Постанова № 16471822, 10.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2011 року Справа № 5005/1285/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач)

суддів Павловського П.П., Швеця В.В.,

при секретарі судового засідання Ковзиков В. Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 26.04.11;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №05 від 01.06.09;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер” м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.11р. по справі № 5005/1285/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер” м. Дніпродзержинськ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю “НПП Брат” м. Дніпродзержинськ

про стягнення 553 921, 53 грн.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Партнер” м. Дніпродзержинськ звернулося в господарський суд Дніпропетровської області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НПП Брат” м. Дніпродзержинськ про стягнення 553 921, 53 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.11. у справі № 5005/1285/2011 (суддя –Пархоменко Н.В..) в задоволенні позову –відмовлено.

При винесені оскарженого рішення господарський суд виходив з того, що позивачем не було доведено належним чином факту поставки відповідачу товару за договором поставки від 06.08.08р.

          Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, позивач звернувся в Дніпропетровський апеляційний господарський суд з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи 06.08.08р. між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем був укладений договір № 013 від 06.08.2008р.

Відповідно до умов договору п.1.1. постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах DDP (Інкотермс-2000), ст.. Баглій , Придніпровська залізниця в кількості , асортименті і по цінам згідно специфікації вказаної у Договорі.

Згідно п.1.2. Договору, Постачальник здійснює переадресацію залізничних вагонів з товаром, згідно з письмовою заявкою Покупця. Пере адресація і слідування до станцій призначення здійснюються за рахунок Покупця, Постачальник направляє рахунки Покупцю згідно з фактичними затратами на пере адресацію і залізничний тариф, який підлягають оплаті на протязі 3 банківських днів.

Відповідно до п.2.2. вартість товару 1200000,00грн. позивач стверджує, що фактично товару було поставлено на 2410563,09грн.

За п. 4.1. Договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються у вигляді 100% попередньої оплати згідно виставлених рахунків на попередню оплату погодженої продукції, а за пунктом 5.1. постачальник проводить поставку кожної партії товару не пізніше 40 днів після отримання попередньої оплати на його рахунок.

Господарський суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог вважає, що позивач на підтвердження поставки продукції відповідачу на суму 2410563,09 надав рахунки, копії накладних та залізничні квитанції про приймання вантажу, видаткові накладні (копії в матеріалах справи), які відповідачем не підписані, до того ж вважає що відповідач фактично отримав продукцію всього на суму 1335480,90грн. (копії в матеріалах справи), затрати на переадресовку та доставку вагонів -9 шт. вагонів - 22045,17 грн.( відповідно рахунків) всього на суму 1357526,07 грн., за іншими квитанціями отримувачем була інша особа - ТОВ “Агроцентр К”.

До того ж господарський суд вбачає, що за банківськими виписками наданими позивачем (стор. 42-49 справи) відповідач перерахував позивачу за спірним договором 2008000,00грн., таким чином суд першої інстанції вважає, що за наданими документами борг відповідача перед позивачем за договором № 013 від 06.08.2008року відсутній.

Колегія суддів не може погодитись із цим висновком, опираючись на наступне:

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вимог і умов –у відповідності зі звичаями ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачене договором або законом.

Згідно ст..33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків від 31.08.09р., який міститься в матеріалах справи ( а.с. –50), колегія суддів вбачає, підтвердження відповідачем факту отримання поставленої позивачем продукції в повному обсязі.

До того ж вбачається, що листом від 19.09.08р. який скаржник направив ТОВ “НПП Брат” він просить поставити 2 вагони селітри аміачної на адресу ТОВ “Агроцентр К”.

В силу положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З огляду на положення ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів погашення виниклої заборгованості відповідачем не надано.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення господарського суду від 01.03.11 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 104 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер” м. Дніпродзержинськ –задовольнити

          Рішення Дніпропетровської від 01.03.11р. по справі № 5005/1285/2011–скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НПП Брат” м. Дніпродзержинськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер” м. Дніпродзержинськ суму основного боргу –402 563, 09 грн., пеню –20128, 15 грн., інфляційних витрат - 104319, 39 грн., 3% річних - 26910, 90 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НПП Брат” м. Дніпродзержинськ на користь держави витрати по оплаті державного мита у сумі 8308, 81 грн., в тому числі за розгляд справи в апеляційній інстанції, та витрати по оплаті інформаційно - технічного забезпечення судового процесу –236, 00 грн.

Зобов’язати господарський суд Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      О.В. Чус

Суддя                                                                                          П.П.Павловський

Суддя                                                                                          В.В. Швець