Рішення № 16468508, 16.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.11 Справа № 5015/1835/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

При секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув справу за позовом: Приватного підприємства «УкрАгроЗахід», м. Рівне,

До відповідача: Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів,

про:визнання недійсним договору № 324-07 від 07.11.2007 року з моменту його вчинення.

За участю представників:

Від позивача: не зявився,

Від відповідача: ОСОБА_1. представник (довіреність в матеріалах справи).

Представнику відповідача розяснено права та обовязки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «УкрАгроЗахід», м. Рівне, до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», м. Львів, про визнання недійсним договору № 324-07 від 07.11.2007 року з моменту його вчинення.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 04.05.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач 13.04.2011 року рекомендованою поштою № 33024 0149220 5, відповідач 13.04.2011 року рекомендованою поштою № 79026 0239168 9 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 21.04.2011 року № 3287-VI суддю Хабіб М.І. обрано суддею Львівського апеляційного господарського суду.

27.04.11 року по справі № 5015/1835/11 призначено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого дану справу передано для розгляду по суті судді Козак І.Б.

Ухвалою від 04.05.2011 року суддя Козак І.Б. прийняла справу та відклала її розгляд на 19.05.2011 року.

Судове засідання 19.05.2011 року відкладено на 07.06.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

07.06.2011 року судове засідання відкладено на 16.06.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

Представник позивача в судове засідання 16.06.2011 року не зявився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач Приватне підприємство «Украгрозахід»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 33001163, знаходиться за адресою: 33024, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 370 В, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 230089, Довідкою Головного управління статистики у Рівненській області № 000438 (докази в матеріалах справи).

Відповідач Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 09807862, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78 (докази в матеріалах справи).

Між Приватним підприємством «Украгрозахід» (надалі позивач, позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Кредобанк»(надалі відповідач, банк) 07.11.2007 року укладено Договір кредитної лінії № 327-07 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору банк зобовязується відкрити позичальнику кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених в договорі, а позичальник зобовязується повернути кредити і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі, передбачені договором.

Розділом 2 договору передбачено порядок видачі кредитів.

Так, пунктом 2.1.1. договору встановлено максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією в розмірі 10000000 грн. 00 коп.

Призначенням кредитної лінії, згідно з пунктом 2.1.2. договору є поповнення обігових коштів, в тому числі придбання товарів з метою їх подальшої реалізації, оплата за послуги.

Пунктом 2.1.3. договору встановлено процентну ставку в розмірі 17 % річних у гривнях.

Пунктом 2.1.4. встановлено, що кредити здійснюються з відкритого банком позичкового рахунку № 2062102000813 траншами, шляхом оплати листів наданих позичальником безпосередньо за цільовим призначенням.

Кредитна лінія, згідно пункту 2.1.5. договору, діє до 06.11.2008 року включно.

Умови забезпечення визначені сторонами в розділі 3 договору.

Порядок розрахунків між сторонами передбачено розділом 4 договору, порядок повернення кредиту розділом 5 договору.

Відповідальність сторін визначена розділом 7 договору.

Так, пунктом 7.1. договору встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобовязань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за договором) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, за весь час прострочення.

Згідно пункту 7.2. договору при неповерненні або несвоєчасному поверненні суми кредиту позичальник на вимогу банку повертає суму кредиту, збільшену на розмір індексу інфляції за весь час прострочення.

Права та обовязки сторін визначено в розділі 9 договору.

Пунктом 11.1. договору визначено що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобовязань.

Згідно приписів частин 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу.

Згідно приписів статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Згідно статті 174 ГК України господарські зобовязання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В даному випадку господарське зобовязання виникло з Договору кредитної лінії № 327-07 від 07.11.2007 року.

Відповідно до вимог ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору і якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 3 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини першої статті 339 ГК України основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.

Статтею 345 ГК України передбачено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати, згідно з ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя

16.06.2011 року підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення, оформлена та підписана відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.