Рішення № 16466746, 16.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.11 р. Справа № 38/106

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Сімоновій М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія” м.Луганськ

до відповідача: Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк

про стягнення інфляційних нарахувань за період з жовтня 2010р. по березень 2011р. у сумі 450 656,46грн., 3% річних за період з 02.10.2010р. по 01.05.2011р. у сумі 157050,69грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1.- за дов. №01/06 від 01.06.2011р.

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Позивач, Приватне акціонерне товариство “Луганська вугільна компанія” м.Луганськ, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк про стягнення інфляційних нарахувань за період з жовтня 2010р. по березень 2011р. у сумі 450 656,46грн., 3% річних за період з 02.10.2010р. по 01.05.2011р. у сумі 157 050,69грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір уступки права вимоги №20/04 від 10.04.2006р., рішення господарського суду Донецької області по справам № 20/196 від 18.07.2007р., №25/217 від 23.12.2008р., №38/261 від 09.11.2009р., та №20/264 від 15.11.2010р. та на наявність у відповідача на дату звернення з позовною заявою заборгованості перед позивачем в розмірі 9 013 129,29грн.

02.06.2011р. відповідач представив суду відзив від 02.06.2011р. №60-ю-2011, в якому позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

16.06.2011р. у судовому засіданні позивач надав супровідний лист, яким просить суд залучити до матеріалів справи фіскальний чек, як доказ направлення позовної заяви з додатками відповідачу. Супровідний лист та доданий до нього фіскальний чек судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноваженого представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.04.2006р. між Закритим акціонерним товариством „Луганська вугільна компанія” м.Луганськ (за договором Правонабувач, далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськвуглепереробка” м.Луганськ (за договором Кредитор), був укладений договір № 20/04 уступки права вимоги, відповідно до умов якого, Кредитор уступає Правонабувачу право вимоги боргу з ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” (далі-Боржник, далі-відповідач), перед Кредитором по договорам: № 141 від 01.08.2003р. на загальну суму 9 013 129,29 грн.

10.04.2006р. позивач направив на адресу відповідача, ДП “Державна вугільна енергетична компанія” повідомлення про уступку права вимоги боргу на загальну суму 9013129,29грн.

Пунктами 1, 2, 3 договору уступки права вимоги передбачено, що право вимоги Кредитора до Боржника переходить до Правонабувача на умовах договору з дати його підписання. Кредитор при необхідності передає Правонабувачу усі правовстановлюючі документи, які повязані із уступкою права вимоги боргу, а також забезпечує Правонабувача повною та своєчасною інформацією, яка має значення для здійснення вимоги. З моменту підписання договору сторонами, Правонабувач придбає право вимоги боргу та уповноважується усіма правами Кредитора по відношенню до Боржника у повному обсязі.

Позивач у 2007році звернувся до господарського суду Донецької області з позовом (справа №20/196) про стягнення наявної заборгованості з відповідача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.2007р. по справі №20/196 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Луганська вугільна компанія” м.Луганськ до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 9 013 129,29грн., 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу були задоволені у повному обсязі, про що був виданий наказ.

Станом на травень 2011р. грошові зобовязання зі сплати коштів за договором уступки права вимоги №20/04 від 10.04.2006р., що підтверджується рішенням господарського суду Донецької області по справі №20/196 від 18.07.2007р., відповідачем виконані не були.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки відповідач до цього часу свої зобовязання по договору уступки права вимоги №20/04 від 10.04.2006р. у розмірі 9 013129,29грн. не виконав, позивач наполягає на стягненні з відповідача інфляційних збитків за період прострочення оплати нараховані з жовтня 2010р. по березень 2011р. у розмірі 450 656,46грн. та 3 % річних за період прострочення оплати з 02.10.2010р. по 01.05.2011р. в сумі 157 050,69грн., у звязку з порушенням грошового зобовязання.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 18.07.2007р. по справі №20/196 встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 9 013 129,29грн. та стягнуто з відповідача вказану суму.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 20/04 уступки права вимоги, підтверджується рішенням по справі №20/196.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач протягом розгляду справи не надав суду доказів належного виконання зобовязань по договору уступки права вимоги № 20/04 у звязку з чим, суд приходить до висновку, що у відповідача в період нарахування інфляційних та річних була наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 9 013 129,29грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 02.10.2010р. по 01.05.2011р. в сумі 157 050,69грн. та інфляційні нарахування за період з жовтня 2010р. по березень 2011р. у розмірі 450 656,46грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та інфляційні суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги підтверджуються представленими доказами по справі та визнаються відповідачем.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 4-2,4-3, 22, 33, 35, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія” м.Луганськ до Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк про стягнення інфляційних нарахувань за період з жовтня 2010р. по березень 2011р. у сумі 450 656,46грн., 3% річних за період з 02.10.2010р. по 01.05.2011р. у сумі 157 050,69грн., задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Приватного акціонерного товариства ”Луганська вугільна компанія” (91021, м. Луганськ, вул. Советськая, 18; код ЄДРПОУ 32474386) індекс інфляції в сумі 450 656,46грн., 3% річних в сумі 157 050,69грн., витрати по сплаті держмита в сумі 6 077,07грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 16.06.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2011р.

Суддя Лейба М.О.