Рішення № 16471021, 24.05.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р. Справа № 5023/2019/11

вх. № 2019/11

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-62юр/5895 від 23.07.10 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Акцонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 512,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акцонерна компанія "Харківобленерго" м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків, 419,37 грн. вартості електроенергії, яка складається з: (тарифної складової 349,49 грн. та ПДВ у розмірі 20% -69,88 грн.), 28,72 грн. пені, 16,98 грн. 3% річних, 47,56 грн. індексу інфляції та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 4-0442 від 23.06.04 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 березня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 квітня 2011 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 квітня 2011 р. було відкладено розгляд справи на 24 травня 2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 419,37 грн. вартості електроенергії, 28,72 грн. пені, 16,98 грн. 3% річних, 47,56 грн. індексу інфляції та судові витрати.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду, не надав, причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що з адреси відповідача до господарського суду Харківської області повернулись ухвала господарського суду від 25.03.11 р. з відміткою:"за закінченням строку зберігання".

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на 22 квітня 2011 року юридична адреса відповідача - АДРЕСА_1, саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

23 червня 2004 р. між Акцонерною компанією "Харківобленерго" м. Харків, (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, м. Харків, (відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 4-0442.

Відповідно до Закону України “Про електроенергетику” від 08.06.2000 року № 1812-ІІІ та “Правил користування електричною енергією”, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 25.12.2008 року), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обовязків сторін.

Відповідно до ст. ст. 174, 179 ГК України, ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення господарських прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).

Відповідно до умов договору позивач (постачальник) зобовязався постачати відповідачеві (споживачу) електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до п.2.1.2. договору. Відповідач, в свою чергу, зобовязався відповідно до “Правил користування електричною енергією” (надалі Правила) та умов Договору, проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання по договору у повному обсязі, здійснив відпуск електричної енергії споживачу у повному обсязі, а відповідач, в порушення умов договору своєчасно не розрахувався.

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 ЦК України, в якій зазначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 349,49 грн. боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” (зі змінами) нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію за спірний період в сумі 69,88 грн.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення 69,88 грн. заборгованості по податку на додану вартість на електричну енергію обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 47,56 грн. та 3% річних в сумі 16,98 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 4.2.1. договору зобовязання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

За таких підстав, суд визнає вимогу позивача про стягнення 28,72 грн. пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі ст.11, 174, 179, 526, 549, 599, 611, 625 ЦК України, ст. 174, 179, 193, 233 ГК України, керуючись ст. 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків, (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханківська, 149)

- на п\р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код 00131954 - 419,37 грн. вартості електроенергії, яка складається з (тарифної складової 349,49 грн. та ПДВ у розмірі 20% -69,88 грн.);

- на п/р 26003010050912 АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код 00131954 - 28,72 грн. пені, 16,98 грн. 3% річних, 47,56 грн. індексу інфляції, витрати по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст Рішення підписано 27 травня 2011 року.