Рішення № 16471026, 23.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2011 р. Справа № 5023/1914/11

вх. № 1914/11

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність від 29.01.10р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотрейд", м. Дніпропетровськ;

до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, м. Харків;

про стягнення збитків у розмірі 2000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 2000 грн. збитків та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок пожежі було знищено холодильник побутовий електричний "Інтер-501"- об"єкт оренди, який був переданий відповідачу на підставі договору суборенди № 000800 ІХ від 10.04.08 р.

Ухвалою суду від 17 травня 2011 року розгляд справи було відкладено на 23 травня 2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 23 травня 2011 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Проте, ухвала суду про відкладення розгляду справи від 4 квітня 2011 року та повідомлення повернулись до канцелярії суду 17 травня 2011 року з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив, що 10 квітня 2008 року між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) було укладено договір суборенди № 000800 IX, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування, серед іншого майна, холодильник побутовий електричний "Інтер-501", заводський номер 022707, відновною вартістю 2000,00 гривень.

Факт передачі вказаного обладнання в суборенду підтверджується актом приймання-передачі (а.с. 13), що складений та підписаний сторонами 21.04.2009р. Холодильне обладнання було встановлено в торговельній точці відповідача, що розташована за адресою: м.Харків, вул. Богомольця, буд. 39, кіоск.

Відповідно до п 5.1.4 договору відповідач зобов"язаний берегти обладнання, запобігаючи його втраті чи пошкодженню. Позивач, відповідно до п.4.1.1 договору, має право контролювати наявність, стан, цільове використання та ефективність використання орендованого обладнання.

Відповідно до підпункту 6.2.3 договору, згідно якого факт втрати обладнання підтверджується відповідним актом, складеним представником Орендаря за участю Суборендаря (чи його представника).

29 січня 2010 року представник позивача спільно з відповідачем склали та підписали акт про те, що вказане обладнання пошкоджено повністю (сгоріло), відновленню та ремонту не підлягає.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв"язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв"язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Відповідач повідомив, шо вказаний холодильник знищено пожежею та надав представнику позивача копію акту про пожежу від 28.01.2010р. (а.с.15-16), згідно якого, 28.01.2010р. у приміщенні торгівельного кіоску, розташованого біля будинку 37 по вул.Богомольця у м.Харків, сталася пожежа, в результаті якої знищено, зокрема, чотири холодильника - вітрини напоїв. Причиною пожежі вказано - порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні та експлуатації електроустановок та електромереж.

Таким чином, як слідує з акту про пошкодження орендованого холодильного обладнання та акту про пожежу від 28.01.2010р. - холодильник побутовий електричний "Інтер-501", заводський номер 022707, відновною вартістю 2000,00 гривень знищено в наслідок пожежі, отже його повернення позивачу неможливе.

Відповідно до частини 3 статті 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору.

Підпункт 5.1.14. Договору, Суборендар зобов'язаний відшкодувати збитки у випадку втрати чи пошкодження обладнання, сплатити штрафні санкції.

Згідно п. “а” підпункту 6.2.1 договору, у випадку втрати обладнання Суборендар зобов'язаний відшкодувати Орендарю збитки в розмірі вартості аналогічного обладнання, виходячи з ринкової відпускної ціни підприємства - виробника, діючої на момент добровільного відшкодування збитків Суборендарем, а якщо добровільне відшкодування не здійснено, - то діючої на момент подання позову.

При цьому під втратою обладнання необхідно розуміти: факт відсутності обладнання в місці його встановлення в торговельній точці; викрадення обладнання в Орендаря третіми особами незалежно від наявності його вини; опис, арешт та/чи стягнення обладнання органами державної виконавчої служби, іншими органами чи особами.

Відповідно до статті 224 ГК України (норми якої узгоджуються також зі статтею 623 Цивільного кодексу України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч.1, ч.2 ст.226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов"язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб"єктам, - зобов"язаний відшкодувати на вимогу цих суб"єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов"язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Пунктом 1,1. договору встановлено, що відновна вартість холодильника побутового електричного "Інтер-501", заводський номер 022707 становить 2000,00 гривень.

Таким чином, у зв'язку із втратою орендованого холодильного обладнання відповідач завдав позивачеві збитків на суму 2000,00 гривень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обгрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України ст.22, 612, ст. 623 ЦК України, ст.224,ч.1, ч.2 ст.226,285 ГК України, ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61004, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Біотрейд” (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 135, код ЄДРПОУ 30502509, п/р № 26005132704001 в ПАТ КБ “ПриватБанк” м. Дніпропетровськ, МФО 305299) збитки у розмірі 2000,00грн., 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 27 травня 2011 року.