Рішення № 16468534, 14.06.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р. Справа № 5016/1365/2011(3/96)

За позовом : Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»

54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5 а

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про: стягнення заборгованості в сумі 2 711,37 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;

Від відповідача: не зявився;

ОСОБА_3 як присутня особа без повноважень від відповідача.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2556,59 грн., 54,28 грн. збитків від інфляції, 16,30 грн. 3% річних та 84,20 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 230 «на постачання електричної енергії від 01.01.2007 року, наряду на включення системи опалення, відомостей споживання теплової енергії, рахунків на оплату, норм ст.ст. 526, 625, Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем спожито теплової енергії на суму 2556,59 грн., але при цьому останнім не сплачено жодної суми.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив по суті спору не надав, вимоги ухвали суду від 12.05.11 р. не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії на зворотній стороні судової ухвали.

14.06.2011р. в судовому засіданні позивач зазначив, що відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 730 від 14.06.11 р. на суму 2625,00 грн. відповідачем основний борг погашено, отже залишилися несплаченими 54,28 грн. - збитки від інфляції, 16,30 - 3 % річних, 84,20 грн. пені.

Таким чином, позивач усно просить суд: припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 2556,59 грн. та стягнути з відповідача залишок заборгованості у сумі - 54,28 грн. - збитків від інфляції, 16,30 - 3 % річних, 84,20 грн. пені.

14.06.2011 року суд, за результатами розгляду справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 січня 2007 року між сторонами був укладений договір № 230 «на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам»згідно з умовами якого позивач, як постачальник, зобовязався відпускати, а відповідач, як споживач, використовувати теплову енергію для обєкту: промисловий магазин вул. Космонавтів, 51.

Пунктами 1.8 та 1.9 договору сторони обумовили, що усі розрахунки по даному договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду, або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у додатку № 1 до договору до 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури: до 30 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 5 числа місяця наступного за звітним госпрозрахунковими підприємствами.

Договір укладений з 01 січня 2007 року на строк до 01 січня 2012 року, враховується щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї з сторін про відмову від діючого договору (п. 6.1 договору).

Спірні правовідносини які склались між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України про поставку.

Так, відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивач відпустив (поставив) відповідачу, а останній прийняв теплову енергію з 08.10.2010 року по 31.03.2011 рік на загальну суму 2556,59 грн., що підтверджується нарядами на включення системи опалення від 08.10.10 р., відомостями споживання теплової енергії абонентом за жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень, лютий, березень 2011 р.

На оплату спожитої теплової енергії позивачем на адресу відповідача були надіслані щомісячні рахунки, що підтверджується поштовими реєстрами згрупованих рекомендованих листів за спірний період.

Але, як свідчать матеріали справи відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розраховувався за послуги за договором.

Так, станом на день розгляду справи в суді відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 2628,00 грн., що підтверджує представник позивача в судовому засіданні.

З наданих до суду доказів вбачається проведення суми основного боргу в розмірі 2628,00 грн., яка була здійснена останнім 14.06.11р., тобто після надходження позову до суду (10.05.11р.).

Відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, на підставі вказаного, суд припиняє провадження в цій частині позовних вимог в порядку п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України.

За змістом ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Умовами п.5.1 договору сторони визначили в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п. 1.9 договору, споживач зобовязаний сплатити на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобовязань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01 листопада 2010р. по 30 квітня 2011р. розмір пені за розрахунком позивача відповідно до наведених вище умов складає в сумі 84,20 грн.

За правилами ст. 233 Господарського кодексу України зменшення розміру штрафних санкцій відбувається у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, беручи до уваги зазначені норми права, факт сплати відповідачем суми основного боргу, що заслуговує на увагу, та відсутність заперечень з боку підприємства про зменшення неустойки, суд вбачає за можливе зменшити розмір пені до 1,00 грн. Таким чином, стягненню зі споживача на користь кредитора підлягає пеня в розмірі 1,00 грн.

Згідно з правилами ст. 610, п.1 ст. 624, ст. 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про порушення відповідачем в спірних правовідносинах прав та законних інтересів позивача, в звязку з чим з винної сторони підлягають стягненню штрафні санкції, а саме - 54,28 грн. збитків від інфляції, 16,30 грн. 3% річних, тому позовні вимоги в цієї частині заявлені цілком обґрунтовано, та з урахуванням наведеного, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 80, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2556,59 грн.

2. Позов в частині стягнення штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська , 5а, код ЄДРПОУ 31319242) - 54,28 грн. збитків від інфляції, 16,30 3% річних, 1,00 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3. В іншій частині стягнення пені відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 16.06.2011 року.