Рішення № 16465672, 31.05.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.11р.Справа № 15/5005/6729/2011

За позовом Приватного підприємства "ВК і К", м. Світловодськ

до Відкритого акціонерного товариства "Жовтоводський Хлібозавод", м. Жовті Води

про стягнення 3 522,06 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1., представник за довіреністю № 427 від 23.05.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ВК і К" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Жовтоводський Хлібзавод" (далі - відповідач) про стягнення 3 522,06 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 3 193,76 грн. заборгованість за поставлену продукцію, 178,20 грн. - пеня та 150,10 грн. інфляційні витрати.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №270 від 14.12.2010 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлену продукцію.

16.06.11р. у судове засідання повноважний представник позивача не зявився, але до суду надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач просить стягнути з відповідача тільки пеню у розмірі 178,20 грн. та інфляційні витрати у розмірі 150,10 грн., а також витрати по справі. Щодо стягнення заборгованості за поставлену продукцію позивач посилається на погашення відповідачем її у повному обсязі, у звязку з чим зменшує розмір позовних вимог. Також, позивач надає для долучення до матеріалів справи Акт звірки розрахунків між сторонами. Крім того, у своїй заяві позивач просить провести розгляд справи без участі його представника у звязку з його хворобою.

Представник відповідача надав у судове засідання відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги визнаються частково, а саме на суму основного боргу у розмірі 3193,76 грн. Крім того, відповідач зазначає про те, що жодних заходів досудового врегулювання господарського спору, які передбачено чинним законодавством позивачем здійснено не було, у звязку з чим пеня та інфляційні витрати стягненню не підлягають. Крім того, у своєму відзиві відповідач зазначає про те, що ним 03.06.11р. платіжним дорученням № 7473 було перераховано на рахунок позивача заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 3193,76 грн.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливим розглянути справу у даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

За згодою представника відповідача, в судовому засіданні 16.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2010 року між позивачем і відповідачем було укладено договір поставки №270 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач продає, а відповідач купує продукцію, виготовлену позивачем, в асортименті, в кількості, по цінам та на суму, зазначених у накладних, у відповідності з діючим на момент відпустку товару затвердженим переліком вільно-відпускних цін.

Відповідно до п. 1.2. Договору позивач поставляє товар згідно замовлень відповідача поданих диспетчеру напередодні дня поставки.

Договір складений для забезпечення та проведення багаторазових операцій поставок товару (п. 1.3. Договору).

Ціни на реалізований товар встановлюється переліком вільно-відпускних цін, затвердженим керівником виробництва позивача. З дати затвердження позивачем наступного переліку вільно-відпускних цін попередній перелік втрачає силу (п.2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору, загальна сума даного договору складається з окремих здійснених поставок товару, які зазначені у товарних (товарно-транспортних) накладних.

Оплата за товар проводиться згідно даних, зазначених в товарних (товарно-транспортних) накладних безготівковим перерахуванням на розрахунковий рахунок позивача, зазначений в Договорі, або внесенням готівковий грошових коштів в касу позивача (п. 2.4. Договору).

Оплата вважається проведеною після зарахування установою обслуговуючого банка грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача та його підтвердженням про це, або оприбуткування грошових коштів в касі підприємства позивача (п. 2.5. Договору). .

Згідно до п.2.6. Договору, встановлений вид платежу з відстрочкою платежу на 5 (п'ять) банківських днів:

- по факту отримання продукції

- з відстрочкою платежу з вказаною кількістю банківських днів

- на умовах попередньої оплати відповідно виставленого рахунку.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обовязків по даному договору відповідно до діючого законодавства України (п. 5.1. Договору).

За прострочку оплати, порушення строків оплати, зазначених в п. 2.6. даного Договору відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочити, діючої на дату порушення строків оплати (п. 5.3. Договору).

На виконання умов Договору, відповідно до замовлення відповідача, позивач у період з 21.12.10р. по 27.12.10р. поставив відповідачу продукцію власного виробництва всього на суму 4 193,76 грн., що підтверджують накладні, які знаходяться в матеріалах справи.

26.01.2011 року відповідачем було проведено частковий розрахунок за поставлений товар у безготівковому порядку на загальну суму 1 000,00 грн., після чого сума боргу склала 3 193,76 грн.

Як зазначає позивач, відповідач повинен був розрахуватися з ним у повному обсязі не пізніше 05.01.11р., але останній цього не зробив, внаслідок чого позивачем на підставі п. 5.3. Договору була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 178,20 грн. та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні витрати у розмірі 150,10 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 3 193,76 грн., пеню у розмірі 178,20 грн. та інфляційні витрати у розмірі 150,10 грн., всього 3 522,06 грн.

16.06.11р. до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач зазначає, що відповідачем було сплачено заборгованість за поставлену продукцію у повному обсязі, у звязку з чим просить стягнути з відповідача тільки пеню у розмірі 178,20 грн., інфляційні витрати у розмірі 150,10 грн., а також витрати по справі.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме на суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 3193,76 грн., яку ним 03.06.11р. було сплачено у повному обсязі, що підтверджує платіжне доручення за № 7472.

Щодо стягнення пені та інфляційних вимог відповідач заперечує, оскільки, як він зазначає, позивачем не здійснено жодних заходів досудового врегулювання господарського спору, які передбачено чинним законодавством, у звязку з чим пеня та інфляційні витрати стягненню не підлягають.

При викладених обставинах вимоги позивача відлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.3. Договору, за прострочку оплати, порушення строків оплати, зазначених в п. 2.6. даного Договору відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочити, діючої на дату порушення строків оплати.

На підставі вищевказаних норм закону та п. 5.3. Договору, позивачем була нарахована пеня, за період з 06 січня 2011 року по 17 травня 2011 року, у розмірі 178,20 грн.

При перевірки господарським судом розрахунку нарахування пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені, за період з 06 січня 2011 року по 17 травня 2011 року, у розмірі 178,20 грн. визнаються правомірними та обґрунтованими.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні витрати, за період з січня 2011р. по квітень 2011р., в розмірі 150,10 грн., розрахунок яких господарським судом також перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Жовтоводський Хлібзавод" (52200, м.Жовті Води, вул. Залізнича, буд. 2; ЄДРПОУ 20309194) на користь Приватного підприємства "ВК і К" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Дружби, буд.17; ЄДРПОУ 13745730, р/р 26003000000696 у ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" у м. Кременчук, МФО 300614) пеню у розмірі 178,20 грн. (сто сімдесят вісім грн. 20 коп.), інфляційні витрати у розмірі 150,10 грн. (сто п'ятдесят грн. 70 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 21.06.11р.