Рішення № 16470607, 21.04.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" квітня 2011 р.Справа № 5013/514/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали страви № 5013/514/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ", м. Київ,

до відповідача: фермерського господарства ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 28177,44 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2., довіреність від 20.04.2011року,

від відповідача - участі не приймав.

Відповідач повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання за юридичною адресою, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення від 11.04.2011 року № 02033507.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" звернулося до господарського суду з позовною заявою № 108/4 від 28.03.2011 року про стягнення з фермерського господарства ОСОБА_1 28177,44 грн до яких входять:

- вартість неоплаченого товару в сумі 23229,24,00 грн;

- пеня в сумі 1324,43 грн;

- відсотки за користування товарним кредитом в сумі 2973,34 грн, в т. ч. ПДВ 20 відсотків в сумі 495,56 грн;

- сума інфляційних втрат - 650,43 грн.

21.04.2011 року позивач надіслав до суду заяву про уточнення позовних вимог № 229 від 20.04.2011 року в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь суму у розмірі 27 092,35 грн, до якої входить: вартість неоплаченого товару в сумі 23 229,24 грн, пеня в сумі 239,34 грн, відсотки за користування товарним кредитом в сумі 2973,34 грн в т.ч. ПДВ 20% 495,56 грн, сума інфляційних втрат у сумі 650,43 грн.

На підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає дану заяву позивача до розгляду.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, вимоги позивача ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в справі документами.

У судовому засіданні представник позивача вимоги про стягнення 27 092,35 грн підтримав повністю.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" (постачальник) та фермерським господарством ОСОБА_1 (покупець) 03.06.2010 укладено договір поставки засобів захисту рослин № 03.06.2010-БЄ (далі - Договір), згідно пунктів 1.1 якого постачальник продає, а покупець купує засоби захисту рослин (товар) в кількості, за ціною та в асортименті, зазначених в специфікаціях ("Специфікація"), які є невід'ємними частинами цього Договору.

В Розділу 3 Договору сторони узгодили , що ціна на товар вказується у відповідній специфікації. Враховуючи, що товар є імпортованим, сторони домовились визначати еквівалент ціни Товару у доларах США по курсу, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті укладання специфікації. Покупець на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу, встановленого в Специфікаціях, здійснює оплату за товар у розмірі 20 відсотків вартості партії Товару, зазначеної в Специфікації в термін до 08.06.2010 року; оплата товару в розмірі 20% загальної вартості товару, здійснюється до 27.08.2010 року; оплата товару в розмірі 60% загальної вартості товару, здійснюється до 20.11.2010 року.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що товарний кредит надається покупцеві у розмірі 60% від вартості Товару.

За користування товарним кредитом покупець сплачує відсотки у такому порядку: з моменту поставки у відповідності до умов Договору Товару до дати, вказаної в п. 3.5. Б) плата за користування товарним кредитом не нараховується. Починаючи з наступного дня за днем, визначеним в п. 3.5. Б), плата за користування товарним кредитом становить 3% в місяць від вартості поставленого та неоплаченого Товару за кожен день користування товарним кредитом до дня оплати товару у повному обсязі (п.п. 3.8, 3.8.1, 3.8.2 Договору).

Згідно п. 3.9 Договору відсотки за користування товарним кредитом нараховуються, виходячи із неоплаченої вартості товару , визначеної у еквівалентному відношенні в дол. США, що розрахований згідно умов Договору. Оплата відсотків за користування товарним кредитом здійснюється у гривнях по встановленому на Міжбанківському валютному ринку України курсу дол. США до гривні, на день фактичної оплати. Покупець зобов'язаний сплачувати відсотки за користування товарним кредитом протягом 3-х днів з дати отримання рахунку відсотків за користування товарним кредитом (3.11 Договору).

Розділом 5 Договору передбачено, зокрема, що постачальник зобов'язаний передати товар на умовах, встановлених цим Договором, а покупець зобов'язаний повністю і вчасно оплатити товар постачальнику, прийняти товар в порядку визначеному умовами Договору.

Припинення Договору в односторонньому порядку з підстав, не передбачених п. 11.1 Договором, не допускається. У випадку прийняття сторонами взаємного рішення про припинення дії цього Договору, сторони повинні виконати свої зобов'язання до дня припинення Договору, узгодженого ними в письмово оформленій додатковій угоді до Договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Продавцем поставлено покупцеві товар всього на загальну суму 42786,55 грн у т.ч. ПДВ 20% - 7131,09 грн, що засвідчено видатковою накладною № АГ-10/06-1 від 10.06.2010 року , а також довіреністю серія НБИ № 786567 від 10.06.2010 року.

Таким чином, з урахуванням п. 4.3 Договору, відповідач за отриману Продукцію за видатковою накладною № АГ-10/06-1 від 10.06.2010 року повинен був розрахуватись: 20 відсотків вартості партії Товару (тобто, 8557,31 грн) в термін до 08.06.2010 року; 20% загальної вартості товару (тобто 8557,31 грн) до 27.08.2010 року; 60% загальної вартості товару (тобто 25671,93 грн) до 20.11.2010 року.

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманої Продукції виконано частково у наступні строки та розміри:

- оплата товару в сумі 8557,31 грн - 24.06.2010 року, що підтверджується банківською випискою від 24.06.2010 року;

- оплата товару в сумі 11000,00 грн - 20.08.2010 року, що підтверджується банківською випискою від 20.08.2010 року.

Відповідно до розрахунку позивача сума основної заборгованості відповідача склала 23595,49 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було вручено під розписку відповідачеві лист - вимогу вих. № 745 від 29.11.2010 року з додатком: розрахунок штрафних санкцій, який отримано відповідачем 07.12.2010, про що свідчить підпис та печатка станнього на листі. Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення вартості неоплаченого товару в сумі 23229,24 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем вартість отриманого товару сплачена частково та з порушенням встановлених договором строків, позивач просить стягнути в відповідача пеню в сумі 239,34 грн., відсотки за користування товарним кредитом в сумі 2973,34 грн в т.ч. ПДВ 20% 495,56 грн, сума інфляційних втрат у сумі 650,43 грн.

Господарський суд враховує, що пунктом 9.2 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 08.06.2010 по 24.08.2010 та з 21.11.2010 по 08.12.2010 в сумі 239,34 грн відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 239,34 грн за вказаний період підлягають задоволенню.

Пунктом 3.19 Договору сторони визначили, що термін "торговий кредит" визначається та тлумачиться відповідно до положення п. 1.11.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.2004 року, а саме: товарний кредит - товари , які передаються резидентом у власність юридичної особи на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під проценти.

Умовами договору, а саме п.п. 3.8, 3.8.2 Договору сторони погодили, що плата за використання товарного кредиту становить 3% в місяць від вартості поставленого та неоплаченого Товару за кожен день користування товарним кредитом до дня оплати товару у повному обсязі, датою початку нарахування відсотків вважається 21.11.2010 року.

За правилами ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

На підставі вказаного, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення відсотків за користування товарним кредитом в сумі 2973,34 грн в т.ч. ПДВ 20% 495,56 грн заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційних збитків в сумі 650,43 грн за період з 21.11.2010 по 28.02.2011.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 650,43 грн інфляційних збитків заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросем", юридична адреса: 03083, місто Київ, проспект Науки,54-Б, офіс 7-а, поштова адреса: 04074, місто Київ, вулиця Лугова, будинок 9-Е, офіс 16, код ЄДРПОУ 30967207 заборгованість в сумі 27 092,35 грн, з яких: вартість неоплаченого товару у розмірі 23 229,24 грн, пеня у сумі 239,34 грн, відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 2 973,34 грн., втрати від інфляції в сумі 650,43 грн, а також державне мито в сумі 270,92 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 226,89 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення складено 26.04.2011 року.