивчення наведених вище норм чинного законодавства, судом встановлено, що відповідач по відношенню до найманих працівників, працю яких він використовував, був податковим агентом, та повинен у строки, визначені законодавством нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Однак, всупереч вказаним нормам законодавства, що діяло на момент проведення податковим органом перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, відповідачем не було проведено нарахування та сплату податку з доходів, отриманих його працівниками у сумі 3206,00грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002161701/0 від 13.08.2010 року, згідно з яким відповідачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9618,00 грн., у тому числі 3206,00 грн. за основним платежем та 6412,00 грн. штрафних санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем 16.08.2010 року, про що свідчить відмітка на корінці такого податкового повідомлення-рішення.

Також, відповідно до перерахунку податку за 2009 рік позивачем прийнято податкове повідомлення № 0005321702/0 від 22.02.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 352,52 грн., яке отримано відповідачем 22.02.2010 року. Відповідно до розрахунку авансових платежів з податку з доходів одержаних від підприємницької діяльності на 2010 рік податковим повідомленням №0005331702/0 від 22.02.2010 року нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 264,39 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На час розгляду справи набрав чинності Податковий кодекс України, п.п. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 якого податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, за відповідачем числиться податковий борг в загальній сумі 10234,89 грн., який станом на день розгляду справи, з урахуванням часткової сплати, складає 10074,89 грн.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, яка діяла на момент виникнення за відповідачем податкового зобовязання) було передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. У звязку з чим позивачем на адресу відповідача була направлена перша податкова вимога № 1/364 від 18.03.2010 року та друга податкова вимога № 2/509 від 20.04.2010 року, які у звязку з неможливістю вручення розміщені на дошці оголошень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Приймаючи до уваги те, що відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав доказів сплати заборгованості в сумі 10074,89 грн., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення цієї суми належить задовольнити.

Що стосується вимог прокурора про накладення арешту на автомобіль ІЖ-2715 державний номер НОМЕР_3, що належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 КАС України прокурор наділений правом звертатися до суду із заявою на захист інтересів держави.

Підстави представництва інтересів держави в суді визначені в ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими прокурор звертається до суду на користь держави, у разі порушення економічних та інших інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах з державою.

Податковим кодексом України, що набрав чинності на момент звернення Прокурора м. Керчі в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим, визначена, зокрема, компетенція контролюючого органу, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю. Відповідно до цього закону органу державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

За таких обставин, аналізуючи вищезазначені норми законів, у прокурора відсутні повноваження щодо звернення до суду в інтересах органу державної податкової служби з позовними вимогами про накладення арешту на майно, у звязку з чим у задоволенні таких вимог повинно бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь місцевого бюджету м. Керч:

податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в сумі 9458,00 грн. (код платежу 11010100, р/р 33216800700019, ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026)

податковий борг з податку з доходів фізичних осіб в сумі 616,89 грн. (код платежу 11010200, р/р 33215801700019, ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740946).

3. В інший частині у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.