Рішення № 16471502, 09.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р. Справа № 5023/2116/11

вх. № 2116/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ КВФ "Рома" , м. Первомайський

до ТОВ "Промснаб", м. Харків

про стягнення 12433,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю комерційно - виробнича фірма "Рома" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (відповідач) згідно якого просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 12433,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки № 707/2 від 07.07.2010 р., укладений між сторонами, та укладений між сторонами акт звірки розрахунків.

Позивач про судове засідання був повідомлений належним чином, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином про що свідчать телефонограма № 176 та поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відзив на позовну заяву до суду не надав, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

07.07.2010 р. між сторонами було укладено договір поставки № 707/2 (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що позивач передає у власність відповідача товар - хліб та хлібобулочні вироби згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити вищевказаний товар.

Згідно п.4.2. договору відповідач повинен був сплатити кошти за товар у термін не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на акт звірки розрахунків, укладений між сторонами станом на 31.01.2011 р., згідно якого сальдо на користь позивача становило 12433,90 грн.

Дослідивши вказаний акт, судом було встановлено, що даний акт було підписано бухгалтерами підприємств сторін, однак у даному акті не міститься посилання на договір поставки № 707/2 від 07.07.2010 р., та позивачем не було надано на вимогу суду письмової інформації щодо посади та прізвища особи, яка підписала акт звірки розрахунків, укладений між сторонами, з боку ТОВ "Промснаб", та доказів на підтвердження повноважень цієї особи на підписання цього акту.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

За таких обставин посилання позивача на акт звірки розрахунків в підтвердження заборгованості відповідача на загальну суму 12433,90 грн. не можуть бути прийняти судом до уваги.

Однак, на виконання вимог суду позивачем були надані первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції між сторонами за договором, а саме відповідні видаткові накладні на суму 3746,80 грн. (а.с. 23-57).

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості у розмірі 3746,80 грн. за договором не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума боргу у розмірі 3746,80 грн., оскільки це підтверджується матеріалами справи, а в решті позовних вимог позивача необхідно відмовити у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 37,47 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 70,80 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 24124416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно - виробнича фірма "Рома" (64107, Харківська область, м. Первомайський, вул. Шевченка, буд. 24, код ЄДРПОУ 23325414, р/р 2600330142 в Первомайському відділенні "Ощадбанк" № 2856, МФО 350017) суму боргу у розмірі 3746,80 грн.; 37,47 грн. державного мита та 70,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 14.06.2011 р.