Постанова № 16465254, 22.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"22" червня 2011 р. Справа № 26/169(10)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. – головуючий

Кривда Д.С.

Студенець В.І.

за участю представників:

позивачаКоваленко Д.С., директор

Геращенко М.В., представник

відповідачаПрацьовитий Ю.В., представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуМалого приватного підприємства "Рапід"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року

у справі№ 26/169(10) господарського суду Львівської області

за позовомМалого приватного підприємства "Рапід"

доЗакритого акціонерного товариства "Електро"

простягнення 73 517,00 грн., ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 06.06.2011 року, у зв’язку з виходом із відпустки суддів Черкащенка М.М., Студенця В.І., керуючись ч. 4 ст. 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 1 рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 та п. 1 наказу Голови Вищого господарського суду України від 17.12.2010 № 56, призначено колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Черкащенко М.М. –головуючий, судді Кривда Д.С. (доповідач), Студенець В.І. для перегляду у касаційному порядку постанови Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року у справі № 26/169(10) господарського суду Львівської області.

Мале приватне підприємство "Рапід" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Електро" про стягнення 73517,00 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.01.2011 року (суддя Деркач Ю.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року (судді:Мурська Х.В. –головуючий, Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) по справі № 26/169(10) у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Мале приватне підприємство "Рапід" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні 08.06.2011 року оголошувалась перерва відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, рішенням господарського суду Львівської області від 04.06.2009 р. у справі №22/56 відмовлено в задоволенні позовних вимог МПП "Рапід" до Львівського головного підприємства 00132486 ЗАТ "Електро" за участю третьої особи –Тернопільського управління ЗАТ "Електро" про витребування майна з чужого незаконного володіння вартістю 6 385,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 р. скасовано рішення господарського суду Львівської області від 04.06.2009 р. у справі №22/56 та прийнято нове, яким позовні вимоги МПП "Рапід" до Львівського головного підприємства 00132486 ЗАТ "Електро" про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Зобов'язано Львівське головне управління 00132486 ЗАТ "Електро" в особі Тернопільського управління ЗАТ "Електро" повернути МПП "Рапід"належний йому бетонозмішувач БС-1 інвентарний №23 ("Бетонозмішувач, 1967 р.в., м. Новосибірськ, з-д "Главстроймаш", №1-332, тип 742 "б").

У зв’язку з тим, що позивач не міг використовувати вищезгадане майно для власних потреб в 2006-2009 роках, останній змушений був в 2006-2009 роках орендувати інший бетонозмішувач, внаслідок чого поніс витрати на суму 72000,00 гривень. Крім цього, в ході розгляду справи в суді, позивач змушений був направляти до м. Львова свого директора, у зв’язку з чим поніс додаткові витрати на проїзд на суму 1 017,06 гривень, а також поніс витрати на послуги адвокати в розмірі 500,00 гривень. У зв’язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 73517,00 гривень завданих збитків.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Згідно частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Кодексу необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Як встановлено судами, договір оренди бетонозмішувача позивачем з ТОВ "Центр БІТМ" був укладений до моменту вилучення відповідачем бетонозмішувача, який був переданий в користування позивачем ТОВ "Стильний дім", а отже твердження позивача про те, що договір оренди бетонозмішувача з ТОВ "Центр БІТМ" укладений позивачем з вини відповідача, є безпідставним.

Таким чином, відсутній причинний зв'язок між діями відповідача і витратами позивача в сумі 72 000,00 грн. на оренду бетонозмішувача у ТОВ "Центр БІТМ" та відсутність вини відповідача в понесенні позивачем таких витрат.

Крім того, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено склад судових витрат. Судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл господарських витрат унормовано статтею 49 Кодексу, якою, зокрема, встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 88 Кодексу господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

Отже, питання щодо розподілу судових витрат (державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи) мають бути вирішені у порядку статті 88 Кодексу, а не в окремому позовному провадженні.

На підставі викладеного, господарські суди вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної, оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, їм надано належну правову оцінку та прийняті судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Рапід" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року у справі № 26/169(10) господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий М. Черкащенко

Судді Д. Кривда

                                                                                           В. Студенець