Рішення № 16469765, 23.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р.

Справа № 5004/978/11 За позовом Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області, м. Луцьк

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", м. Луцьк

про стягнення 10 722 687 грн .89 коп.

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 24.06.2009 року

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 16.02.2010 року №724-19

Суть спору: позивач - Національний банк України в особі управління Національного банку України у Волинській області звернувся до господарського суду Волинської області з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" про стягнення 10 722 687 грн. 89 коп., в т. ч. 9103979 грн. 33 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом згідно кредитного договору від 09.12.2008 року №13, 553280 грн. 47 коп. пені за прострочення сплати відсотків, 1065428 грн. 09 коп. пені за прострочення повернення кредиту.

Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України

подав заяву про збільшення позовних вимог від 10.06.2011 року №13-008/1579, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 9130 993 грн. 45 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом згідно кредитного договору від 09.12.2008 року №13, 673 156 грн. 70 коп. пені за прострочення сплати відсотків, 1170 058 грн. 75 коп. пені за прострочення повернення кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у поясненні від 22.06.2011 року №2280-19 та в судовому засіданні суму заборгованості по відсотках за користування кредитом визнала, пояснила, що така заборгованість виникла у звязку з невиконанням позичальниками своїх зобовязань перед ПАТ «Західінкомбанк». Щодо вимог про стягнення пені, представник відповідача просила зменшити її розмір на 99, 99%, враховуючи, зокрема, надзвичайно важке фінансове становище банку та низьку платоспроможність, про що свідчить призначення у банку тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у період з 13.02.2009 року по 12.02.2010 року, наявність великої кількості відкритих виконавчих проваджень про стягнення заборгованості із банку та накладення арешту на його рахунки. Крім того, представник відповідача зазначила, що позивачем не понесені збитки внаслідок несвоєчасного виконання банком зобовязань за кредитним договором, оскільки останній не є підприємством, що займається підприємницькою діяльністю, не отримує прибутків та не несе збитків внаслідок своєї діяльності, а стягнення з ПАТ «Західінкомбанк» пені у розмірі 1843215 грн. 45 коп. суттєво погіршить фінансовий стан банку, призведе до зростання заборгованості, що негативно відобразиться, зокрема, на розрахунках банку із вкладниками.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 15 год. 30 хв. для ознайомлення відповідача з розрахунками пені та підготовки пояснень позивачем щодо збитків, понесених ним внаслідок порушення умов кредитного договору відповідачем.

Після перерви представник відповідача в судовому засіданні та поясненні від 22.06.2011 року заперечувала строки нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, посилаючись на те, що згідно п. 1.4 кредитного договору відповідач сплачує проценти за користування кредитом щомісячно в передостанній робочий день місяця.

Представник позивача в судовому засіданні правильність періоду нарахування пені пояснив, посилаючись на п.2 додаткового договору до кредитного договору від 18.05.2010 року, згідно якого відповідач сплачує проценти за користування кредитом, наданим строком до 02.12.2010 року одночасно з кінцевим строком погашення боргу за кредитом. Клопотання відповідача про зменшення пені позивач заперечував, пояснив, що згідно Закону України «Про Національний банк України» позивач не є комерційним підприємством, тому не можна вважати, що він поніс збитки через прострочення сплати боргу відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

9 грудня 2008 року між Національним банком України в особі управління Національного банку України у Волинській області та товариством з обмеженою відповідальністю КБ „Західінкомбанк” (правонаступником якого є ПАТ „Західінкомбанк” згідно п. 1.1 Статуту) був укладений кредитний договір №13 (далі договір, а. с. 16-20).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобовязується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти ( ч. 1 ст. 1054 ЦК України ).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобовязання виникли з договору №13 від 09.12.2008 року.

Згідно п. п. 1.1, 1.4, 2.2.4 договору позивач зобовязувався надати відповідачу кредит на суму 34500 000 грн. із строком користування до 03.12.2009 року, а відповідач забезпечити повне повернення отриманого кредиту та щомісяця, в передостанній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення боргу за кредитом сплачувати відсотки за фактичне користування коштами в розмірі 19% річних. Пунктом 2.2.4 договору сторони погодили, що у разі неможливості списання заборгованості за наданим кредитом і процентів за користування ним з кореспондентського рахунку відповідача через відсутність коштів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Додатковими договорами від 06.01.2010 року, від 22.04.2010 року сторони погодили про надання кредиту в сумі 34253750 грн. 00 коп. на строк до 02.12.2010 року з оплатою 20 процентів річних (з 22.04.2010 року 12, 25 процентів річних). Відстрочено сплату відсотків до 01.03.2010 року.

Відповідно до п. 2 додаткового договору від 18.05.2010 року відповідач сплачує проценти за користування кредитом, наданим строком до 02.12.2010 року одночасно з кінцевим строком погашення боргу за кредитом.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу кредит в сумі

34500 000 грн. 00 коп., що стверджується банківською випискою від 09.12.2008 року (а. с. 59).

Відповідач кредит повернув (банківська виписка від 31.05.2011 року, а. с. 65), проте в порушення умов договору відсотки за користування кредитом не сплатив.

Згідно уточненого розрахунку позивача заборгованість відповідача становить 9130 993 грн. 45 коп. по сплаті відсотків за користування кредитом, підтверджена матеріалами справи, актом звірки взаємних розрахунків (а. с. 66), визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Згідно п. 2.2.4 договору у разі неможливості списання заборгованості за наданим кредитом і процентів за користування ним з кореспондентського рахунку відповідача через відсутність коштів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Нарахована позивачем згідно уточненого розрахунку пеня в сумі 1170 058 грн. 75 коп. за прострочення повернення кредиту за період з 03.12.2010 року по 26.05.2011 року та 673 156 грн. 70 коп. за прострочення сплати відсотків за період з 03.12.2010 року по 31.05.2010 року підставна та підлягала до стягнення з відповідача в силу п.6 ст. 232 ГК України, п. 2.2.4 договору.

Заперечення відповідача щодо періоду нарахування пені з посиланням на ч.6

ст. 232 ГК України, п. 1.4 кредитного договору не прийняті судом до уваги, оскільки пунктом 2 додаткового договору до кредитного договору від 18.05.2010 року відповідач сплачує проценти за користування кредитом, наданим строком до 02.12.2010 року одночасно з кінцевим строком погашення боргу за кредитом.

Разом з тим, враховуючи надання кредиту на фінансове оздоровлення відповідача, призначення з цією ж ціллю у банку тимчасової адміністрації за пропозицією саме Управління НБУ у Волинській області, що на думку суду є винятковою обставиною в розумінні ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у період з 13.02.2009 року по 12.02.2010 року, погашення відповідачем тіла кредиту та часткове погашення заборгованості по відсотках, незначний термін прострочення, недоведення позивачем наявності збитків внаслідок несвоєчасного виконання банком зобовязань за кредитним договором, те, що кошти за кредитним договором надавались під проценти, та позивач має право на нарахування збитків від інфляції та річних, а також з метою захисту інтересів вкладників фізичних та юридичних осіб, враховуючи невідповідність розміру пені наслідкам порушення, керуючись ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд вважає за можливе нараховану позивачем пеню стягнути в сумі 18432 грн. 15 коп. У позові на суму 1843 215 грн. 45 коп. відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк",

м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, р/р 32005105801 в Управлінні НБУ у Волинській області, МФО 303020, код 19233095 на користь Національного банку України в особі управління Національного банку України у Волинській області, м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 4, код 09303021, р/р 46299904127 в Управлінні НБУ у Волинській області, МФО 303020

- 9130 993 грн. 45 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом,

18 432 грн. 15 коп. пені, а всього: 9149 425 грн. 60 коп. (девять мільйонів сто сорок девять тисяч чотириста двадцять пять грн. 60 коп.).

3. У позові на суму 1843 215 грн. 45 коп. відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк",

м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, р/р 32005105801 в Управлінні НБУ у Волинській області, МФО 303020, код 19233095

- 25 500 грн. 00 коп. (двадцять пять тисяч пятсот грн. 00 коп.) державного мита в доход Державного бюджету України.

- 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на р/р 31217259710002, одержувач коштів: УДК у м. Луцьку, банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, код одержувача: 21741605, МФО 803014, КЕКД 22050000.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

23.06.11