Рішення № 16466769, 16.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.11 р. Справа № 7/83пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м.Донецьк

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Донецьк

про: визнання незаконними дії відповідача по відключенню від подачі електроенергії помешкань 2, 3 та 5 поверхів будівлі Донніічормет; зобовязання відповідача не чинити перешкод Донніічормет по правокористуванню майном, повязаним з постачанням електроенергії, за причиною наявності грошової заборгованості згідно до рішення суду; стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 25000,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довір. №01-1/317юр від 01.10.2010 р.

від відповідача: ОСОБА_2. за довір.№135-11«Д» від 31.12.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Донецький державний науково-дослідний інститут чорної металургії звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу „Донецькі електричні мережі” про визнання незаконними дії відповідача по відключенню від подачі електроенергії помешкань 2, 3 та 5 поверхів будівлі Донніічормет; зобовязання відповідача не чинити перешкод Донніічормет по правокористуванню майном, повязаним з постачанням електроенергії, за причиною наявності грошової заборгованості згідно до рішення суду; стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 25000,00грн.

Мотивуючи позовну заяву позивач посилався на наявність постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі №10/80, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2009 р., про стягнення з Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” боргу за перевищення лімітів споживання електроенергії в розмірі 22830,97 грн. Позивач стверджує, що ВАТ «Донецькобленерго» з наказом про примусове виконання рішення суду у справі №10/80 до виконавчої служби не зверталось, проте, починаючи з березня 2008 року по теперішній час вживає заходи по припиненню електропостачання приміщень Донніічормет на підставі непогашення з боку позивача боргу, стягнутого в судовому порядку в межах справи №10/80. Разом з тим, позивач зазначив, що він знаходиться в процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство № 42/74Б і ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.2010 р. процедура розпорядження майном боржника продовжена до 19.05.2011 р., тому позивач не має можливості без згоди розпорядника майна здійснювати перерахування присуджених сум у тому числі й відповідачу у цій справі. Також позивач зазначив, що він не має поточної заборгованості за електроенергію перед відповідачем, тому вважає, що ВАТ «Донецькобленерго» не має права вимагати термінової оплати боргу в розмірі 22830,97 грн., стягнутого за рішення суду в межах справи № 10/80 та відключати на цій підставі обєкти Донніічормет від електропостачання. У звязку з чим, позивач вважає, що такими діями відповідач порушує законні права позивача на користування майном та отримання електроенергії, порушує учбовий процес студентів в приміщеннях будівлі позивача, страждає ділова репутація Донніічормет перед діловими партнерами, що також спричинило позивачу моральну шкоду у розмірі 25000 грн.

На підтвердження таких обставин позивач надав угоду про доповнення договору №618 від 12.01.2006 р., листи від 19.03.2009 р. №01-1/78юр, від 26.08.2009 р. № 01-1/227юр, від 18.03.2010 р. № 01-1/67юр, від 29.03.2010 р. № 01-1/81юр, від 26.01.2011 р. №01-1-23юр, повідомлення про припинення подачі електроенергії від 03.03.2010 р., від 25.01.2011 р., заявку на відключення № 964 від 31.01.2011 р., акт не допуску до електроустановок споживача № 028001 від 24.01.2011 р., лист від 21.02.2011 р. № 21.2/2064, ухвалу господарського суду Донецької області за справою про банкрутство по справі № 42/74Б від 24.11.2010р., рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2008р. у справі № 10/80, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2009р. у справі №10/80, постанову Вищого господарського суду України від 23.04.2009р. у справі № 10/80.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі з підстав, наведених у письмових відзивах №03юр-3408/11 від 26.04.2011 р. та №03юр-38802/11 від 07.06.2011р.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач зазначив, що визнання дій неправомірними є встановленням факту, що має юридичне значення і така вимога не є предметом доказування та не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі, крім того, на думку відповідача, чинним законодавством України не передбачено такий спосіб захисту цивільного права як визнання дій неправомірними. Щодо зобовязання відповідача не чинити перешкоди позивачу у правокористуванні майном відповідач пояснив, що законодавством також не передбачено такого способу захисту. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди зазначив, що факт відключення позивача не свідчить про одночасну його дискредитацію як юридичної особи.

Ухвалою суду від 07.06.2011р. змінено найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” на Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго”.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін, суд встановив.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2009 р. у справі №10/80 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2009 р.) рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2008 р. скасовано та стягнуто з Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” боргу за перевищення лімітів споживання електроенергії в розмірі 22830,97 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Донецький державний науково-дослідний інститут чорної металургії звертався до відповідача у цій справі з листами від 19.03.2009 р. №01-1/78юр, від 26.08.2009 р. № 01-1/227юр, від 18.03.2010 р. № 01-1/67юр, від 29.03.2010 р. № 01-1/81юр, від 26.01.2011 р. №01-1-23юр (а.с.13-20), в яких повідомляв про неможливість самостійного погашення заборгованості, стягнутої в судовому порядку в межах справи №10/80 через наявність порушеної справи про банкрутство Донніічормет та введення процедури розпорядження майном боржника, оскільки зазначений борг відноситься до четвертої черги погашення вимог кредиторів, а також про те, що ВАТ «Донецькобленерго» необхідно звернутись до виконавчої служби за примусовим виконанням рішення суду №10/80.

03.03.2010р. відповідач надав позивачу повідомлення про припинення подачі електроенергії, у якому зазначено, що станом на 02.03.2010р. споживач має заборгованість за перевищення договірних величин споживання у розмірі 26101,36 грн. та на підставі п.7.5 ПКЕЕ за несплату наданих рахунків енергопостачання буде припинено з 10.03.2010р.

24.01.2011 представниками ВАТ „Донецькобленерго” було складено акт недопуску до електроустановок споживача електроенергії, яким споживача - Донніічормет було повідомлено про припинення подачі електроенергії (а.с.24).

25.01.2011 р. відповідачем направлено позивачу повідомлення про припинення подачі електроенергії з 10-00 31.01.2011 р. внаслідок наявності заборгованості станом на 25.01.2011 р. в сумі 22830,97 грн. за перевищення договірних величин споживання (а.с.22)

21.02.2011 р. відповідачем направлено на адресу позивача відповідь на лист №01-1/32 від 07.02.2011 р., згідно якої позивачу було відмовлено в коректуванні договірних величин у звязку з наявністю за позивачем заборгованості в сумі 22830,97 грн., яку було стягнуто в судовому порядку в межах справи №10/80 (а.с.26)

В матеріалах справи відсутні докази відключення від електропостачання Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії.

На вимогу суду Калінінським районним управлінням юстиції у м.Донецьку надано інформацію (лист від 15.06.2011 р. № 18297/04-19, а.с.75) про те, що перевіркою журналу реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження за 2008-2011 рр. та згідно з ЄДРВП, на примусове виконання наказ господарського суду Донецької області №10/80 про стягнення з Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії на користь ВАТ «Донецькобленерго» боргу в сумі 22830,97 грн. не надходив.

Предметом спору у цій справі є визнання незаконними дії відповідача по відключенню від подачі електроенергії помешкань 2, 3 та 5 поверхів будівлі Донніічормет; зобовязання відповідача не чинити перешкод Донніічормет по правокористуванню майном, повязаним з постачанням електроенергії, за причиною наявності грошової заборгованості згідно до рішення суду; стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 25000,00грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу положень Закону України “Про судоустрій та статус суддів в Україні” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд зясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Положеннями ст.20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить суд здійснити захист шляхом визнання незаконними дій відповідача по відключенню від подачі електроенергії помешкань 2, 3 та 5 поверхів будівлі Донніічормет, а також зобовязання відповідача не чинити перешкод Донніічормет по правокористуванню майном, повязаним з постачанням електроенергії, за причиною наявності грошової заборгованості згідно до рішення суду.

Отже, позивач фактично звертається до суду з вимогою про встановлення певного факту, що виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тому обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права.

Водночас рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Такий висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі.

Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Із змісту статті 12 ГПК України вбачається, що господарському суду підвідомчі справи у спорах, за виключенням справ, визначених у пп.2,3 ч.1 ст.12 ГПК України. Отже, господарський суд розглядає: справи у позовному провадженні, для якого характерно наявність спору про право між сторонами; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.

Разом з тим, господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право. Отже, встановлення такого факту, як визнання відсутнім у відповідача права припиняти електропостачання, може бути встановлений господарським судом у спорі, пов'язаним з зобов'язанням відповідача поновити електропостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів самого припинення енергопостачання помешкань 2, 3 та 5 поверхів будівлі Донніічормет (відповідні акти про здійснені відключення споживача від мереж енергопостачання) позивачем не надано.

Крім того, наявні у справі повідомлення ВАТ «Донецькобленерго» про припинення подачі електроенергії споживачу (а.с.21,22) мають зазначення про наявність певного боргу, але не містять посилань на борг саме за судовим рішенням у справі № 10/80 як на підставу для припинення електропостачання, тому з цих доказів неможливо встановити, що припинення електропостачання на обєкт позивача було здійснено саме за несплату стягнутої в судовому порядку суми. При цьому суд зазначає, що навіть наявність таких обставин у вигляді обмеження доступу до енергоспоживання не може вважатися порушенням прав споживача, оскільки згідно з положеннями п.7.1 та п.7.5 Правил користування електричною енергією, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у тому числі й у разі несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства.

Виходячи з наведеного, вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача по відключенню від подачі електроенергії помешкань 2, 3 та 5 поверхів будівлі Донніічормет, а також зобовязання відповідача не чинити перешкод Донніічормет по правокористуванню майном, повязаним з постачанням електроенергії, за причиною наявності грошової заборгованості згідно до рішення суду по суті є вимогою про спонукання відповідача у майбутньому не вчиняти вказаних дій, а не вимогою припинити правопорушення. За відсутності факту припинення відповідачем постачання електричної енергії, а отже вчинення дій, які порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайиової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналогічної правової позиції притримується Верховний Суд України у п.5 постанови Пленуму від 31.03.1995 р № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння, факт шкоди (у даному випадку - саме моральної), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина заподіювача шкоди), тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак є підставою для не настання відповідальності.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що для юридичної особи моральна шкода полягає у приниженні її ділової репутації.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів чи послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів (пункти 5 і 6 інформаційного листа Вищою господарського суду України від 28.03.2007р. № 01-8/184 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію»).

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.90 р. № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» під поширенням відомостей слід розуміти, зокрема, викладення в заявах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що порочать особу слід відносити і ті з них, які принижують честь, гідність громадянина та організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та приписів людської моралі.

Позивачем не надано належних в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів приниження відповідачем ділової репутації Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії. Сам факт відключення позивача від енергопостачання не свідчить про одночасну його дискредитацію як юридичної особи - суб'єкта господарювання.

Крім того, така шкода не підлягає стягненню за невиконання сторонами господарських зобовязань, отже, у правовідносинах між сторонами, що ґрунтуються на договорі про постачання електричної енергії, не застосовується відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди. Позивач також не довів розміру такої шкоди.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 25000 грн. є недоведеною та не підлягає задоволенню.

Позивач при зверненні до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” неповністю сплатив державне мито, а саме, позивачем не оплачена державним митом вимога про стягнення моральної шкоди з відповідача в розмірі 250,00 грн., які підлягають стягненню в доход державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії, м.Донецьк до Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Донецьк про визнання незаконними дії відповідача по відключенню від подачі електроенергії помешкань 2, 3 та 5 поверхів будівлі Донніічормет; зобовязання відповідача не чинити перешкод Донніічормет по правокористуванню майном, повязаним з постачанням електроенергії, за причиною наявності грошової заборгованості згідно до рішення суду; стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 25000,00грн. відмовити.

Стягнути з Донецького державного науково-дослідного інституту чорної металургії (83017, м.Донецьк, бул.Шевченка, 26, р/р 26003018926980 в філії РУ ВАТ «Фінанси та Кредит» м.Донецьк, МФО 335816, ЄДРПОУ 00193714) на користь державного бюджету України (отримувач - УДК в Київському районі м.Донецька, код 34687001, банк отримувача - ГУДКУ у Донецькій області, код банку 834016, р/р 31111095700006) 250,00 грн. державного мита.

Видати наказ.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Величко Н.В.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16.06.2011 р.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2011 р.

Надруковано 3 прим.:

1 у справу

2 сторонам

Вик. Герасименко Ю.В.