Постанова № 16463331, 14.06.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2011 року Справа № 5005/2421/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача)

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Алексєєву О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1 від 17.02.11;

від відповідача: ОСОБА_2, начальник юридичного відділу, довіреність № 08 від 16.05.11р.

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства “Криворіжаглобуд”, м. Кривий Ріг

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 року у справі № 5005/2421/2011

за позовом приватного акціонерного товариства “Криворізька будівельна компанія”, м. Кривий Ріг

до закритого акціонерного товариства “Криворіжаглобуд”, м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості у розмірі 98 995 грн. 22 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 року у справі № 505/2421/2011 (суддя Дубінін І.Ю.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з закритого акціонерного товариства “Криворіжаглобуд” на користь приватного акціонерного товариства “Криворізька будівельна компанія” - 67 651 грн. 42 коп. основного боргу, 4 114 грн. 69 коп. трьох відсотків річних, 717 грн. 66 коп. витрат по сплаті державного мита, 171 грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні пені в розмірі 27 229 грн. 13 коп. відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, умов договору купівлі-продажу № 36-08 від 12.02.2008 року, наявністю заборгованості за отриману продукцію в розмірі 67 651 грн. 42 коп. та правом позивача на стягнення інфляційних втрат та 3% річних згідно ст.625 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення пені, господарський суд послався на пропуск позивачем строку позовної давності та положення ст.ст. 232, 256, 258 ЦК України.

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Вказує на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що позивачем не доведено наявність заборгованості саме за договором № 36-08 від 12.02.2008 року, оскільки продукція передана відповідачу у січні 2009 року, коли договір припинив свою дію. На час поставки між сторонами були укладені інші господарські договори, наявність яких господарський суд залишив поза увагою.

Також зазначає на те, що акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом наявності заборгованості відповідача в розумінні п.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, однак він прийнятий судом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає доводи скаржника безпідставними, спростовує їх та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Сторони по даній справі є субєктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обовязків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобовязаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2008 року між відповідачем, як покупцем, та позивачем, як продавцем, укладено договір № 36-08 (далі-договір), відповідно до умов якого продавець прийняв на себе зобовязання виготовити металоконструкції колон (з урахуванням грунтівки у два прошарки та доставки на обєкт) з матеріалів продавця (далі-продукція, товар), а покупець зобовязався у відповідності до умов договору прийняти вказану продукцію (товар) та оплатити її. Найменування, кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна зазначаються в специфікації, яка є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору, ціни на продукцію договірні та зазначаються у специфікації до договору. Орієнтована вартість договору складається із вартості доданих до нього специфікацій та на момент підписання складає 785 223 грн. 43 коп. без врахування ПДВ, ПДВ 20% в сумі - 157 044 грн. 69 коп. Загальна вартість з ПДВ складає - 942 268 грн. 12 коп.

Розділом 3 договору сторони передбачили умови поставки товару. Датою фактичної поставки товару вважається дата вручення продукції покупцеві. Факт передачі продукції та документів (які продавець (позивач) зобовязався передати одночасно з продукцією згідно п.3.6 договору) оформлюється актом приймання-передачі (п.3.4).

Згідно п. п. 6.1, 6.3 договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у національній валюті України. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію з відстрочкою платежу в 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.08.2008 року (п.п. 1.1, 1.2, 10.6 договору).

Пунктом 10.7 договору сторони передбачили, що в разі невиконання ними своїх зобовязань за договором, він вважається пролонгованим на строк до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Відповідач не заперечував у засіданні апеляційної інстанції про часткове виконання позивачем станом на 31.12.2008 року умов з поставки продукції.

Дана обставина спростовує доводи скаржника про те, що отриманий ним товар поставлено поза межами договору № 36-08. Його посилання на наявність інших договорів з позивачем колегія суддів теж вважає безпідставними, оскільки договір №321-08 від 03.09.2008 року (а.с.55-57) та договір №306-08 від 15.08.2008 року (а.с.58-61) діяли до 31.12.2008 року.

Відповідно до акту приймання-передачі продукції від 23.01.2009 року відповідач отримав від позивача металоконструкції на загальну суму 193258 грн. 07 коп. (а.с.31). В цей же день підписано сторонами приймально-здавальний акт №3 на використані матеріали замовника, всього на суму 136881 грн. 89 коп. (а.с.32). За виключенням вартості матеріалів замовника та з урахуванням 20% ПДВ відповідач повинен був сплатити позивачу 67651 грн. 42 коп. На зазначену суму позивач виписав рахунок №771 від 23.01.2009 року, який в силу п.3.6 договору слід вважати таким, що наданий відповідачу (а.с.33).

Враховуючи викладене, наявність договірних відносин на час поставки продукції, відсутні підстави для висновку про отримання товару на суму 67 651 грн. 42 коп. поза договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Доказів оплати 67651 грн. 42 коп. відповідач не надав. Тому господарський суд дійшов правильного висновку про порушення ним вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України, умов договору та необхідність стягнення заборгованості.

В силу ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно від дати виникнення зобов'язання та термінів сплати, позивачем здійснено розрахунок річних за прострочення грошового зобовязання по оплаті поставленого товару та розрахунок інфляційних втрат. Він перевірений господарським судом, є правильним. Будь-яких заперечень щодо вказаних судом сум відповідач не зазначив.

Правомірно вказав господарський суд і на порушення позивачем положень ст.ст. 232, 256, 258 ЦК України, пропуск ним строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, що є підставою для відмови в задоволенні цієї частини позову.

Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги та задоволенню не підлягають.

Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2011 року у справі № 5005/2421/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л. М. Білецька

Суддя: І. В. Тищик

Постанова виготовлена в повному обсязі 16.06.2011 року.