Постанова № 16472401, 25.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2011 р. Справа №2а-14374/10/16/0170 Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим 05.11.2010 року звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1про стягнення заборгованості в сумі 1000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем несвоєчасно сплачуються суми єдиного податку відповідно до законодавства.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, надав клопотання, про розгляд справи у відсутність його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом оголошення в засобах масової інформації, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив, заперечень на позов не надав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 05.11.2010 р. відповідача зобов'язано надати письмові заперечення на позов із їх правовим та документальним обгрунтованням.

Відповідно до ч.2 ст.40 КАС України, особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобовязані своєчасно повідомити про це суд.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю не зявившихся представників сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1)08.12.2006 р. рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради АР Крим зареєстрована як фізична особа-підприємець, про що свідчить Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.11).

Відповідач знаходиться на обліку платників податків у ДПІ в м. Ялта в АР Крим з 22.12.2006 р. за № 15361 відповідно до довідки ДПІ в м.Ялта від 15.06.2010 р. № 5591/9/29-0 та відповідно до довідки ДПІ в м.Ялта від 14.06.2010 р. № 5536/9/29-0 ОСОБА_1 рахунків, відкритих у банківських установах не має.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності субєктів малого підприємництва” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) субєкти малого підприємництва фізичні особи мають право самостійно вибрати спосіб оподаткування доходів по єдиному податку шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

З урахуванням положень зазначеного Указу, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до ДПІ в м. Ялта АР Крим 11.06.2009 року подано заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з липня 2009 р. та одержано Свідоцтво про сплату єдиного податку фізичною особою-підприємцем Серія НОМЕР_2 від 01.07.2009 р. (а.с.12).

Пункт 5 Указу №727/98 встановлено, що субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплату сум єдиного податку згідно з законодавством України.

Відповідно до вимог пункту 6 зазначеного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Як вбачається із заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності відповідачем здійснювалася підприємницька діяльність у сфері діяльності у сфері роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 128 Господарського кодексу України, громадянин підприємець зобовязаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обовязкових платежів; сплачувати податки та інші обовязкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Зі змісту абзацу 6 пункту 2 Указу Президента України №727/98 випливає що, фізичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відповідно до абзацу 2 статті 2 Указу №727/98 ставка єдиного податку для відповідача становила 200 гривень на місяць.

З урахуванням вищезазначеного, відповідач повинен сплатити 1000,00 грн. єдиного податку. За даний період сплату відповідачем здійснено не було, станом на день розгляду справи за відповідачем виникла заборгованість зі сплати єдиного податку у сумі 1000,00 грн.

За таких обставин, заборгованість відповідача зі сплати єдиного податку станом на день розгляду справи складає 1000,00 грн. і вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Згідно п.п. 7.8.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1197 р. (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал (що діяло на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобовязання, це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України № 2181-ІІІ у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

З урахуванням визначеного, ДПІ в м. Ялта були складені Акти від 08.10.2009 р. за вих. № 2007/24-0 та 31.12.2009 р. за вих. № 2472/24-0, згідно яких було зазначено, що податкові вимоги № 1/2009 від 24.07.2009 р. та 2/3066 від 09.11.2009 р. ОСОБА_1 не вручені за причиною закінчення терміну зберігання. Отже, податкові вимоги були розміщені на дошці податкових оголошень, встановлені на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу 08.10.2009 р. та 31.12.2009 р. (а.с. 15,16).

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (апеляційного або судового оскарження).

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” однією із задач органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Примусове стягнення податкової заборгованості передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Відповідно до п. 20.1.28. Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стягнення з відповідача заборгованості зі сплати єдиного податку у сумі 1000,00 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки, згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є субєкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість зі сплати єдиного податку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2009 р. у сумі 1000,00 грн. в доход місцевого бюджету у м. Ялта на р/р 34210379700039, код платежу 16050200 в УГК в АР Крим, МФО 824026, ОКПО 34740850.

3. Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.