Рішення № 16466825, 07.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.11 р. Справа № 33/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Ю.В. Сич

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк

про стягнення 82694грн.18коп.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 представник (за довіреністю б/н від 28.04.2011р.),

від відповідача: ОСОБА_4 представник (за довіреністю б/н від 17.05.2011р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк про стягнення 82694грн.18коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором б/н від 01.02.2009р. в частині сплати наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 60644грн.50коп. та підстави для нарахування інфляційних витрат у розмірі 8490грн.23коп., 3% річних у розмірі 2522грн.15коп., пені у розмірі 11037грн.30коп.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору б/н від 01.02.2009р., протоколу до договору б/н від 01.02.2009р., рахунків-фактури №СФ-147 від 20.03.2009р., №СФ-148 від 31.03.2009р., №СФ-150 від 03.04.2009р., №СФ-163 від 06.11.2009р., №СФ-168 від 20.11.2009р., актів здавання-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-147 від 03.04.2009р., №ОУ-163 від 20.11.2009р., претензії б/н від 21.10.2010р., відповіді на претензію б/н від 10.11.2010р., акту звіряння взаємних розрахунків станом на 20.11.2009р., листа б/н та дати.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 28, 32, 33, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

07.06.2011р. представник позивача надав заяву б/н від 07.06.2011р. відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно чого просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 60644грн.50коп., інфляційних витрат у розмірі 3032грн.33коп., 3% річних у розмірі 792грн.56коп., пені у розмірі 9642грн.48коп.

07.06.2011р. представником відповідача надана заява про визнання позовних вимог в повному обсязі, а саме: суми основної заборгованості у розмірі 60644грн.50коп., інфляційних витрат у розмірі 3032грн.33коп., 3% річних у розмірі 792грн.56коп., пені у розмірі 9642грн.48коп.

Відповідно до вищевикладеного позовні вимоги судом розглядаються з урахуванням заяви б/н від 07.06.2011р. про зменшення позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

01.02.2009р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ландорра” (замовник) б/н (далі Договір), відповідно до якого виконавець зобовязується забезпечити замовника автогідропідйомників АГП-22 (далі техніка) (п.1.1. Договору), а замовник зобовязується оплатити надані йому виконавцем і прийняті послуги (п.1.2. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено істотні умови за вищевказаним договором.

За умовами Договору виконавець зобовязаний надати замовнику технічно справну, заправлену техніку та навчений персонал на підставі заявок, телефонограм, поданих не пізніше 2-х днів до дати виконання робіт, і в строки, зазначені в заявках (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. надані послуги приймаються згідно акту приймання-передавання виконаних робіт, який замовник зобовязується підписати протягом 10 днів після його надання відповідно талонам замовника, змінних рапортів або реєстру виконаних робіт.

Так, на виконання умов Договору сторонами складені акти здавання-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-147 від 03.04.2009р. на суму 48639грн.50коп., №ОУ-163 від 20.11.2009р. 24505грн.00коп.,. що разом складає 73144грн.50коп., які підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Відповідно до чого, суд вважає, що позивачем зобовязання за Договором виконані в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.8. Договору замовник зобовязаний здійснювати оплату у розмірі та в строки, передбачені розділом 4.

Оплата здійснюється згідно рахунків-фактури у відповідності з протоколом договірних цін вартості послуг будівельної техніки, який є невідємною частиною цього договору (п. 4.1. Договору). Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця в 5-денний строк з моменту отримання рахунка на оплату (п. 4.3. Договору).

Так, позивачем відповідачу виставлені рахунки-фактура №СФ-147 від 20.03.2009р., №СФ-148 від 31.03.2009р., №СФ-150 від 03.04.2009р., №СФ-163 від 06.11.2009р., №СФ-168 від 20.11.2009р. Факт виставлення зазначених рахунків відповідачем не спростований.

Таким чином, у відповідача виник обовязок щодо оплати наданих послуг.

Відповідно до позовної заяви відповідачем сплачена за надані послуги на підставі Договору сума у розмірі 12500грн.00коп.

Та на твердження позивача оплата послуг, наданих за вищевказаними актами, в повному обсязі здійснена не була.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадають під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач виконав покладені на нього зобовязання в повному обсязі.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам договору відповідач не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 60644грн.50коп.

До того ж, позивачем відповідачу направлено претензію б/н від 21.10.2010р., відповідно до якої позивач просить відповідача сплатити суму заборгованості за надані послуги за Договором у розмірі 60644грн.50коп. протягом 15 календарних днів. Відповідач, в свою чергу, у відповідь на зазначену претензію направив лист, відповідно до якого визнав в повному обсязі вимоги позивача щодо сплати суми заборгованості у розмірі 60644грн.50коп.

Та на теперішній час відповідачем не надано доказів сплати зазначеної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 60644грн.50коп. доведеними, обґрунтованими належними доказами, відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач відповідно до позовної заяви заявляє про стягнення 3% річних у розмірі 792грн.56коп., інфляційних витрат у розмірі 3032грн.33коп. та пені у розмірі 9642грн.48коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, інфляційних витрат та пені судом встановлено, що зазначений розрахунок є вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно до чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 792грн.56коп., інфляційних витрат у розмірі 3032грн.33коп. та пені у розмірі 9642грн.48коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вищевикладеного, враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування своїх доводів та заяву відповідача про визнання позовних вимог в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 60644грн.50коп., інфляційних витрат у розмірі 3032грн.33коп., 3% річних у розмірі 792грн.56коп., пені у розмірі 9642грн.48коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 60644грн.50коп., інфляційних витрат у розмірі 3032грн.33коп., 3% річних у розмірі 792грн.56коп., пені у розмірі 9642грн.48коп. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландорра” (83054, м.Донецьк, вул.Собінова, 151, код ЄДРПОУ 24465962, р/р 26000104876000 у ДОД ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” м.Донецька, МФО 335076) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у філії „Пролетарське відділення ПІБ” в м.Донецьку, МФО 334301) заборгованості у розмірі 60644грн.50коп., інфляційних витрат у розмірі 3032грн.33коп., 3% річних у розмірі 792грн.56коп., пені у розмірі 9642грн.48коп., відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 7413грн.12коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 211грн.51коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У судовому засіданні 07.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2011р.

Суддя Сич Ю.В.