Рішення № 16465464, 16.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

16 червня 2011 р. Справа 7/87/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Копрорація "Агросинтез", м.Запоріжжя

до: Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків УААН, с.Уладівське, Калинівський район, Вінницька область

про стягнення заборгованості 1 813 887,17 грн. за договором № ТК310310/3 від 31.03.2010

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 01/11 від 10.01.2011 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 13.02.2004 року.

відповідача: ОСОБА_2. - представник, довіреність № 10-01/11 від 01.01.2011 року, паспорт серія НОМЕР_2 виданий 26.02.1998 року.

ОСОБА_3. - представник, довіреність № 11-01/11 від 01.01.2011 року, паспорт серія НОМЕР_3 виданий 14.11.2000 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросинтез" до Уладово-Люлинецької дослідної-селекційної станції інституту цукрових буряків УААН про стягнення заборгованості в сумі 1 813 887,17 грн..

Ухвалою суду від 18.05.2011 року порушено провадження у справі № 7/85/2011/5003 та призначено до розгляду на 01.06.2011 року.

01.06.2011 року представником відповідача через канцелярію суду подана заява про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивована неможливістю бути присутнім в судовому засіданні та неможливістю подання до суду необхідних документів витребуваних ухвалою.

Ухвалою від 01.06.2011 року з урахуванням неявки відповідача та поданої ним заяви, а також неподанням сторонами витребуваних документів суд, з метою забезпечення принципу змагальності судового процесу, відклав розгляд справи до 16.06.2011 року.

Справа розглядається з фіксацією судового процесу технічними засобами за допомогою звукозапису.

В судовому засіданні 16.06.2011 року представником відповідача заявлено усне клопотання про надання йому часу для підготовки письмової заяви про відвід судді.

Враховуючи наведене в судовому засіданні оголошено перерву по закінченні якої до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 про відвід судді Банасько О.О. від участі у розгляді справи № 7/87/2011/5003.

Ухвалою суду від 16.06.2011 року відхилено заяву представника Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків УААН ОСОБА_3 від 16.06.2011 року про відвід судді Банасько О.О..

Також в судовому засіданні 16.06.2011 року представником позивача подано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 701 261,08 грн..

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

31.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (Постачальник) та Уладово-Люлинецькою дослідно-селекційною станцією інституту цукрових буряків УААН (Покупець) укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК310310/3.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал (надалі "товар" або "насіння") та хімічні засоби захисту рослин (надалі "товар" або "препарати"), а Покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов Договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Згідно п. 2.1 Договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату укладення Договору.

Кількість товару (кількість насіння відповідного гібриду або сорту, кількість препаратів відповідного виду), який зобов'язаний поставити Постачальник, може коливатися у межах +/- 5 % від кількості вказаної в Специфікаціях. При цьому Покупець оплачує фактично поставлену йому кількість товару (п. 2.2 Договору).

Вартість Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом (п. 2.3 Договору).

Якість насіння, що постачається Постачальником, повинна відповідати державному стандарту, який встановлює вимоги до їх якості, і підтверджується сертифікатом якості або сертифікатом відповідності. Якість препаратів, що постачається Постачальником, повинна відповідати показникам, вказаним у сертифікаті відповідності (п. п. 3.1, 3.2 Договору).

Товар повинен мати належне пакування та маркування. Вартість пакування (тари) входить до ціни товару. Пакування (тара) після використання товару поверненню Постачальнику не підлягає (п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору умовами та місцем поставки (передачі) товару: ЕХW (згідно Інкотермс у редакції 2000 року) - склад Постачальника, що знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Ігорєва, 2, якщо інше не буде визначено у Специфікаціях.

Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар у строки, що визначені у Специфікаціях, при умові надходження на його поточний рахунок у строки, визначені у Специфікаціях, авансових платежів, тобто платежів до дати передачі товару, якщо такі передбачені Специфікаціями. Товар може поставлятися Покупцю партіями (п. 4.2 Договору).

Згідно п. 4.3 Договору приймання товару за кількістю та якістю проводиться Покупцем у момент одержання його від Постачальника. Покупець зобов'язується перевірити кількість товару, його вагу, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони повинні бути присутніми), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару (пакування), а у разі їх виявлення письмово заявити про це Постачальнику. Всі претензії повинні бути заявлені до закінчення приймання і підписання накладної. Після підписання накладної приймання товару вважається таким, що відбулося, і претензії Покупця не приймаються. Підписання видаткової накладної засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікатів якості (відповідності), інструкції по використанню та застосуванню цього товару.

Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем: а кількістю (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної у видатковій накладній; за якістю - відповідно до якості, вказаної у документі про якість. Датою поставки (передачі) товару є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до Покупця в момент передачі товару (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору Постачальник надає Покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого Покупцем товару на період: з дати отримання товару Покупцем до дати його оплати згідно із Договором.

У разі прострочення терміну оплати вказаного у Договорі, відсотки по товарному кредиту нараховуються до дати його фактичної оплати. При зверненні Постачальника до суду із позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим договором відсотки по товарному кредиту за простроченні платежі нараховуються до дати подання позову.

Згідно п. 6.2 Договору оплата товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок Постачальника. Підставою платежу є Договір.

Всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе Покупець. Товар вважається оплаченим Покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок Постачальника ( п. 6.3 Договору).

Відповідно до п. 6.5 Договору в зв'язку із тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором. Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СП - сума платежу за Договором, К2 - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату здійснення такого платежу за Договором, КІ - курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату укладення Договору. Якщо К2 є меншим за КІ, то ПСП дорівнює СП. Під офіційним курсом гривні до долару США сторони розуміють курс гривні до долару США, що встановлюється Національним банком України про який сторони можуть довідатися з офіційного сайту (порталу) Національного банку України www. banr.gov.ua або в установах банків.

На дату здійснення платежу за Договором Покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із ЗБОКУ Постачальника, проводить Його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором Покупець перераховував Постачальнику гроші в оплату товару, то на дату здійснення платежу за Договором Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.

Якщо Покупець достроково повністю сплачує платіж Постачальнику, то його сума визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на фактичну дату сплати такого платежу.

У випадку прострочення Покупцем сплати платежу за Договором, то сума такого платежу визначається вказаному вище порядку, але показник К2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована і платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здіснення цього платежу за Договором.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору за прострочення (порушення) термінів поставки товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,05 % від ціни непоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше 2 % його ціни. Постачальник звільняється від відповідальності за прострочення поставки товару у разі прострочення Покупцем сплати авансових платежів або якщо Покупець не отримав товар за своєю виною.

За невідповідність якості товару вимогам Договору Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 2 % від ціни товару, якість якого не відповідає вимогам Договору. Постачальник не несе відповідальності за погіршення якісних показників товару, які сталися після його передачі Покупцю (п. 8.2.2 Договору).

За прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості Договору за кожен факт порушення терміну платежу (п. 8.2.3 Договору).

Згідно п. 8.5 Договору сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами простроченої суми за весь час прострочення.

Також сторонами підписано Специфікації, а саме:

- № 1 від 31.03.2010 року;

- № 2 від 06.04.2010 року;

- № 3 від 15.04.2010 року.

Відповідно до Специфікацій сторони визначили кількість товару, що поставляється, вартість, проценти за користування товарним кредитом, строки та розміри платежів за Договором № ТК310310/3 від 31.03.2010 року.

Відповідно до Договору позивач передав у власність відповідачу товар на суму 742 014,00 грн., а саме:

- 01.04.2010 року товар на загальну суму 212 004,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00001141 від 01.04.2010 року та довіреністю № 26 від 31.03.2010 року; '

- 07.04.2010 року товар на загальну суму 339 206,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00001205 від 07.04.2010 року та довіреністю № 29 від 06.04.2010 року;

- 07.04.2010 року товар на загальну суму 127 202,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00001206 від 07.04.2010 року та довіреністю № 29 від 06.04.2010 року;

- 07.05.2010 року товар на загальну суму 63 601,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00002043 від 07.05.2010 року та довіреністю № 93 від 07.05.2010 року.

За Договором сторони погодили, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу вартість Товару, зазначену Специфікаціями в наступні строки:

- за Специфікацією № 1 не пізніше 01.11.2010 року - перший платіж у сумі 551 210,40 грн. та проценти за користування товарним кредитом у сумі 30 958,39 грн.;

- за Специфікацією № 2 не пізніше 01.11.2010 року - перший платіж у сумі 127 202,40 грн. та проценти за користування товарним кредитом у сумі 7 144,24 грн.;

- за Специфікацією № 3 не пізніше 01.11.2010 року - перший платіж у сумі 63 601,20 грн. та проценти за користування товарним кредитом у сумі 3 145,30 грн..

За твердженнями позивача відповідач жодних розрахунків за товар не провів.

Факт наявності боргу в розмірі 742014,00 грн. не заперечується відповідачем та підтверджується, окрім вказаних вище доказів, обопільно підписаними сторонами актами звірок від 29.06.2010 року, довідкою позивача про відсутність надходжень грошових коштів від 31.05.2010 року № 135, гарантійним листом відповідача від 28.04.2011 року № 126 тощо.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 742 014,00 грн. основного боргу з Уладово-Люлинецької дослідної-селекційної станції інституту цукрових буряків УААН враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії ТОВ "Корпорація "Агросинтез" по передачі товару по зазначених вище накладних від та дії Уладово-Люлинецької ДСС ІЦБ УААН по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобовязання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору від 31.03.2010 року між ними виникли зобов'язання які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Слід зазначити, що згідно Специфікацій за договором поставки від 31.03.2010 року №ТК310310/3, сторони погодили строки проведення відповідачем оплати за отриманий товар. Як вбачається із укладених Специфікацій відповідач зобов'язувався провести розрахунок за отриманий товар в повному обсязі не пізніше 01.11.2010 року.

Частина 1 ст. 530 ЦК України вказує, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 742 014,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 41 517 грн. 93 коп. - процентів за користування товарним кредитом, 50 000 грн. 00 коп. - штрафу, 59 559 грн. 16 коп. - пені, 34 475 грн. 42 коп. інфляційних втрат в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.5 ст.694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказувалось вище, в п.п.1.1, 2.3, 5.1-5.4, а також у Специфікаціях сторони передбачили обов'язок сплати Покупцем процентів по товарному кредиту у розмірі 10 % річних, обумовивши конкретний розмір процентів в специфікаціях.

В п.8.2.3 Договору сторони погодили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості Договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення процентів за користування товарним кредитом, штрафу, пені, інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу, інфляційних втрат судом виявлено помилки у розрахунку інфляційних втрат, які полягають в наступному.

Як вбачається із наданого розрахунку позивач обраховуючи інфляційні втрати брав для розрахунку кожен місяць періоду прострочення окремо визначаючи суму інфляційних втрат шляхом сумування окремо отриманої за кожен місяць суми інфляційних втрат.

Однак вказана методика не відповідає рекомендаціям по обрахунку інфляційних втрат вказаним в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" виходячи з яких для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Аналогічний підхід рекомендується застосовувати і у випадках коригування розміру боргу під час проведення нарахування, що вбачається із наведеного у вказаному листі прикладу розрахунку.

Таким чином, виходячи із приписів які містяться в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р, правильним буде обраховувати інфляційні втрати шляхом множення індексів інфляції за місяці, які складають період заборгованості для визначення середнього значення індексу інфляції.

В результаті перерахунку судом отримано 35258,94 грн. інфляційних втрат, що є більшим ніж визначив позивач в своєму розрахунку (34475,42 грн.).

Враховуючи те, що визначення розміру заборгованості, періодів нарахування інфляційних втрат є прерогативою позивача суд задовольняє вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат в заявленому останньому розмірі (34475,42 грн.).

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами суд дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача 701261,08 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу розяснені процесуальні наслідки його дій.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана представником позивача ОСОБА_1 у якого наявні повноваження на відмову від позову, що вбачається із довіреності № 01/11 від 10.01.2011 року.

При прийнятті рішення суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки суд взяв до уваги неспіврозмірність й неадекватність нарахованих санкцій (пеня - 59559,16 грн., штраф - 235059,58 грн. - разом 294618,74 грн. при сумі боргу 742014,00 = 39,71,7%), при тому, що позивач за первісним позовом заявив до стягнення ще й 34475,42 грн. інфляційних втрат та 41517,93 грн. процентів за користування товарним кредитом тощо.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню до 25000,00 грн. та штраф до 50000,00 грн..

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) за винятком згаданих раніше. Враховуючи наведене вище позов підлягає частковому задоволенню із врахуванням припинення провадження щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також суд враховує п.6.3 даного роз'яснення в якому вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, п.4 ч.1 ст.80, ст. 82, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст. 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків УААН, вул. Радянська, с. Уладівське, Калинівський район, Вінницька область, 22422 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 00497638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", пр. Маяковського, 3, м. Запоріжжя, 69035 - (інформація про реквізити - код ЄДРПОУ - 30345439) 742 014 грн. 00 коп. основного боргу, 41 517 грн. 93 коп.- процентів за користування товарним кредитом, 50 000 грн. 00 коп. - штрафу, 25 000 грн. 00 коп. - пені, 34 475 грн. 42 коп. інфляційних втрат, 11 126 грн. 26 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 144 грн. 76 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 701 261 грн. 08 коп., провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 червня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи.