Постанова № 16465073, 22.06.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Справа № 2/186 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіКузьменка М.В.,

суддіВасищака І.М.,

суддіПалій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Закарпатської області від 01.02.2011р. та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2011р.

у справі №2/186

за позовом ОСОБА_1

до Закритого акціонерного товариства

"Рахівська торгівельна організація робітничого постачання"

про визнання недійсним рішення спостережної ради товариства

від 02.08.1999р.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність у справі,

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність у справі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Рахівська торгівельна організація робітничого постачання" і просив суд скасувати протокол спостережної ради товариства №2 від 02.08.1999р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняття рішення про викуп товариством власних акцій належить виключено до компетенції загальних зборів. Рішенням спостережної ради порушено встановлений установчими документами порядок переуступки акцій товариства.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.02.2011р. (суддя Якимчук Л.М.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів неправильного обрання позивачем способу захисту порушених прав. При цьому суд виходів з того, що оскаржуваний протокол спостережної ради не є актом у розумінні ст.20 ГК України, а є лише документом, який фіксує прийняття рішень, а тому не може бути предметом оскарження в господарському суді.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2011р. (головуючий, суддя Бойко С.М., судді Бонк Т.Б., Орищин Г.В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції встановив, що зміст позовних вимог, назва предмету позовної заяви та інші письмові пояснення позивача свідчать про те, що предметом розгляду у даній справі є рішення наглядової ради товариства відповідача, оформлене протоколом №2 від 02.08.1999р.

За наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване рішення спостережної ради про надання дозволу правлінню товариства на викуп акцій акціонерів за їх згодою з наступним розповсюдженням серед своїх працівників або анулюванням, не відповідає положенням статуту товариства та вимогам законодавства, оскільки воно прийнято з перевищенням спостережною радою наданих їй повноважень.

Однак, оскільки позивачем пропущено трирічний строк позовної давності і клопотання про його поновлення ним не заявлено, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову через пропуск строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що позивач є акціонером відповідача і йому належить 525 простих іменних акцій.

02.08.1999р. відбулося засідання спостережної ради відповідача, на якому прийнято рішення про дозвіл правлінню відповідача закупити у акціонерів акції за їх згодою з наступним розповсюдженням серед своїх працівників або анулюванням.

Відповідність вказаного рішення спостережної ради відповідача, оформлене протоколом №2, положенням статуту та вимогам законодавства, як вірно визначено судом апеляційної інстанції, є предметом розгляду у даній справі.

Згідно ст.ст.4, 37 Закону України "Про господарські товариства", ст.154 ЦК України, установчим документом акціонерного товариства є його статут, який має містити відомості, поміж іншим, про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Статтею 43 Закону встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, до компетенції яких належить, у тому числі, вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним.

Відповідно до ст.46 названого Закону та ст.160 ЦК України, в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради.

В силу ст.32 Закону, акціонерне товариство має право викупити у акціонера оплачені ним акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний (складений) капітал, для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання. Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Згідно п.8.1. статуту відповідача, акціонер за згодою загальних зборів акціонерів може уступити свої акції повністю або частково одному чи декільком акціонерам чи третім особам. Акції можуть бути придбані самим товариством.

Пунктом 8.3 статуту встановлено, що акціонер, що бажає переуступити свої акції, зобов'язаний повідомити про це у письмовій формі виконавчого директора товариства, який у письмовій формі у 15-денний строк повідомляє про це інших акціонерів. У повідомленні вказуються особи, яким пропонуються акції для придбання, їх ціна та інші умови, на яких акції пропонуються для переуступки.

Згідно п.8.4 статуту, протягом 45-ти днів з моменту отримання виконавчим директором повідомлення про намір одного з акціонерів уступити свої акції із зазначенням всіх необхідних відомостей, повинно бути скликані загальні забори, на яких має бути прийнято одне із наступних рішень: дати згоду на переуступку акцій особі, вказаній у повідомленні або будь-якій третій особі; здійснити переважне право інших акціонерів на придбання акцій; придбати акції у власність товариства.

Відповідно до пунктів 8.5, 8.6, 8.8 статуту, при здійсненні переважного права акціонерів на придбання акцій, що переуступаються, кількість акцій, які придбаються кожним із ним, визначається угодою між ними. Якщо угода не буде досягнута, вказані акції розподіляються між акціонерами пропорційно кількості належних їм акцій; якщо загальні збори не приймуть рішення про уступку акцій третій особі чи про здійснення переважного права акціонерів на придбання, відчужувані акції повинні бути викуплені товариством; якщо у визначений п.8.4 статуту строк не будуть скликані загальні збори чи не буде забезпечено кворуму та прийнято жодного з можливих рішень, передбачених п.8.4. статуту, акціонер вправі переуступити акції, про які він належним чином повідомив виконавчого директора товариства, будь-яким іншим третім особам.

Пунктом 8.10 статуту передбачено, що думка загальних зборів акціонерів з питань переуступки акцій може бути виявлена методом опитування. У цьому випадку проект рішення чи питання для голосування розсилаються виконавчим директором акціонерам, які повинні письмово повідомити свою думку. Протягом 10-ти днів з моменту отримання повідомлення від останнього учасника опитування всі вони повинні бути ознайомлені виконавчим директором з прийнятим рішенням.

Враховуючи наведені положення законодавства та статуту відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вирішення питання про викуп товариством акцій віднесено до виключної компетенції загальних зборів. При цьому, статутом визначена певна процедура проведення загальних зборів та прийняття ними рішення з цього питання.

Акціонери, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада є його органом управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України. Прийняття іншими органами товариства рішень з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, є перевищенням їхньої компетенції, а тому ці рішення можуть бути визнаними в судовому порядку недійсними.

Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси акціонера товариства (пункти 38, 39 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008р. №13).

З огляду на те, що прийнявши рішення про надання правлінню товариства дозволу закупити у акціонерів акції за їх згодою з наступним розповсюдженням серед своїх працівників або анулюванням, спостережна рада перевищила надані їй повноваження, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів визнає помилковим застосування судом апеляційної інстанції до спірних корпоративних правовідносин позовної давності з огляду на таке.

Відповідно до ст.83 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Наведене положення передбачено і пунктом 1 ст.268 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р.

Оскільки за змістом статті 100 ЦК України право участі у товаристві (корпоративні права) належить до категорії особистих немайнових прав, то на них позовна давність не поширюється.

Враховуючи викладене, ухвалені у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 01.02.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2011р. у справі №2/186 скасувати.

3. Позов задовольнити.

4. Визнати недійсним рішення спостережної ради Закритого акціонерного товариства "Рахівська торгівельна організація робітничого постачання", оформлене протоколом №2 від 02.08.1999р.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Рахівська торгівельна організація робітничого постачання" (90600, м.Рахів, вул.Карпатська, 8а, код ЄДРПОУ 00275530, р/р 26009301265015 в Промінвестбанку м.Рахів, МФО 3122204) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), 170,0 грн. (сто сімдесят грн. 00 коп.) за подання позову, апеляційної і касаційної скарг та 118,0 (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Доручити господарському суду Закарпатської області видати наказ на виконання пункту 5 даної постанови.

Головуючий, суддяМ.В.Кузьменко

СуддяІ.М.Васищак

СуддяВ.М.Палій