Рішення № 16466336, 17.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.11 р. Справа № 21/128

Позивач: Державне підприємство „Донецька залізниця” м. Донецьк

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” м. Докучаєвськ

3-і особи: Дочірнє підприємство „Трансгарант-Україна”

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрметалургтранс”

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лемтранс”

про стягнення 47 603,04 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: Ігнатова Н.О. – пров. юр., Доля О.Г. - нач. станції Оленівка, Каленик Д.Ю. - заст. нач. від. ремонту

відповідача: Олійник О.С. – нач. юр. від., Місько Т.Г. – нач. вантажного двору, Лебедев Д.С. – нач. вагонного депо, Науменко М.М. – зав. Вант. двором

ДП „Трансгарант-Україна”: не з’яв.

ТОВ „Укрметалургтранс”: не з’яв.

ТОВ „Лемтранс”: не з’яв.

Державне підприємство „Донецька залізниця” звернулося із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат”, яке під час розгляду справи змінило найменування на Приватне акціонерне товариство “Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат”, про стягнення 47 603,04 грн., у тому числі:

- 45 067,44грн. – плати за користування вагонами;

- 2 535,60грн. – збору за зберігання вантажу.

Заявою від 09.06.10р. № 101/0354 позивач збільшив розмір позовних вимог і наполягає на стягненні з відповідача 47 687,04грн., у тому числі:

- 45 067,44грн. – плати за користування вагонами;

- 2 619,60грн. – збору за зберігання вантажу.

В обґрунтування позову залізниця посилається на те, що:

- у період з 1 по 30 грудня 2009р. на станцію Оленівка на адресу комбінату надходили приватні порожні вагони під навантаження, частина з яких ним на під’їзну колію не приймались, а затримувались на станції Оленівка;

- затримка вагонів на станції з причин, що залежать від вантажовласника, засвідчена актами загальної форми;

- порожні приватні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус „вантажу” і тому вантажоодержувач зобов’язаний отримати їх від перевізника, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці – сплатити плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1;

- за час перебування (затримки) вагонів на коліях станції відповідно до ст.119 Статуту залізниць України комбінату нарахована плата за користування вагонами у сумі 45 067,44грн.;

- за час затримки приватних вагонів на станції, що перевищує одну добу, відповідно до ст.46 Статуту залізниць України нарахований збір за зберігання вантажу у сумі 2 535,60грн.;

- відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки комбінат підписав із зауваженнями і від сплати нарахованих сум відмовився без достатніх на те підстав.

Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат позив не визнав з посиланням на те, що:

- залізниця не подавала вагони на під’їзну колію комбінату з невідомих причин (вони знаходились на станції Оленівка);

- частина вагонів, які надійшли під завантаження, була несправна у технічному відношенні;

- вини комбінату у простої вагонів на станції Оленівка не має.

Позивачем під час розгляду справи заявлене клопотання про залучення до участі у справі у якості відповідачів операторів, в управлінні яких находились спірні вагони (Дочірнє підприємство „Трансгарант-Україна”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрметалургтранс”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Лемтранс”).

Клопотання позивача судом залишене без задоволення, оскільки на думку суду достатніх підстав для цього не має.

В той же час господарський суд за власною ініціативою залучив операторів, в управлінні яких находились спірні вагони (Дочірнє підприємство „Трансгарант-Україна”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрметалургтранс”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Лемтранс”) до участі у справі як 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки рішення по цій справі може вплинути на їх права та обов’язки щодо Державного підприємства “Донецька залізниця”.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лемтранс” пояснило, що вагони, які знаходились у його експлуатації (управлінні) і про які йдеться мова у позовах залізниці, надавалися відповідачу відповідно до його замовлень на виконання відповідних планів перевезень. Твердження останнього про те, що значна кількість з цих вагонів була не придатна для перевезення вантажів з огляду на їх незадовільний технічний стан не відповідає дійсності і не підтверджується належними доказами.

ТОВ „Укрметалургтранс” пояснило, що:

- забезпечення відповідача порожніми вагонами оператора у спірний період здійснювалось залізницею на підставі та в обсягах, затвердженого плану перевезень вантажів;

- затримка вагонів по станції Оленівка мала місце з незалежних від оператора причин;

- застосування залізницею ст.119 Статуту залізниць України щодо спірних правовідносин є неправомірним, оскільки ч.2 ст.119 Статуту залізниць України передбачено стягнення 50 відсотків плати за користування вагонами за час затримки вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, на станціях призначення (на коліях залізниці) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, а по станції Оленівка перебували порожні вагони.

Сторонами за участі ТОВ „Лемтранс” була здійснена звірка розрахунків щодо кількості запланованих, поданих під завантаження, прийнятих відповідачем під завантаження і неприйнятих ним вагонів, за результатами якої складений відповідний акт. Згідно цього акту:

- загалом у грудні 2009р. відповідачем у ТОВ „Лемтранс” було замовлено 5 318 вагонів;

- за даними сторін на станцію прибуло 5 213 вагонів, з яких непридатними під завантаження виявилось 1 352 вагони;

- відповідачеві подано під завантаження 3 861 вагон;

- відповідачем завантажено 3 854 вагони.

Також сторонами за участі ТОВ „Лемтранс” була здійснена звірка розрахунків щодо причин неприйняття відповідачем вагонів під завантаження, згідно якої:

- 68 вагонів було направлено в ремонт на підставі складених повідомлень форми ВУ-23;

- 640 вагонів направлено на ТОВ „Росукртранс” для технічного обслуговування;

- 84 вагони за перевізними документами відповідача перенаправлено на станцію Кумшацький для інших вантажовідправників;

- 69 вагонів за перевізними документами відповідача перенаправлено на станцію Донецьк-Північний для інших вантажовідправників;

- 31 вагон за перевізними документами відповідача перенаправлено на станцію Ханжонкове для інших вантажовідправників;

- 16 вагонів були затримані (знаходились) на станції Оленівка-Нова;

- 112 вагонів були затримані (знаходились) на станції Оленівка.

Зі 112 вагонів, які були затримані (знаходились) на станції Оленівка і оператором яких було ТОВ „Лемтранс”:

- на 1 вагон акт загальної форми № 349 складений 3.12.09р. і у ньому зазначається про затримку вагону з 9год.25хв. 4.12.09р., тобто акт складений днем раніше початку затримки;

- на 55 вагонів складений акт загальної форми № 399, згідно якого час затримки складає всього 1год.15хв., а саме: початок затримки - 11год.00хв. 7.12.09р., закінчення затримки - 12год.15хв. 7.12.09р.

На виконання ухвали суду від 02.06.11р.:

- сторони пояснили, що у потягу № 3112, який прибув 4.12.09р. о 5-10, у складі якого було 4 напіввагонів власності ДП „Трансгарант-Україна” і 15 вагонів, оператором яких було ТОВ „Укрметалургтранс” (час затримки 15 вагонів – з 7-10 до 10-30), загалом було 49 напіввагонів;

- залізниця надала пояснення щодо причин складання актів загальної форми №№ 465, 489, 492, 538, 600, 629, а саме – вагони простоювали на приймально-здавальних коліях в очікуванні оформлення перевізних документів відповідачем;

- залізниця пояснила, що повідомлення ф.ВУ-23М на 5 вагонів №№ 56267644, 53546560, 53520508, 52501441, 56866361, які спочатку були перенаправлені на ТОВ „Росукртранс” для технічного обслуговування, а потім були направлені на станцію Волноваха в ремонт, були складені у зв’язку з простроченням деповського ремонту;

- залізниця роз’яснила, що вина відповідача щодо 111 вагонів, на які були складені акти загальної форми № 399 від 7.12.09р. (55 вагонів) і № 581 від 23.12.09р. (56 вагонів), полягає у тому, що комбінат не звільнив приймально-здавальні колії станції Оленівка-Нова, що призвело до простоювання 111 вагонів на станції Оленівка.

На думку відповідача 111 вагонів, на які були складені акти загальної форми № 399 від 7.12.09р. (55 вагонів) і № 581 від 23.12.09р. (56 вагонів), залізниця могла подати на 3 колію станції Оленівка-Нова, яка була весь час вільна.

ДП „Трансгарант-Україна” від виконання ухвал суду ухилилось, клопотання ДП „Трансгарант-Україна” про відкладення розгляду справи з огляду на його безпідставність судом залишене без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і 3-х осіб у відкритому судовому засіданні, господарський суд вважажє, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке:

Як встановлено постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2010р. по справі №17/36 „між позивачем та відповідачем 29.12.2006р. укладено договір №47/465жд про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, згідно з п.2.2 якого залізниця зобов’язувалась приймати до перевезення вантажі відповідача, для чого подавати під навантаження вагони згідно із затвердженими планами і заявками та надавати додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів.

Додатковою угодою № 15 від 12.06.2009р. до договору сторони внесли зміни в п.3.1 договору та передбачили сплату плати за користування вагонами згідно Розділу V таблиці 1.2 “Збірника тарифів”.

Також між сторонами укладений договір № 1/29 від 13.11.2006р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” при станції Оленівка, п.1 якого передбачено, що на підставі чинного транспортного законодавства і на умовах цього договору здійснюється експлуатація під’їзної колії відповідача, яка примикає до станції Оленівка Донецької залізниці.

В п.4 договору зазначено, що подача вагонів на під’їзну колію і зарахування їх в користування власнику під’їзної колії здійснюється у такому порядку:

- між порожніми вагонами в кількості від 20 і більше вагонів - за інтервалом 1 година;

- в інших випадках - за повідомленнями, які передаються не пізніше ніж за 2 години до подачі з записом в книгу повідомлень.

Згідно п.5 договору вагони для під’їзної колії подаються локомотивом залізниці на приймально-здавальні колії 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 станції Оленівка-Нова, де здійснюється передача їх власнику колії в технічному і комерційному відношеннях. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Відповідно до п.9 договору максимальна переробна спроможність всіх фронтів навантаження і вивантаження під’їзної колії складає 985 вагонів на добу.

Крім того, взаємовідносини сторін і 3-х осіб з подачі та забирання вагонів врегульовані умовами договорів, які укладені власниками (операторами) порожніх вагонів з залізницею та відповідачем.

У період з 1 по 30 грудня 2009р. на станцію Оленівка Донецької залізниці на адресу Відкритого акціонерного товариства “Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” за повними перевізними документами надходили приватні порожні вагони під навантаження, частина з яких залізницею на приймально-здавальні колії для передачі їх комбінату не виставлялась, а знаходилась на станції Оленівка, а частина - знаходилась на приймально-здавальних коліях станції Оленівка-Нова і не була здана відповідачеві для здійснення навантажувальних операцій.

Порядок використання порожніх вагонів встановлено в п.6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, яким передбачено, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням із власником вагонів. Залізниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, які попередньо погоджені відправником із власником вагонів. Отже, забезпечення вантажовідправника власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів.

За наявності укладених договорів відповідачем із залізницею, з власниками вагонів (операторами), власників вагонів із залізницею, можна констатувати, що сторонами дотриманий передбачений чинним законодавством порядок експлуатації власних вантажних вагонів, узгоджені плани перевезень вантажів в даних вагонах з залізницею і з власниками вагонів на грудень 2009 року.

Так, згідно облікових карток планів перевезень у спірному періоді:

- план перевезень № 630, оператором яких було ТОВ „Лемтранс”, у грудні 2009р. загалом складав 1 511 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 1 236 вагонів, відповідачем було завантажено 1 236 вагонів;

- план перевезень № 635, оператором яких було ТОВ „Лемтранс”, у грудні 2009р. загалом складав 35 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 23 вагони, відповідачем було завантажено 23 вагони;

- план перевезень № 638/5, оператором яких було ТОВ „Лемтранс”, у грудні 2009р. загалом складав 996 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 709 вагонів, відповідачем було завантажено 709 вагонів;

- план перевезень № 632, оператором яких було ТОВ „Укрметалургтранс”, у грудні 2009р. загалом складав 761 вагон, для виконання плану перевезень залізницею було подано 524 вагони, відповідачем було завантажено 524 вагони;

- план перевезень № 633, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна”, у грудні 2009р. загалом складав 1 038 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 733 вагони, відповідачем було завантажено 733 вагони;

- план перевезень № 636, оператором яких було ДП „Трансгарант-Україна”, у грудні 2009р. загалом складав 164 вагони, для виконання плану перевезень залізницею було подано 145 вагонів, відповідачем було завантажено 145 вагонів;

- план перевезень № 42/дод у грудні 2009р. загалом складав 300 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 202 вагони, відповідачем було завантажено 202 вагони;

- план перевезень № 43/дод у грудні 2009р. загалом складав 100 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 100 вагонів, відповідачем було завантажено 100 вагонів;

- план перевезень № 44/дод у грудні 2009р. загалом складав 300 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею вагони не подавались;

- план перевезень № 38/дод у грудні 2009р. загалом складав 896 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 571 вагонів, відповідачем було завантажено 571 вагонів;

- план перевезень № 39/дод у грудні 2009р. загалом складав 746 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 544 вагони, відповідачем було завантажено 544 вагони;

- план перевезень № 40/дод у грудні 2009р. загалом складав 728 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 728 вагонів, відповідачем було завантажено 728 вагонів;

- план перевезень № 41/дод у грудні 2009р. загалом складав 60 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 43 вагони, відповідачем було завантажено 43 вагони;

- план перевезень № 542/дод у грудні 2009р. загалом складав 38 вагонів, для виконання плану перевезень залізницею було подано 38 вагонів, відповідачем було завантажено 38 вагонів.

Тобто згідно облікових карток планів перевезень у грудні 2009р. усі подані залізницею вагони відповідачем були прийняті і завантажені.

Загалом протягом спірного періоду залізницею не було передано відповідачеві 1 417 напіввагонів після їх прибуття на станцію Оленівка, з яких ТОВ „Лемтранс” було оператором 1 020 вагонів, ТОВ „Укрметалургтранс” – 92 вагонів, ДП „Трансгарант-Україна” – 305 вагонів.

Про затримку вагонів на станції призначення залізницею були складені акти загальної форми №№ 301, 302, 313-315, 321-331, 334, 336, 338-350, 352, 353, 355-368, 370-376, 378-386, 388-399, 401-405, 410, 412-415, 417, 418, 420, 421-423, 426-428, 430-435, 437-441, 444-447, 449, 452, 453, 455-459, 461-470, 472-478, 480-483, 485-497, 499-505, 507-510, 513-529, 531-535, 538-540, 542-544, 546-556, 558-562, 565, 567-570, 572-575, 577-587, 589, 590, 591, 593-607, 609-613, 616, 617, 619-621, 625-633, 635, 636, 638, 639, 643, 644, 646-648, 654, 655, 657, 662, 663, 667-669, 671.

В актах, в яких був вказаний тільки час початку затримки вагонів, залізниця зазначила: ”Затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта. ... вагони простоюють по .... колії (зазначений номер колії) станції Оленівка-Нова в очікуванні оформлення перевізного документу”.

Від підписання актів загальної форми відповідач відмовився.

На підставі актів загальної форми залізницею були складені відомості плати за користування вагонами №№ 03121098, 05121102, 05121105, 07121110, 07121113, 09121116, 09121119, 11121132, 13121136, 13121139, 14121143, 15121147, 15121150, 17121152, 17121155, 19121159, 21121164, 22121167, 24121173, 25121176, 26121179, 27121183, 28121186, 29121188, 30121192, 31121196, 01010004, 15029002, 15029003, 15029004, 15029005, 29039007, 29039008, 29039009, 29039011, 29039014, 29039015 та за відповідний час нарахована плата за користування вагонами у сумі 45 067,44грн., від оплати якої відповідач відмовився.

Відомості плати за користування вагонами відповідач підписав з зауваженнями, які у більшій частині стосуються технічного стану вагонів, поданих під завантаження.

Крім того, з посиланням на ст.46 Статуту залізниць України залізницею за час затримки приватних вагонів на станції, що перевищує одну добу, був нарахований збір за зберігання вантажу (вагонів) у спірному періоді у сумі 2 619,60грн., від сплати якого відповідач також відмовився.

З загальної кількості непереданих відповідачеві вагонів 419 вагонів, з яких ТОВ „Лемтранс” було оператором 112 вагонів, ТОВ „Укрметалургтранс” – 90 вагонів, ДП „Трансгарант-Україна” – 217 вагонів, знаходились на станції Оленівка і за твердженням залізниці не могли бути виставлені на приймально-передавальні колії для передачі їх відповідачеві зважаючи на їх зайнятість іншими вагонами. Таке твердження залізниці не відповідає дійсності, оскільки протягом спірного періоду 3-я колія, на яку відповідно до п.5 договору № 1/29 від 13.11.2006р. про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” при станції Оленівка залізниця мала своїм локомотивом подавати вагони, весь час була вільна.

Посилання залізниці на те, що з середини 2004 року 3-я колія була закрита для руху поїздів у зв’язку з гнилістю шпал, і як наслідок, непридатна для здійснення приймально-здавальних операцій, що підтверджено випискою з журналу форми ДУ-46 станції Оленівка і на неї не могли виставлятись вагони, судом до уваги не прийняте, оскільки договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії ВАТ “Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” при станції Оленівка № 1/29 між сторонами укладений у 2006 році і якщо б 3-я колія була непридатна для здійснення приймально-здавальних операцій, то залізниця, яка відповідно до чинного транспортного законодавства розробляла проект договору, не включила в пункт 5 договору серед інших приймально-здавальних колій (№№ 1, 2, 4, 5, 6, 7 станції Оленівка-Нова) колію № 3. До того ж відповідно до ст.71 Статуту залізниць України експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання, перед складанням якого здійснюється обстеження колій..

640 вагонів, оператором яких було ТОВ „Лемтранс” і які спочатку були виставлені на приймально-здавальні колії для передачі їх відповідачеві в технічному і комерційному відношеннях відповідно до п.5 № 1/29 від 13.11.2006р., після перевірки їх технічного стану оглядачами вагонів станції Оленівка і комбінату згідно Технологічного процесу роботи пункту технічної передачі вагонів на під’їзні колії ВАТ “Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат”, затвердженого у 2005 році, були пере направлені на ТОВ „РосУкрТранс” для технічного обслуговування, з яким ТОВ „Лемтранс” укладений договір № 63/09 від 23.03.09р. про надання послуг з виконання технічного обслуговування вагонів з відчепленням під час підготовки до навантаження з заміною зношених вузлів деталей кузова напіввагону. За технічне обслуговування вагонів у грудні 2009р. ТОВ „Лемтранс” були сплачені ТОВ „РосУкрТранс” кошти, що підтверджено відповідними рахунками, наданими ТОВ „Лемтранс” на запит суду.

З огляду на те, що відповідно до розділу 3 Технологічного процесу роботи пункту технічної передачі вагонів на під’їзні колії ВАТ “Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” черговий по станції дає вказівку на проведення маневрових робіт (викидки вагонів) після одержання інформації від ремонтно-оглядової бригади про технічний стан вагонів, господарський суд вважає, що без одержання інформації про технічно несправний стан 640 вагонів маневрові роботи здійснені б не були.

На порушення Інструктивних вказівок про порядок складання звітних та облікових форм по вагонному господарству, зокрема пунктами 1, 2 яких передбачено, що повідомлення форми ВУ-23 „є документом, яке посвідчує технічно несправний стан вагону, і підставою для виключення вагону з парку справних вагонів і зарахування в парк несправних, незважаючи від їх місцезнаходження” і воно видається на кожний вантажний вагон, який підлягає капітальному, заводському, деповському, поточному відцепочним ремонтам, укрупненому технічному обслуговуванню залізницею повідомлення форми ВУ-23 на зазначені 640 вагонів, оператором яких було ТОВ „Лемтранс”, складені не були.

Аналогічна ситуація склалась і з 243 вагонами, з яких ТОВ „Лемтранс” було оператором 184 вагонів, ДП „Трансгарант-Україна” – 59 вагонів, які були пере направлені на інші станції іншим вантажовідправникам. На думку суду маневрові роботи щодо цих вагонів здійснені б не були, якби черговий по станції не одержав інформації від ремонтно-оглядової бригади про їх технічний стан.

Твердження залізниці про те, що ці вагони іншими вантажовідправниками були прийняті до завантаження і, як наслідок, вони були справними, судом до уваги не прийняте, оскільки книга пред’явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговуванню форми ВУ-14 залізницею суду у зв’язку з її утилізацією надана не була, а складення інших документів, які б засвідчили технічний стан вагонів, законодавством не передбачено. До того ж відповідно до Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації визначення пошкодження обшивки, підлоги і чи може через такі несправності випасти вантаж здійснюється залізницею і відправником у кожному випадку індивідуально.

На 79 вагонів, з яких ТОВ „Лемтранс” було оператором 68 вагонів, ТОВ „Укрметалургтранс” – 1 вагону, ДП „Трансгарант-Україна” – 10 вагонів, залізницею були складені повідомлення про ремонт вагону форми ВУ-23, у зв’язку з чим на думку суду складення на ці вагони актів загальної форми про затримку вагонів з вини відповідача є безпідставним.

35 вагонів, з яких ТОВ „Лемтранс” було оператором 16 вагонів, ТОВ „Укрметалургтранс” – 1 вагону, ДП „Трансгарант-Україна” – 18 вагонів, залізницею були подані в тупик (15 колія), де на підставі укладених з ТОВ „Лемтранс”, ТОВ „Укрметалургтранс” і ДП „Трансгарант-Україна” договорів про технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням, зокрема № Д\В-013/0 від 29.01.2009р., № Д\В-067/0 від 26.03.2009р., нею здійснювались ремонтні роботи цих вагонів.

Застосування залізницею ст.119 Статуту залізниць України щодо спірних правовідносин у частині стягнення плати за користування вагонами на думку суду є неправомірним, оскільки ч.2 ст.119 Статуту залізниць України передбачено стягнення 50 відсотків плати за користування вагонами за час затримки вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, на станціях призначення (на коліях залізниці) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, тобто ця норма регламентує розмір плати за користування завантаженими вагонами, а по станції Оленівка перебували порожні вагони.

Наполягаючи на стягненні з комбінату збору за зберігання вагонів (як вантажу), залізниця посилається на ст.46 Статуту, та пояснюючи, що відповідно до ст. 909 ЦК України, яка кореспондується із ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної. Статтею 6 Статуту визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту і Правил перевезень і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою договору на перевезення вантажу, який укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Відповідно до пункту 6.4 “Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів”, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 856 від 28 вересня 2004р. і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 жовтня 2004р. за № 1316/9915 (“Правила реєстрації та експлуатації”), порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі “найменування вантажу” вказується “Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)”. Порядок нарахування плати за перевезення приватних власних порожніх вагонів встановлений у п.14 р.2 Тарифного керівництва № 1. Отже, на думку Залізниці, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус “вантажу”.

З таким висновком залізниці погодитись не можна, виходячи з наступного.

Виходячи з вимог ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Пунктом 5 Правил зберігання визначено, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Пунктом 8 цих Правил встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх (тобто - вагонів) з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Тобто, як у Статуті, так і у нормах Правил зберігання, на які посилається залізниця, мова йде про зберігання вантажів та – плату за таке зберігання. Більш того п. 8 Правил зберігання конкретизує про збір “…за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах)…”

Зміст терміну “вантаж” у розумінні Статуту та Правил зберігання, визначений в абзаці 8 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про залізничний транспорт” та абзацу 1 ч. 1 ст. 6 Статуту, де чітко зазначено, що під вантажем розуміється матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Тобто, системний аналіз згаданих норм дає усі підстави для твердження, що вагони, які транспортуються по залізничних коліях на власних осях, не є „вантажем” у розумінні вимог Статуту та Правил зберігання. Адже такі залізничні вагони хоча і є матеріальною цінністю, однак – не перевозиться “…у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі…”, а транспортуються на власних осях.

Такі вагони за усіма ознаками відносяться до “транспортних засобів”, адже за абзацом 11 ст. 1 Закону України “Про залізничний транспорт” та за абзацом 2 ч. 4 ст. 6 Статуту залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери є транспортними засобами.

Вагон будь-якої власності можна було б віднести до категорії вантажу, у розумінні Статут та Правил зберігання, лише у разі, його перевезення в іншому рухомому складі (транспортному засобі), а не транспортування по залізничних коліях на власних осях.

Перевезення (транспортування) зазначених порожніх власних вагонів за повними перевізними документами не надає таким вагонам статусу вантажу, про який йдеться у нормах Закону Статуту та Правил зберігання.

Пункт 6.4 Правила реєстрації та експлуатації лише регулює порядок транспортування зазначених вагонів, але ж не змінює їхнього статусу з “транспортного засобу” на “вантаж”.

Відтак, підстави для нарахування та стягнення збору за зберігання спірних вагонів, навіть у разі їх затримання з вини комбінату – відсутні.

Судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.1 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст.6, 31, 46, 129 Статуту залізниць України і керуючись ст.ст.43, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Донецька залізниця” до Приватного акціонерного товариства “Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат” про стягнення 47 687,04грн., у тому числі 45 067,44грн. плати за користування вагонами і 2 619,60грн. збору за зберігання вантажу, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя Матюхін В.І.

Повний текст рішення складено 17.06.2011р.

Надруковано примірників:

1 – до справи;

1 – позивачу;

1 – відповідачу.

3-3-м особам

Виконала:

Тел.381-91-18