Рішення № 16471484, 07.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р. Справа № 5023/3822/11

вх. № 3822/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність від 13.12.10 р.;

відповідача- ОСОБА_2., довіреність № ЗУ-2225 від 17.05.11 р.;

розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків

до Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків

про стягнення 154 115,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків, звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків, 139 086,29 грн. заборгованості, 6 507,97 грн. інфляційних витрат, 7 126,78 грн. пені, 1 394,67 грн. 3% річних та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 244Тк від 05.01.09 р. та додатків до нього не виконав свої зобов"язання щодо оплати послуг по траспортування природного газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 травня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 червня 2011 р.

03 червня 2011 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому суму основного боргу визнає у розмірі 139 086,29 грн., щодо нарахування пені, річних та інфляційних проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що 04.05.11 р. господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі № 5023/3233/11 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

07.06.2011 р. представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 139086,29 грн. заборгованості, 6507,97 грн. інфляційних витрат, 7126,78 грн. пені, 1394,67 грн. 3% річних та судові витрати.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

05 січня 2009 р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків, (позивач) та Державним підприємством "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 244ТК, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався надавати послуги з транспортування природного газу, а відповідач, в свою чергу, приймати та оплачувати їх. Пунктом 7.2 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки Трансгазу та Міськазу за 10 календарних днів до початку місяця транспортування в обсягах не менш, ніж 100% вартості планового місячного обсягу. Пунктом 12.1 договору передбачений строк його дії, а саме цей договір набирає чинності з 01 січня 2009 р. і діє в частині траспортування газу до 31 грудня 2009 р., а в частині проведення розрахунків за послуги- до повного здійснення розрахунків.

Сторони до договору уклали протокол узгодження розбіжностей та додаткові угоди від 21.12.09 р., від 01.05.10 р. та від 01.08.10 р., якою визначили, що загальний тариф на послуги з транспортування природного газу складає 280,80 грн. за 1000 м. куб. протранспортованого газу. Відповідач сплачує за послуги з транспортування в такому співвідношенні: на розрахунковий рахунок Міськгазу- 93,36 грн. за 1000 куб.м.; на розрахунковий рахунок Трансгазу- 187,44 грн. за 1000 куб.м. протранспортованого газу.

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані відповідачу послуги з транспортування газу на загальну суму 139086,29 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 244 тк від 31.12.10 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже було вищезазначено, сторони узгодили строк оплати- за 10 календарних днів до початку місяця транспортування в обсягах не менш, ніж 100% вартості планового місячного обсягу.

Таким чином, відповідач послуги отримав, проте за них не розрахувався.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 139086,29 грн., що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти нарахування 3% річних, нфляційних та пені, посилаючись на те, що станом на 04.05.11 р. господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі № 5023/3233/11 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що абзацом 2 ч. 4 ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон України) передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів (обов"язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов"язаний із суттю, що розкривається в ст. 1 вищевказаного ЗУ. Тобто боржник повинен виконувати зобов"язання, що виникли після введення мораторію, але за їх виконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Відповідно до ст. 1 Закону України, під терміном "грошове зобов"язання" розуміється зобов"язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно- правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов"язань боржника не зараховуються, зокрема пеня та штраф.

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу неоплати відповідачем послуг наданих йому за договором № 244Тк від 05.01.09 р.

Одже, вказаний борг за одержані послуги на підставі договору є грошовим зобов"язанням підприємства перед Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків у розумінні ст. 1 Закону України.

Відповідно до цієї статті грошове зобов"язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов"язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно- правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема ,ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме з такою вимогою позивач звернувся до відповідача у даній справі.

У зв"язку з цим грошовими зобов"язаннямии відповідача є грошова сума, що визначена з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Враховуючи вказані обставини, враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 139086,29 грн. правомірна та обгрунтована, така, що визнана відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6507,97 грн. інфляційних витрат та 1394,67 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні (розрахунок перевірений судом та є вірним).

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 7126,78 грн. пені, суд вважає за необхідне зазначити про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 04 травня 2011 р. було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України, а також заборонено нарахування неустойки(штраф, пеня), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань і зобов"язань щодо сплати податків і зборів(обов"язкових платежів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 7126,78 грн. пені, як безпідставно нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, п/р № 2600031907399 в АБ "Діамантбанку" м. Харків, МФО 320854, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А, МСП, п/р № 26009050133001 в ПАТ КБ "Надра" Харківське РУ, МФО 351834, код ЄДРПОУ 25698645) 139 086,29 грн. заборгованості, 6 507,97 грн. інфляційних витрат, 1 394,67 грн. 3% річних, 1 469,88 грн. державного мита та 225,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні пені у сумі 7126,78 грн. відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано10 червня 2011 року.