Рішення № 16466765, 20.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.11 р. Справа № 4/263

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. довіреність від 15.06.2011р.,

від відповідача ОСОБА_2. довіреність від 08.06.2011р. (не явився),

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Дом „НТК” м. Донецьк

до відповідача - Донецького комунального підприємства „Фармація” м. Донецьк

про стягнення 7301,81грн. заборгованості, індексу інфляції, 3%річних, пені

в с т а н о в и в :

12.10.2010р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 7301,81грн., з яких: 5493,25грн. заборгованість, 514,44грн. індекс інфляції, 159,89грн. - 3%річних, 1134,23грн. пеня.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу №40 від 05.01.2009р., видаткові накладні №ТД-0000864 від 06.08.2009р. на суму 2452,00грн., №ТД-0000916 від 12.08.2009р. на суму 5173,70грн. та довіреності №101 від 06.08.2009р., №113 від 12.08.2009р., по яких переданий товар відповідачу, витяги з банківського рахунку в обґрунтування часткової оплати товару, претензію №608 від 20.01.2010р., яка направлена відповідачу з вимогою оплати 27.01.2010р.

Відповідач 01.11.2010р. відповідач надав заяву про зупинення провадження у справі у звязку з тим, що в іншому суді розглядається справа про визнання договору недійним, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог.

10.11.2010р. господарський суд, оглянувши надані відповідачем матеріали, визнав неможливість розглянути даний спір до вирішення повязаної з нею іншої справи, предметом яких являється договір купівлі-продажу №40 від 05.01.2009р., а тому ухвалив зупинити провадження по справі до розгляду господарським судом Донецької області справи № 29/93пд.

30.05.2011р. поновлено провадження у справі і розгляд справи призначений на 08.06.2011р.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом

ВСТАНОВЛЕНО:

Позовні вимоги стосуються виконання умов договору купівлі-продажу № 40 від 05.01.2009р. підписаного між сторонами в частині грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За ст.180 цього ж Кодексу, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що за договором купівлі-продажу №40 від 05.01.2009р. продавець (позивач) зобовязався передати у власність покупця (відповідач) товар у кількості, асортименті та по цінам, узгодженим сторонами та вказаними в накладній на кожну партію товару, яка є невідємною частиною договору (п. 1 договору), а останній оплатити його з наданням відстрочки платежу протягом 30 календарних днів (п. 5.1 договору).

2

Відповідно до п. 10 договору він діє з моменту його підписання сторонами та до повного здійснення, виконання сторонами взаємних зобовязань, але в будь-якому випадку до 31.12.2011р. з правом пролонгування. Якщо по закінченні зазначеного терму ні жодна зі сторін не заявить про розірвання договору, то вважається, що його пролонговано на невизначений термін.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем по видатковим накладним №ТД-0000864 від 06.08.2009р. на суму 2452,00грн., №ТД-0000916 від 12.08.2009р. на суму 5173,70грн. переданий, а відповідачем на підставі довіреностей №101 від 06.08.2009р., №113 від 12.08.2009р. отриманий товар всього на загальну суму 7625,70грн.

Кожна накладна має посилання на договір, на якій посилається позивач як на фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар сплачений частково в сумі 2500,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з банківського рахунку з посиланням на платіжні доручення: № 5495 від 23.12.2009р. в сумі 1000,00грн.; № 71 від 13.01.2010р. в сумі 500,00грн.; № 173 від 22.01.2010р. в сумі 500,00грн.; № 449 від 05.0-3.2010р. в сумі 500,00грн. (позивач в позовній заяві зазначає, що часткова оплата складає 2132,45грн.).

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає (7625,70 2500,00.) 5125,70грн.

Враховуючи доведеність позивачем факту наявності заборгованості за товар в сумі 5125,70грн., господарський суд задовольняє цю позовну вимогу тільки в цій сумі заборгованості. В решті сумі заявленої до стягнення як заборгованості не доведено, а тому відмовляється.

Враховуючи несплату відповідачем товару, позивач також просить стягнути з нього 514,44грн. індексу інфляції, 159,89грн. 3%річних, 1134,23грн. пені.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (п. 5.1 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п. 8.1 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 1134,23грн. пені частково в сумі 769,49грн., оскільки вона повинна бути розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ, а позивачем нарахування проведене за більш тривалий термін.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Господарський суд, перевіривши розрахунки позивача, задовольняє вимоги щодо стягнення 514,44грн. індексу інфляції, 159,89грн. 3%річних в наступних розмірах: 3%річних в повному обсязі, оскільки позивачем наданий обґрунтований розрахунок суми позову, розмір якого не суперечить діючому законодавству, інфляційні частково в сумі 495,96грн. з урахуванням термінів оплати товару.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Дом „НТК” м. Донецьк до Донецького комунального підприємства „Фармація” м. Донецьк про стягнення 7301,81грн., з яких: 5493,25грн. заборгованість, 514,44грн. індекс інфляції, 159,89грн. - 3%річних, 1134,23грн. пеня частково.

Стягнути з Донецького комунального підприємства „Фармація” м. Донецьк-83085, вул Баумана, 5а, ЄДРПОУ 01976625 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Дом „НТК” м. Донецьк-83121, вул Брюсова, 106 9поштова адреса: 61157, м. Харків, пров. Шаповаловський, 8), ЄДРПОУ 32582771 заборгованість в сумі 5125,70грн., 495,96грн. інфляційних, 159,89грн. 3%річних, 769,49грн. пені, 96,65грн. державного мита та 223,61грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 20.06.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано 3 примірника:

1 суду,

1 позивачу,

1 відповідачу