Рішення № 16471481, 08.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2011 р. Справа № 5023/2516/11

вх. № 2516/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - позивача - ОСОБА_2. (дов. б/н від 01.05.2011р.); Санін А.О. (свідоцтво № 1491 від 10.10.2007р.).

відповідача - ОСОБА_1 (дов. б/н від 17.05.2011р.).

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор-Лайн", м. Харків

до Іноземного підприємства "Еолія", м. Мерефа, Харківської області

про спонукання до виконання мирової угоди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Декор-Лайн" звернувся до господарського суду з позовною заявою до Іноземного підприємства "Еолія", в якій просить суд стягнути з відповідача 43 368,46 грн. основного боргу, 7500,0 грн. витрат по сплаті адвокатських послуг та судові витрати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов мирової угоди, укладеної між сторонами 20.05.2010 року та затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області у справі №21/240-09.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2011 року порушено провадження у справі № 5023/2516/11, розгляд справи призначено на 27.04.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2011 року у справі №2516/11 розгляд справи відкладено до 18.05.2011 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Ухвалою господарського суду від 18.05.2011 року розгляд справи було відкладено до 01.06.2011 року, з метою надання сторонами доказів в підтвердження заявлених позовних вимог та заперечень.

Представник відповідача за вх.№10637 від 26.05.2011 року надав додаткові пояснення стосовно своєї позиції по суті спору, за вх.№10636 від 26.05.2011 року звернувся до суду з клопотанням щодо витребування у позивача наступних документів :

- видаткові відомості чи видатковий касовий ордер підприємства, що підтверджує видачу підзвітній особі готівки з каси підприємства,

- авансовий звіт підзвітної особи, що підтверджує сплату послуг адвоката,

- документи, що підтверджують повноваження підзвітної особи на отримання готівки в касі підприємства, а також здійснення певних дій з готівкою,

- документальне обґрунтування суми 7500,0 ( які саме послуги були надані та якими документами підтверджується факт надання послуг.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2011 року було задоволено клопотання відповідача щодо витребування у позивача вищевказаних документів та клопотання щодо відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено до 08.06.2011 року.

В процесі розгляду справи представник позивача за вх.№13526 від 01.06.2011року та за вх. № 14446 від 08.06.2011 року, надав заяви про уточнення заявлених позовних вимог, в яких просить суд спонукати Іноземне підприємство "Еолія" до виконання мирової угоди шляхом стягнення з Іноземного підприємства "Еолія" грошових коштів в сумі 43 368,46 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 434,0 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,0 грн., 7500,0 грн. судових витрат у вигляді сплати за послуги адвоката в сумі 7500,00 грн.

Враховуючи, що згідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає уточнену позовну заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.

Представник відповідача за вх.№11956 від 17.05.2011 року та за вх.№14224 від 07.06.2011 року надав заперечення на уточнення позовних вимог, в яких посилається на те, що законодавством не передбачено можливість звернення до суду з вимогою про стягнення грошових коштів за мировою угодою, вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що документально не обґрунтовані.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2010 р. були задоволені первісні позовні вимоги позивача ТОВ "Декор-Лайн" та стягнуто з відповідача Іноземного підприємства "Еолія" 93225,87 грн. основного боргу, витрати по оплаті державного мита в сумі 932,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн..

24 березня 2010 року господарським судом Харківської області був виданий відповідний наказ на виконання рішення суду.

22.04.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу у відповідності до ч. 1 ст. 40-1 ЗУ "Про виконавче провадження" на підставі заяви № 242/10/206-юр від 20.04.2010 року ІП "Еолія" в зв'язку з тим, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2010 року по справі № 21/240-09 прийнято апеляційну скаргу ІП "Еолія" до провадження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 травня 2010 року скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2010 року залишено без змін.

ІП "Еолія" та ТОВ "Декор - Лайн" було подано заяву про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами 20.05.2010 року.

Відповідно до умов мирової угоди сторони досягли згоди та відповідачем визнано заборгованість в розмірі 73 225,87 грн., які Відповідач повністю сплатить за наступним графіком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача: -в строк до 27.05.2010 року 5000,00грн

-в строк до 31.05.2010 року 5000,00грн

-в строк до 17.06.2010 року 5000,00грн

-в строк до 24.06.2010 року 5000,00грн

-в строк до 30.06.2010 року 5000,00грн

-в строк до 08.07.2010 року 5000,00грн

-в строк до 15.07.2010 року 10 000,00грн

-в строк до 29.07.2010 року 10 000,00грн

-в строк до 05.08.2010 року 5000,00грн

-в строк до 12.08.2010 року 5000,00грн

-в строк до 19.08.2030 року 5000,00грн

-в строк до 26.08.2010 року 8225,87грн.

Відповідно до п. 2 Мирової угоди позивач та відповідач домовилися, що:

-грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., перераховані Відповідачем на рахунок Позивача за платіжними дорученнями № 499 від 01.06.2009 року та № 986 від 02.07.2009 року Позивач зараховує в рахунок оплати за договором поставки № 9/01/08 від 01.01.2008р.;

- витрати по сплаті державного мита у розмірі 932,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покладаються на Позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.06.2010 року у справі №21/240-09 судом була затверджена мирова угода від 20.05.2010 року, укладена між ТОВ "Декор -Лайн" та Іноземним підприємством "Еолія".

Сторони були зобов'язані виконати умови підписаної сторонами та затвердженої господарським судом мирової угоди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем Іноземним підприємством "Еолія" лише частково були виконані умови мирової угоди, а саме відповідачем було сплачено заборгованість в сумі 29 857,41 грн., що підтверджується банківськими виписками з ПАТ "Хоум Кредит банк" від 08.11.2010 року, 27.09.2010 року, 21.06.2010 року, та частково погашено борг шляхом надання відповідачем товару по накладним №ео740.27.10.2010/508/В/а від 27.10.2010 року на суму 951,696 грн., № ео739.27.10.2010/502/В/а від 27.10.2010 року на суму 3517,50грн., № ео740.27.10.2010/501/В/а від 27.10.2010 року на суму 12,50грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав свій обов'язок щодо належного виконання умов мирової угоди, затвердженої господарським судом Харківської області, шляхом погашення боргу в сумі 43 368,46 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво - чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин, так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Укладена та затверджена господарським судом Харківської області мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов*язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов*язання (ст. ст. 525, 625 ЦК України).

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що мирова угода, хоча і є правочином, проте після її затвердження ухвалою господарського суду направлена не на зміну або припинення цивільно-правових відносин, а на обов*язок виконання судового рішення на умовах затвердженої мирової угоди.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивач не звертався до виконавчої служби з заявою про примусове виконання ухвали суду, та посилання відповідача на те, що законодавством не передбачено можливість звернення до суду з вимогою про стягнення грошових коштів за мировою угодою, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Тобто, Закон України "Про виконавче провадження " визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно пункту 3.9.6 Роз'яснення ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 із доповненнями та змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Харківської області від 21.06.2010 року по справі № 21/240-09 не містить усіх даних, зазначених у статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", тому така ухвала суду не має статусу виконавчого документа і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, суд вважає, що вимога позивача про спонукання Іноземного підприємства "Еолія" до виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області, шляхом стягнення з Іноземного підприємства "Еолія" грошових коштів в сумі 43 368,46 грн. на користь позивача ТОВ "Декор - Лайн" обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7500,0грн., грн. відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов"язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

ВГСУ в Інформаційному листі N 01-8/155 від 13.02.2002 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів" зазначено, що вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що відшкодування названих витрат не повинно бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 7500,0 грн., грн. судових витрат, понесених у зв"язку з оплатою послуг адвоката, підтверджена належними доказами, а саме в обгрунтування вказаної позовної вимоги позивач надав суду - договір про надання послуг адвоката та представництво в судах від 04 квітня 2011 року; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 31.05.2011 року, звіт про використання коштів від 04.04.2011 року, квитанція до прибуткового касового ордеру № 0411 від 04.04.2011 року, видатковий касовий ордер від 04.04.2011 року, належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 10.10.2007 року № 1491 на ім"я Саніна Арсенія Олександровича.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що сума компенсації з правової допомоги в розмірі 7500,00 грн., заявленої до стягнення позивачем з відповідача не перевищує граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006р. та є співрозмірним ціні позову, надання правової допомоги адвокатом підтверджено належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7500,0 грн. підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 434,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Спонукати Іноземне підприємство "Еолія" (Харківська обл., Харківський р-н, місто Мерефа, вулиця Дніпропетровська, 283, код 34330143, п/р 26001001071001 у ХФ ВАТ КБ "Південкомбанк", МФО 350813) виконати умови мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 21 червня 2010 року у справі №21/240-09 шляхом стягнення з Іноземного підприємства "Еолія" (Харківська обл., Харківський р-н, місто Мерефа, вулиця Дніпропетровська, 283, код 34330143, п/р 26001001071001 у ХФ ВАТ КБ "Південкомбанк", МФО 350813) грошових коштів в сумі 43 368,46 грн.

Стягнути з Іноземного підприємства "Еолія" (Харківська обл., Харківський р-н, місто Мерефа, вулиця Дніпропетровська, 283, код 34330143, п/р 26001001071001 у ХФ ВАТ КБ "Південкомбанк", МФО 350813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор - Лайн" (м. Харків, Дзержинський р-н, пр. Леніна, 45-А, кв.43, код 33412387, п/р 26008010076142 в ЗАТ "Хоум Кредит Банк", МФО 307123) - 7500,0 грн. судових витрат на оплату послуг адвоката, витрати по оплаті державного мита в сумі 434,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Задорожна І.М.

Повне рішення складене 14.06.2011 року.