Рішення № 16465501, 16.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 червня 2011 р. Справа 16/33/2011/5003

за позовом: Міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло", м.Вінниця

до: відкритого акціонерного товариства "Вінницький асфальтобетонний завод", м.Вінниця

про стягнення 24 692,40 грн. заборгованості за надані послуги

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Снігур О.О.

Представники

позивача: ОСОБА_1. - за дорученням б/н та б/д;

відповідача: ОСОБА_2.- за довіреністю б/н від 03.06.2011 р.

ВСТАНОВИВ :

Міське комунальне унітарне підприємство "Міськсвітло" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Вінницький асфальтобетонний завод" заборгованості в сумі 24 692,40 грн., що створилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів субпідряду №11 від 03.06.2008 року та №13 від 03.06.2008 року щодо розрахунку за отримані послуги.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 27.05.11 року порушено провадження у справі №16/33/2011/5003 та призначено її до розгляду на 16.06.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач під слухання справи, посилаючись на письмові пояснення б/н та дати та б/н від 16.06.2011 року (вх. №08-46/8142/11 та №08-46/8223/11 відповідно), позовні вимоги визнав повністю. Суду пояснив, що зазначена заборгованість перед позивачем виникла в зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд керувався положеннями ч.5 ст.78 ГПК України та виходив з того, що дії відповідача щодо визнання позову в цій частині не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

03.06.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Вінницький асфальтобетонний завод" (далі - генпідрядник) та Міським комунальним унітарним підприємством "Міськсвітло" (далі - субпідрядник) укладено договори субпідряду №11 та №13.

Відповідно до п.1.1 договорів субпідрядник зобовязується виконати за завданням генпідрядника роботи з реконструкції перехрестів: на вулиці 40-річчя Перемоги - Хмельницьке шосе; на вулиці Островського із розширенням від будинку №50 до перехрестя з вулиці 50-річчя Перемоги.

Пунктами 2.1. договорів встановлено, що договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, що є невід'ємною частиною договору, з врахуванням коштів на покриття витрат з утримання тех. нагляду Головного управління житлово-комунального господарства - 2,5% та 1% витрат з надання послуг генпідрядника.

Зазначена в пунктах 2.1. вартість є попередньою. Остаточна вартість визначається при складанні акта виконаних робіт, що надається субпідрядником. Вартість робіт за договором може бути змінена внаслідок інфляції за обопільною згодою сторін та згодою замовника. Оплата витрат, повязаних з підвищенням вартості договірних робіт здійснюється замовником в порядку, передбаченому розділом 3 цього договору (п.2.2. договорів).

Умовами п.3.2. договорів передбачено, що остаточний розрахунок за договором здійснюється генпідрядником не пізніше 15 днів з дня отримання коштів від замовника на підставі акту виконаних робіт.

Позивач виконав свої зобовязання за договорами належним чином, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін:

- актом приймання виконаних підрядних робіт №50 за жовтень 2008 року, на суму 14049,60 грн.;

- актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року, на суму 10642,80 грн.;

- актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2008 року по 17.02.2011 року, підписаним ВАТ "Вінницький асфальтобетонний завод" та МКУП "Міськсвітло" на суму 24642,40 грн.

Відповідач не здійснив вчасно оплату за виконані роботи, заборгувавши позивачу 24642,40 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензії №226 від 23.12.2009 року та №95 від 25.03.2011 року.

У відповіді на претензію №95 від 25.03.2011 року (вих. №8 від 29.03.2011 року) відповідач визнає борг перед позивачем в сумі 24692,40 грн., однак просить відстрочити термін виконання грошового зобовязання в звязку зі скрутним матеріальним становищем.

У звязку з тим, що відповідач до цього часу в добровільному порядку не повертає вказану суму боргу, позивач вимушений був звернутись до суду із даним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 61 ЦК України “Підряд”.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обовязку.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок , а кредитор - прийняти виконання особисто , якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 24692,40 грн. підтверджуються наявними у справі матеріалами, а також визнані відповідачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, як обґрунтований та правомірний.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Вінницький асфальтобетонний завод" (21032, м.Вінниця, пров.Грибоєдова, 10, код 02131479) на користь Міського комунального унітарного підприємства "Міськсвітло" (21018, м.Вінниця, вул.Р.Скалецького, 17, ідент. код 33762344) 24692,40 грн. основного боргу; 246,92 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи