Рішення № 16471508, 07.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р. Справа № 5023/2105/11

вх. № 2105/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 1 від 04.04.2011 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 06.06.2011р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Еколайн-Захід", м. Винники

до ТОВ "Науково-виробнича компанія "Техсис-Про", м. Харків

про стягнення 178737,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколайн-Захід" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техсис-Про" (відповідач) згідно якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь основну суму боргу у розмірі 162400,00 грн. та пеню у розмірі 16337,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про те, що між сторонами було укладено договір поставки № 051/10 від 13 липня 2010 року на поставку товару відповідно до умов якого позивачем була перерахована відповідачу сума предоплати за товар у розмірі 174400,00 грн., однак відповідачем позивачу товар не був поставлений, а грошові кошти були повернуті тільки у розмірі 12000,00 грн.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 07.06.2011 р. за вх. № Д 1069, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 07.06.2011 р. за вх. № 14256, надав заяву про надіслання відповідачу всіх процесуальних документів по справі на адресу: 61052, м. Харків, вул. Словянська, б. 3, оф. 409, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 07.06.2011 р. за вх. № 14255, надав клопотання про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень на загальну суму 47500,00 грн., яке господарським судом задовольняється та надані копії платіжних доручень судом залучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 23.05.2011 р. за вх. № 12329, надав клопотання про зупинення провадження у справі № 5023/2105/11 до розгляду по суті справи у господарському суді Харківської області за позовом ТОВ "НВК "Техсис-Про" до ТОВ ВКФ "Укр-Метал-Інвест" про зобов'язання поставки товару, яке господарським судом залучено до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 03.06.2011 р. за вх. № 13811, надав письмові пояснення з додатком, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. Згідно них позивач просив суд в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовити та розглянути справу по суті заявлених позовних вимог за наявними матеріалами справи.

В задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі господарський суд вважав за необхідне відмовити, оскільки відповідачем не було надано до суду доказів прийняття господарським судом Харківської області до розгляду позовної заяви ТОВ "НВК "Техсис-Про" до ТОВ ВКФ "Укр-Метал-Інвест" про зобов'язання поставки товару.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Між сторонами було укладено договір поставки № 051/10 від 13 липня 2010 року (надалі - договір), згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити позивачу поставку товару, а саме резервуари алюмінієві РА - 2, а позивач прийняти товар та оплатити його вартість в терміни та в порядку передбаченому договором.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що ціна за кожну одиницю товару складає 1981,82 грн. Згідно специфікації від 13.07.2010 р. до договору поставки кількість товару складає 88 штук.

У відповідності до п.4.3. договору розрахунок за поставлений товар здійснюється позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі 100% попередньої оплати за всю кількість товару, або за окрему партію товару.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору 22.07.2010 р. було перераховано 60000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 247 та 03.08.2010 р. перераховано 114400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 259. Загальна сума перерахованої попередньої оплати складає 174400,00 грн.

Згідно п.3.2. договору позивач повинен був отримати товар на протязі 5 банківських днів з моменту проведення попередньої оплати.

25.10.2010 р. відповідачем частково було повернуто в рахунок погашення боргу позивачу 10000,00 грн. (платіжне доручення № 27 від 25.10.2010 р.) та 15.12.2010 р. 2000,00 грн. (платіжне доручення № 45 від 15.12.2010 р.) за вказаним договором.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 162400,00грн.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України 25.02.2011 р. відповідачу була направлена вимога на суму 162400,00 грн., яку він отримав, згідно поштового повідомлення про вручення 01.03.2011 р.

Судом встановлено, що доказів повернення відповідачем позивачу попередньої оплати у розмірі 162400,00 грн. та поставки товару за договором в матеріалах справи не міститься.

При цьому суд зазначає, що посилання відповідача на платіжне доручення № 14 від 18.08.2010 р., платіжне доручення № 53 від 18.04.2011 р. та платіжне доручення № 57 від 26.04.2011 р. не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки в даних платіжних дорученнях вказано призначенням платежу не договір поставки № 051/10 від 13 липня 2010 року, а інші договори.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що кошти перераховані позивачем відповідачу в рахунок передоплати за товар за договором у розмірі 162400,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми у розмірі 16337,95 грн. господарський суд вважає за необхідне зазначити, що дана сума складається з суми пені у розмірі 159,53 грн., 3% річних у розмірі 3087,62 грн. та інфляційних у розмірі 13090,80 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунки позивача інфляційних та 3% річних суд приходить до висновку, що сума інфляційних у розмірі 13090,80 грн. та сума 3% річних у розмірі 3087,62 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Сума пені у розмірі 159,53 грн. не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки умовами договору не було передбачено нарахування позивачем відповідачу пені за прострочення відповідачем свого зобов'язання за договором.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу у розмірі 162400,00 грн., суми інфляційних у розмірі 13090,80 грн. та суми 3% річних у розмірі 3087,62 грн., всього - 178578,42 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 1785,78 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 235,77 грн.

В задоволенні клопотання позивача про покладення на відповідача витрат позивача на відрядження свого представника господарський суд вважав за необхідне відмовити у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тобто, даною статтею наданий вичерпний перелік судових витрат.

До інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, тоді як витрати на відрядження представника відносяться до фінансово-господарської діяльності підприємства та не мають обовязкового характеру.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техсис-Про" (юридична адреса: 61046, м. Харків, вул. Багратіона, буд. 6, кв. 205; поштова адреса: 61052, м. Харків, вул. Словянська, б. 3, оф. 409; код ЄДРПОУ 34630327, р/р № 26006852000003 в Харківському обласному філіалі АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколайн-Захід" (79495, м. Львів, м. Винники, вул. Галицька, 88, код ЄДРПОУ 36417236, р/р № 2600000003565 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Львова, МФО 325718) основну суму боргу у розмірі 162400,00 грн., суму інфляційних у розмірі 13090,80 грн., суму 3% річних у розмірі 3087,62 грн., 1785,78 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,77 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про покладення на відповідача витрат позивача на відрядження свого представника.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 14.06.2011 р.