Постанова № 16471862, 16.06.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2011 № 32/123-20/71

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кошіля В.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

від позивачаПаламар Л.В.,

від відповідачаТрембачук А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька» на рішення Господарського суду м.Києва від29.03.2011 (суддя Палій В.В.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька»

доДержавного агентства резерву України

простягнення 1423738,00 грн.,

В судових засіданнях 17.05.2011 та 31.05.2011 відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Свіженька» (далі позивач) звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі відповідач) про стягнення 1423738,00грн., з яких 87500,00грн. транспортних витрат на переміщення товару - мяса яловичини, 107500,00грн. витрат на здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, 800000,00грн. витрат на зберігання товару, 229738,00грн. природних утрат при зберіганні мяса, 199000,00грн. податку на додану вартість.

Рішенням Господарського суду м.Києва від07.04.2010 у справі №32/123 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 995000,00грн. витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву, 9950,00грн. державного мита, 164,94грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від16.12.2010 у справі №32/123 рішення Господарського суду м.Києва від07.04.2010 у справі №32/123 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від02.03.2011 у справі №32/123 касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від16.12.2010 у справі №32/123 та рішення Господарського суду м.Києва від07.04.2010 у справі №32/123 скасовано, а справу передано на новий розгляд у іншому складі суду.

Під час нового розгляду справі №32/123 присвоєно №32/123-20/71.

Рішенням Господарського суду м.Києва від29.03.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення 1194000,00грн., в частині стягнення природних втрат при зберігання мяса в сумі 229738,00грн. позов залишити без розгляду.

31.05.2011 в судове засідання представник позивача подав клопотання про заміну відповідача його правонаступника.

Представник відповідача не заперечував проти здоровлення зазначеного клопотання представника позивача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання представника позивача, дійшов висновку про його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до указу Президента України «Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади» від09.12.2010 №1085/2010 (зі змінами і доповненнями внесеними Указом Президента України від12.05.2011 №580/2011) утворено Державне агентство резерву України, реорганізувавши Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Пунктом5 вказаного Указу установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про Положення про Державне агентство резерву України» від13.04.2011 №463/2011 затверджено Положення про Державне агентство резерву України.

Згідно із п.3 названого Указу визнано таким, що втратив чинність, Указ Президента України від07.08.2001 №603 «Про Державний комітет України з державного матеріального резерву»

У звязку з вищезазначеним, апеляційний господарський суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача Державний комітет України з державного матеріального резерву на його правонаступника Державне агентство резерву України.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 21.07.2009 між сторонами укладено контракт №1587АБ (далі контракт), відповідно до умов якого позивач, як продавець, продав, а відповідач, як покупець, купив матеріальні цінності, що підлягали закладенню до державного матеріального резерву; особливі вимоги до товару встановлюються у специфікаціях, які є невідємною частиною контракту (п.1.1. контракту).

Згідно специфікації до контракту найменування товару мясо яловичини 1 категорії заморожене у півтушах на загальну суму 29000000,00грн., що підлягало постачанню, прийманню та закладенню до державного матеріального резерву на зберігання.

Позивач зобовязаний поставити до державного резерву товар та надати відповідачу приймальні акти за формою Р-16 (Р-11) в термін до 21.12.2009 (п.3.1. контракту).

Розрахунки по контракту здійснюються у безготівковій формі шляхом переказу відповідачем коштів на банківський рахунок позивача після надання актів за формою Р-16 (Р-11), рахунку-фактури та документів відповідно до специфікацій контракту (п.5.1. контракту).

На виконання умов контракту позивач передав відповідачу приймальні акти за формою Р-16 №1 та №2 від10.08.2009, у звязку з чим останнім 17.08.2009 у повному обсязі перераховано грошові кошти за товар на розрахунковий рахунок позивача.

31.07.2009 між сторонами укладено договір №юр-2зб/368-2009 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі договір), відповідно до умов якого відповідач, як комітет передає на відповідальне зберігання мясо яловичини 1 категорії без надання права користуватися ним у кількості та за вартістю згідно з актами форми Р-16, а позивач, як зберігач, приймає на себе зобовязання щодо подальшого відповідального зберігання переданих матеріальних цінностей за адресою: ТОВ «Свіженька», с.Тарасівці, вул.Леніна,1, Новоселицького району, Чернівецької області (п.1.1. (в редакції додаткової угоди до договору від31.07.2009)).

Відповідач зобовязаний відшкодовувати позивачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі (п.3.1. договору).

Відповідач визнає позивачу природні витрати матеріальних цінностей при зберіганні, відповідно до нормативних документів (п.3.3. договору).

Вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п.4.1. договору).

29.09.2009 позивач звернувся до відповідача з листом №18, в якому, у звязку з необхідністю проведення поточного ремонту холодильних камер, просив відповідача дозволити переміщення 500тон мяса яловичини для його подальшого відповідального зберігання до ДО «Укрпродконтракт», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.І.Чурговича,1.

Відповідач у відповідь на лист позивача надіслав лист б/н б/д, в якому зазначив, що з метою недопущення втрати якісних показників продукції, погодив переміщення 500 тон мяса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах до ДО «Укрпродконтракт», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. І. Чурговича, 1 за умови додержання вимог ДСТУ 6030:2008 та Інструкції «Про порядок і умови поставки, закладення і відпуску замороженого мяса та списання природних втрат його ваги, що утворилися при зберіганні», затвердженої наказом Держкомрезерву від 07.04.2008 №119. Крім того, в листі зазначалось, що всі витрати, повязані з переміщенням продукції, здійснюються за рахунок позивача.

На виконання умов договору, з метою недопущення втрати якісних показників продукції державного резерву, позивачем за власні кошти організовано та здійснено переміщення 500 тон мяса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах до ДО «Укрпродконтракт», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м.Ужгород, вул.І.Чурговича, 1.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, транспортні витрати позивача щодо переміщення мяса склали 87500,00грн., витрати з проведення вантажно-розвантажувальних робіт склали 107500,00грн., що підтверджується укладеним з ПП ОСОБА_2 договором від01.10.2009 та підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт від20.11.2009, актами здачі-приймання робіт згідно з товарно-транспортними накладними, а також платіжними дорученнями щодо перерахування таких коштів.

27.07.2009 з метою недопущенням псування матеріальних цінностей, між позивачем та ПП ОСОБА_1 укладено договір №12 оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 500,10кв.м., відповідно до п.2.4. даного договору оплата за оренду приміщень проводиться орендарем (позивачем) попередньо за період з 27.07.2009 по 03.12.2009 на загальну суму 800000,00грн.

28.12.2009 позивач надіслав на адресу відповідача лист №29, в якому згідно контракту позивачем надано відповідачу перелік витрат, понесених позивачем при зберіганні, вантажно-розвантажувальних роботах, оренді камер за період зберігання мяса з 04.08.2009 по 31.12.2009 на загальну суму 1064321,60грн. та просив їх відшкодувати.

Також, позивачем надіслано на погодження на адресу відповідача кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву відповідно до додатку 2 до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, повязаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 №532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, повязаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву» на загальну суму 1194000,00грн. (в тому числі податок на додану вартість у розмірі 199000,00грн.).

25.02.2010 позивач надіслав на адресу відповідача лист №4, в якому просив не брати до уваги викладений в листі від29.12.2009 №29 розрахунок природних втрат та надав новий розрахунок природних втрат, понесених при зберіганні замороженого мяса з 04.08.2009 по 31.12.2009 на загальну суму 229738,00грн.

У відповідь на вищезазначений лист відповідач з посиланням на укладений між сторонами договір повідомив позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 №532 «Про затвердження порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, повязаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву» відшкодування витрат, повязаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем, погодженого кошторису витрат, складеного на відповідний період, а також акта виконаних робіт, звіту про проведені витрати з поданням копій документів, що підтверджують фактичні витрати підприємства та реєстрації бюджетних зобовязань органах Державного казначейства. У звязку з тим, що позивачем не надано відповідних документів, заборгованість відповідача перед позивачем не рахується та не зареєстрована в органах Державного казначейства, у звязку з чим сплачена бути не може. Після надання відповідних документів, можливий розгляд та оплата на поточний рік.

Спір у даній справі виник у звязку з тим, що відповідач відмовився відшкодувати позивачу витрати, а тому позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 87500,00грн. транспортних витрат на переміщення товару - мяса яловичини, 107500,00грн. витрат на здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, 800000,00грн. витрат на зберігання товару, 229738,00грн. природних утрат при зберіганні мяса, 199000,00грн. податку на додану вартість, що разом становить 1423738,00грн.

У свою чергу відповідач заперечує проти позовних вимог, та зазначає, що позивачем не надано суду доказів того, що сума витрат, яка заявлена до відшкодування, дійсно понесена позивачем. Витрати можуть бути підтверджені лише первинними бухгалтерськими документами та за умови обґрунтування їх правового звязку із збереженням матеріальних цінностей державного резерву.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, частково погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткову необґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вірно зазначив, господарський суд першої інстанції спірні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані договором, на який поширюють свою дію як загальні положення про зберігання, унормовані главою 66 ЦК України, так і приписи спеціального законодавчого акту, який їх детально регламентує, а саме Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Відповідно до ч.3 ст.947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобовязаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Згідно із п.5 ст.11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, які виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від12.04.2002 №532 затверджено Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, повязаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву (далі Порядок) яким запроваджено механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, повязаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву і визначення суми цих витрат (п.1).

Згідно із п.2 Порядку сума витрат, що підлягає відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем.

Пунктом3 Порядку визначено, що сума витрат, що підлягають відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву визначається з урахуванням: 1) умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву; 2) середнього розміру суми витрат; 3) розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву; 4) обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.

Пунктом5 Порядку визначено, що Держкомрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тонни зернових культур в зерносховищі. Залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо. Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.

Як встановлено вище, позивач просить стягнути з відповідача 87500,00грн. транспортних витрат на переміщення товару - мяса яловичини, 107500,00грн. витрат на здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

Однак, відповідно до листа відповідача у відповідь на лист позивача №18 від29.09.2009, яким позивачу було надано згоду на переміщення 500 тонн мяса, з метою недопущення втрати якісних показників продукції, передбачено, що всі витрати, повязані із переміщенням продукції, здійснюються за рахунок позивача. Жодних інших погоджень сторонами розміру вказаних витрат та їх відшкодування матеріали справи не містять, не надано їх і в ході розгляду справи апеляційним господарським судом.

Таким чином, транспортні витрати на переміщення товару та витрати на здійснення вантажно-розвантажувальних робіт покладені на зберігача товару, тобто на позивача.

За таких обставин правові підстави для стягнення 87500,00грн. транспортних витрат на переміщення товару - мяса яловичини, 107500,00грн. витрат на здійснення вантажно-розвантажувальних робіт з відповідача відсутні, а тому правомірно не задоволені господарським судом першої інстанції

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 800000,00грн. витрат, понесених позивачем у звязку з орендою холодильних камер площею 500,10кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 для зберігання матеріальних цінностей матеріального резерву, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Номенклатуру, вимоги до якості і безпеки замороженого мяса, порядок і умови його поставки, закладення, зберігання і відпуску; списання природних втрат ваги мяса, що утворилися при зберіганні та перевезенні встановлено Інструкцією про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску замороженого мяса та списання природних утрат його ваги, що утворилися при зберіганні та перевезенні (далі Інструкція) (абзац1 ст.1), затвердженою наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від07.04.2008 №119 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.04.2008 за №335/15026, яка є обовязковою до виконання підприємствами, організаціями, що входять до сфери управління Державного комітету України з державного матеріального резерву, та підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, що виконують згідно з державними контрактами (договорами) (далі - Договори) з Держкомрезервом відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву (абзац2 ст.1).

Відповідно до п.6.13. Інструкції блоки з мяса, напівфабрикатів мяса птиці (тушки, півтушки, четвертини курячі), мяса птиці механічного обвалювання укладаються вагонними або машинними партіями впритул. Висота штабеля визначається з умов максимального використання вантажного обєму камери з урахуванням міцності тари та допустимого навантаження на перекриття. При надходженні блоків з мяса, напівфабрикатів мяса птиці (тушки, півтушки, четвертини курячі), мяса птиці механічного обвалювання транспортними пакетами обєм зберігання їх у камері визначається, виходячи з міцності перекриттів незалежно від вантажного обєму. Продукція має укладатися з таким розрахунком, щоб навантаження на площу підлоги між чотирма колонами не перевищувало проектного корисного навантаження на 1кв.м за паспортом холодильника. У разі, якщо при допустимому навантаженні на перекриття немає можливості розмістити однакову кількість пакетів за висотою у центрі, частина вертикальних рядів продукції укладається на один пакет менше. Кількість вертикальних рядів з меншим числом пакетів визначається розрахунком.

У камерах зберігання холодильників штабелі товарів укладаються з відступами: від стін, що не мають приладів охолодження, а також пристінних приладів охолодження - 0,3м; від стелі, що не має приладів охолодження, - 0,2м; від приладів охолодження, що розміщені на стелі, - 0,3м; від нижньої поверхні повітроводів - 0,3м. (п.6.14. Інструкції).

Норми завантаження камер холодильника та коефіцієнти перерахунку в умовний вантаж визначені додатком1 до Інструкції, відповідно до якого норми завантаження яловичини замороженої у півтушах 0,35т/м3.

Тобто, позивач не може самостійно визначити норми навантаження холодильних камер та зобовязаний виконувати Інструкцію щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Номенклатуру, вимоги до якості і безпеки охолодженого мяса і мясних продуктів державного резерву, призначених для здійснення заходів стабілізації на ринку, а також установлює порядок і умови їх поставки, закладення, зберігання і відпуску встановлює Інструкція про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску охолодженого мяса і мясних продуктів державного резерву, призначених для здійснення заходів стабілізації на ринку (далі Інструкція №138) (абзац1 ст.1), затверджена наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від22.04.2008 р. №138 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.04.2008 за №359/15050, яка є обовязковою до виконання підприємствами, організаціями, що входять до сфери управління Державного комітету України з державного матеріального резерву, та підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, що виконують згідно з державними контрактами (договорами) (далі - Договори) з Держкомрезервом господарські операції, повязані з матеріальними цінностями державного резерву (абзац2 ст.1).

Відповідно до п.6.1. Інструкції №138 охолоджене мясо з температурою у товщі мязів 0 - 4°C зберігають у підвішеному стані в холодильних камерах при швидкості руху повітря не більше 0,2м/с, температурі 0°C - мінус 1°C та відносній вологості не менше 85%. Конструкції холодильних камер мають забезпечувати підтримання заданого температурно-вологісного режиму та відповідні санітарні умови зберігання продтоварів. Конструкції холодильників повинні задовольняти діючі будівельні норми і правила, мають бути обладнані згідно з «Правилами пожарной безопасности при эксплуатации зданий и сооружений на предприятиях Организации п/я А-1442», затвердженими наказом Організації п/я А-1442 від02.08.1988 №130, іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено вище, 27.07.2009 з метою недопущенням псування матеріальних цінностей, між позивачем та ПП ОСОБА_1 укладено договір №12 оренди нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 500,10кв.м., відповідно до п.2.4. якого оплата за оренду приміщень проводиться орендарем (позивачем) попередньо за період з 27.07.2009 по 03.12.2009 на загальну суму 800000,00грн.

Часткове перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 480000,00грн. за оренду відповідно до вказаного договору підтверджується платіжним дорученням №384 від15.09.2009.

Тобто, правовий звязок між орендою приміщень холодильної камери та необхідністю зберігання мяса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах в холодильних камерах підтверджується вказаним договором.

Поповерховий план на будівлю літ.Г АДРЕСА_1, доданий позивачем до пояснень щодо оренди приміщень холодильних камер, свідчить, що холодильні камери (473кв.м.) орендуються позивачем у ПП ОСОБА_1 разом з приміщенням для обслуговування (27кв.м.), які є невіддільними від холодних камер.

Відповідно до абзаців 2, 3 п.6.15. Інструкції температура повітря в камерах зберігання вимірюється один раз на добу. Результати вимірювань заносяться в журнал; за наявності автоматизованої системи контролю результати вимірювань зберігаються в памяті компютера.

Довідкою Міжрайонного контрольно-ревізійного відділу у Новоселицькому та Герцаївському районах Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області про зустрічну звірку з метою підтвердження фактичної наявності матеріальних цінностей державного резерву, зясування їх отримання, використання та збереження в ТОВ «Свіженька» за період з 01.01.2008 по 01.04.2010 №24-27-22 від20.04.2010 підтверджується фактична наявність матеріальних цінностей державного резерву мяса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах та належні умови його зберігання у позивача.

Отже, на підставі викладеного, апеляційний господарський суд не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що між заявленими витратами в розмірі 800000,00грн. та фактичним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву існує правовий звязок, із платіжного доручення №384 від15.09.2009р. не вбачається, що такі витрати понесені саме у звязку із наданням послуг по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву.

За таких обставин, на підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 800000,00грн. витрат, понесених позивачем у звязку з орендою холодильних камер площею 500,10кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 для зберігання матеріальних цінностей матеріального резерву мяса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача природних втрат ваги мяса, що утворилися при його доморожуванні та зберіганні у період з 04.08.2009 по 31.12.2009 у загальній сумі 229738,00грн., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Господарським судом першої інстанції вірно зазначено, що номенклатуру, вимоги до якості і безпеки замороженого мяса, порядок і умови його поставки, закладення, зберігання і відпуску; списання природних втрат ваги мяса, що утворилися при зберіганні та перевезенні встановлено Інструкцію, яка є обовязковою до виконання підприємствами, організаціями, що входять до сфери управління Державного комітету України з державного матеріального резерву, та підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, що виконують згідно з державними контрактами (договорами) (далі - Договори) з Держкомрезервом відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Відповідно до п.8.2. Інструкції фактичні природні втрати мяса та блоків з мяса, напівфабрикатів мяса птиці (тушки, півтушки, четвертини курячі), мяса птиці механічного обвалювання при холодильній обробці і збереженні визначаються шляхом зіставлення фактичних залишків за даними інвентаризації з даними складського і бухгалтерського обліку.

Таким чином, списання природних втрат ваги мяса проводиться лише після подання до Державного комітету України з державного матеріального резерву та затвердження пакету документів щодо нарахування та списання природних утрат ваги мяса, після повного відвантаження, за результатами інвентаризації та зачистки камер, а тому апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що звернення позивача на даний час з вимогами про відшкодування природних втрат ваги мяса яловичини 1 категорії замороженого у півтушах, що утворилися при його доморожуванні та зберіганні у період з 04.08.2009 по 31.12.2009 у загальній сумі 229738,00грн. є передчасним.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми податку на додану вартість у розмірі 199000,00грн. відповідно до надісланого на погодження до відповідача кошторису, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Абзац2 п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) дає чітке визначення, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до абзацу3 п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) поставка послуг будь-які операції цивільно-правового характеру з поставки послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, в тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацією, а також операції з безоплатної поставки послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак інші обєкти права інтелектуальної в тому числі промислової власності.

Тобто, відшкодування витрат не є поставкою послуг у розумінні абзацу3 п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно із п.п.3.2.2 п.3.2. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є обєктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що нарахування 20% податку на додану вартість, здійснене позивачем на всі понесені ним витрати, є помилковим та таким, що не підтверджується матеріалами справи, а також суперечить чинному законодавству України, у звязку з чим господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми податку на додану вартість у розмірі 199000,00грн.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції частковому скасуванню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.25, ст.101, п.2 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Здійснити заміну відповідача Державний комітет України з державного матеріального резерву на його правонаступника Державне агентство резерву України.

2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька» задовольнити частково.

3.Рішення Господарського суду м.Києва від29.03.2011 у справі №32/123-20/71 скасувати частково.

4.Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м.Київ, вул.Пушкінська,28, ідентифікаційний код 00034016) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька» (60350, Чернівецька область, Новоселицький район, с.Тарасівці, вул.Леніна,1, ідентифікаційний код 35883860) 800000,00грн. витрат на зберігання товару, 8000,00грн. державного мита та 132,60грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м.Київ, вул.Пушкінська,28, код 00034016) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька» (60350, Чернівецька область, Новоселицький район, с.Тарасівці, вул.Леніна,1, код 35883860) 3118,69грн. відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

7.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Свіженька» з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги в розмірі 7119,11грн., перераховане за платіжним дорученням №156 від05.04.2011.

8.Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

9.Матеріали справи №32/123-20/71 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя

Судді