Рішення № 16471332, 01.06.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2011 р. Справа № 5023/3076/11

вх. № 3076/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Карімов В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 354 від 16.05.2011 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (директор); ОСОБА_3 (дов. № 1/11 від 30.05.2011 р.)

3-ї особи ОСОБА_4 (дов. № 1058 від 17.05.2011 р.)

розглянувши справу за позовом Фізичної особи ОСОБА_5, м. Москва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СААС", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа ОСОБА_6, м. Харків

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_5 (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СААС» (надалі - Відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СААС» від 02.02.2011 року (протокол № 8) в частині питань 1, 2 порядку денного та визнання недійсним Статуту Товариства в новій редакції.

Ухвалою суду 28 квітня 2011 року було вжито заходів до забезпечення позову відповідно до якої було заборонено ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вносити до порядку денного на розгляд загальних збрів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “СААС”(61177 м. Харків, вул. Залютинська, 4, код 36370455) питання про: визначення основних напрямів діяльності ТОВ «СААС» і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до Статуту ТОВ «СААС», зміну розміру його статутного капіталу; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; придбання ТОВ «СААС» частки учасника; обрання та відкликання членів Ревізійної комісії і визначення її повноважень; обрання та відкликання директора ТОВ «СААС», визначення форм контролю за діяльністю директора; розподіл прибутку та збитків ТОВ «СААС» і визначення строку та порядку виплати частки прибутку; виключення учасника з ТОВ «СААС»; прийняття рішення про припинення діяльності ТОВ «СААС», призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу та відчуження майна ТОВ «СААС» на суму, що становить 50 і більше відсотків майна Товариства - до вирішення справи по суті; заборонено ОСОБА_6 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснювати відчуження (купівля-продаж чи відступлення іншим чином) його частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «СААС» (61177 м. Харків, вул. Залютинська, 4, код 36370455), що складає 98,52% статутного капіталу та відповідно 6 091 625,00 грн. та будь-які дії, пов'язані із переоформленням права власності на вказану частку - до вирішення спору по суті; заборонено Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради проводити державну реєстрацію, перереєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «СААС» (код 36370455), проводити передачу реєстраційної справи, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі - до вирішення справи по суті; накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «СААС» (61177 м. Харків, вул. Залютинська, 4, код 36370455) - до вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому письмовому поясненні зазначає, що доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності і діючому законодавству України.

Також вважає, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СААС» від 02.02.2011 року (протокол № 8) прийнятий з порушенням чинного законодавства та Статут Товариства, що істотно порушує права та законні інтереси іншого учасника ТОВ «СААС» - ОСОБА_5

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. Також надає заяву про проведення двосторонньої реституції та зобов'язання ТОВ «СААС» повернути грошові кошти у розмірі 6 000 000,00 грн., які були внесені ОСОБА_7 до статутного капіталу останнього.

Представники позивача проти заяви третьої особи про проведення двосторонньої реституції та зобов'язання ТОВ «СААС» повернути грошові кошти у розмірі 6 000 000,00 грн., які були внесені ОСОБА_7 до статутного капіталу заперечує.

Представник відповідача проти заяви третьої особи про проведення двосторонньої реституції та зобов'язання ТОВ «СААС» повернути грошові кошти у розмірі 6 000 000,00 грн., які були внесені ОСОБА_7 до статутного капіталу заперечує.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до Статуту ТОВ «СААС» в новій редакції, затвердженій 22.12.2010 року (зміни зареєстровані 29.12.2010 року) п. 7.9. та п. 7.10. було визначено, що розмір вкладу ОСОБА_6 складає 91625,00 грн., як і розмір вкладу ОСОБА_5, що складає також 91625,00 грн., відповідно розміри часток були визначені наступним чином: ОСОБА_6 50%, ОСОБА_5 50%.

Пунктом 1 рішення загальних зборів ТОВ «СААС» від 02.02.2011 року, (оформлене протоколом № 8 від 02.02.2011 року) постановлено про збільшення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «СААС» на 6000000,00 грн., при цьому збільшення відбувається за рахунок внесення вкладу одним учасником, і буде змінений розподіл часток учасників. Визначено, що розмір статутного капіталу ТОВ «СААС» складає 6183250,00 грн.

Після збільшення статутного капіталу розмір частки кожного учасника складає: ОСОБА_6 98,52% статутного капіталу, а саме 6091625,00 грн.; ОСОБА_5 1,48% статутного капіталу, а саме 91625,00 грн.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення від 02.02.2011 року (протокол № 8 від 02.02.2011 року) вирішено затвердити зміни до Статуту ТОВ «СААС» шляхом викладення його у новій редакції у звязку із збільшенням статутного капіталу ТОВ «СААС».

Крім того, додатком до протоколу № 8 від 02.02.2011 року визначено, що загальні збори вважаються повноважними та мають право приймати рішення з порядку денного, в тому числі, й щодо зміни розміру статутного капіталу.

Позивач, вважає що рішення загальних зборів учасників ТОВ «СААС» від 02.02.2011 року (протокол № 8) прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та установчих документів Товариства (Статуту), порушує права та законні інтереси іншого учасника - ОСОБА_5, зокрема, брати участь в управлінні справами в звязку із зменшенням розміру його частки з 50% статутного капіталу до 1,48%, з огляду на що рішення підлягає скасуванню.

Також вважає, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «СААС» від 02.02.2011 року (протокол № 8) є недійсним в частині збільшення статутного капіталу ТОВ «СААС» на 6000000,00 грн. за рахунок внесення вкладу одним учасником із одночасною зміною частки учасників.

Статутом ТОВ «СААС» (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ «СААС» від 22.12.2010 року (протокол № 5), державну реєстрацію змін проведено 29.12.2011 року, номер запису 148010 5000 50 43577, (що діяла на час прийняття спірного рішення від 02.02.2011 року), питання щодо порядку зміни частки учасника при внесенні ним додаткового внеску (правило щодо незмінності частки учасника) по-іншому не врегульовано.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «СААС» (протокол № 8 від 02.02.2011 року) затверджено статут ТОВ «СААС» в новій редакції, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради 07.02.2011 року, номер запису 148010 5000 60 43577.

Пунктом 7.9. Статуту ТОВ «СААС» в новій редакції визначено розмір вкладу кожного учасника Товариства: ОСОБА_6 6091625,00 грн., ОСОБА_5 91625,00 грн.

Пунктом 7.10. Статуту ТОВ «СААС» в новій редакції визначено розмір частки учасника в статутному капіталі Товариства: ОСОБА_6 98,52%, ОСОБА_5 1,48%.

Після прийняття загальними зборами спірного рішення від 02.02.2011 року розмір частки ОСОБА_6 збільшився із 50% до 98,52%, а розмір частки у статутному капіталі ТОВ «СААС» ОСОБА_5 зменшився із 50% до 1,48%, що вочевидь свідчить про порушення прав учасника, оскільки істотно зменшує його право на прийняття життєво важливих рішень для управління Товариством (фактично, позбавляє його будь-якого права).

При прийнятті загальними зборами учасників ТОВ «СААС» оскаржуваного рішення від 02.02.2011 року (протокол № 8), а також при затвердженні змін до Статуту Товариства (викладення його в новій редакції) було порушено вимоги ч. 2 ст. 51 Закону України «Про господарські товариства» в частині зміни часток учасників в процентному відношенні до внесеного додаткового вкладу одного із учасників ОСОБА_6

При прийнятті оскаржуваного рішення від 02.02.2011 року (протокол № 8) істотно порушено законні права та інтереси одного із учасників ТОВ «СААС» - ОСОБА_5

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 1 ГПК України передбачено право фізичних осіб, що не є субєктами підприємницької діяльності, звертатися до господарського суду, у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За п. 4 ст. 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів підвідомчі господарським судам.

При цьому, справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч. 6 ст. 16 ГПК України).

Закон також наголошує на тому, що являють собою корпоративні права. Так, стаття 167 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі ГК України) містить легальне визначення корпоративних прав, відповідно до якої останні це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Таке визначення корпоративних прав знаходить своє відбиття й у ч. 1 п. 8 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року N 514-VI (надалі Закон про АТ).

Крім того, згідно до п. 6 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, повязані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обовязків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від субєктного складу учасників спору. А за п. 10 цієї ж постанови судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства.

В свою чергу, відповідно до п. 1.4. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 12 ГПК, до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю. Оскільки установчі документи господарського товариства затверджуються під час створення товариства, подаються для державної реєстрації товариства та в подальшому регулюють відносини з приводу управління господарським товариством, спори за позовами учасників товариства про визнання недійсними установчих документів товариства або їх частини, змін до них належать до корпоративних і вирішуються господарськими судами за місцезнаходженням відповідних господарських товариств. Спори про ліквідацію чи скасування державної реєстрації господарських товариств за позовами акціонерів або учасників до товариств є корпоративними спорами як такі, що виникають між учасниками господарського товариства та господарським товариством з приводу припинення останнього.

При цьому, ст. 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України). В свою чергу відповідно до ст. 20 ГК України, як спеціального закону по відношенню до ЦК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бути створена шляхом обєднання осіб та (або) майна (ст. 80 ЦК України). Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом обєднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (ст. 83 ЦК України). Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність (ст. 84 ЦК України) з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. Кореспондуючі норми з цього приводу також визначені ст. 55 та іншими нормами ГК України.

Суд зазначає, що відповідно до положень діючого цивільного та господарського законодавства господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (ст. 113 ЦК України).

Зазначені положення також знаходять своє відбиття й у ст.ст. 79 та 80 ГК України і ст. 1 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (надалі - Закон).

Нормою закону, сьогодні чітко визначено те, що господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (ст. 115 ЦК України).

Учасники господарського товариства мають право, за ст. 116 ЦК України, у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом. Майже тотожними за змістом є й положення ст. 88 ГК України.

Відповідно до ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобовязані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобовязання перед товариством, у тому числі ті, що повязані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обовязки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЦК України статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

У відповідності до ч. 2 ст. 51 Закону зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Посилаючись на ч. 2 ст. 51 Закону (із змінами і доповненнями станом на 01.01.2011 року), яка застосовується до товариства з обмеженою відповідальністю, що врегульовує особливості змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю. У цій нормі зазначено, що додаткові внески учасників не впливають на розмір їх часток у статутному фонді, вказаних в установчих документах товариства, якщо інше в них не передбачено. Ця норма захищає первісну домовленість учасників, насамперед щодо розподілу між ними часток.

Суд вважає, що дія норми ч. 2 ст. 51 Закону жодним чином не нейтралізована в установчих документах ТОВ «СААС», тобто вона має бути застосована як норма спеціального закону щодо вирішення питання, чи правомірно відбулася зміна часток учасників після прийняття загальними зборами учасників ТОВ «СААС» від 02.02.2011 року оскаржуваного рішення про збільшення статутного капіталу Товариства.

Вимоги до змісту статуту товариства з обмеженою відповідальністю передбачені ст.ст. 88, 143 ЦК України, ст. 82 ГК України та статтями 4, 51 Закону. Отже, статут товариства має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

В рішенні від 02.02.2011 року (протокол № 8) в якості присутніх осіб на загальних зборах учасників визначено ОСОБА_6, що володіє 50% голосів, та ОСОБА_6, що діяв від імені ОСОБА_5, що володіє 50% голосів. В якості підстави представництва зазначено довіреність № 4-4041 від 10.11.2010 року.

Позивачем 10.11.2010 року видав довіреність на імя ОСОБА_6, посвідчену тимчасово виконуючим обовязки нотаріуса м. Москви ОСОБА_8 ОСОБА_9, зареєстровану в реєстрі за № 4-4041, строком на шість місяців без права передоручення.

Судом встановлено, що за цією довіреністю Позивач уповноважив Третю особу представляти його інтереси у всіх державних, громадських, господарських, приватних та інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх підвідомчості, форми власності та галузевої належності при вирішенні всіх (будь-яких) питань, що будуть його стосуватися, при набутті частки у статутному капіталі ТОВ «СААС», з усіма правами, наданими засновнику (учаснику) Статутом товариства та чинним законодавством, по яким відповідно до законодавства можливе представництво, в тому числі з правом управління та розпорядження належними йому корпоративними правами у вищевказаному Товаристві.

Представнику ОСОБА_6 надано право бути представником на загальних зборах учасників Товариства, з правом вирішення всіх питань, по яким відповідно до законодавства можливе представництво, підписувати від імені довірителя всі необхідні документи, в тому числі, зміни до статутних документів Товариства, Статути в новій редакції, протоколи загальних зборів.

Проте ОСОБА_5 за довіреністю № 4-4041 від 10.11.2010 року не передавав ОСОБА_6 право голосувати на загальних зборах учасників Товариства, а також права вирішувати питання про збільшення або зменшення розміру статутного капіталу ТОВ «СААС».

Суд зазначає, що відсутність у ОСОБА_6 права голосувати від імені ОСОБА_5 на загальних зборах учасників ТОВ «СААС» за довіреністю № 4-4041 від 10.11.2010 року підтверджується ще й тим, що таке право передається за довіреністю на право участі та голосування на загальних зборах (як окремим документом), як це визначено ч. 5 ст. 245 ЦК України (глава 17 ЦК України «Представництво»).

Крім того, при голосуванні ОСОБА_6 на загальних зборах Товариства 02.02.2011 року по питанню про збільшення статутного капіталу Товариства, ним допущено перевищення повноважень, наданих йому ОСОБА_5 за довіреністю № 4-4041 від 10.11.2010 року.

Правочини, вчинені із перевищенням повноважень, створюють, змінюють, припиняють цивільні права та обовязки особи, яку представляє представник, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Проте, ОСОБА_5 не схвалив дій, вчинених ОСОБА_6, спрямованих на зміну обсягу його корпоративних прав як учасника ТОВ «СААС», про що свідчить наступне скасування виданої ним довіреності № 4-4041 від 10.11.2010 року.

Представництво за довіреністю відповідно до вимог ст. 248 ЦК України припиняється у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Також, відповідно до вимог ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

ОСОБА_6 всупереч цьому припису вчинив дії, спрямовані на зменшення розміру частки свого довірителя ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ «СААС», учасником якого він одночасно є, тобто, фактично в своїх власних інтересах, оскільки внаслідок прийняття ним одноосібного рішення про збільшення статутного капіталу Товариства, розмір частки ОСОБА_5 зменшився з 50% до 1,48%, а розмір частки ОСОБА_6 збільшився з 50% до 98, 52% відсотків.

При прийнятті загальними зборами учасників ТОВ «СААС» оскаржуваного рішення від 02.02.2011 року (протокол № 8), а також при затвердженні змін до Статуту Товариства (викладення його в новій редакції) було порушено вимоги ч. 3 ст. 238, ст. 241, ч. 5 ст. 245 ЦК України щодо представництва осіб.

При прийнятті оскаржуваного рішення від 02.02.2011 року порушено вимоги ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» в частині кола осіб, що мають бути присутні на загальних зборах учасників Товариства.

Так, на загальних зборах учасників ТОВ «СААС» була присутня запрошена особа ОСОБА_10, яка не є ані учасником, ані членом виконавчих органів Товариства, яка була обрана секретарем зборів, що є не допустимим.

Частиною 5 ст. 98 ЦК України передбачено право учасника товариства на оскарження рішення загальних зборів до суду.

Статтею 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ господарському суду, згідно з якою справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Зважаючи на порушення при прийнятті оскаржуваного рішення загальних зборів учасників ТОВ «СААС» від 02.02.2011 року (протокол № 8) вимог Закону (в частині представництва особи; в частині порядку збільшення розміру статутного капіталу Товариства; порядку зміни розміру часток учасників в звязку із внесенням додаткових вкладів), вимог ЦК України (в частині здійснення представництва особи), а також, беручи до уваги порушення цим рішенням законних прав та інтересів позивача, який є учасником цього Товариства ОСОБА_5, рішення є недійсним та підлягає скасуванню.

Крім того, Статут ТОВ «СААС» (нова редакція), що затверджений оскаржуваним рішенням загальних зборів учасників від 02.02.2011 року (протокол № 8 з додатком) не відповідає вимогам чинного законодавства, був затверджений загальними зборами учасників Товариства із порушеннями, що не можуть бути усунені, а також порушує права та законні інтереси позивача, як учасника Товариства, повязані із його майновою участю у товаристві, зокрема, та обсягом його корпоративних прав, загалом, що є підставою для визнання його недійсним.

Згідно зі ст. 143 ЦК України статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Аналогічні вимоги до змісту статуту товариства з обмеженою відповідальністю встановлено й ст. 51 Закону.

Всупереч цим вимогам, розмір часток учасників: ОСОБА_6 та ОСОБА_5 після збільшення розміру статутного капіталу ТОВ «СААС» за рахунок внесення ОСОБА_11 додаткового вкладу, визначено не вірно, а саме розмір частки ОСОБА_6 збільшено, а розмір частки ОСОБА_5 відповідно зменшено пропорційно збільшенню статутного капіталу.

Така зміна розміру часток учасників після внесення додаткового вкладу одним із них прямо суперечить приписам ч. 2 ст. 51 Закону - зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Судом встановлено, що статутом ТОВ «СААС» в редакції, затвердженій рішенням від 22.12.2010 року жодних інших правил не міститься. Статут лише містить п. 7.13., відповідно до якого порядок внесення додаткових вкладів встановлюється Статутом Товариства і законом.

З урахуванням вказаного, розмір частки ОСОБА_5 визначений невірно, що є порушенням вимог ст. 143 ЦК України, ст. 51 Закону і це суд вважає, не може бути жодним чином усунено, крім як шляхом визнання Статуту в новій редакції недійсним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, є директором ТОВ «СААС» з моменту його створення, а саме з 13 лютого 2009р. (що підтверджується протоколом зборів учасників ТОВ «СААС» № 1 від 13.02.2009 р.).

Відповідно до п. 10.5.1. Статуту ТОВ «СААС» в редакції від 22.12.2010р., що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, «загальні збори учасників Товариства скликаються Головою Товариства не рідше одного разу на рік». Відповідно до п. 10.5.2. Статуту «у випадку неплатоспроможності підприємства, а також виникнення загрози скорочення статутного капіталу, або у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства, Головою Товариства скликаються позачергові збори учасників». П. 10.5.3. Статуту «Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності Товариства. Якщо протягом 25 днів Голова Товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати збори учасників».

Дослідивши матеріали справи, судом визначено, що Голова Товариства, не скликав 02.02.2011р. загальні збори учасників ТОВ «СААС», адже ніхто з учасників Товариства не звертався з такою вимогою. Більш того, про проведення зборів і про прийняті рішення, зокрема щодо зміни часток учасників, збільшення розміру статутного капіталу ТОВ «СААС» та внесення змін до статуту ОСОБА_2 дізнався після 02.02.2011р. Тобто загальні збори учасників ТОВ «СААС» 02.02.2011р. були скликані і проведені ОСОБА_6 (одним з учасників ТОВ «СААС»), що є порушенням порядку скликання загальних зборів учасників. До того ж, оскаржуваний протокол містить неправдиві відомості, адже Голова товариства не був присутнім під час проведення зборів учасників 02.02.2011р.

За таких підстав позовні вимоги заявлені позивачем є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про проведення двосторонньої реституції та повернення грошових коштів суд відмовляє у її задоволенні.

Оскільки треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору не користується правами, які надані тільки позивачу та відповідачу, то вони не мають права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову та не мають права подавати зустрічний позов, укладати мирову угоду. Також дана заява подана з порушенням процесуального права та не може бути прийнята до розгляду по суті, а лише залучена судом до матеріалів справи як документ з невизначеною правовою природою.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення» від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що із вказаних приписів норм права, а також із приписів Закону вбачається, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. При цьому не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено. Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

За п. 14 зазначеної постанови при вирішенні спорів про визнання установчих документів господарського товариства недійсними господарським судам необхідно розмежовувати правову природу статуту та установчого (засновницького) договору товариства. Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обовязкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у звязку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні субєктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю у голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону). У звязку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

Також суд наголошує на змісті п. 4.1. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» що, вирішуючи спори про визнання недійсними установчих документів господарських товариств, господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення господарського товариства. Тому для визначення підстав визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватись пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України.

З урахуванням положень цієї норми, підставами прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів господарського товариства є порушення закону, які не можуть бути усунуті.

Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обовязково в них міститися. Даними відомостями відповідно до статей 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статей 57, 82 ГК України, статей 4, 37, 51, 65, 67, 76 Закону є відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства, а також: для товариств з обмеженою та з додатковою відповідальністю розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді та граничний розмір відповідальності учасників товариства з додатковою відповідальністю;

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до розяснень Вищого арбітражного Суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611, застосування заходів до забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

Як зазначено у пункті 3 Розяснень Вищого господарського суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову повинна визначатися його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

За п. 10 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України N 02-5/611 від 23.08.94 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.

Виходячи з викладеного та вирішення спору по суті, суд вважає що є наявними достатні правові підстави для скасування вжитих ним заходів до забезпечення позову на підставі ухвали від 28 квітня 2011 року за справою № 5023/3076/11.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на позивача оскільки останній не наполягає на стягненні судових витрат з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 88, 98, 143 ЦК України, ст. 82, 88 ГК України та статтями 4, 51 Закону України «Про господарські товариства», статтями 1, 2, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «СААС» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36370455, місцезнаходження: 61177 м. Харків, вул. Залютинська, 4) від 02.02.2011 року (протокол № 8 з додатком) в частині питань 1, 2 порядку денного.

Визнати недійсним Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «СААС» в новій редакції, затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ «СААС» від 02.02.2011 року (протокол № 8), дата реєстрації 07.02.2011 року, номер запису 148010 500060 43577.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті судом ухвалою від 28 квітня 2011 року за справою 5023/3076/11.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 01 червня 2011 року

по справі № 5023/3076/11.