Рішення № 16471237, 31.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2011 р. Справа № 5023/2652/11

вх. № 2652/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_1 за дов. від 12.04.2011 року, відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика", м. Харків

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про захист ділової репутації та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокпневматика", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про захист ділової репутації та зобов'язання вчинити певні дії. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на поширення недостовірної та негативної інформації, якою відповідач порушив право позивача, чим завдав шкоди його діловій репутації, у зв"язку з чим, позивач просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує недоторканість ділової репутації позивача інформацію, яка міститься в акті перевірки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 09.03.2011 № 560/23/30962900 про те, що «усі операції купівлі-продажу ТОВ «Востокпневматика»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача"»; зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію у спосіб письмового повідомлення вступної та резолютивної частини судового рішення Державній податковій адміністрації в Автономній республіці Крим, Державним податковим адміністраціям в областях, Державним податковим адміністраціям в містах Києві та Севастополі та начальникам податкових інспекцій, встановивши для виконання рішення місячний строк з дня набрання рішенням законної сили; зобов'язати відповідача відкликати акт перевірки Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова від 09.03.2011 № 560/23/30962900; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова відкликати лист від 11.03.2011 № 1617/7/23-118 «Про надання інформації»; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.04.2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04.05.2011 року о 12:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 18 травня 2011 року 12:00 годині.

До господарського суду Харківської області 31 травня 2011 року выд представника позивача надійшли заперечення проти відзиву відповідача (вх.13295). Крім того, були надана заява (вх.13296) про виправлення описки у мотивувальній частині позовної заяви.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представники позивача у судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, причини не явки у судове засідання суду не відомо, вимог попередньої ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підставі наказу від 04.03.2011 № 360 виданого ДПІ у Московському районі міста Харкова старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних Алейніковим О.В. згідно до вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755 зі змінами та доповненнями проведена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Востокпневматика" (ТОВ „Востокпневматика" - позивач) в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 р. по 31.01.2010 р. та в частині правомірності нарахування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. За результатами перевірки був складений акт від 09.03.2011 року № 560/234/30962900.

В ході проведення перевірки матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів якими зафіксовано цивільно-правові відносини платника податків, аналізу нормативних документів діючого податкового законодавства, Цивільного та Господарського кодексів України, інших спеціалізованих законодавчих актів.

Як зазначено в акті перевірки, оскільки на ТОВ "Востокпневматика" трудові ресурси станом на 30.06.2010 - 5 осіб, у тому числі за сумісництвом - 0 осіб (за даними перевірки від 09.12.2010 року № 10601/234/30962900), станом на 01.01.2011 - 4 особи ( згідно даних податкового розрахунку комунального податку за 4 квартал 2010 від 05.01.2011 за № 9005909018), складські приміщення ТОВ „Востокпневматика" становлять 172,3 кв. м. (згідно договору оренди № 01/05-09-01 від 01.05.2009 з ЗАТ «Донмашобладнання» (код 01881623) розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Майська, 145А., орендна плата складає 3962,90 грн. на місяць з урахуванням ПДВ, термін дії договору з 01.05.2009 по 31.12.2009, згідно додатковій угоді №1 від 30.12.2009 термін дії договору оренди продовжено з 01.05.2009 по 31.12.2010), інформація про виробничі потужності відсутня, первинні документи підтверджуючі правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість необхідні для здійснення будь-якого виду діяльності до перевірки не надані (підприємству надіслано листа від 18.02.2011 за № 1721/10/23-203), вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та згідно баз даних державної податкової служби, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості.

Як зазначено у Акті від 09.03.2011 року № 560/234/30962900, що з матеріалів перевірки про неможливість реального здійснення фінансово -господарських операцій перевіряємим підприємством (позивачем) та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ "Востокпневматика" від контрагентів - постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено:

-неможливість фактичного здійснення ТОВ "Востокпневматика" господарських операцій через відсутність майна, трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу;

-порушення ч. 1 ст. 203, ч.І ст.207, ст. 215 , п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Востокпневматика" з постачальниками та покупцями.

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями та відсутність об'єктів, які підпадають визначення ст. 4, 5, 7 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями в частині придбання та продажу товарів, робіт, послуг.

Відповідно до п.З. Порядкук оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Суд також звертає увагу на те, що Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам викладених у позовній заяві обставин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, то юридична особа за приписом частини першої згаданої статті 277 ЦК України має право на спростування поширеної про неї недостовірної інформації.

Частина перша статті 277 Цивільного кодексу встановлює, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім*ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до частини першої статті 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Частиною третьою статті 277 ЦК України встановлено, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про інформацію" поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації.

Правова позиція наведена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи”, зазначає про те, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову у справі про захист ділової репутації юридичної особи внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Тобто, відсутність хоча б однієї з наведених обставин виключає можливість задоволення відповідного позову.

Таким чином, суд зауважує на те, що відповідно до абзацу 4 п.15 Постанови пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", зазначено, що судам необхідно врахувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам. Отже, як вже зазначалось вище, Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Тому безпідставно, стверджувати про те, що спірний Акт є поширенням зазначеної у позовній заяві інформації, оскільки повідомлення оспорюваної інформації, було адресоване лише особам, якої вона може стосуватись, тому не може визнаватись її поширенням.

Відповідно до абз. 2, 5, 6 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” від 27.02.2009 N 1 (далі Постанова №1):

- під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

- недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

- згідно з ч. 3 ст. 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, Позивачем не доведено документально, що відповідачами в даному випадку були порушені права та/або інтереси позивача як юридичної особи, а також те, що спірна інформація не відповідає дійсності, оскільки відповідач при виявленні, якихось порушень діючого законодавства, які встановленні під час перевірки порушень зобов"язан скласти акт, а у разі відсутності порушень - довідку, в данному випадку відповідачем по справі були виявлені порушення, тому складався Акт.

У Рішенні Конституціного суду України від 10.04.2003 року № 8-рп/2003 зазначено, що звернення громадян до правоохоронного органу, які містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами.

Оскільки, Листи, які були направлені до Державної податкової адміністрації в Автономній республіці Крим; Державних податкових адміністрацій в областях; Державних податкових адміністрацій в містах Києві та Севастополі; начальникам податкових інспекцій, були адресовані тільки тим державним органам, яких ця інформація стосоується і її перевірка входить до компетенції відповідних державних органів, ці листи не можна вважати поширенням недостовірної інформації в розумінні Закону України "Про інформацію".

Враховуючи вищевикладене, господарський суд важає, що позивачем не доведено поширення відповідачем саме недостовірної інформації (негативної) інформації, відповідно до вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 40,55, 124, 129 Конституції України, статтями 23, 91, 277, 1167 Цивільного кодексу України, ст.,ст. 14, 47-1 Закону України “Про інформацію”, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/2652/11 складено та підписано 02.06.11 року.