Рішення № 16467073, 30.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2011 р. Справа № 4/052-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантія", м. Бориспіль

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Бориспіль

про стягнення 3 070,78 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_2 предст., довіреність № 92 від 10.05.2011 р.,

відповідач - не зявився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарантія" (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 3 070,78 грн., які складаються з 2403,34 грн. суми основного боргу, 186,77 грн. пені, 120,17 грн. 3% річних, 360,50 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2011 року порушено провадження у справі, та розгляд справи призначено на 16.05.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору на централізовану охорону обєкта №617 від 03.11.2006 р. відповідач отримав від позивача послуги охорони, за які відповідач належним чином та в повному обсязі не розрахувався.

Представник відповідача в судове засідання 16.05.2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подав, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 30.05.2011р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 07.04.2011р. та 16.05.2011р., в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд,

встановив:

03 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантія" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір на централізовану охорону обєкта, відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону майно, що належить замовнику і знаходиться на обєкті, позначеному на плані (схемі) Додаток №1 (торговий павільйон 1-Б, що розташований по вул.. В.Вал на території «Центрального ринку»), що є невідємною частиною даного договору. Виконавець приймає на себе зобовязання про надання централізованої охорони обєкта в цілому, шляхом забезпечення збереження майна замовника, що в ньому знаходиться, в період знаходження обєкта під охороною.

У відповідності до п.п. 3.9, 3.13 договору, на замовника покладено обовязок своєчасно здійснювати оплату за цим договором.

Відповідно до Угоди про вартість послуг (Додаток № 2 до договору), вартість послуг виконавця за один місяць становить 100 грн. (разом з ПДВ).

Згідно п. 8.3 договору, оплата послуг охорони проводиться щомісячно, і вноситься замовником на протязі 15 календарних днів кожного поточного місяця за минулий місяць, згідно з рахунком-фактурою шляхом перерахування на розрахунковий рахунок охорони.

Розділом 9 договору, передбачено, договір укладається на один рік і набуває чинності з дня його підписання. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не вимагатиме його припинення або переукладання, тоді він залишається в силі на попередніх умовах і на той же строк. Розірвання договору раніше строку, на який він укладений, може проводитись за згодою сторін, а також у випадках, передбачених договором. При відмові від охорони зацікавлена сторона повинна повідомити про це іншу за 1 місяць.

Так, згідно заяви відповідача від 01.07.2009р., яка міститься в матеріалах справи, останній повідомив позивача про розірвання договору на централізовану охорону обєкта.

Проте, в порушення договірних зобовязань, відповідач в повному обсязі за договором не розрахувався, у звязку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 2403, 34 грн.

Враховуючи те, що відповідач свої зобовязання за договором не виконав, 16 липня 2009 року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію № 120 з вимогою сплатити заборгованість по договору.

У відповідь на зазначену претензію, відповідач надіслав позивачу графік погашення заборгованості, у відповідності до якого строк останнього платежу 25.06.2010р. Проте, вказаний графік не приймається судом до уваги, оскільки він не погоджений сторонами.

В матеріалах справи також наявний акт звірки взаємних розрахунків, яким також підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем та яка становить 2403,34 грн.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач за вказані роботи у встановлені строки за договором не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, та у звязку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати суду не надав, доводів позивача не спростував. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті неоспорений відповідачем.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 2403, 34 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати складають 360,50 грн., а 3% річних 120,17 грн.

Згідно розрахунку суду, розмір інфляційних втрат складає 398,95 грн., 3% річних 120,30 грн. Враховуючи те, що суд позбавлений можливості виходити за межі розміру позовних вимог, сума інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі, у відповідності до розрахунку здійсненого позивачем, а саме 360,50 грн. та 120,17 грн. відповідно.

Відповідно до п. 5.5 Договору, за несвоєчасну оплату охоронних послуг замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 186,77 грн. не перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, нарахована позивачем за період, що не перевищує шестимісячного строку нарахування неустойки, а тому є такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2403,34 грн. боргу, 360,50 грн. інфляційних втрат, 120,17 грн. 3% річних та 186,77 грн. пені, загалом 3070,78 грн.

Згідно із ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантія" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Матросова, 34, код ЄДРПОУ 20582961) 2403 (дві тисячі чотириста три) грн.. 34 коп. суми боргу, 186 (сто вісімдесят шість) грн.. 77 коп. пені, 360 (триста шістдесят) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 120 (сто двадцять) грн. 17 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата складання повного тексту рішення: 06.06.2011 року