Рішення № 16467164, 04.04.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2011 р.Справа № 5013/249/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/249/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ", м. Миколаїв

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про стягнення 400,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2., довіреність № 4 від 07.07.2010р.

від відповідача - участі не брали;

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення відповідачу 26.03.2011 року поштового відправлення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КІВІТ" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 400,00 грн заборгованості відповідно до договору поставки № 215 від 12.08.2006 року

Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалами суду документи не подав, позовні вимоги не заперечив.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. (покупець), укладено договір постачання № 215 від 12.08.2006 року (далі - Договір), згідно пунктів 1.1, 2.1 якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар асортимент і кількість якого по кожній поставці, вказується в разовій заявці покупця, а покупець зобов'язався прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору кількість товару, що постачається, і дата постачання узгоджується сторонами за заявкою покупця. Товар поставляється не пізніше 3-х днів з дня одержання заявки постачальником, якщо не порушені зобов'язання які виходять з даного Договору.

Сторони узгодили, що покупець оплачує поставлений товар відповідно до товарно-транспортної накладної. Розрахунок за поставлений товар здійснюється по факту поставки товару (п. п. 5.1, 5.2 Договору).

Згідно умовам Договору (п. 7.3) тара, вказана у товарно-транспортній накладній у розділі "Товар", вважається товаром та сплачується на умовах даного Договору.

Даний Договір відповідно до п. 9.1, набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2006 року. Договір вважається щорічно пролонгованим на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення терміну жодна із сторін не заявить (письмово) про свій намір розірвати чи змінити даний Договір (п. 9.2).

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Продавцем поставлено покупцеві товар (кег 50л - 1ш. по ціні 400,00 грн та кеги пиво Рогань "Традиційне" світле 50 л 1ш. по ціні 177,00 грн) всього на загальну суму 577,00 грн, що засвідчено товарно-транспортною накладною № 112901 від 29.04.2009 року, яка містить в графі "товар": "кег 50л"; "кеги пиво Рогань "Традиційне" світле 50 л".

Таким чином, з урахуванням умов Договору, відповідач за отриманий товар за товарно-транспортною накладною № 112901 від 29.04.2009 року повинен був розрахуватись 29.04.2009 року.

Проте, відповідачем у справі договірні зобов'язання виконав частково та оплатив отриманий товар на суму 177,00 грн, що підтверджено прибутковим касовим ордером № 71550 від 29.04.20009 року.

У своїй позовній заяві позивача вказує, що заборгованість відповідача складає 400,00 грн, яку останній не сплатив за отриманий товар.

Розглядаючи даний спір господарський суд виходить з наступного.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КІВІТ" про стягнення суми боргу в розмірі 400,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_2, свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_3 від 20.03.2006 року, АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ківіт", 54050, м.Миколаїв, вул.Металургів,32 кв.10, р/р № 26008301000148 в ВАТ ВТБ Банк в м.Миколаєві, МФО 386241, код ЄДРПОУ 20917692, ІПН 209176914010 заборгованість в сумі 400,00 грн, державне мито в сумі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

Повне рішення

складено 11.04.2011 року.