Рішення № 16471356, 06.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р. Справа № 5023/2495/11

вх. № 2495/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Альошина К.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 12.01.11;

відповідача - ОСОБА_2. за довіреністю від 23.05.11;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" в особі Харківського відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю"ТВК Укрмолінвест", м. Харків;

про стягнення 675178,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" в особі Харківського відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№949 від 05.04.11), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Укрмолінвест" суму заборгованості за договором кредитної лінії №50/08-2008 в розмірі 675178,00грн.; 6751,78грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

23.05.11р. позивач надав до канцелярії суду клопотання про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

23.05.11р. відповідач надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву (вх.№12324), в якому просить суд застосувати позовну давність щодо сплати пені, в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розгляд справи було відкладено на 06.06.11р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27 серпня 2008 року між Відкритим Акціонерним товариством "КРЕДОБАНК", (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" в особі Харківського відділення відповідно до Статуту та Положення про Харківське відділення Центральної філії ПАТ "Кредобанк", а також наявного в матеріалах справи Витягу з ЄДР - позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Укрмолінвест" був укладений Договір кредитної лінії № 50/08-2008 про надання кредиту в сумі 730000,00 грн. на поповнення обігових коштів на умовах сплати 26,0% річних за користування кредитними коштами зі строком повернення 26 серпня 2009 року.

За умовами п 1.1. Договору, відповідач зобов'язаний повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним, а також інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до п.5.1. Договору, відповідач зобов'язаний повернути позивачу Кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені Кредитним договором, згідно узгодженого графіку.

Банк виконав взяті на себе зобов 'язання перерахувавши кошти в загальній сумі 729999,74грн. (меморіальні ордера, а.с.16-23).

У відповідності до п. 2.1.4. договору кредиту у разі невиконання вимог, передбачених у п. 9.3.6. договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється з розрахунку на 2,0% річних вище діючої, починаючи з 1-го числа 2-го місяця після аналізованого періоду (лютий-квітень, травень-липень, серпень-жовтень, листопад-січень) на наступний період. В подальшому при виконанні відповідачем протягом наступного аналізованого періоду вимог п. 9.3.6. договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на попередньому рівні, визначеному в п. 2.1.3 цього договору, починаючи з 1-го числа 2-го місяця після аналізованого періоду на наступний період. Така зміна розміру процентів додаткового погодження сторонами не потребує.

Пунтком 9.3.6 договору сторони передбачили, що починаючи з жовтня 2008 року проводити щомісячно не меньше 90% загального грошового обороту по Поточних рахунках, відкритих у Харківській філії.

У відповідності до п. 4.6. договору у разі зміни законодавства щодо здійснення кредитування, облікової ставки НБУ, інших економічних умов, що впливають на ціну кредитних коштів, зміна процентної ставки у п. 2.1. договору відбувається банком самостійно при умові, що таке збільшення відбувається не більше, ніж на 5% річних, і така зміна відбувається не частіше, ніж 1 раз в півріччя. Таке збільшення розміру процентів вважається зробленим за згодою позичальника і сторони домовились, що додаткової згоди позичальника на це не потрібно. Про таку зміну процентної ставки банк у письмовій формі повідомляє позичальника за 10 днів до її введення в силу.

Згідно п. 4.1.3. договору за управління кредитом відповідач сплачує позивачу комісію - 100,00 грн. щомісячно з урахуванням 1-го місяця кредитування та без врахування останнього місяця кредитування, комісія сплачується відповідачем одночасно із сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Відповідач свої зобов"язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати відсотків належним чином відповідно до умов договору не виконав.

Заперечення відповідача грунтуються на тому, що згідно переписки між сторонами було узгоджено графік погашення заборгованості, тому вважає безпідставним звернення позивача до суду з відповідним позовом. Твердження відповідача заперечуються позивачем та не підтверджуються матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи не міститься іншого узгодженого між сторонами графіку погашення заборгованості ніж той який узгоджено між сторонами у відповідності до укладеного між сторонами договору №50/08-2008 від 27 серпня 2008 року.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми, двосторонніми чи багатосторонніми (договори). Ст. 207 ЦК України передбачає чітке правило щодо форми вчинення правочинів (укладання договорів). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Діюче законодавство не передбачає в господарських відносинах між організаціями (юридичними особами) "усної домовленості" як підстави для вчинення правочинів, укладання договорів та здійснення подальших розрахунків. Стаття 203 ЦК України, ч.4 передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. У статті 208 ЦК України закріплена чітка імперативна норма-припис, яка не містить поняття "усна домовленість". Відповідно до ч.1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Статтею 181 ГК України передбачено загальний порядок укладання господарських договорів. Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок позичальника повернути позику- позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 1048 ЦК України передбачає, що Позикодавець має право на одержання від Позичальника відсотків від суми позики. Розмір та порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України зазначає, що за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем та доказів на підтвердження того, що між сторонами було узгоджено інший графік погашення заборгованості, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 518000,36грн. обгрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 7.1. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань (повернення кредиту або його частини, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню:

- за зобов"язаннями у гривні - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 157177,64 грн. за період з 27.08.2009 року по 17.03.2011 року, однак як вже було вищевказано у відповідності до приписів п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягненння пені 07 квітня 2011 року, а строк для нарахування пені закінчується 28.08.2010 року, тобто позивачем заявлена позовна вимога щодо стягнення пені поза межами строку позовної давності, у зв"язку з чим відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до заявлених вимог.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що за загальним правилом ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг як загальної, так і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідадалась або могла довідатися про порушення своїх прав. Отже, ст.261 Цивільного кодексу України пов"язує початок перебігу позовної давності лише з фактом обізнаності. Позивачу було відомо про порушене його право 27.08.2009 року, з дня прострочення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання щодо сплати коштів у строки передбачені умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч.3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, а також сплив позовної давності, про застосування якої заявлено, є підставою для відмови від позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся з клопотання до суду про застосування строку позовної давності.

Суд розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, враховуючи вищенаведені обставини та вимоги п.1 ч.2 ст.258 ЦК України , дійшов висновку про задоволення заяви щодо застосування спливу строку позовної давності та про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 157177,64 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 258,261,267, 526, 530, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Укрмолінвест" (61124, м. Харків, вул. Героїв Сталінграда, буд. 1/8, кв. 13; місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Польова, 81, код ЄДРПОУ 35588905; р/р 2600730123128 в ПАТ "КБ "Актив-банк" м. Київ, МФО 300852) на користь Публічного акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" в особі Харківського відділення Центральної Філії ПАТ "КРЕДОБАНК" (місцезнаходження філії: 61024, м. Харків, вул. Петровського, 29а, код ЄДРПОУ 22360822, МФО 325365) суму заборгованості за кредитним договором № 50/08-2008 у розмірі 518000,36грн., 5180,00грн. державного мита, 181,06грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволені позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 157177,64 грн. відмовити.

Суддя Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 10 червня 2011 року.