Рішення № 16471369, 06.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р. Справа № 5023/2567/11

вх. № 2567/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судовогозасідання Тімарєва Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. № 38-3746/388 від 05.10.2010 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом КП "Харківські теплові мережі", м. Харків

до ТОВ "Регул" м. Харків

про стягнення 10175,52грн., за договором про постачання теплової енергії № 8361 від 01.11.2001 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регул" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 8361 про постачання теплової енергії, укладеним між сторонами 01.11.2001 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 10175,52 грн., що склалася за період з жовтня 2010 р. по січень 2011 р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором щодо внесення платежів за теплову енергію у повному обсязі. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений за юридичною адресою зазначеній у позовній заяві.

До суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 12.04.2011 року, що була направлена відповідачеві за його юридичною адресою рекомендованим листом, з відміткою відділення зв'язку за закінченням терміну зберігання.

У відповідності до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, та місцезнаходження юридичної особи вказується у його установчих документах. Також місцезнаходження юридичної особи, як адресу органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган), визначається, ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

У випадку зміни свого місцезнаходження, у відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, виконавчий орган юридичної особи або уповноважена ним особа зобовязаний подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. У разі, якщо подається (надсилається) реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про місцезнаходження юридичної особи, до неї додається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи. Згідно ч.6 ст.19 вищевказаного Закону, державний реєстратор за відсутності підстав для залишення без розгляду реєстраційної картки про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати її надходження внести до Єдиного державного реєстру запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу.

Жодних документів на підтвердження зміни місцезнаходження юридичної особи з моменту її державної реєстрації матеріали справи не містять. Тобто суд вважає, що відповідач не виконав обовязок, покладений на нього Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, та не повідомив державного реєстратора про зміну свого місцезнаходження.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані докази, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

01.11.2001 року між КП "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регул" (споживач), було укладено договір № 8361 про постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1. договору теплопостачальна організація (позивач по справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідач по справі) теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 6. договору, споживач за 10 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту енергію споживач здійснює до 25 числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку.

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору у період з жовтня 2010 по січень 2011 року здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період, що підтверджується матеріалами справи. Факт користування тепловою енергією у приміщенні в якому знаходився відповідач в спірний період за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 12/15 підтверджується актом про включення опалення в житловому будинку.

Проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, лише частково оплатив спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з жовтня 2010 по січень 2011 року в розмірі 10175,52 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач порушив вимоги договору та вимоги ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення де зазначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких підстав суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 10175,52 гривень основного боргу обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу про частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49,75,ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГУЛ" (юридична адреса: 61089, м. Харків, пр-т. Косіора, 170Б, кв. 67; код ЄДРПОУ 25180173) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, розрахунковий рахунок 260333012313 у ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 10175,52 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 07.06.2011 року.