Постанова № 16471838, 08.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2011 року Справа № 5005/1438/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г.. (доповідач)

суддів:Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

секретар судового засідання: Скрипник В.В.

представники сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 17.05.10, представник;

від позивача представник в судове засідання не з"явився, про час та місце слухання справи попереджений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011р. у справі № 5005/1438/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Папір", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста", м. Дніпропетровськ

про стягнення 100 373 грн. 25 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011р. року (суддя Загинаймо Т.В.) припинено провадження у справі у частині стягнення 1 000 грн. 00 коп. заборгованості.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" 91 003 грн. 73 коп. заборгованості, 4 398 грн. 61 коп. пені, 3 148 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань, 822 грн. 37 коп. річних, 1 003 грн. 73 коп. - витрати по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивовано неналежним виконанням своїх зобовязань відповідачем перед позивачем. Доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі вказує, що судом не прийнято до уваги те, що вимога про сплату боргу від позивача до відповідача не надходила, а отже термін сплати за товар не настав.. Просить рішення суду скасовувати і прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Представник позивача в судове засідання не зявився. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвіста" 17.05.2010р. укладено договір поставки №ДНС-10/063 (надалі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар, визначений Специфікаціями та накладними, що є невідємними частинами цього Договору;

Згідно п.1.3 Договору загальна сума Договору складає загальну вартість всіх партій товару, які будуть поставлені за Договором, згідно підписаних специфікацій та накладних до цього Договору .

Відповідно до пункту 3.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем за кожну поставлену партію відповідно до Специфікації до цього Договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника;

Відповідно п.4.7.Договору передача товару покупцеві оформляється шляхом підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної або товарно-транспортної чи залізничної накладної; моментом передачі (поставки) товару вважається момент підписання сторонами відповідних документів у місці поставки товару .

Позивачем передано відповідачу товар гофроящик 0300*0280*0245 Т22КО С 1003С КИ на загальну суму 109 003 грн. 73 коп., що підтверджується видатковими накладними від 31.05.2010р. №S0200430 на суму 44 117 грн. 16 коп., від 19.06.2010р. №S0200466 на суму 14 580 грн. 00 коп. та від 23.06.2010р. № S0200480 на суму 50306,57 грн. (а.с.17, 86-88).

В п. 4 Специфікації від 03.06.2010р. №1 до Договору сторони погодили умови оплати двадцять один календарний день після поставки товару.

Відповідач здійснив оплату частково на суму 17000 грн.. Заборгованість склала 92003,73 грн.

У звязку з несплатою заборгованості позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 92003,73 грн. основного боргу, 4 398,61 грн. пені, 3148,54 грн. інфляційних втрат та 822 грн. 3% річних.

Колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду у звязку з наступним.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом.

Заборгованість в сумі 92003,73 грн. підтверджується матеріалами справи. Під час розгляду справи відповідачем сплачено в погашення боргу 1000 грн. Суд обґрунтовано припинив провадження стосовно 1000 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмета позову та стягнув на користь позивача 92003,73 грн.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Вдповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3. договору сторони встановили, що у випадку прострочення покупцем строків оплати товару, покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Господарський суд, перевіривши розрахунок наданий позивачем обґрунтовано стягнув 4398,61 грн. пені, 3148,54 грн. інфляційних втрат, 822,37 грн. 3% річних.

Рішення господарського суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону. Підстави для його скасування або зміні відсутні.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає у звязку з вищенаведеним та наступним.

Згідно ст..204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність договір поставки №ДНС-10/063 прямо законом не встановлена та він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст..33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявником апеляційної скарги не надано доказів підписання договору з боку позивача неповноважною особою. Сам позивач вказує, що договір підписаний з його боку повноважною особою на підставі довіреності.

Факт укладання договору підтверджується його виконанням сторонами, в тому числі здійснення оплат відповідачем з посиланням на даний договір (а.с.53).

За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.101 103, 105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвіста" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011р. у справі № 5005/1438/2011 залишити без змін

Повний текст постанови виготовлений 20.06.2011р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.О.Чимбар

___ Л.В.Чоха

З оригіналом згідно

Пом судді Яцура О.В.