Постанова № 16472288, 27.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.01.11Справа №2а-9513/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., при секретарі Габрись П.С.,

за участю:

представників позивача - Гладун Ю.В. протокол №1 від 02.02.1996р., директор; ОСОБА_2, довіреність № 104 від 21.07.10;

представника відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 5904/9/10-0 від 19.08.09;

свідка - ОСОБА_4 посвідчення НОМЕР_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім"

до Державної податкової інспекції в м. Ялта

про скасування рішення,

Суть спору: Закрите акціонерне товариство "Гурзуфський торговий дім" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта від 30.06.2010 року № 0006372303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 690,00 грн. та рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта від 30.06.2010 року № 0006382303 на суму 6800,00 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.07.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулось 27.01.2011 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення вимог законодавства в сфері здійснення розрахункових операцій та заборони продажу пива неповнолітнім, у звязку з чим до позивача і були застосовані штрафні санкції. Таким чином, оскаржуване рішення є правомірним та відсутні підстави для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим. Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим є субєктом владних повноважень.

Відповідно до Стаття 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, визнаються субєктами господарювання.

Закрите акціонерне товариство "Гурзуфський торговий дім" 24.01.1996 року зареєстровано виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 593150, тобто є суб'єктом господарювання.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Ялта 08.06.2010 року на підставі направлень від 01.06.2010 року № 01612 та 01613 проведено перевірку в кафе "У Леопольда" (АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Валулі), що належить позивачу, з питання дотримання вимог законодавства "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про ведення касових операцій у національної валюті в Україні".

За результатами перевірки складено акт № 02009 від 08.06.2010 року, реєстраційний номер 2609/01/12/23/24024011 від 09.06.10 року в якому зафіксовано порушення позивачем п.13 ч.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"

Так, в ході перевірки встановлено:

- факт реалізації товару без застосування РРО, розрахунковий документ не роздрукований та не виданий, незабезпечено відповідність суми готівкових коштів сумі, якої забезпечена у деному Х-звіті РРО;

- факт реалізації пива алкогольного "Оболонь, Соборне" 0,5л. не менше 4,9% спирту особі, яка не досягла вісімнадцятилітнього віку, а саме ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Перевірку було проведено в присутності представника позивача продавця ОСОБА_6, з актом перевірки її ознайомлено, акт перевірки нею підписаний.

На підставі акту перевірки № 2609/01/12/23/24024011 від 09.06.10 року відповідачем 10.08.2010 року на підставі ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" прийнято рішення № 0006382303 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 6800,00 грн.

Також на підставі акту перевірки № 2609/01/12/23/24024011 від 09.06.10 року відповідачем 30.05.10 року на підставі п. 1 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" прийнято рішення № 0006372303 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 690,00 грн.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність та правове обґрунтування висновків Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим щодо порушення позивачем вимог законодавства в сфері регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова адміністрація в АРК.

Права, обовязки, загальні підстави та порядок проведення планових та позапланових перевірок податковими органами встановлений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі Закон) в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мали право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно п.2 ст.11 Закону органи державної податкової служби мали право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Частиною 7 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” було передбачено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Окрім того, Закон України “Про державну податкову службу в Україні” не передбачає окремий порядок проведення позапланових перевірок субєктів господарювання щодо дотримання останніми вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а тільки відносить зазначені перевірки до позапланових.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, в редакції, що діяла на час проведення перевірки позивача, тобто зазначений Закон є спеціальним щодо правовідносин, повязаних з проведенням перевірки в рамках цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Із системного аналізу вищезазначених норм, випливає що загальний порядок проведення планових та позапланових перевірок, передбачений ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” поширюється тільки на планові та позапланові перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів) у звязку з чим, ці норми не поширюються на перевірки щодо дотримання субєктами господарювання вимог Закону №265та Закону № 481, які регулюють питання порядку проведення розрахункових операцій та обіг підакцизних товарів, і не відносяться до законодавства з питань оподаткування.

Крім того, як зазначалося вище, згідно вимог ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” податкові органи мають право проводити планові та позапланові перевірки, але і ті і інші перевірки є позаплановими в розумінні Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до положень Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених 27.05.2008 Наказом ДПА України № 355 (додаток 1 до Наказу) встановлено, що Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (далі - Методичні рекомендації) розроблено з метою налагодження дієвої взаємодії між підрозділами Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій у АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій, а також спеціалізованих державних податкових інспекцій (далі - органи державної податкової служби, органи ДПС) при організації та проведенні перевірок суб'єктів господарювання, а також реалізації матеріалів перевірок.

Їх запровадження має метою впорядкування та встановлення єдиного підходу до організації та проведення планових і позапланових виїзних перевірок платників податків - юридичних та фізичних осіб щодо дотримання ними вимог податкового, валютного та іншого законодавства, невиїзних документальних перевірок, організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), касових операцій, наявності свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій, а також реалізації матеріалів цих перевірок.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 вказаних Методичних рекомендацій працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.

Таким чином, суд вважає, що за своїм характером перевірка, яка була проведена 08.06.10р., не є плановою виїзною перевіркою у розумінні частин 1, 6 ст.11-1 Закону №509, оскільки проведена перевірка не є перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем податків та зборів (обов'язкових платежів), у ході якої не досліджувалися сукупні показники фінансово-господарської діяльності позивача.

Перевірка, яку було проведено 08.06.10р., за своїм характером та результатами оформлення, на думку суду, є позаплановою, проведення якої передбачено частиною 7 статті 11-1 Закону №509, з урахуванням чого твердження відповідача про те, що вказана перевірка була плановою суд вважає помилковими.

Отже посадові особи органу державної податкової служби вправі були приступити до проведення позапланової виїзної перевірки позивача за умови надання йому під розписку оригіналів направлень на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

При дослідженні питання про вручення позивачу направлення на перевірку судом встановлено, що посадові особи, яким було доручено проведення планової перевірки позивача, ознайомили з направленнями на перевірку від 01.06.10р. №01612 та № 01613 представника позивача ОСОБА_6 перед початком проведення перевірки, що підтверджується особистим підписом вказаної особи.

Доказів надання перевіряючими позивачу перед проведенням перевірки копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки, в якому зазначаються підстави проведення перевірки, дата її початку та дата закінчення, наявності такого наказу, відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що на підставі плану-графіку контрольно-перевірочної роботи відділу контролю за розрахунковими операціями ДПІ в м. Ялта на червень 2010р., затвердженим головою ДПІ в м. Ялта АРК, передбачено проведення перевірки позивача (п.52). При цьому суд вважає необхідним зазначити, що складання планів роботи органів державної податкової служби на місяць в цілому хоча і відповідає чинному законодавству щодо планування роботи державних органів та направленості роботи, зокрема, органів державної податкової служби при формуванні дохідної частини бюджету, однак, органи державної податкової служби не наділені правом самостійно визначати назву чи вид перевірки (планова перевірка, як похідне від словосполучення “план на місяць”, а не планова в розумінні ч.1 ст. 11-1 Закону№509).

Суд, аналізуючи положення статті 11 Закону № 509 прийшов до висновків про те, що поняття “позапланова перевірка” та “позапланова виїзна перевірка” не тотожні, що відповідає нормам Закону №509, який розрізнює такі поняття і визначає поняття “позапланової виїзної перевірки” у частині 6 статті 11-1 Закону №509 та “позапланової перевірки” відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону №509, яка визначена як перевірка в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що частина 7 статті 11-1 Закону №509 застосовує поняття саме “позапланової перевірки”, а не “позапланової виїзної перевірки”, що є цілком правильним, оскільки в ході позапланових виїзних перевірок перевіряється своєчасність, достовірність, повнота нарахування і сплати податків і зборів, в той час як при проведенні позапланових перевірок додержання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" перевіряється правильність готівкових розрахунків на місці їх проведення.

Разом з тим суд зазначає, що умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок були визначені статтею 11-2 Закону №509.

Так, відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Із наведеного випливає, що наслідком ненадання відповідних документів особами державної податкової служби перед початком перевірки є підставою для недопущення таких осіб до проведення перевірки. Інших наслідків ненадання відповідних документів законом не передбачено, тому зазначена обставина сама по собі не може бути підставою для скасування по суті правильного рішення.

Але, як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався своїм правом не допуску працівників податкового органу до позапланової перевірки у звязку з ненаданням ними копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки, що не може бути підставою для визнання неправомірності прийнятого за результатами перевірки рішення.

Судом встановлено, що перед початком перевірки, державними податковими ревізорами-інспекторами ОСОБА_8 і ОСОБА_9 представнику позивача було вручено направлення на проведення перевірки. Цей факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями направлень, виданих 01.06.10р. головному державному податковому ревізору-інспектору ОСОБА_8 та старшому державному податковому ревізору-інспектору ОСОБА_9, на проведення перевірки ЗАТ «Гурзуфський торговий дім» з питань дотримання Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Постанови НБУ від 15.12.04р. №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» на яких мається особистий підпис продавця кафе ОСОБА_6, також підпис ОСОБА_6 міститься на покупюрному опису, складеному 08.06.10 року. Крім того ОСОБА_6 підписано акт перевірки без заперечень. Вказані докази, а також пояснення допитаного в якості свидка ОСОБА_9, свідчить про те що ревізори-інспектори ОСОБА_8 і ОСОБА_9 були допущені до проведення перевірки.

При цьому факт наявності трудових правовідносин між ОСОБА_6 та ТОВ "Гурзуфський торговий дім" підтверджується наказом № 11-к від 01.10.2009р., не заперечується позивачем, а зазначення її посади в акті перевірки як "продавец" замість "офіціант" на думку суду не має правового значення, оскільки факт підписування документів не заперечується жодної із сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що посадовими особами ДПІ у м. Ялта ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проведено перевірку господарської одиниці, що належить позивачу, на підставі та в межах закону, що виключає ознаки протиправності в їх діях.

Стосовно доводів представника позивача, що посадові особи ДПІ у м. Ялта ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були неправомочні проводити контрольну закупку під час проведення перевірки 08.06.10р., суд зазначає наступне.

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України «Про державну податкову службу України», іншими законами України, указами Президента України, постановами КМУ та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 3 та 4 ст. 19 Господарського кодексу України встановлено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Функції та права органів державної податкової служби встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» №509-ХІІ від 04.12.1990р. Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органам державної податкової служби у випадках, у межах компетенції і в порядку, встановлених Законами України, надано право здійснювати контроль за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

Загальні умови та порядок контролю за дотриманням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Статтями 15 і 16 Закону № 265/95-ВР суд вважаєвстановлено, що контроль за дотриманням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог даного закону здійснюють органи державної податкової служби шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Питання стосовно методики здійснення такого контролю та оформлення результатів перевірок субєктів господарювання, а саме контролю за проведенням субєктами господарювання розрахункових операцій, форми складання акту перевірки, встановлюються внутрішніми відомчими документами ДПА України. З урахуванням того, що статтею 3 Закону № 265/95-ВР передбачений обовязок субєктів господарювання проводити розрахункові операції на повну суму з застосуванням РРО та надавати покупцеві розрахунковий документ, а статтю 17 встановлена відповідальність за недотримання субєктами господарювання цього обовязку, передбачений діючим законодавством контроль за дотриманням субєктами господарювання порядку готівкових розрахункових операцій здійснюється, у тому числі, і в момент проведення таких розрахункових операцій шляхом проведення розрахункових операцій.

З урахуванням зазначеного вище, органи державної податкової служби при здійсненні контролю за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків проводять перевірки в межах повноважень, наданих вказаними законами. А виявлення окремих порушень при проведенні перевірки з питань дотримання законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу іншим методом, ніж здійснення розрахункової операції, у тому числі, щодо порядку проведення операції з купівлі-продажу товару, є неможливим.

При цьому посилання позивача на Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" N 2135-XII від 18.02.1992 року (Далі Закон №2135-XII) суд вважає неспроможною оскільки статтями 1, 2 вказаного Закону визначено, що завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави та надано поняття оперативно-розшукової діяльності - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Таким чином судом встановлено, що зазначені норми не можуть бути застосовані за рамками, визначеними Кримінальним кодексом України.

Тому суд вважає, що при проведенні перевірки господарської одиниці позивача, посадові особи ДПІ у м. Ялта ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діяли на підставі та в межах повноважень, наданих працівникам податкової служби відповідно діючого законодавства.

Судом встановлено, що в ході перевірки позивача були виявлені порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95 -ВР у частині не проведення розрахункової операції на повну суму покупки через РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, а саме продаж без видачі касового чека пива та самси інспектору ОСОБА_9, за яке нараховане штрафна санкція 70 грн. При цьому свідок ОСОБА_6 пояснила, що не встигла провести кошти, отримані від ОСОБА_9, через РРО так як він, залишив кошти та вийшов до залу, але це спростовується поясненнями допитаного в якості свідка ОСОБА_9, згідно яких він придбав товар, передав продавцю гроши, отримав товар і решту, але касовий чек йому виданий не був. Вказані обставини підтверджуються також актом перевірки № 02009 від 08.06.2010 року, реєстраційний номер 2609/01/12/23/24024011 від 09.06.10 року в якому зафіксована невидача розрахункового документу і який є важливим носієм доказової інформації.

Актом перевірки також встановлено порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95 - ВР у частині невідповідності сум грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яку відмічено у деному звіті реєстратора розрахункових операцій, за яке застосовано штрафну санкцію у розмірі 124 грн. х 5 = 620 грн., що також підтверджується актом покупюрного опису, деним звітом реєстратора розрахункових операцій та поясненнями свідка ОСОБА_9 . Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_10 а також позивач у позові даного факту не спростовують.

Таким чином судом не встановлено підстав для скасування рішення в частині застосування штрафних санкцій на суму 690,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 30.06.10 року №0006372303 за порушення п.1, п.13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у сумі 690,00 грн.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" 3 481/95 від 19.12.1995р. (далі - Закон № 481) роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 15-3 Закону № 481 встановлено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років. Частиною 2 цієй ж статті передбачено, що продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Згідно з абзацом 8 частини другої статті 17 даного Закону до суб`єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону у розмірі 6800,00грн.

Пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003 року, передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством

Відповідно до акту перевірки, встановлено продаж пива споживачу, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 (якому на час проведення перевірки не виповнилось 18 років).

Судом встановлено з показань свідка ОСОБА_9, що безпосередньо під час продажу неповнолітньої особі ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження алкогольного напою - пива посадові особи ДПІ у м. Ялта ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не були присутніми, а встановили факт продажу пива тільки з усних пояснень особи, яка споживала пиво в залі кафе і яка назвалась ОСОБА_11 та надала ксерокопію паспорту. Крім того, з пояснень свідка ОСОБА_6, наданих у судовому засіданн,і також встановлено, що пиво неповнолітньому не відпускалось. Остання пояснила, що пояснення написані нею під час перевірки, щодо продажу пива були надані під тиском інспекторів, за таких обставин, з урахуванням наданих показань під час судового засідання, суд не може вважати письмові пояснення ОСОБА_6 від 08.06.10 року належним доказом. Свідок ОСОБА_10 також підтвердила, що продаж пива неповнолітнім не здійснювався. Крім того, суд відмічає, що з наданих пояснень ОСОБА_6 не вбачається, якому неповнолітньому продано пиво, коли і яке пиво.

Таким чином з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 встановлено, що фіксація факту продажу пива неповнолітньому податковими інспекторами не проводилась. Даний факт продажу занесено до акту перевірки виключно на підставі пояснення особи, яка надала ксерокопію паспорта ОСОБА_11, а письмові пояснення ОСОБА_6 спростовані нею в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цьому, відповідачем не було представлено жодного іншого доказу, який би свідчив про правомірність висновків відповідача щодо встановлення факту продажу пива неповнолітньому ОСОБА_11

Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що факт продажу неповнолітньої особі пива є не доведеним, а тому рішення про застосування фінансових санкцій №0006382303 від 30.06.2010 року у вигляді штрафу у розмірі 6800,00 грн. не є обґрунтованим та підлягає скасуванню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути, судовий збір у розмірі 1,70 грн., з державного бюджету.

В судовому засіданні 27.01.11 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 02.02.2011 року.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в у м.Ялта АР Крим від 30.06.2010 року № 0006382303 про застосування до Закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6800,00 грн.

3. В задоволені інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Гурзуфський торговий дім" (98640, Україна, АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Ленінградська, б. 50) судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.