Постанова № 16471899, 01.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2011 № 13/70

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсака В.А.

суддів: Коршун Н.М.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (за дов.),

від відповідача: ОСОБА_2 (за дов.),

від третьої особи: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2011

у справі № 13/70 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія»

до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Валькірія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства України, що діяло на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса, а саме: статтей 87, 89 Закону України «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у справі № 13/70 позов задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5551, вчинений 16.12.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на договорі іпотеки № 012/95-04/06/069М від 16.05.2008 за реєстровим №3963.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія» 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виконавчий напис №5551 від 16.12.2010 вчинено нотаріусом з дотриманням усіх необхідних вимог чинного законодавства, при його вчиненні нотаріус керувався положеннями Закону України «Про нотаріат», Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дії нотаріусами України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999.

Приватний нотаріус, залучена до участі у справі в якості третьої особи, в судове засідання від 01.06.2011 не зявилась, натомість 13.05.2011 через канцелярію суду подала клопотання про розгляд справи без участі свого представника, за наявними у справах матеріалами.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія дійшла до висновку про можливість його задоволення, у звязку з чим ухвалила розглядати справу за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

16 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Валькірія» (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (банк) було укладено кредитний договір № 012/95-04/05/714М про відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 202200,00 дол. США строком до 13.05.2011 року із сплатою 14,5 % річних (Кредитний договір).

Крім того, для забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, 16.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Валькірія» (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (іпотекоодержувач) було укладено договір іпотеки №012/95-04/06/069М, посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим № 3963, за умовами якого відповідачу було передано в іпотеку нерухоме майно (будівля цеху по виготовленню піно газобетону з підсобними приміщеннями (літ. Ш), загальною площею 277,3 кв.м.)

У звязку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Валькірія» зобовязань за Договором, за заявою відповідача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 16.12.2010 на договорі іпотеки було вчинено виконавчий напис № 5551, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за Кредитним договором шляхом реалізації майна, переданого в заставу.

На підставі виконавчого напису нотаріуса, 17.01.2011 головним державним виконавцем ВДВС Деснянського району міста Києва Диких О.В. було відкрито виконавче провадження № 23709715 на підставі виконавчого напису.

Спір у справі виник з приводу того, що за твердженням позивача, оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства України, що діяло на час його вчинення, а саме: статтей 87, 89 Закону України «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Зазначене, на думку позивача, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд, задовольняючи позов, дійшов висновку про те, що стягувачем не надавалися нотаріусу первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними, і відповідно відсутні підстави вчиняти такий виконавчий напис.

Дослідивши обставини справи, та надаючи правову оцінку, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням позивачем зобовязань за Кредитним договором 13.10.2010, генеральному директору ТОВ «Валькірія» Бурлаченку О.П. було вручено вимогу-попередження №09-07/09/5734 від 08.10.2010 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №012/95-04/05/714М в сумі 1098499,25 грн. та попередження про примусове стягнення заборгованості при незадоволенні вимог, у т.ч. шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису на зазначеному вище договорі іпотеки. Вручення підтверджується особистим підписом на її копії вимоги-попередження.

Доказів належного виконання позивачем зобовязань за Кредитним договором чи виконання вказаної вище вимоги-попередження суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

При цьому, відповідно до пункту 284 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Міністерством юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (далі Інструкція), заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Під час розгляду спору, колегією встановлено, що на виконання судового запиту листом №328/01-16 від 25.03.2001 приватним нотаріусом направлені копії матеріалів вчинення виконавчого напису, а також копії документів, на підставі яких цей напис було вчинено (а.с.100-128), а саме: к/свідоцтва про державну реєстрацію боржника, довідка-розрахунок заборгованості, к/кредитного договору, договору іпотеки, копія вимоги-попередження, к/листа-відповіді боржника від 28.11.2010, в якому останній, зокрема просив дозволити реструктуризувати накопичену заборгованість, посилаючись на неможливість її погасити через фінансові труднощі.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що в даному випадку всі документи, необхідні для вчинення виконавчого напису нотаріусом у безспірному порядку, були відповідачем надані, враховуючи надання відповідачем повного розрахунку сум заборгованості відповідно до умов кредитного договору.

Крім того, позивач не заперечує факт отримання письмової вимоги про сплату заборгованості та її фактичну не сплату у визначений законом строк.

Отже, нотаріус при вчиненні виконавчого напису мав змогу на підставі наданих відповідачем документів встановити безспірність вимог та вчинити виконавчий напис.

За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис був вчинений нотаріусом з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, статті 87 Закону України «Про нотаріат», пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 04.03.2004, і є таким, що підлягає виконанню.

З огляду на вищевикладене, позов задоволенню не підлягає, у звязку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у даній справі підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з неповним зясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 по справі № 13/70 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2011 у справі № 13/70 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія» (03040, м. Київ, вул. Ломоносова, 8-Б, код ЄДРПОУ 30554557, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при виконанні рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01030, м. Київ, вул. Пирогова, 7- ?Б, код ЄДРПОУ 23494105) 42, 50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 13/70 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

СуддіКоршун Н.М.